Сторінка · с. 6сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №41 за 1997 рік
Слово Просвіти, №41 за 1997 рік
нні
| строю -к'ь |
рзвочи Пямятя 00
зажклинннивнннннссіннь ді жи
нн
оз
грабежу в царстві не соціалізму, щоб удується, а загального обману, провокації І свавілля».
Славетний наш драматург Микола Куліш не мав можливості написати поді бну заяву. І все ж, перш ніж загинути, він зумів передати нащадкам свій безцінний заповіт. Перебуваючи, перед відправкою на Соловки в камері спецкорпусу НКВС на Інститутській вулиці в Києві, Куліш, мов на магнітофонну тасьму, наговорив «підсадній гусці», якомусь троцькісту Є. Штейнбергу своє розуміння злочинної суті сталінського режиму. Сексот Штейнберг, як і сподівався Куліш, ретельно виклав його відчайдушно сміливі думки на папір і вони, підшиті до справи Куліша, дійшли до наших днів:
«Москву Куліш порівнює з Давнім Римом. Так само, стверджує він, як Давній Рим жив за рахунок своїх провінцій, висмоктуючи з них усі соки, концентрував у себе всі багатства, цінності і твори мистецтва, так і Москва живе за рахунок національних республік. При чім він не вважає за потрібне навіть доводити, що економічне становище України є колоніальним по відношенню до Радянської Росії -- цевін вважає звичайною річчю...
Керівників нашої партії К уліш вважає великодержавними шовіністами... Яскравим представником великодержавництва... на Україні Куліш вважає тов. Постишева.. Він ствєрджує «Постишев говорив лро любов до Москви з такою істеричністю в ГОЛОСІ, 1 я відчув, якщо його пошкребти, то вилізе з-під маски інтернаціоналіста справжній великодержавний шовініст». Великодержавний шовініст, -- говорив Куліш, г процвітає в Москві в усіх галузях, і ніхто з ним не веде ніякої боротьби -- навпаки, він ще заохочується. .
Становище української літерат ури він вважає трагічнийм. Талановитий письмейник мусить або відмовитися від української літератури, перекочувати в російську, або, якшо рій дослухається до голос У СВОГО серця і напише справжній художній твір, його посадять у в'язницю. Саме том У В літературі р Україні залишились тільки посередності, брехуни й нездари На Радянській Україні лі тература приречена на животіння, на пронінціалізм, вона нікали иє досягне рірня великої срітопвої літератури.
Всесоюзний з їзд письменників б уд, ма думку Куліша, фальшю і обманом Письменники говорили з трибуни одне, інше стверджутали й кулуарах Письменники
не можуть творити великих речей, тому шо обминають пайважлиніші проблеми, а
п я ь нн ПЕРЕ А
сні
обминають їх тому, що бояться писати правду
Бути письменником з проле гарською ідеологіІЄЮ І ВИЗНачним митцем -- речі несумісні, -- вважає Куліш -- Всі талановиті ЛЮДії, говорить він, -- завжди конфлікгували 13 СВОЇМ суспільством
Б основі ВСІЄЇ ПОЛІТИКИ, як) партія провадить на селі, лежить
сю принцип примус у. Со -- Така теза Куліша о Фін спростовує
У ДК добровільний рух Ко і МІЛЬНОНІВ СелЛЯНн ДОо соціалізму, органі- 20 зований партією Чі Усе Колгоспний лад кр ВІН ВБажає ІЗЗОВНІ о нав 'язаним селян зок ству і тому У ХИСТКИЙ. .,
Історія повторюється,-- стверджує Куліш -- А тому побудова безкласового суспільства -- це казочка, Звичайно, буде щось нове, старі класи зникнуть з історичної арени, але виникне нова форма нерівності, І соціальне питання лишиться нерозв язаним по-старому...
Бін вважає, що єправдилася теорія «крайніх» Етика і його ж твердження, що політика -- річ жорстока. Суть цієї теорії і цього твердження ось у чому Держава заарештовує не тих, хто завинив, а кого треба взяти з політичних міркувань, Політика -- жорстока річ, За неї потрапляють під арешт завжди «крайні». Свого часу «крайніми» були Єфремов, Гермайзе та їн. -- зараз Епік, Куліш, Курбас 1 т. д. Така теорія «крайніх».
Звідси витікає, що справи фабрикуються чи створюються «брудними руками», як любить інколи висловлюватись Куліш. Він вважає, наприклад, справи про терористичну діяльність українських націоналістів надуманими й сфабрикованими. Ця правда, -- говорить він, -- невдовзі стане відомою. Ми пізнаємо найсокровенніші тайни давнього Єгипту, розкопуючи піраміди. Тим паче правда наших днів обов'язково спливе, і ми будемо виправдані. При цьому Куліш висловлює сподівання, що нове покоління не буде таким полохливим, як він і Його товариші, Ії коли хто-небудь з ого представників потрапить до НКВС, то заговорить із слідчими іншою мовою. «Ось тоді ДІТУ-НКВЕ відчує, що зросла інша сила, а вона обов'язково зросте», -- додає Куліш...
«Ми, -- говорить вій, -- не пережили щасливої пори демократії, а перескочили з царської деспотії до нової, радянської Називається вона «диктатура пролетаріату»...
Про становище України 1923--33 років він говорить, що вона була приречена на голодну смерть. Він вірив, що було багато мільйонів померлих. І зараз Куліш переконаний, що радянські органи свідомо пе реєстрували смертність, щоб приховати теє, що коїлося на Україні
«Всі мислячі люди, Котрі мали свою думку, -- стверджує цей пан, -- сидять у пязницях або засланні При цьому він ставить собі питання -- хто будє тепер будувати українську культуру? На мою відпошдь, що в неї є Академія паук, Спілка письменникій, університети, багато на- УКОНПО"-ДОСЛІЛНИХ ІНСІНТУПИ -- 1 ПСЮДИ Ж сної кадри, -- ши відверто засміянся...»
Гідно пішов з життя І реликий наш прозаїк ФРалерян Шдмогильний 14 ЛІ 14.34 року ши писап споєму слідчому
- Почуваючи спою ПІЛКОПИ Т | бек ПЛТЄ ТІ, ПИЛИЙ У пона настдок ПОПСредньоїо
і жо РРО
слідства по кожному окремо л
ЗІЗНанню, Ку ТаКОжЖ
попереднього слідства як Л ТЯ С гак / для справи, порушеної при даю таке сумарне зізнання
7 Ніколи ні До
; з тожЖжлІ наЛлеМ І орган! ши янснак ЖаВІНСЇ
діяльності я не провадив. КУ
3. Про існування подіоних отож про Їх діяльність або ДІЯЛЬНІСТЬ ОС | ів язаних з ними, я ніколи нічого ПС я Інакше, як З ВИСТУПІВ представник й Рад. влади її партії, в пресі й на прилюдниз
зборах
І "ому ВСЯКІ ЗІЗНЯаННЯ ІІИШИА ОСІО ПО
обвинуваченню мене в приналежності 40
терористичної організаці 1 терористичної
діяльності я рішуче відкидаю як брехливі й наклепницькі». (За книгою Івана Ільєнка «У жорнах репресій», Київ, 1992.)
1111! смертників (одип з стаповня, Ф. Родіонов помер ще на Соловках. ( Вишняка повезли невідомо для ЧОГО В Ленінград, С. Лікворника -- в Одесу, І. Зозуляка й Б. Пероцького -- до Києва) помістили у Ведмежогорський слідчий ізолятор, здатний вмістити лише 400 чоловік Декілька в'язнів (і це після трьох ретельних обшуків!) зуміли пронести в ізолятор ножі й зрозумівши, що їх везуть вантажівкогїо на страту, кинулися з тими ножами на озброєних конвоїрів 1 навіть одного з них поранили в голову. (Годі Матвєєв наказав, незважаючи на тріскучий мороз, роздягати в'язнів до натільної білизни, зв'язувати руки, а перед стратою й ноги й вкладати-втрамбовувати долілиць на дні широчезної -- о метрів на 2 і глибочезної -- 2 метри ями. Коли перша партія в'язнів була готова до насильного переходу в «кращий» світ, товариш Матвєєв стрибав у яму і брався до звичної та любої його більшовицькочекістському серцю «роботи». Його асистенти (Гінцов, Ларіошин, Васильєв, Дерев'янко, Кузнецов, Твердохліб) готували під акомпанемент пострілів, жалібних передсмертних зойків і проклять нову партію жертв. Зв'язаних по руках і ногах бранців скидали на ще теплі тіла побратимів, примушували лягати якомога щільніше, і Матвєєв знову виймав свого невтомного револьвера. А коли набридало стріляти, брав до рук заковану в залізо ломаку. Бив, хекаючи, та так сильно, що черепи розламувались на шгмаття і мозок, впереміжку з кров'ю, летів усебіч, густо росячи І ката, і живі та мертві його жертви. У вмінні вбивати товаришу Матвєєву не було рівних. 27 жовтня він відправив на той світ 208 чоловік, І листопада -- 180, З листопада -- 265, 4 листопада -- 249 А по «роботі», добряче випивши зі своїми підручними та закусивши, поїхав до ПІ гера святкувати 20-у річницю «великої жортневої соціалістичної револіоції» Святк увалося товаришу Матвєєву дуже добре, бо навіть забув відрапортувати відразу товаришу Гаріну, своєму безпосередньому начальнику про содіяне. Відрапортував аж 10 листопада. Але товариш Раковський 1 товариш Гарін поставились до його проступка з належним розумінням, відрапортувавши товаришу Єжову, що його наказ ліквідувати 1200 соловецьких «коп грикін» не лише виконано, а й перевиконано ( розстріляли аж 1825 чоловік), нагородили тов. Матвєєва «за успештую борьбу с коитрреволюцией» цінним подарунком і путівкою на сонячний бере! Криму. Ка: жуть, що товариш Сжов зі свого боку пагородив катюгу ще й орденом Червоної «Мирки, але документального Ддтвердження цьому факту дослідники поки що ме знай - шли
Де, р якому таборі чи пормі сидів говариш Матеєєв, не відомо. Але за псіма ознаками, відбувся вій лише легким пере- ЛлякКоОм, бо РО початку сімдесятих ще жип виступав у школах, ділився стпогалами Про свого егероїчніу» чекістк КУ ІОНІСТЬ 4 пшонерами. Помер Матиєєв 1/4 року і похований на одному з санкт петербурль: МІХ иипинтарів
2/ жобтния цо р. п аптобусі, яким ми їхали до Мандормоха аклонитись прахоні пепимно убієнних, були не ПА га росіяни, а й карели, фіти,
украпиці гатари, «є преї,
аному проти СВОЮ
уИ мене, Я
якої терористичної
і Ре . ї І 2 Ніколи ніякої терористично
німці, поляки. Ї всі ми апитували
одного -- чому на вітровому склі - ОДнь прикріплена табличка з написом таПокаяниє»? В чому має каятись си Антона Крушельницького Лариса рІД Я КОЇ поклали в сиру землю ЛИШЕ що він повірив більшовицькій пропа й переїхав З капіталістичного Тоді Лов соціалістичний Харків будувати па, х ку У країну " У чому мають каятися бли й далекі родичі Леся Курбаса Мик Ьк) Куліша, Матвія Яворського, Миколи з рова, Валер'яна Підмогильного? У я маємо розкаюватись ми, діти украї нахког села, мІЛЬНОНИ НайдДобІрніших пред ників якого стали карельськими сосу лише за те, що хотіли працювати На се, та своїх дітей, а не на ледачого й загребу. ЩОГО МОСКОВСЬКОГО «ДЯДЮ»?
Каятись у СОДІЯНОМУ, ЯКЩО ВИХОДИТИ здорового глу зду, мала 0 правоприємні ВКП(О)-КИРС нинішня комуністична партія, але її представників у автобусі не побачили. Московські, карельські «Ліві» газети, які ми встигли переглянути, друж; ними рядами пішли в наступ па організаторів милосердної акції, твердячи що не комуністи винні у масових розстрілах в Сандормосі, а ,'не подконтрольная власть». вмить абувши, ціо влада в б криваві роки зула пад зсСохопним контролем ВКЛП(О)-КПРОС Інші дописувачі з партквитками в кишенях пішли ше ДАЛІ -- нпехтмочи висновками слідчих оргалір та судово-медичної експертизи, стверджувапи, ЩО ора ІСЬКІ МОГИЛИ В Сандормосі (а їх там налічується аж 150 1 вкожній по сорок мучеників!) -- справа рук фінськ фашистів.. ;
І осьужеми не ідемо, а идемо,. затиснені р усіх сторін скорботним, заплаканим людським морем, приймаємо парад струн: ких карельських сосен, що виросли упавнеба з полум'яних сердець наших великих співвітчизників, Багатолітній політв язень Євген Сверстюк обнімає дубового хреста з написом «Убієнним синам
України». Над Іваном Драчем розмаявся синьо-жовтий державний український прапор з чорною жалібною стрічкою. В руках петрозаводських українців, що приїхали з нами, -- українські та карельські прапори. Священик Української автокефальної церкви Павло Бохняк тримає в руках вишиваний рушник та грудку рідної землі. Кетяги калини з Шевченкового рідного села жаріиють в руках ще одного нашого багатолітнього політв'язня Юлія Шелеста. Не покладаючи рук, працюють наші літописці Борис Гривачевський, Олександр Засуха, Володимир Щербина. Робить усе від нього можливе, щоб опи нам затиштнише на цій суворій карельські: землі, працівник Посольства Украши В Москві Віталій Крикуненко
Над тисячним натовпом не лише пра" пори з жалобними чорними стрічками. Над тисячним патовном плач, стопі, мтхання і думка: таке не повинно повтори" тися. Будьмо пильні, пе даймо червоному джину знову вилізти з пляшки | залляти невинною праведною кров'ю 1/6 нашої планети
Колишніми братськими республіками влерто повзуть чутки, що комуністи знову готують розстрільні списки. Дай Боже, щоб це були тільки чутки. Але як ХТОСЬ дуже мудрий сказав диму без вогию їе буває. Пам'ятаймо, що р переддень ГКУ гакі списки були складеш. І в стиєках тиж були не лише демократи, а й комуністи, ЯК пе хочуть йти в ногу зі своїми закомплексованими пождями.
Зиступаючи на жалобиому мітиинту; отпука мишетра освіти УНР, письменника Литона Крушельницького Лариса скаяя" Ла, що українська інтелігенція Лягла Н сандормоську земліо лише за те, що ХОТМІЙ будувати Україну піл червоними знаменй" ми. Ми ж сьогодиї будуємо Україну ПІсИньО»жовтим державним прапором: Л гому матвеєви. гарши, раконські, при ишонши вдруге до влали, будуті» М жорстокіші, ще безжальніші у ставлені ло нас та наших дітей, ароблять нашу сонячну країну суцільним Сандормохо»м Гож, йдучи в б резні на вибори, пам'ятайте
ть "ані
ч
про це!
Микола ЛИ вин, спеціальмий кореспонмалем"
Іа «нір яннОох Йо гаолимира ероним
/ван Драч. Євген Ся остюк, Віталій Кри «УНСНКоО "ІДОМНИИ рем ійСЬКИй пранозахисник, лепутлі (єерж думи ( сумі попа тло
б-бьз
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
