Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
16 Арт-калейдоскоп · “Кожне полотно має свою емоційну виразність, воно до нас промовляє”. · с. 16сторінка оригіналу ↗

Зустріч з народним художником

Слово Просвіти, №41 за 2024 рік

25 вересня в Навчально-науковому інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка відбулося відкриття виставки живопису Валерія Франчука “Як це назвати? XXI століття”. Валерій Франчук – геніальний український художник, графік і скульптор, лавреат Національної премії імені Тараса Шевченка, заслужений та народний художник України. У його доробку 10 циклів картин, понад 8500 полотен і понад 200 виставок. Завдяки різноманітній тематиці творів, кожна людина може знайти те, що відгукнеться та зрезонує її внутрішньому “Я”. Попри великі досягнення, широку впізнаваність, Валерій Франчук надзвичайно привітний у спілкуванні. Він не відмовляє в зустрічах музеям, бібліотекам, навчальним закладам, радіє спілкуванню зі студентами. А ще організовує виставки, творчі вечори, вечори пам’яті прекрасних митців, як-от поета і скульптора Михайла Горлового чи поета й журналіста Юрія Ряста (Каверіна). Модерувала подію професорка, завідувачка кафедри історії української літератури, теорії літератури і літературної творчості Оксана Сліпушко. Пані Оксана висловила подяку за відкритість та щирість художника, зазначила, “що для неї Франчук асоціюється насамперед з його художньою шевченкіаною – глибоким розумінням генія поета. Пан Валерій не лише малює, він відчуває, саме тому кожне полотно має свою емоційну виразність, воно до нас промовляє”. Богдана Сахно, директорка Всеукраїнського навчально-наукового центру, розповіла, що співпраця з художником триває давно: інститут не вперше організовує його виставки, а до відкриття Музею-кімнати Олеся Гончара була видана подарункова книжечка-метелик поезій, обкладинку якої прикрасила одна із картин пана Валерія. “Якщо навідатися до майстерні живописця, можна побачити його унікальну техніку роботи: інструментами стають не лише пензлі, а й маленькі лопатки – шпателі. Від того кожен мазок перетворюється на об’ємну пелюстку, хвилю, на порив вітру, а кожна картина набуває особливої експресії. Коли стежити за цим процесом, видається дуже легко. Але за цим криється і глибинний талант, і багато років абсолютної праці. А ще величезна любов до України, бо так змалювати її красу, її долю, її героїв, її біль може лише наскрізно залюблена в цю землю людина”, – зазначила пані Богдана. Оксана Оверчук, доцентка кафедри фольклористики і берегиня Мистецької зали Інституту, розповіла про відвідини майстерні митця, подякувала художнику за його неоціненний внесок у культуру та поділилася, що її оселя також “освячена його картинами”. Справді, побачені полотна мають магічну дію, наповнюють світлицю позитивною енергією, а душу – спокоєм. Аполлінарія Франчук – художниця, архітекторка, дружина живописця, однодумниця, подруга, що підтримує та надихає, у своїй промові наголосила, що передусім ми маємо подякувати українським воїнам за можливість проводити виставки, продовжувати творити та ділитися враженнями. Вона пояснила сумний настрій деяких картин: на її думку, художник не повинен бути відірваний від теперішнього, він витає в часі та просторі, але зовсім оминути сьогодення він ніяк не може. Саме таким, на думку дружини, і є Валерій Франчук. Протягом усієї зустрічі було зворушливо спостерігати за злагодженим подружнім тандемом і їхнім взаєморозумінням. Василь Кушерець, філософ, член-кореспондент Національної академії педагогічних наук України, голова правління Товариства “Знання” України, наголосив, що в основі творчості Франчука лежить мудрість, яка допомагає краще зрозуміти події сьогодення. Він звернув увагу на образ Тараса Шевченка, представлений на одній із картин, де Шевченко постає молодим, енергійним, не таким, яким його звикла бачити більшість. Франчук створив те поличчя, що відкриває нові грані національного генія. Доповідач наголосив, що на полотнах митця все живе – ми можемо уявити, як колишуться квіти, відчути вітер, який гуляє у вітті тополі. Наступним взяв слово Тарас Марусик, журналіст, фахівець із мовної політики, перекладач. Він знайомий з паном Валерієм та його творчістю давно, проте щоразу відкриває щось нове, цікаве та неповторне. Це є доказом багатогранності художника. Франчук – це не лише митець, це людина, яка виходить далеко за обрії мистецтва. Він цікавиться українською культурою як одним зі стовпів нашої ідентичності. Він пропускає події й біль сьогодення крізь себе. На картинах митця відображені його внутрішні переживання, духовний досвід. Тарас Марусик поділився враженнями щодо творів про Голодомор: “Якщо мені так важко дивитися на полотна через тематику

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин