Культурний простір · “Виплекані її любов’ю високі слова і чисті фарби вийшли з тої благословенної малої батьківщини, де вона народилася”. · с. 8сторінка оригіналу ↗
“Нотний стан”
Слово Просвіти, №41 за 2025 рік
Валерій ФРАНЧУК
Саме під такою інтригуючою назвою Муніципальна галерея мистецтв Деснянського району презентує чергову виставку художниці Валентини Іванівни Давиденко. Ще з перших, тепер вже таких далеких наших зустрічей із Валентиною Давиденко, що відбувалися на радіо Голос Києва, коли мої відповіді на “живописні” запитання лише прорізали перші стежинки нашої дружби, я не мав сумніву, що написані яскравими кольоровими словами наші діалоги про живопис обов’язково перетворяться на реальні картини, що рано чи пізно вона має взяти в руки пензлик і творити, бо в ній завжди нуртував художник. Переданий її батьком дар творити фарбами жив і живе в ній так органічно, так правдиво, так сміливо, так по-жіночому ніжно і лірично. Не може бути інакше в цій Богом поцілованій майстрині. Валентина Іванівна Давиденко – відома українська поетеса і художниця, перекладачка, журналістка, науковиця. Член-
Тамара БАЦМАЙ
Вишиваємо долю Ми всі вишиваємо долю Хрестом та рясними стібками. На жаль, ще багато в нас болю, Бо чорними шиєм нитками… А, може, візьмімо блакитні, Червоні, зелені, яскраві? І вишиєм овиди літні, І зір незбагненні опали. Надії хлюпнемо сапфіром, Розшиємо щастя шовками, Гаптуємо волю і віру, Малюємо долю думками!
Весна Птахи не знали, що війна... І перемігши власну втому, Летіли, линули додому. Чекали – стріне їх весна. Хотіли спокою і лету, Веселки, світла і тепла, А з неба падала зола... Птахи летіли і ракети. Дерева мріяли про бджіл, Бубнявіли рожевим цвітом... І не доквітнувши до літа, Ронили мідно-сивий біль. У мертвих вікнах так зухвало Здіймалось пишне різноквіття – Кульбаби і невинні діти У небо сумно проростали... А крізь димів гіркі провалля Пробилися зелені пасма,
киня НСПУ, НСЖУ. Заслужена журналістка України. Лавреатка літературних премій ім. Бориса Нечерди, Володимира Свідзінського, Дмитра Нитченка, мистецької премії “Київ”. Авторка поетичних книг “Зелена зірка березня”, “Нічна вежа”, “Флейта Евтерпи”, “Білу лампу внесу тобі в ніч”, “Канти мандрівних музик”, 14-ти телевізійних фільмів про українських художників циклу “Мистецька мансарда” (студії ICTV, “Альтернатива”). Співавторка альбому джазових пісень композитора Івана Тараненка на вірші Валентини Давиденко “Майстер снів”. Авторка 13 персональних виставок, учасниця численних вітчизняних і міжнародних живописних проектів. Як у поезії, так і в живописі Валентина апелює до метафоричності підтекстів, що проєктуються через призму авторського емоційного сприйняття світу. Її складну багатобарвну палітру відзначив свого часу у статті про живопис Валентини Давиденко академік та професор НАОМА Микола Стороженко. Він писав про “незбагненні тональні плани кольору” в картинах В. Давиденко. У вишуканій імпресіоністичній манері, за якою вже впізнають роботи мисткині її шанувальники, створено новий цикл картин, написаних під час війни, також на виставці представлені суголосні роботи минулих років. А виплекані її любов’ю високі слова і чисті фарби вийшли з тої благословенної малої батьківщини, де вона народилася. Де переплелися прадалекі віки, коли подібні до пані Валі скіфянки закладали перші паростки проукраїнської цивілізації, котра ціле тисячоліття вела розмай огранивши своїми талантами весь світ в золотосяйні пекторалі нашого коду. Цей високої проби самородок землі української, ця красива вродою і талановита елегантно-витончена скіфо-мадонна своєю багатобарвністю фарби і слова через все своє велике і високотворче життя, через карколомні переміни нашого суспільства, чесно і віддано несе єдину, але найважливішу місію – створення величі укра-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
