Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

Слово Просвіти, №41 за 1997 рік

Слово Просвіти, №41 за 1997 рік

Клим ПРОМ нн нина УР пр» вна РИ вай 0 «Фатального осійнього вечора, коли по камерах соловецького «Кремля» бігали конвоїри г кричали «Такой-то! С пеща миї», в'язні ще не знали , що сей стап У їхньому житті останні й. «На «Морсеплагюі», - згадує С. Пілгайний у книзі «Українська шгтелігеншція па Соловках», -- групу, що з нею відплив Зеров, ще раз обшукали, відібрали власні, не таборогі речі, одягли всіх лише в таборовий одяг, пообрізали гудазйки та позабирали пояси. 3 посиле шим коївоєм кудись вивезли. Уже в січні 1935 року, коли я був на тому самому «Морсплаві», відібрати у в'язнів цього стапу речі розкрадали «урки» та вільнонай мати сикаведисти» Урочище Сандормох (це 19-й кілометр дороги Медвежогорськ -- Повенець) вже з перших років радвлади зажило у місцевих жителів недоброї слави. Хтось бачив, як везли туди з Медвежогорського «острога» роздягнених до натільної білизни в'язнів. Хтось чув розпачливі зойки і постріли. Ана початку 60-х бульдозерист, розчищаючи там ділянку під піщаний кар'єр, натрапив на якесь дуже дивне поховання. Скелетів було в ньому, паче оселедців у) діжці. й лежали вони чомусь один на одному і долілиць. Коли ж підійшов, щоб роздивитися зблизька, і взяв до рук черепа з характерною єнкаведистською поміткою на потиличній частині -- то все зрозумів. А то якось вмирав тяжкою смертю колишній довголітній працівник органів і, щоб зняти з грішної душі бодай частково камінь, поділився з рідними та близькими «військовою» таємницею -- в 1937 -- 35 роках за місце постійного проживання був йому Сандормох. Вдень із такими ж, як Ф. душогубами (40 чоловік) відсипався та пиячив у наметі, а вночі розстрілював в'язнів. Розстрілювали, казав, так багато, що розжарювались до червоного стволи карабінів І знову бульдозерист, тепер уже прокладаючи дорогу, розрив братську могилу й, налякавшись побаченим, покинув ї незагорненою. Один зі співаків українського хору в Петрозаводську розповідав мені, що хлоп'ям залазив у ту розриту могилу. І що його вразило найбільше -- в могилі було безліч не лише дорослих, а й дитячих скелетів. А біля дитячих скелетиків лежали дитячі іграшки. Може, це діти 2/-річної Марії Ковач-Астаф'євої. В ув'язненні на Соловках у 1934 році вона народила доньку, а за рік до розстрілу -- сина. Повні списки засуджених до розстрілу соловецьких в'язнів (1825 чоловік!) Архангельське Управління федеральної У що ненні - панни ПЕН ПН ці океан ан них аж ннаньні ніх оч ти г й при ' ПАВЛУШКОВ Николай Петрович, 1904 г р. ур г. Туль, украинец, гр. СССР, служащий, научньги сотрудник Всеукрайнской академии наук, б/п. Верхсудом УССР от 19.4. 30 г. пост. 54-2,3,4, 8, ТІ жи п ЧР - я почни у , у -Ї Й 5 9 1 , 1 і ї 4 1 й 5 і й ; - й ДАР з 4 вій | ' я й УМ і | лом м Ч" ' М І у М ль б РИ Р "А рн У 73 Ї "У ) і г Й | що а ПИ рани - в Й інн ної -- и и - служби безпеки передало співробітийці Солорецького музею АХ. Сошиній тільки в 1995 році. З цих спискіб | стало відомо, ЩО соловецька масакра на честь 20-річчя евеликої жовтневої соціалістичної революції» провадилась у три заходи Групу з 509 чоловік вивезли до Ленінграда ! там ІХ розстріляв старший лейтенант т Полікарпов. Групу з 200 чоловік (фака ично розстріляно 195) «замочив» на Соловках, У районі «командировки» Їсаково начальник (0 відділу ГУДБ НКВО малор т Аштопнов Сліл же найчисельнішої групи (за списками 1937 року 1116 в'язнів), здавалося, чавіки загубився на безмежних північних просторах. Але прізвище «ліквідатора» групи санкт-петербурзькі та карельські лослідники вже знали: ним був заступник начальника адміністративно-господарчого управління капітан держбезпеки т. Михайло Родіонович Матвєєв. Знали також. що в «предписанимй», виданому что п'є чо б ь'щоь йти є вою ва крови нет», У ній зокрема йшлося 1 про ката-професіонала з 1918 року М. Матвеєрва. З цієї кігиги дослідники довідались, що Матвєєв у жовтні, здучи на Соловки «приводить приговор в исполненис», зупинявся для чогось у Медвежогорську. В липиі 1996 року пошукова група Санкт- Петербурзького науково-дослідного центру «Меморіал» в архіві Карельського УФСБ натрапила па архівно-слідчу справу Мо 11602, по якій судили «мокриьх дел мастера» | Матвєєва «со товарищи» за зловживання владою під час розстрілів «в обьмном месте исполнения приговоров над заключенньми Белбалтлага». Справа Мо 11602 була не політична і тому органи свого часу не пустили її з димом, Згідно з показаниями підсудного М. Матвєєва «обьшчньм местом исполнения приговоров» був 16-й (нині 19-й) кілометр дороги Медвежогорськ -- Повенець, себто урочище Сандормох... "'я а чи ач ча Чт - Жииині» іо, "іє зом боб ьо ач чо кання о т ч поло ОНИ ті В ши о юо мото - ч- ТО очь аа ай начальником УНКВС Ленінградської обл. комісаром держбезпеки т. Заковським Матвєєву під грифом «сов. секретно» останньому «предлагалось» виїхати в місто Кемь і, зв'язавшись з начальником Соловецької тюрми ГУДБ ст. майором держбезпеки т. Апетером, «привести приговор в исполнение». Проте у місті Кемь та його околицях дослідники СЛІДІВ Так ОГО масового розстрілу не виявили Навесні 1996 року в Санкт-Петербурзі вийшла в світ книга ленінградського працівника УФСБ Е. Лукіна «На палачах ПАВЛУШКОВА Николая Петровича РАССТРЕЛЯТЬ УК УССР осужден на 10 лет лишения свободь с поражениєм в правах на З г.. отехникуме г. Киева. УССР на 9 лет ИТЛ, -ії ага г ери м | овича (пост 548 и 54-П УК РСФСР осужден на 10 лет л/сво- РАССТРЕЛЯТЬ г єс конфискациєй имущества. | |/ | ПОЛОЗ Михаийл Николаєвич, 1891 г, р, гр. СССР, ПОЛОЗА ур. г. Харькова, служащий, образовалиє вьісшеєе, сьги Михайла дворянина, 6. офицер авиации, состоял членом КП(б)У, | Николавевича | КОГПУ УССР от 4.6. З4 г. по ст. 54-П УК УССР осужден РАССТРЕЛЯТЬ на 10"дет ИЛТЛом пото ква У СЛИСАРЕНКО Алексей Андреерич, 1891 г. р. гр. СССР, СЛИСАРЕНКО | ур. г. Волчонок, Херіжероког обл., сьтн управляющего име- Алексея о Воениим Трибуналом ЯКА. Военного округа зак. судеб- РАССТРЕЛЯТЬ о гньгм заселанисм от 19, 3. 35 г, пост. 54-П, 8 6/6; 2 часть 54-2 | | | | | | УК УССР приговорен к заключению в ИТЛ сроком на 10 у дет є пораженисм прав по пунктам ча», «б», «в» ст, 29 УЇС 11х | Узраця кій Х Ивай Григорьевич, 1898 г. р, укранисц, гр. СССРИХО РА ХАЧІ ур. Га) , служащий, обр. средлее, б. кандидат КП(б)У, вана || | обме. член КПЗУ, | Григорьсвича МС деблой трормой при КОГПУ УССР 23 9,33 г. по ст.542 | РАССТРЕЛЯТЬ / 6, и П УК осужлен на пять лет к заключению в ИТЛ. Ам Брага о опик прілорих Даштилавич, 1901 г. р, ур. с, Камешка 9117179 и - Днепропетровско обл. участтик петлюровскої бапльї, Гритория | об члей ВКЛП(6)У. Даниловича | | ПОДГАЕЦКИЙ Владимир Яковлевич, 1889 г р. гр СССР, ур. Каменец-Подольска, служащий, украйнец, врач-хирург, до ареста профессор-психиатр в | | ПИДМОГИЛЬНЬІЙ Валернан Петрович, 1901 г. р. - ур с, Чаплий Днепропетровской обл. УССР, українець, є литературньги переводчик, 6, петлюровец, б/п. 7 В/сессиєй В. Коллегий Верхсуда СССР от 27-28. 3. 35 г. П ПОДГАЕЦКОГО Владимира Я ковлевича РАССТРЕЛЯТЬ Поли- єн В/судом УССР 18.4.30 г пост. 54-ГІ-52-2 УК ПИДМОГИЛЬ- НОГО Валериана Р нні С мн за | - і чо . я, СЯ Ли чі т ча о ий а ко Мов що чо "чи Р ж ПО ьо -. ч зола Мі мо - Не всі, насильно вирвані червоним сатаною з життя українські письменники та вчені йшли під кулю ката з високо й гордо піднесеною головою. Комуніст з 1920 року, головний редактор видавництва «Література 1 мистецтво» Михайло Яловий слізно благав своїх товаришів по партії зберегти йому життя лише для того, щоб Він міг еприслужитися справі соціалістичної переробки світу». Проте інший соловецький в'язень академік, засновник історичної школи українського комунізму Матвій Яворський під час пере- 28. 3 35 г. пост. 548 и 54П УК УССР притоворен к лише» | асан РУ «але їх нию свободьт на десять лет. ЯЛОВОЙ Михаийл Николаєвич, 1895 г. р, гр. СОСР, ; ур. д, Надеждьг, Красноградокого р-на, Х | осужден на 10 лет, ПОЛИЩУК Валериан Львович, 1897 г. р. ур: С Бильо А че, б, Вольшнокої губерниим, украйнец, гр. ССОР, служащий, | | б/п, известньгй украйнский писатель, 4 ау 1 фе В/с Военной Коллегин Берхсуда СССР по ст, 54-8, П УК РСФСР с применениєм постановления ЦИК СССР от 1. 12, 34 г. осужден на 10 лет л/свободьі с | конфискацией принадлежащето ему имущеєтва. - КРУШЕЛЬНИЦКИЙ Богдан Антонович, 1908 т. р. гр. СССР, ур. Станиславова (Польша), служащий, образование вьісшее, сьгя петліоровского министра. Два брата Иван и Тарас Крушельницкие в декабре м-це 19 Ні ррон є расстрелянь, | Ос, Совещанисм при НКВД ОСОР от 26. 3 Й | гло ст. 5448 УК УССР осуждей к заключению в ИТЛ на пок рфилиппоОвич Павел Петрович, ур. с, Кастановки Киевской обл., сьтії священника, служа- (| щий, украйнец, работал профессором Киевского педаго» | - уко - Па гического института. | 4.2. 36 г. Военньм трибуналом Киевского воєнного округа -. РАССТРЕЛ пису «партійність» зазначив, що, на своє нещастя, належав до комуністичної партії, яку вважає найжалюгіднішою. Недаремно його прізвище в соловецьких розстрільних списках стоїть в перших рядах, Ххоч і патріотизм, іптернаціопалізмом, -- кожного назване арекавекой обл), служащий, литератор, бьівш, член ВКП(О). Тройкой ГПУ УССР от 29, 9, 33 т. пост. 544,6 ПУКУССР 27-08 марта 1935 г. | РАССТРЕЛ: населення 1937 року у графі починається воно з останньої літери нашого алфавіту. Адже це він, Матвій Яворський, перебуваючи у соловецькій в'язниці під такою промовистою назвою «Ігремль», написав заяву, якою довів мало не до божевілля своїх мучителів. «Цим повідомляю, -- писав Яворський, -- що я відмовляюся від зарахування робочих днів не тільки за минулий період, а й узагалі. Я пважаю таке зарахування знущанням над людиною, котру, як і багатьох інших, сталінське «правосуддя» спочатку кидає до в'язниці за те, що це українець, який пе підміняв любові до своєї батьківщини на російський «підфарбований» правосуддя без суду засуджує за неіснуючу справу на повільне знищення в таборі, в умовах важкої примусової праці з папівголодним пайком, у сітях гапебної провокації і моральних мук, - а після всього цього це правосуддя общяє їй скоротити повільне знищення, моральне і фізичне -- за умови т. 2. «перекування», тобто безмовпої самопокори цьому зпищенню і підкупного славослів'я ЙОГО ПОЛІТИЦІ. Я особисто «перековуватися» не збираюся, боготворити «геніального, улюбленого, рідного вождя всіх народів»: не бажаю та й узагалі вважаю для себе ганьбою таким шляхом купувати собі волю, тим паче, коли десятки тисяч української інтелігенції гинуть у в'язницях і таборах в умовах, означених вище, коли їх сім'ї засуджені на повільну голодну смерть в умовах т. з. «культурного і заможного життя», в умовах сталінського «піклування про людину», коли сотні тисяч пограбованих українських селян засівають Росію своїми кістьми на каторжних будовах, лісозаготівлях та інших видах примуєових робіт, коли стільки ж гинє їх ВІД голоду У себе на батьківщині, хоч начебто і там жити стало «веселіше». Я вважаю, що за такого стану справ на Україні для мене почеснішє буде вмерти разом з ними у спільному нашому каторжному житті, ніж прагнути на волю, щоб жити життям хамелеона, який захлинається у захваті перед політикою паціопального гноблення і селянського Я ЕР - - -е ск в ти ї ОО іі ї я як, Р о ялЛовоОГго З 27 Миханйлам зб - -Николаєвича | і .- Фо Валернана | жу : Щ 4 сії 4 - й ул щ ) ь «оз б ч ч ЗУ ГОЖАА: ю, А " - - . і і і "1 -о ЛИ зи - ові і є ом їз м, 1 ій Й й 1 , Ллі Ї; по ст .54:П и 54-8 УК УССР осужден к лишентю свободь | «РЛЬА МРЕВ сроком н с і Сун тн роко? ка Ю лет конфиокацией имущест іс ніда брно ур, Австрим, украйнец, гр, ССОР, б/п, образонани О зу еп в/с Воен, Коллегиєй Верхсуди л/сво пф РА у У ад рої ПАНОВ Андрей Степанович обл. Белопольского р-на, о. райнец, гри СССР, б/п, до ареста рькоского инетитута Народтого о - Чі Лк пе і - РЕ СРЕ ре о ович, 1899 г р, ур Осуждеп в/с Воетноїй коллегим СОЛО ее о 27-28. 3,3 топост, 54-8П УК к 10 годам ли о (Пригавором в/с-Воєниой Коллогим Верхомда СССР ат 2. за ВАССТРЕЛЯТЬ 1... 4.Х9ОПФРИОк бі ди ПРАТИ --. 0 НО РА ЕЕНРЕРРЕ Р нн ПОРНО ЕЕ Р 1 ІРЕНА А т ЧІ Ра |; ГГ "У ч 1878 г. г лк -. , 5; п'я) оо ободь 331 ( Ре р

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин