Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Нашого цвіту... · “Я — українець! Я нестиму людям світу українську культуру! ”. · с. 7сторінка оригіналу ↗

З журбою радість обнялась… Пам’яті Володимира Луціва

Слово Просвіти, №41 за 2019 рік

Лілія СЛЕДЗІНСЬКА, голова Кременецького РО ВУТ “Просві) та” імені Тараса Шевченка Завезіть мя в Україну, де народився, там я спочину… З повстанської пісні 26 вересня рідна земля прийняла в свої обійми Великого Сина України. В місті Надвірна Івано)Франківської області від) булося поховання Володимира Луціва — співака і бандуриста світової слави, публі) циста, громадського діяча, патріота рідного краю, мецената, почесного громадянина м. Надвірна, переможця ІІІ міжнародного європейського конкурсу виконавців ест) радної пісні, який тоді називався (1961 рік) “За чашу Європи”, що згодом переріс у Єв) робачення, і нарешті — Великого Українця. У цю ніч пішов рясний дощ — це небо плакало, бо земля втратила дорогу людину, а вранці стало тепло)тепло, це “спрагла земля”, яка так довго чекала “плодотвор) ної” зливи (за І. Франком), на всі свої мо) гутні груди дихнула легко і дужо, адже Ук) раїна тієї ночі приймала в свої обійми рід) ного сина, її Будівничого — Володимира Луціва. Мрія людини)легенди здійснилася. Маестро навіки повернувся в Україну. Від) сьогодні він тут спочиватиме, і вже ніхто й ніколи не розлучить його з милою серцю Вітчизною. Ще зовсім недавно, а було це в червні, ми відсвяткували 90)річний ювілей Воло) димира Луціва. В містах Івано)Франків) ську та Львові з присутністю Маестро від) булися незвичайні дійства. Він навіть зас) півав своїм чудовим тенором. Це була його лебедина пісня, пісня радості зустрічі з рідним краєм, за яким тужив упродовж усього життя. У Львові Маестро Володимир Луців одержав найвищу просвітянську нагороду — медаль “Будівничий України”. Згадує його дружина пані Леся, що він дуже ті) шився цією нагородою, бо завжди вважав себе просвітянином… Нагород у нього бу) ло так багато! А ще трохи раніше, 10 лютого 2019 ро) ку, у Лондоні, у залі Відділу Союзу Україн) ців Великої Британії відбувся рідкісний благодійний концерт на підтримку Креме) нецької “Просвіти” для будівництва На) родного Дому. Ініціатором цього дійства був отаман, співак, музикант, громадський діяч пан Левко Тимощук — почесний член Кременецької “Просвіти”, він народився тут, на Кременеччині, але поки що мешкає в Лондоні… 10 лютого відбувся цей концерт, а 12)го — з Лондона прозвучав телефонний дзві) нок від пана Володимира. Радість безмеж) на! Він коротенько переказав, хто брав участь у благодійному концерті і пообіцяв переслати нам свою статтю про це дійство. Невдовзі отримали статтю. Я намагалась поширити слово Маестро по наших газе) тах, передусім її надрукувало “Слово Просвіти” поруч із моєю статтею “Люди) на)легенда”, присвяченою 90)літтю Воло) димира Луціва, який так багато зробив для Кременця, для України. Дозволю собі процитувати кілька ряд) ків тієї статті: “Чи не вперше за всі повоєнні роки відбуто таку подію… Зовсім можливо, що це також перший під сучасну пору такий проєкт в Україні. А чому “Просвіти”? Бо це такий магніт, що за останні 150 років був і є об’єднуючою платформою, читаль) нею, сценою, яка зорганізувала тисячі біб) ліотек, створила тисячі хорів, танцюваль) них і драматичних ансамблів, у цей спосіб допомогла багатьом поколінням українців зберегти українську культуру і цим супро) тивитися усяким процесам асиміляції. “Просвіта” об’єднувала і об’єднує маси українців довкруги ідеї спільної жертовної праці на користь українського народу. Так, як різні покоління в Україні об’єднані “Просвітою”, так у Лондоні, на чужині, згуртувалися різні покоління, щоб узяти участь у програмі цього рідкісного благо) дійного концерту…” Ми, просвітяни Кременеччини, споді) ваємось, що цей зачин по збору коштів на будівництво Народного Дому буде дуже щасливим… Згадую тих кілька приїздів Маестро до Кременця, адже наше місто поріднилося з Володимиром Луцівим через заповіт його найкращого друга і побратима художника, графіка та іконописця Ростислава Глувка передати місту його дитячих років — Кре) менцю, кілька десятків живописних поло) тен, які знайшли своє місце в стінах Кре) менецької гуманітарно)педагогічної ака) демії. Сподіваюсь, що ота світлиця стане з часом музеєм)пам’ятником слави двох Ве) ликих Українців — Ростислава Глувка та Володимира Луціва. Так має бути! Кре) менчани повинні віддячити славним си) нам свого народу. У музеї Кременецької “Просвіти” збе) рігається стільки різноманітних матеріалів про сподвижницьке життя Володимира Луціва і його титанічну працю. А чого вар) ті його листи! Це нерозорана цілина епіс) толярної спадщини Маестро. В кожному з тих листів були такі слова: “Мої дорогі! Я щиро дякую за увагу до мене і за Ваше доб) ре серце!” Останні листи Маестро було надіслано електронною поштою, писав він їх латин) ськими літерами, а ми тут переписували на папір українськими. Похорони Володимира Луціва в місті Надвірна Івано)Франківської області ста) ли грандіозною всенародною подією. Зда) валося, що з усієї України з’їхалися її діти, адже тут Маестро народився і тут спочив. З’їхалися, щоб провести в останню дорогу Великого Сина рідної землі, бо, як співа) ється в пісні про Назарія Яремчука: “Я лю) бив вас усіх, та найбільше любив Україну, іу цьому єдина провина моя”. Дуже поважною була делегація зі Льво) ва. Роман Яців — мистецтвознавець, про) ректор з наукової роботи Львівської націо) нальної академії, заслужений працівник культури України. Він доклав чимало зу) силь у справі популяризації імені Ростис) лава Глувка — відомого в світі художника) графіка, іконописця, з яким впродовж ба) гатьох років приятелював Володимир Лу) ців. 15 вересня 2007 р. в Кременці з ініціа) тиви Романа Яціва відбулася грандіозна подія — Міжнародна наукова конференція “Він присвятив себе мистецтву” з нагоди 80)річчя від дня народження Ростислава Глувка. В ній взяли участь донька худож) ника Світлана Глувко, яка приїхала з Італії, Дмитро Степовик — доктор філософії, доктор мистецтвознавства, доктор богос) ловських наук, професор, академік Акаде) мії наук вищої освіти України, Київ. Володимир Луців — співак і бандурист, культурно)громадський діяч української спільноти надіслав з Великої Британії своє слово про найвірнішого друга і побратима Ростислава Глувка “Він серцем жив в Ук) раїні”. Роман Яців на конференції виголосив доповідь “Етнопсихологічна ідентичність та еволюція творчого мислення Р. Глувка”. На науково)мистецький симпозіум “Художньо)мистецькі рецепції творчості Ростислава Глувка в контексті розвитку української діаспори ХХ ст.”, який відбув) ся з нагоди 90)ї річниці від дня народжен) ня художника)графіка, іконописця Рос) тислава Глувка 11—12 травня 2017 року в Кременці, пан Роман Яців надіслав допо) відь “Синтетика національної пам’яті та культурного розмаїття: Ростислав Глувко”. Орест Цимбала — український співак, автор багатьох мистецьких проєктів, попу) ляризатор імені Володимира Луціва. Це він 17 червня 2019 року організував у Львівській філармонії ювілейний концерт “Повстанське танго”, присвячений 90)літ) тю нашого дорогого ювіляра. Тоді вони уд) вох з Володимиром Луцівим заспівали піс) ню “Прийде ще час”. Орест Цимбала систематизував та впо) рядкував пісенну спадщину Маестро, він випустив касети, а пізніше диски із запи) сами пісень і дум у його виконанні. Надія Кос — дружина Кос)Анатоль) ського, завідувачка кафедри хорового ди) ригування Львівського музичного коледжу. Олег Цигилик — хоровий диригент, ке) рівник хору “Гомін”. Олесь Жарівський — автор книжки про Володимира Луціва “Від Бистриці до Тем) зи”. Марія Трильовська — донька Романа Шухевича. Юрій Атаманюк — журналіст та інші. Всі ці відомі і знані в Україні і за її ме) жами люди приятелювали з В. Луцівим, співпрацювали з ним, вони приїхали в Надвірну, щоб провести дорогу Україні людину в останню путь. З міста Долина прибув Володимир Га) разд, адже там народився Мирослав Анто) нович, який далеко від України організу) вав Голландський хор, в якому свого часу співав Володимир Луців. Від Кременецької “Просвіти” на похо) ронах були Олена Котляр та Ірина Лано) вик, ті молоді просвітяночки спонукали мене до написання цієї статті. Я була за) хоплена їхніми враженнями і безмежно вдячна, що вони розуміють нашу загальну всеукраїнську справу. У складі делегації з Лондона були дру) жина Маестро пані Леся і їхні три донечки: Анна, Оксана та Іванка (прибула з далекої Австралії), син Анни Максим прилетів з Китаю, де проживає зараз. Всі вони були у вишиванках і чорних кептариках, веселе і сумне об’єдналося у тих двох кольорах. Веселе — бо син Украї) ни повернувся додому, сумне — біль розлу) ки з найріднішою людиною. Від Голландського хору, в якому сорок виконавців животрепетної музики — укра) їнської народної пісні, приїхало вісім спі) ваків, щоб віддати останню шану людині, яка 40 років своєї діяльності присвятила, аби українська пісня звучала в усьому сві) ті. Поїздки Голландського хору організову) вав Володимир Луців. В Україні всі кон) церти цього колективу були безкоштовни) ми. Посланцем від українців Бразилії був отець Іреней, Німеччини — єпископ Іван Дацько. Зовсім юним, виступаючи в Італії під псевдонімом Тіно Вальді, Володимир Лу) ців твердо вирішив собі: “Я — українець! Я нестиму людям світу українську культуру! Я пропагуватиму все українське і бороти) мусь мовою мистецтва, словом, ділом, щоб Україна була знана у світі, щоб українські митці не були забуті, але гідно пошановані і належно оцінені своїми нащадками. Я — не Тіно! Я — Володимир Луців!” У просторій залі Клубу нафтовиків весь час звучала класична музика у виконанні струнного квартету викладачів музичної школи м. Надвірна. Сподіваюсь, що неза) баром цій музичній школі буде присвоєне ім’я Маестро Володимира Луціва. 15 священиків відслужили панахиду, а хор “Вервиця” відспівав поминальну лі) тургію. У цьому хорі співає пані Оля Мак) сим’юк, яка є головою Культурно)мис) тецького фонду Володимира Луціва, аль) тистка, добра організаторка, чудова люди) на. Домовину з прахом покійного на міс) цевий цвинтар м. Надвірна несли учас) ники бойових дій на Східному фронті. Серед них був і наш просвітянин, який понад п’ять років відвоював в окопах страшної війни з московськими окупан) тами, двічі контужений, двічі поранений, але з незламним духом мужнього воїна і з безмежною любов’ю до України в своєму серці. Дві трембіти над відкритою могилою тужливо голосили сумні гуцульські мело) дії, а неподалік завмерли, спостерігаючи і слухаючи все, що відбувається, дві карпат) ські гори, їх у народі називають Сестрами. Ці гори стоять на сторожі миру і спокою в рідній Україні.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин