16 Спадщина · “Завдяки зусиллям американського диригента Стівена Фокса на початку 2000-х в архівах Ватикану рукопис симфонії було знайдено”. · с. 16сторінка оригіналу ↗
Автор першої української симфонії
Слово Просвіти, №41 за 2025 рік
Мирон ФЕДОРІВ, просвітянин
Епоха українського бароко розкрила світові безліч родзинок талановитого народу. Тисячі українських народних пісень, легенд і казок, сотні яскравих поезій, прозових і драматичних творів українською, польською, латинською, грецькою та церковнослов’янською мовами, іконопис та портрети, скульптури та перші світські пам’ятники, гравюри та офорти, палаци та парки, храми та вирізьблені іконостаси, живопис і золотарство, ткацтво та килимарство, ковальство та гончарство, українська вишивка та писанкарство, лозоплетіння та макраме, в’язання та друкарство. І до цього розмаїття – поява перших українських композиторів. Українська трійця композиторів епохи бароко – Максим Березовський, Дмитро Бортнянський та Артемій Ведель – зробила значний внесок у розвиток музичної культури на теренах Європи і в Україні зокрема. Сьогодні до вашої уваги розповідь про цьогорічного ювіляра, українського композитора, талановитого співака і диригента, академіка Болонської академії, автора першої української симфонії, класика європейської музики Максима Березовського (1745–1777). Поява 16 жовтня 1745 року маленького Максимка в козацькій родині у Глухові, де вже мала визнаний авторитет Глухівська співоча школа, з перших кроків долучила обдаровану дитину до висококласного вокального мистецтва. Тож, здобуваючи вищу освіту в Києво-Могилянській академії, обдарований юнак радував викладачів і природнім приємним тембром голосу, і хистом писати власні музичні твори. У 13-річному віці (1758 р.) через виняткові вокальні дані юне обдарування відряджають до Петербурга, де він дивує світську публіку як соліст Придворної співацької капели. Ознайомившись із кращими зразками європейської музики, українець Максим Березовський був зачарований італійськими аріями. Італійська музика заполонила життя українського митця, який у 1759–1760 роках навіть працював солістом італійської оперної трупи в Оранієнбаумі та Петербурзі, а 1769 року був відряджений на навчання в Болонську філармонічну академію в Італії. До речі, в ці ж роки у Болонській академії навчався юний Моцарт. Творча атмосфера Болоньї і спілкування з обдарованими однолітками сприяли народженню нових, по-європейському вишуканих музичних творів Максима Березовського. Склавши іспит на звання академіка філармонії в Болоньї 1771 року, українець Березовський отримав звання maestro di musi- ca і був обраний членом Болонського філармонічного товариства. Як стверджують мистецтвознавці, Болонську академію він закінчив із відзнакою. Його знання та навички сприяли неймовірно швидкому кар’єрному зросту в Європі. Сповнений творчого піднесення, Максим Березовський створює низку інструментальних творів, серед яких “Симфонія №1” (або “Симфонія До мажор”) та Соната для скрипки і чембало, написані 1772 року. Рукопис цієї сонати зберігався в Паризькій національній бібліотеці, його знайшов музикознавець Василь Витвицький, пізніше розшифрував М. Степаненко. А 1983 року у видавництві “Музична Україна” Соната для скрипки і чембало Максима Березовського вийшла друком для широкої аудиторії меломанів. Із симфонією Березовського було ще цікавіше. Певно, стараннями всіляких заздрісників від кінця XVIII століття перша з трьох відомих (є ще “Симфонія Соль мажор №2” та “Симфонія До мажор №3”) симфонія українського маестро вважалася зниклою. І лише завдяки зусиллям американського диригента Стівена Фокса на початку 2000-х в архівах Ватикану рукопис симфонії було знайдено. Поки наші офіційні мужі мовчали і не реагували на сенсаційну знахідку, офіціоз московії відразу ж відніс цей твір до культурного надбання своєї країни, назвавши “Першою ро-
Пам'ятник М. Березовському у Глухові сійською симфонією”. І лише український диригент Кирило Карабиць 2016 року публічно заперечив московську брехню і офіційно заявив, що це твір саме українського композитора Максима Березовського, який мав шалений успіх на європейських сценах. 1773 року у Ліворно була поставлена його опера “Демофонт”. Духовні музичні твори також мали неабиякий попит серед європейського духовенства. В європейських храмах звучали його пісні, серед яких “Хвалебна пісня”, написана англійською мовою, та “Unser Vater”, написана на текст німецькою мовою. Чимало творів народилося в маестро, написаних ним українською та церковнослов’янською мовами. На жаль, більшість творів безслідно зникло. Хоча є надії, що ще не одна сенсація очікує нас у майбутньому… Довірившись обіцянкам влади російської самоназваної імперії, Максим Березовський 1774 року в розквіті творчих сил повертається до болотяного царства, де йому обіцяли місце директора Кременчуцької музичної академії. Але не судилось. Не знайшовши застосування своїм творчим задумам, Максим Березовський у 1777 році занедужав і помер на 32-му році життя. Його духовні хорові концерти, написані після повернення із Італії, є надзвичайно цінним здобутком української культури епохи бароко. Певна частина із цих концертів дійшла у рукописному вигляді до наших днів. Мистецтвознавці вирізняють з поміж інших найбільш популярний із мистецької спадщини композитора концерт “Не отвержи мене во время старости”, де автор майстерно поєднав українські націо-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
