Слово многоцінне · “Виписуйте свої емоції, пишіть все, що лягає на душу”. · с. 10сторінка оригіналу ↗
Трипільські обряди в українських казках?
Слово Просвіти, №41 за 2025 рік
Юрій МОСЕНКІС, доктор філологічних наук, заслужений діяч мистецтв України
Глибина народної пам’яті в українських чарівних казках може бути доволі значною. Так, казкового змія з “хоботами” іноді вважають мамутом, хоча давньоукраїнською мовою хобот – це просто “хвіст” (зокрема й кінський хвіст корогви – змій може символізувати вороже військо зі знаменами, на яких зображені дракони). А казку “Таємниця скляної гори” пов’язують із льодовиком. Однак це неправильно: скляна гора, на якій мешкають дракони, – це небесне склепіння із сузір’ям Дракона. (Порівняймо в давньогрецькій мітології гору Олімп “пуп, що обертається”, де мешкають олімпійські боги, і гору Гелікон “та, що обертається”, де мешкають музи: гори не можуть обертатися, в обох випадках вони символізують небесне склепіння). Троє братів згаданої казки – північні сузір’я: літає – сузір’я Волосся Вероніки у формі птаха, обертає шаблею – сузір’я Волопаса у формі меча, з нюхом пса – сузір’я Гончих Псів. (Останнє відоме в європейській астрономії з XV ст., запозичене з арабської астрономії, де є наслідком неточного перекладу Птолемея). Трьох царівен, яких рятують брати, символізує сузір’я Діви (місце осіннього рівнодення в І-ІІ тис. н. е.), розташоване поряд із названими сузір’ями. Загалом же питання глибини фольклорної пам’яті потребує глибокої наукової уваги: наприклад, сюжети й образи деяких українських казок можуть виявитися трипільськими.
“Названий батько” – казка про спалення житла родиною для отримання лікувального попелу.
Одні відмовилися спалити власну хату – її все одно спалив чаклун. Інші спалили самі – їм чарівник будує значно кращу. Це можна порівняти з трипільським обрядом спеціального спалення жител. Дату спалення могло визначати не тільки виснаження навколишніх полів, а й скупчення планет біля Сонця й їх зникнення в сонячних променях, яке й у сучасній астрономії називають “спаленням”.
“Івасик-Телесик” – казка, що поєднує давньоукраїнські джерела з давньогрецькими. З одного боку, Телесик означає тіло (пор. довготелесий), тобто померлу дитину – у деяких варіантах казки Івасик перебуває в човнику постійно (у давніх українських текстах слово писали двома способами – тіло і тело). Відкинувши поховання в землі (яку символізують змії) і спалення (піч), дитина лізе на дерево (русалки вертаються в інший світ, вилазячи на дерева, порівняймо поховання на деревах), і зрештою гуси приносять дитину батькам. Це означає, що правильно похована дитина (човен на воді – дерево – птахи, але не поховання в землі й не спалення) відроджується у батьків. З другого боку, Івасик нагадує ватажка аргонавтів Іасона, якому загрожує Змій (у зображенні на давньогрецькій вазі він проковтує Ясона). До того ж ім’я змії Оленка нагадує ім’я хеттського мітичного змія Ілуянка (аргонавти спершу плавали в багату на золото хеттську землю – сучасну Туреччину, а вже потім цей міт був прив’язаний до Західного Кавказу – Колхіди). Є й астрономічний компонент казки (“золотий човник, срібне весельце”, що позначають Сонце і Місяць). Гуси символізують сузір’я Орла, Лебедя та Ліри (останнє в давньоарабській астрономії – “орел, що падає”). Для порівняння: пічка, яблунька та молочна (!) річка (з казки “Гуси-лебеді”) символізують сузір’я Близнюків (формою нагадує пічку) та Чумацький Шлях (сприйманий то як дерево, то як річка, давньогрецькою “Молочне коло”), з одного боку, і форми поховання (спалення, на дереві, у річці – ідентичні до трьох видів у казці про Телесика), з другого боку. Хлопчика викрадають гуси-лебеді й несуть до іншого світу – будиночка на курячій ніжці (поховання в хатці на дереві) баби Яги (ім’я означає “змія”). Відродження людини асоційоване з відродженням Сонця: мишка – сузір’я Дельфіна біля Козорога (сходять одночасно). Дівчинка з братиком тікає від пічки (спалення) баби Яги (змія, назва якої означає “земляна” символізує поховання в землі), її рятують молочна річка, яблуня та пічка – дитина відроджується (знову народжується) разом із природою близько весняного рівнодення. Подібним чином вибір форми поховання висвітлений у литовському міті про Совія. Міт відомий із приписки до західноруського перекладу візантійської хроніки Іоанна Малали (Малаласа) 1261 року. Совій заперечує поховання в землі та на дереві на користь спалення, тоді як казка про Телесика пропонує човен на водій потім дерево. Якщо литовське ім’я богині планети Юпітер Індрая ідентичне давньоіндійському імені дочки Індри, то ім’я Совій (Совіюс) може бути пов’язане з іменем давньоіндійського божества Сонця Савітар, що означає “відживлювач” (точне визначення божества, що забезпечує відродження завдяки правильному похованню).
Казка має низку паралелей із німецькою казкою братів Грімм “Гензель і Гретель”: пташка приводить братика й сестричку до хатки відьми в лісі, відьма хоче спекти та з’їсти хлопчика, зрештою діти тікають і качка перевозить їх через річку (качка сидить на яйцях упродовж місячного циклу, що може символізувати відродження – цим зумовлений і культ водоплавного птаха у Трипіллі; Місяць як символ відпродження поширений в африканських мітах та казках, його уналежнюють до найдавніших образів людства). Віддаленіші паралелі – “Хлопчик-мізинчик” у версіях Шарля Перро (утеча з братами від людожера) і братів Грімм (маленький герой повертається додому через шлунки корови та вовка – вірогідніше не з’їдення тваринами, а відродження разом із Сонцем), навіть Одіссей у циклопа. Натомість позначення дітьми дороги (шлях Сонця – екліптика?) нагадує нитку Аріадни в лабіринті.
“Котигорошко” – казка про народження героя від горошини (подібне – у давньоєгипетській “Казці про двох братів”), може віддзеркалювати суголосся назви рослини з іменем сонячного божества Хорса (давньоукр. горошькъ – Хоршь “Хорсів”, звідси хорошь “хороший”). Горошина може символізувати душу (як трісочка дерева в давньоєгипетській казці про двох братів або тама “душа”, буквально “краплина” в японському шінштоїзмі) і водночас бути сонячною сутністю (на зразок давньоіранської сонячної душі царів – хварено-фарн). Горошина котиться, як Сонце-Хорс рухається зодіаком. Побратими Котигорошка (духи-помічники шамана) Вернигора, Вернидуб та Вернивода-Крутивус – шаманфію. 2022 рік все змінив, але ми маємо навчитися жити тут і зараз. Тому, коли не пишеться радісна ські духи-помічники трьох рівнів світобудови. Подібні помічники – у казці “Летючий корабель”. З нижнього світу Котигорошка виносить птах, якого герой годує власною литкою, – мітологема, віддзеркалена ще в зображеннях “прапраіндоєвропейців” Чатал-Гьоюка (близько 6000 р. до н. е.), де грифи їдять тіла і відроджують людей. (У деяких варіантах казки Котигорошка рятує саме гриф). Цей мотив віддзеркалено й у шумерському міті про Етану. Відроджувальний та астрономічний сенси казки близькі до Телесика. Попри шаманський пошук Котигорошком душ братів, основна ідея цієї казки, як і Телесика, – переродження дитини, співвіднесене з астрономічними образами. Мотив грифа, що виносить дитину з нижнього світу, може пояснити відзначену Михайлом Відейком (усне повідомлення) відсутність трипільських зображень хижих птахів. На наш погляд, вони могли бути табуйовані через те, що їх уважали уособленнями іншого світу й учасниками ритуалу відродження. Водночас це пояснює майже повну відсутність відомих трипільських поховань. Трипільський поховальний обряд міг бути близьким до чатал-гьоюкського. Перемога Котигорошка (як і Івана-Побивана) над Змієм має дещо спільне з легендою про Кирила (Микиту) Кожум’яку (літописного Усмошвеця). Змій випробовує Котигорошка та його побратимів – як володар Золотого Руна та Дракона в міті про аргонавтів (спорідненому з казкою про Летючий корабель). Таким чином, пошук трипільської спадщини в українських казках – важливий напрямок сучасних досліджень.
поезія, я роблю нотатки, або йду туди, де надихаюсь. Це може бути театр, філармонія. Ви теж сідайте і виписуйте свої емоції, пишіть все, що лягає на душу”, – порадила письменниця. З великою увагою студентки слухали військову, пані Вікторію. Вона представила проєкт “Батальйон гідних”. Це відео про захист Гостомеля в перші дні повномасштабного вторгнення ворога на нашу землю. Складається з історій 17 студентів Житомирського військового інституту ім. С. Корольова, на той момент добровольцям було по 17-18 років. Кожен із бійців має свою, неповторну історію про ті страшні дні. Основна ідея проєкту – записати враження з вуст безпосередніх учасників, а не від командування. Урочистості зустрічі додало спільне виконання славня України.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
