Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
15 Палітра · “Про Ужгород створені міти й легенди, творитимуть й нові…” · с. 15сторінка оригіналу ↗

Про малярство Віталія Либи (Спроба розглянути підтекст творчості митця)

Слово Просвіти, №41 за 2019 рік

Андрій БУДКЕВИЧ, історик мистецтва В ужгородському середовищі поціновувачів живопису Віталій Либа відомий як художник, одна картина якого — “Свята Трійця”, зберігається у Ватиканському музеї, а інша — “Христос і хмарочоси”, була подарована словацькими політиками тодішньому президенту США Д. Бушу. Творчість живописця відома не тільки в Карпатському краї, а і в сусідніх державах, найбільш — у Словаччині. Там відбулося чимало персональних виставок його картин, з’явилися добрі приятелі, зокрема, Рудольф Шустер, президент Словаччини минулих років. Статті про живопис Віталія Либи час від часу виринали не тільки на шпальтах місцевої преси, а й за кордоном, для прикладу, в газеті “Вечірній Кошіце”, авторства Даші Кіралваргової у 2002 році. Домінантною темою творчості Віталія Либи є релігійний живопис. Він щедрої натури особа, адже передав у дар Ужгородській Українській Богословській Академії 52 роботи сакрального змісту. “У житті випадковостей не буває, бувають тільки випадки, які ми, залежно від розуміння або нерозуміння причинних зв’язків, які до цих випадків приводять, називаємо то неминучістю, то випадковістю…”, — так міркував Ф. Дюрренматт. Були, мабуть, і на те причини, що у певний період буття Віталій Іванович став віруючим, що не могло не відобразитися на його творчості. “Пишу багато образів Ісуса, Пречистої Діви Марії, апостолів, мучеників, маю таку потребу, бо раніше, за часів радянщини, малював портрети нечестивих”, — відверто зізнається. Доктор мистецтвознавства Іван Хланта вступну статтю до альбому “Віталій Либа. Живопис” назвав “Його образи викликають глибокі асоціативні переживання”. Ці слова стосуються чи не всього сотвореного митцем у царині живопису. Він сотні разів звертався до написання образу Ісуса Христа. Ми бачимо на численних картинах вираз болю на облич­ Едуард ОВЧАРЕНКО Фото автора Художниця народилася у місті Джанкой (Крим). Почала малювати з п’яти років. Останні три десятиліття її життя пов’язано з Херсонщиною – працює бібліо­текарем Каланчацької ЦБС. Без малярства не уявляє свого життя. У своїх роботах пані Інна використовує різні техніки, акварельні, олійні, акрилові фарби та пастель. Десять років тому захопилася незвичним малюванням пластиліном. Мисткиня створила власний авторський стиль, який назвала “Цвітиці”. Вона учасниця міжнародних, всеукраїнських, обласних виставок та фестивалів, інших мистецьких заходів. Відкриваючи виставку, директор Музею гетьманства Галина Ярова наголосила, що художниця наділена особливим талантом відчувати красу нашої природи, а її картини перегукуються з творами Катерини Білокур. Водночас пані Інна має своє яскраво виражене творче обличчя, свій неповторний стиль. — Зі своєю творчістю я вже багато разів знайомила земляків на Херсонщині, а сьогодні відкривається моя перша персональна виставка у Києві, — сказала художниця Інна Красновська-Кафтан. — Надзвичайно вдячна Музею гетьманства, який запросив мене у ці чудові виставкові зали. Дуже хочеться, щоб ця виставка подарувала гарний настрій всім, хто її відвідає. Завжди мріяла показати свої роботи людям, аби вони отримали заряд позитиву, щоб радість наповнювали їхні душі і серця, щоб вони були щасливими. А кожна з моїх робіт — це частинка мого життя. Одну з картин назвала “Чарівний голос Ніни Матвієнко”. Голос цієї співачки завжди вважала чимось особливим. Її пісні любить співати моя мама. чі Сина Божого, страждання, роздуми, а понад усе — істинну Любов і Справедливість… Є у художника і три картини: — “Христос і Петро”, де зліва за спиною Ісуса півень, який ось-ось запіє; “Христос і Юда”, де теж ліворуч (!), на задньому плані загін вояків, що очікують наказу; “Христос і Фома”, тут Ісус повернув до нас долоню правої руки з ознаками стигматів, Фома у глибокій задумі… Багато робіт цієї тематики привертають увагу, почасти, “Симфонія дерев’яної архітектури Карпат”, там у центрі — зображене Розп’яття Христа на тлі дерев’яних церков у горах Закарпаття; “Карпатський дзвін”, — над маленькими будиночками, позаду яких гори і осінні дерева, — образ Ісуса скорботний, праворуч — бемкає дзвін, він ніби провісник застереження людям: щось не так у їхньому бутті, не відповідно до заповітів Господніх… “Отче наш” — одна з найголовніших молитов християн, має велику потужність. У ній прославляється Небесний Учитель, бо ж ми учні й послідовники, мали б такими бути… Прохаємо справжніх, істинних знань, тих, які можемо осмислити сьогодні. Хочемо, щоб Господь був милосердним до нас, мусимо бути зичливими і добрими до ближніх. Важливі й молитви до Пресвятої Богородиці, котра уособлює Чистоту, Простоту, Небесну Красу, вона завше молода, квітуча Діва. Саме такою і споглядає на нас із картин Віталія Івановича: “Ясінська мадонна”, “Мадонна з немовлям”. “Українська мадонна”…. Релігійне малярство у наші дні актуальне, бо вочевидь можна бачити кризу міщанського суспільства. Прозірливий Ю. Евола попереджав нас про наближення Третьої катастрофи – “внаслідок якої вся влада загрожує перейти до останньої традиційної касти, до касти рабів і людей натовпу: разом з відповідними обмеженнями всіх обріїв і цінностей рівнем кількості і матерії… …Та “культура”, якою так гордяться сучасники, ще більше сприяє функціонуванню механізму жахливому, що приводиться в рух грубими, безособовими силами: силою грошей, капіталу, машин…” Микола Гоголь, який створив геніальні “Мертві душі”, чи й думав про те, що з ходою часу їх побільшає неймовірно! Фізично живі, а єство змертвіле. Євген Сверстюк у книжці “Гоголь і українська ніч” дав виняткове визначення: “Отже, “мертрення полотна “Святкові квіти України” надихнула народна пісня. Одна з моїх улюблених робіт — “Прислухайся до голосу Землі”. Хотіла нею сказати, що життя нашої планети залежить від кожного з нас. І не лише від наших учинків, а й від наших думок. Кожна людина, яке живе з вірою в серці, з вірою в Бога, добро і милосердя, має Ангела-охоронця, що своїми крилами захищає від усіх негараздів. Хочу, аби Ангелохоронець оберігав Україну. Ці думки я втілила у картині “Ангел-охоронець”.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин