Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Письменники і час · “Світ, у якому людство не встигає проаналізувати свої дії, осмислити себе, а відтак і знайти себе у тому чи іншому вимірі, тече у безвість”. · с. 10сторінка оригіналу ↗

Рефлексії на прочитане, почуте і побачене в Україні

Слово Просвіти, №41 за 2024 рік

Імран ІПЕК, літературознавець Щоб зрозуміти поезію сучасного українського поета Василя Куйбіди, потрібно знати тернистий шлях його сім’ї. Його батько – Степан Олексійович Куйбіда (народився 23 вересня 1922 в багатодітній селянській сім’ї у селі Дубовиця, нині Войнилівська селищна громада, Калуського району Івано-Франківської області – помер 30 серпня 2013, місто Болехів, Івано-Франківська область) – український громадський діяч, багатолітній політв’язень. Був членом Організації Українських Націоналістів, воїном Української Повстанської Армії від початку її створення. У роки визвольних змагань служив у Службі Безпеки, був командиром польової стежі. Раненим у бою в 1946 році потрапив у полон. Засуджений за статтями 54-1а та 54-11 Кримінального кодексу УРСР до 10 років виправно-трудових таборів. Покарання відбував у різних таборах ГУЛАГу. Закінчив відбувати покарання у таборах Воркути і Інти. В 1956 року випущений на спецпоселення. Після повернення в Україну в 1964 році проживав у місті Болехів Івано-Франківської області. Реабілітований 25 липня 1991 року. Був одним з організаторів “Меморіалу”, Народного Руху України, Братства ОУН-УПА, козацького руху на Івано-Франківщині. Очолював “Меморіал” Болехівського куща. Похований на Личаківському цвинтарі в місті Львові. Мати – Куйбіда Катерина Михайлівна (народилася 26 травня 1927, с. Сукіль, нині Калуський район Івано-Франківської області – 14 березня 2004, м. Болехів Івано-Франківської області) – українська поетеса, громадсько-політична діячка, учасниця визвольних змагань, багатолітня політична ув’язнена. Дівоче прізвище матері– Мандрик. Її батька – Михайла арештувало за підозрою належності до УПА і вбило НКВД у 1944 році. Катерина Куйбіда - член ОУН із 1944 року, зв’язкова УПА. Заарештована 25 жовтня 1950 року. Постановою особливої наради при МДБ СРСР від 17 березня 1951 року засуджена за статтями 54-1а та 54-11 Кримінального кодексу УРСР як “особливо небезпечна злочинниця” до 10 років виправно-трудових таборів. Покарання відбувала в таборах для особливо небезпечних злочинців у містах Абезь та Інта Комі АРСР. 9 травня 1956 року випущена на спецпоселення. Після повернення в Україну в 1964 році проживала в місті Болехів Івано-Франківської області. Була активним членом Народного Руху України, “Меморіалу”, “Союзу українок”, “Братства ОУН-УПА”. Реабілітована 25 липня 1991 року. Похована на Личаківському цвинтарі у Львові. В 2017 році Львівська обласна рада заснувала літературну премію імені Катерини Мандрик- Куйбіди. Її призначають у галузі національного державотворення за найкращий літературний твір на патріотичну тематику. Сам поет Василь Куйбіда народився 8 травня 1958 в місті Інта (Комі АРСР, РРФСР), де його батьки перебували на спецпоселенні. Як для поета біографія його дуже різноманітна. Василь Куйбіда, доктор наук з державного управління, професор, кандидат фізико-математичних та юридичних наук, заслужений юрист України, дійсний член Української академії будівництва, академік Міжнародної академії політичного менеджменту (Грузія); Почесний професор Академії міжнародного персоналу ім. М. Лисенка Львівської національної музичної академії; почесний доктор Українського вільного університету (м. Мюнхен), Львівського національного університету імені І. Франка, Львівської академії мистецтв; Професор Соціально-економічної вищої школи (Варшава), запрошений професор Університету Ланьжоу (Китай, Ланьжоу). Секретар Національної спілки письменників України, член Національної спілки журналістів України. Василь Куйбіда – активний учасник Народного Руху України з перших днів його утворення, Помаранчевої революції та Революції Гідності. Член штабу Помаранчевої революції (відповідальний за розгортання та функціонування Майдану), був членом Ради Майдану під час Революції Гідності. Переслідувався радянською владою і режимом Януковича. Президент Всеукраїнської асоціації магістрів державного управління. Має близько 350 наукових і науково-популярних праць. Він є автором 14 поетичних книг і близько 90 текстів пісень. Його твори перекладалися на польську, болгарську, англійську, французьку, японську, вірменську та інші мови світу. Василь Куйбіда – лавреат багатьох відомих національних і міжнародних літературних премій. На сьогодні ми маємо переклад віршів поета турецькою мовою. Книга віршів “Сліди на воді” була надрукована у липні 2024 року у Туреччині в відомому видавництві “Академія Парадигма” м. Чанаккале, 2024. – 200 с. : іл. ISBN: 978-625-6321-13-7. Упорядкувала книжку та здійснила переклад турецькою мовою член Національної спілки письменників України Тудора Арнаут. Для обкладинки та ілюстрацій книги використано репродукції полотен заступника голови Національної спілки художників України, почесного академіка Національної академії мистецтв України, члена Національної спілки письменників України Михайла Поживанова. Зазначимо, що книга двомовна. Першим дається переклад вірша турецькою мовою потім вірш мовою оригіналу. На турецьких книжкових полицях не часто можна побачити такі видання. З початком повномасштабної війни багато сімей з України вимушено переїхати в Туреччину, яка є її близькім сусідом, завжди підтримувала та підтримує суверенітет і територіальну цілісність України. Ця двомовна книга дає можливість читати твори поета українською та турецькою мовами та порівнювати. Книга складається з “Передмови” та трьох розділів і містить словничок ново-слів чи нечасто вживаних слів, які зустрічаються у віршах поета. У “Передмові” Тудора Арнаут розповіла про історичній шлях розвитку української поезії. Турецький читач вперше має можливість познайомитися з українських джерел, які використала перекладач, з українськими поетами від 13 століття і до сьогодні. Аналізуючи поезію, вона зробила періодизацію української літератури, що допомагає турецькому читачеві прослідкувати за розвитком української поезії і дізнатися імена поетів-класиків цих періодів. Освіта і література в середньовіччі шанувалися як в Україні так і в Туреччині, де до поетів ставилися з особливою повагою і народ і правителі. Так, наприклад, в Україні-Русі з метою зміцнення християнства та поширення греко-візантійської культури Володимир Великий відкрив у Києві школу для дітей вищих верств суспільства. З архівних документів дізнаємося, що матері плакали над дітьми, яких віддавали до школи, бо не розуміли, наскільки важливою для людини є освіта. З тих же джерел відомо, що відкривати школи не лише в Києві, а й в інших містах. А Ярослав Мудрий, який прославився любов’ю до читання, створив першу бібліотеку в соборі Святої Софії в центрі Києва. У Туреччині Султан Мурат II, який любив наукові бесіди і був відомий своєю прихильністю до музики та поезії, також підтримував мистецтво і його знавців та перетворив Бурсу та Едірне на культурний центр. Така оглядова передмова до турецького видання творів українського сучасного майстра поезії є важливою, оскільки в турецької літературі дорадянська література завжди визначалася як російська, навіть “Повість минулих літ” і “ Слово о полку Ігореві”, які є джерелами української історії та літератури подавалися як “джерела руської культури”. З “Передмови” турецький читач дізнається про твори Г. Сковороди, про внесок в українську літературу Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Лесі Українки, Марка Вовчка, про поезію Івана Франка та інших класиків української літератури. Поезія Василя Куйбіди розбита на три цикли: “Відбитки”, “Розфарбована Тиша” і “Ранений Час” та містить 145 віршів. Кожний окремий цикл віршів об’єднаний певними тематичними філософськими розмірковуваннями. І хоч ці цикли різні, однак в сукупності вони доповнюють один одного, уподібнюються струменям води, що протікаючи в потоці річки, зливається з великими хвилями океану. Вірші Василя Куйбіди несуть у собі глибокий, філософський зміст, але водночас близькі й зрозумілі читачеві. Кожний вірш по-своєму оригінальний, але в кожному виведений образ асоціюється із якоюсь сутністю матеріального чи духовного світу: Прозорий дим тече в собі І спогади, мов нитка, Над ними тіні голубів, Дверцята навстіж клітки. Йдучи за ниткою спогадів автора, яка для тебе стає ниткою Аріадни, пробираєшся з окутаного прозорим димом минулого до відкритих дверцят клітки. Тіні голубів над спогадами впевнюють тебе в думці, що за цими дверцятами – воля. Але ж ознакою її є лише якісь тіні, що тобі нагадують птахів. То що ж насправді за відкритими дверцятами клітки? В іншому вірші – складні стосунки з Осінню чи, може, з жінкою, передчуття майбутніх складних трансформацій. Читач розуміє: йдеться до зими, до змін: “Між ними сумнівів стіна, Захована у слові”. І ці конечні зміни принесуть вітри, які вже “напоготові”. Як у сучасній турецькій, так і в українській поезії простежується пізнання свого “я”. Шукаючи себе, незнану, людина пильно вдивляється в обличчя пішоходів з натовпу. В цьому велелюдному зустрічному потоці є вона, майбутня! Але як впізнати себе майбутнього, коли ти не знаєш навіть себе сьогоднішнього? Але якщо ти бережеш свою сутність (особистість), означеною тишею (спокоєм) і вітром (динамікою), то майбутнє зустріне тебе: Я себе ніколи не шукав, Бо знаю – неодмінно знайду. Головне: впізнати себе у велелюдному потоці, Який пливе назустріч! А як? Тільки й знаття, Що там, де має бути обличчя, – тиша, Де груди – вітер. Тож, за якою машкарою правда? Не просто перекласти такий вірш іншою мовою. Смисловий і водночас точний, літературний переклад вірша, написаного верлібром, передає внутрішній стан поета і виконує завдання, яке він поставив собі: “пізнати своє я”. Іноді здається, що коли кричати щосили на весь світ, можна достукатися до кожного серця, інколи ж, тільки розфарбовуючи світ, можна його змінити. Поет вибирає тишу, як основу світу, і починає її розфарбовувати. Він змінює фарби, пензлики, проте потрібного результату не досягає. І тільки коли “змінює своє бачення” світу, просвіт з’являється в роботі. Автор підштовхує до висновку: не важливо що нас оточує в тому чи іншому випадку. Наші дії будуть марними, не дадуть бажаного результату, якщо ми не маємо освітленого погляду на речі. Розфарбовував тишу, Але нічого не змінювалося. Можливо, не ті кольори підбирав? Можливо, пензлі були не ті? Зміни своє бачення Візьмися за світло! Народне прислів’я “мовчання-золото” не завжди доречне у життєвих ситуаціях. Кожне “слово” має своє місце і своє значення. Слово “говори” виступає не просто як повсякденність, а розкриває твою точку зору, показує: стежку, дорогу, Чумацький шлях. І хоч ти ще на стадії осмислення, ще не викристалізувалося твоє розуміння, а тому слова ще “піском на зубах”, щось змушує тебе говорити “щоб розширити виміри існування”. І що б там не було: “Говори! Дивися на зорі й промовляй…” Це дуже важливо! Україна бореться за свою свободу, захищає свою територію. Вона повинна “говорити”, щоб її почув Всесвіт, який поет розшифровує як розширення душі “галактики до безмежжя”. Почув, об’єднався і дав відсіч злу. Зазначимо, що перекладачка незважаючи, що Чумацький Шлях має еквівалент турецькою мовою (“Samanyolu”) у виносках дає розширене роз’яснення цього слова. Говори! Дивися на зорі й промовляй… Хай росте трава, шелестить листя і бесідують із тобою птахи. Не мовчи! Хай слова ще піском на зубах, а ти говори, щоб розширити виміри існування. Нескінченні траєкторії слів тяжіють у просторі перевтілень до атрактора мрій, який називаємо Шляхом Чумацьким. Споглядай зорі, розширюючи у душі галактику до безмежжя і… Промовляй! Світ, у якому людство не встигає чи не може проаналізувати свої дії, осмислити себе, а відтак і знайти себе у тому чи іншому вимірі, тече у безвість. Одна епоха змінюється іншою, а для людини важливо, щоб коли ці епохи кануть в “темряву” залишити свій слід. Турецькою мовою, точно передано як раз почуття поета. Я не встигаю за її тінню. Ще трохи – і вона розчиниться у мороці. І якими словами тоді пояснити, де я був

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин