Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Письменники і час · “Народ, який має таких поетів, ніколи не житиме в неволі, бо для нього воля, честь і гідність – вище від життя”. · с. 11сторінка оригіналу ↗

До світла, що в думному слові Полілоги живого слова для дітей і дорослих Василь Лило. Під щасливим небом України: твори для дітей. – Львів: СПОЛОМ, 2023. – 64 с.

Слово Просвіти, №41 за 2024 рік

руки матері зрозуміємо, що вже: Не відчути літнього дощу На своїх долонях, Простягнутих до тебе, Не перевтілитися у лист опалий, Що вже не чекає тепла. Тема свободи України глибоко звучить у циклі “Поранений час”, де поет через призму осмислення історичних фактів подає картину мужньої боротьби свого народу за незалежність, за свою державність. Цей цикл від інших відрізняються за структурою. Якщо перші два цикли були написані верлібром, то в цьому циклі домінують римовані вірші. І перекладачка Тудора Арнаут, яка сьогодні є одним із найкращих перекладачів з української турецькою мовою, не дивлячись на різний стиль віршів Василя Куйбіди, змогла високо професійно перекласти цей цикл. Вона, дотримуючись рими, віртуозно передала сенс і напругу кожного рядка вірша, його зміст. І це не дивно, адже турецький читач уже знайомий з поезією Василя Куйбіди в перекладах Тудори Арнаут, перу якої належать також переклад книги великого українського поета Тараса Шевченка “Кобзар”, двічі виданої в Туреччині(перша у 2009 році, видавництво “Лазер офсет” “, друга, доповнена в 2023 році, видавництво “ТЮРКСОЙ”). Турецький читач завдяки перекладам Арнаут зміг ознайомитись з творчістю класиків української поезії, починаючи з 13 століття до сьогоднішнього дня, що була зібрана у книзі під назвою “Перлини української класики”. Тому, читаючи вірші Василя Куйбіди, її професіоналізму як перекладача довіряєш. Україна, яка проходила і проходить довгий і тернистий шлях до своєї незалежся тяжкою щоденною працею: “Ми не досягнемо жодної з інших цілей, якщо забудемо, що мета освіти – збагачувати розум і душу живих людей” (Кен Робінсон і Лу Ароніка, “Школа майбутнього...”). Здебільшого дитячі книжечки – це кольорове мальовидло. А де ж слово? Не забуваймо, що “...найбільше диво, яке покликане плекати в людині людяність, – Слово...” (Андрій Содомора). Тож помандруймо сторінками книжки чарівного світу дитинства, щоб на крилах поезії пізнавати речі правдивого і щасливого світу під небом України з допомогою слова рідної мови. Божественною силою для дитини є любов, насамперед, любов до матусі: Хто на світі наймиліший? Хто на світі найдобріший? – Мама, не хто інший. А ось вірш, що навчає дітей бути обережними, оскільки світ зла підстерігає людину на кожному кроці: Вовк побачив п’ять зайчат, Бо з трави вуха стирчать, Хтось зайчаток налякав – В лісі гілочку зламав. А ви, дітки, здогадались, Чого зайці налякались? Пригадався вірш Миколи Вінграновського, який і дорослих спонукає до роздумів: Вві сні наш заєць знову задрімав. Якби не в сні, то де б йому дрімати? На теплу землю вухонько поклав І серце своє заяче під лапи. Вслухаймося, замислімося: чому зайчик приклав вухонько до землі, а серце – під лапи? Українці споконвіку виховували своїх дітей так: це можна, а цього не можна, так гарно, а так негоже: Годі вже бешкетувати, Краще книжечки читати, Хоч букварика поволі, Все, що вам дали у школі, Треба все опрацювати, Щоби добре вміти й знати. Вже канікули минають, В школі вас про все спитають. ності, раз і назавжди зобов’язана порвати колоніальний зв’язок з москалями. Тому поет і ставить найважливіше питання своєму народу: Та вибір за нами лишився, братове: Стежками ганьби чи дорогами мсти? Прохання в устах, а чи окрики гніву? До незалежності боєм дійти, Чи у колонії скніти лякливо? У релятивістському світі “де у кожного своя правда” поет закликає українців зуміти розрізняти правду від кривди: Змінилися і вчинки, і слова: Сьогодні Правда справді не потрібна, Бо стільки правд, що заверть голова, Яка на все, що відає, спосібна… Не бачених доріг не перейти, Прощається із нами Батьківщина: Якщо нема єдиної мети, То і вона вже стала не єдина. і далі ставить питання про відсіч “кремлю”: Чи здатні ми державу зберегти? І Кремль спалити разом з мавзолеєм? Вірячи в історичну справедливість, Василь Куйбіда строфами віршів передає не лише свою волю і бажання, але й прагнення всього українського народу. Перекладач Арнаут подає це відповідно турецькою як структурно так і тематично: Це ж кому ти давав Шостий з черги закон? Тим, хто нас ґвалтував, Убивав іспокон? Заборона: “Не вбий” Лиш стосується нас? Чом кацапище злий Не сповня твій наказ? Мусимо доконче брати на себе відповідальність за все, що робимо, щоб наші думки не були позірними, бо записані слова не для розваги – тож хай вони допомагають дітям, молоді наблизитися до розуміння сутності речей… “Крах Цивілізації розпочинається з профанації слова. Се триває не рік і не два. Навіть не століття-друге. Се просто триває...” (Євген Баран, “З “Книги живих”). До слова (тим паче поетичного) потрібно ставитися відповідально і з повагою: “Не слово при людині, щоб бути словом, а людина при слові, щоб бути людиною” (Андрій Содомора, “Поезія. Проза”). Майбутнє України – наші діти, які зростають у слові рідної мови: “Бо ми діти найдорожчі, / Бо ми діти найсолодші”… Слово, думне слово, його таїна про божественне і земне дивовижно, гіпнотично оживає в кожному рядку поезії, прози, спонукаючи читача до глибинного осмислення, воно ж бо засвідчує, що так народилися всі відомі людям світи, які немислимі без світла і слова: “І сказав Бог (слово. – Б. Д.): “Хай станеться світло!” І сталося світло” (Книга Буття 1:3). Тож хай книжка Василя Лила знайде дорогу до вдумливого читача і допомагає Всемогутній мовчав, Я півсонний моливсь, До імли дослухавсь, І думками губивсь. А коли закуняв – Донеслося здаля: “Я закон поміняв На: “Убий москаля!” Та Плюндрує Україну нині знову Жорстокий і цинічний людожер, Вбиває її душу – нашу мову, Життя на пекло обернув тепер... Ми станемо когорта до когорти І москалів зітремо на сміття. Війна для нас лише реторта, В якій нове з’являється життя. Книга сучасного українського поета Василя Куйбіди “ Сліди на воді” у перекладі турецькою мовою науковця і перекладача Тудори Арнаут є глибоким філософським розмислом про сенс життя, про призначення людини в цьому світі, який динамічне змінюється. Сліди на воді – наші сліди в нестійкому середовищі, яке все пам’ятає, і цю пам’ять передає наступним поколінням (людина на 80% складається з води). Генеза сім’ї Куйбід і творчості поета яскраво увиразнює містичний поклик свободи, що передається в українців із покоління в покоління. Народ, який має таких поетів, ніколи не житиме в неволі, бо для нього воля, честь і гідність – вище від життя! дітям пізнавати світ речей таїни енергії слова любові, бо ж виховані добротою “Вони чемні і привітні, / І поганих слів не знають, / Помагають людям літнім, / І малих не ображають. / Помічники вони гарні, / До роботи усі звикли, / Менші – Павлик і Данило / З них беруть хороший приклад”. Мусимо наших дітей готувати до життя в сучасному світі безперервної боротьби, – бо передовсім ідеться про боротьбу із собою – за себе кращого і духовна зброя сильніша за тілесну. Пригадаймо один із трьох законів діалектики “Закон єдності й боротьби протилежностей”. Словники подають таке його тлумачення: “Немає протилежностей без їхньої єдності, немає єдності без протилежностей. Єдність протилежностей відносно тимчасова, боротьба протилежностей абсолютна”... “Усвідомлення цього приводить українців до переконання, що передусім треба покладатися у всьому на власні сили. Амбівалентність української, зрештою не тільки української, ментальності має важливе значення для суспільного поступу, оскільки відображає єдність і боротьбу протилежностей як основу розвитку” (Захара І. С., “Українська філософія”). Проблема в тому, що “Ми непомірковані в усьому, навіть у читанні: вчимося не для життя, а для школи” (“Моральні листи до Луцілія”, лист CVI). Сенс буття людини, народу – примноження інтелекту, духовності на основі третьої невидимої сили, в процесі осягнення форми (лат. – краси) життя з Богом, щоб в усіх проявах її діяльності думка випереджала дію: “Бога річ божії справи творити, / А чоловіка – по-людському жити” (Менандр). Щоб думка випереджала дію – мусимо навчити дітей вдумливо читати книги, бо конче важливо навчити дитину дихати живими й повітрям, і думками, насолоджуючись запахом рідномовної думки, щоб наші діти виростали шляхетними, жили з розумом “Під щасливим небом України” – про це ж мовить думне слово книжки Василя Лила: “Слово – принципово розумне та ідейне, тоді як образ і картина (в комп’ютері. – Б. Д.) принципово споглядальні, зорові” (Оксана Забужко, “Шевченків міф України. Спроба філософського аналізу”)... Плекаймо свою пам’ять, бережімо, примножуймо її читанням, роздумами, бов будь-якому віці мозок гнучкий, здатний зберігати незліченні обсяги інформації – як і Всесвіт.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин