Сторінка · с. 1сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №42 за 1997 рік
Слово Просвіти, №42 за 1997 рік
А-РОЕ ітаде То РОЕ МИ
я ПОВ
й. зеаїь я
- - щ .
АЗЕТА ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА «ПРОСВІТА» ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Микола ЛИТВИН:
«ЛЮБО» ЧИ «НЕЛЮБО» УКРАЇНІ В ЛУГАНСЬКУ?
Володимир Іванович або ж Володимир Иоганович Даль (батько видатного мовознавця ії письменника Иоган-Себастьян -- датчанин за національністю, мати Марія Фрайтаг -- напівнімкеня-напівфранцуженка) -- не лише наш земляк (він народився 10 (22) пистопада 1801 року в м. Луганську), а й український патріот, який чимало зробив для становлення української мови не як анаречія вєлікаго : могучаго», а як рівноправної! посестри національних мов східних і західних спов'ян. Мало кому нині відомо, що В. Даль упродовж усього творчого життя активно використовував у своїх художніх творах зібрані ним на Луганщині й Миколаївщині україномовні фольклорні матеріали.
Сьогодні знає вузьке коло фахівців, що В. Даль, збираючи мовний матеріал свого «Толкового словаря живаго русскаго язька», невтомно громадив слова та фразеологічні звороти й для тлумачного словника живої української мови. І збирав не лише сам, спілкуючись під час проходження військової служби з моряками та солда-
.- тами-українцями, а й наймав резидентів, які досліджували | | діалекти та говірки селян Волинської І Подільської губерній. 000 Для сортування
и класифікації надісланих резидентами
- матеріалів В. Даль найняв Михайла Лазаревського, близь- . о кого друга Гараса Шевченка. На жаль, В. Даль не зміг - о видати «Їлумачного словника живої української мови»,
; «ВЕ і М -!
й
кій
але мозольна праця його не пропала, луганські вчені-
Же. : далезнавці переконані, що україномовна збірка В. Даля,
передана сином М. Лазаревського Сергієм редакції жур-
налу «Киевская старина», згодом стала підвалиною
чотиритомного «Словаря української мови» (1907-1909), упорядкованого з додатком власного матеріалу Борисом Грінченком.
Та лише цим внесок Володимира Даля в українську культуру не вичерпується. Він підтримував приятельські стосунки з багатьма українськими письменниками, своїми сучасниками, був добрим знайомим, а певною мірою й ангелом-охоронцем Тараса Шевченка. Коли Великого Кобзаря «за сочинение возмутительньїх стихов» відправили під конвоєм в Окремий оренбурзький корпус рядовим «под строжайший надзор, с запрещением писать и рисовать, и чтобью от него ни под каким видом не могло вьшодить возмутительньїх м пасквильнькїх сочинений», доведений безглуздою муштрою та знущаннями самодурів-офіцерів до повного відчаю, ТЇ. Шевченко 20 грудня 1847 року писав М. Лазаревському: «Як побачитеся з В. Далем, то поклонившися йому за мене, попросіть, щоб він ублагав В. Перовського (з 1851 року командир Окремого оренбурзького корпусу, оренбурзький та самарський військовий губернатор. - М. Л.), щоб той визволив мене хоч із казарми (сиріч випросив мені позволеніє рисовать».
В. Даль, як відомо, прохав В. Перовського замовити за Т. Шевченка словечко самому царю, але В. Перовський, ознайомившись зі справою поета, відмовився це зробити. В. Даль не відмовився б, але він не належав до кола людей, яким цар беззастережно довіряв. Ба більше, 185/ року, його Перовський, тільки вже Лев, міністр внутрішніх справ, офіційно переводячи, а неофіційно відправляючи на заслання з столичного Санкт-Петербурга до провінційного Нижнього Новгорода, примусив публічно відмовитись (і то назавжди) від публікування своїх творів. Того ж 1857 року, будучи під «ковпаком», Козак Луганський (наражаючись на майже смертельну небезпеку), подає братню руку допомоги Козакові Запорозькому Тарасові Шевченку. Довідавшись, що того після десятирічної солдатської каторги відправляють під конвоєм знову в Оренбург на заслання, виробляє (друга після губернатора офіційна особа!) через друзів-пікарів для Шевченка медичну довідку, яка унеможливлює його повторне етапування. | робить це наскільки делікатно, що Шевченко до кінця життя так і не взнав імені свого благодійника. Будучи в Нижньому Новгороді, Т. Шевченко відвідав В. Даля | зробив по тому в своєму
чл, б о В кни ума ани і и жна ой "м провину й ООН тю Ж якою і
- "гб
ях - ль Очі жо -ой - и и Рі сб Ли я - и
Михайло , їй
Чи є у вашому селі картинна галерея?
Запитання, на перший погляд, може видатися безглуздим: 1 не кожне місто у великій Україні може похвалитися таким набутком.
Але це село -- Мала Снітинка, що неподалік од Києва, -- приємний виняток.
Хоч люди тут і працьовиті, й обдаровані, як скрізь у нацпи державі, і щедро наділені нестатками и обділені, як усі ми, увагою нерозважливих державних мужів, несуть селяни ці красу не лише у власних душах -- щедро діляться нею із ближніми.
На день святого Архистратига Михашмла Київська крайова організація Всеукраїнського товариства «Просвіта» їм. Т. Шевченка зорганізувала поїздку в Малу Снітинку, що біля Фастова, аби засвідчити подію небуденну: відкриття в селі виставки місцевих самобутніх художників - Миколи Шеногіна і Наталі Овчаренко.
День схожий був на решту днів пізньої осені - У міру похмурий: небесний покровитель його, святим Михаїл -- Предводитель Небесного Воїнства приїхав не на білому - на сірому у яблуках коні.
Ось і путь подолано за дві години, прибули ми в Малу Снітинку пообідньої пори. Село жило дитячим гомоном, -- школярики верталися додому. Тож цим живим струмочком ми дісталися до витоків його -- до школи, Здається, трішки припізнились. У шкільній світлиці чується гомін учителів 1 гостей. Долучаємося й ми, просвітяни, до цього гурту.
а ін ль в йно
«Щоденнику» досить прикметний запис: «Сделал визитацию В. И. Далю м хорошо сделал, что я наконец решился на зту визитацию. Он принял меня весьма радушно, распрашивап о свомх оренбургских знакомьіх... м в заключение просип заходить к нему запросто, как к старому приятепю»...
20-22 пистопада ц. р. в м. Луганську стараннями Східноукраїнського літературного фонду (голова поет Володимир Прокопенко), Спілок письменників України та Росії відбулося міжнародне пітературне свято «Далівськ! дні -- 97» (спонсор -- громадська організація «Рух за
Дмитрів у колі єтудійців
МАЛА СНІТИН ВОЗВЕЛИЧЕНА ЛЮДЬМИ.
(ГРУДЕНЬ, Ч.12 (42| 1997 РОКУ
"о - 5 ' "Й гі і РМ і Рош гг
и и Р Нр ПРИ РИН ИУ
я же
пит й п
Шеногін
ПР Ру
то йР я
Роз чо || ри в М АЙ аа ї
т "о про
сяотежя й РАЮ. пн
а я Ч Жу Чі я? ПЕ обо бок порід у тки
90. Витивальниця и АВ зол РИ ктинна просвітянка ЧНР о Ольга Олійник
РЕ ни
Світлиця -- справді світла, впорядкована зі ема" ком шкільна кімната. Тут і розписи, и кераміка створена дітьми, й скульптурні витвори, позначені високою майстерністю... Відчувається скрізь доамлива рука господаря
Розмова точиться й довкола виставки відкриють цього празникового дня в осідку сільс ЬКОЇ «Просвіти», й довкола виборів, що грядуть у березні, й довкола освітянських Продлем... а
Директор школи Микола Дідок виокремлює серед односельців постать голови місцевого просвітянського осередку Михайла Дмитріва, ску льптора за фахом, завдяки зусиллям якого мистецьке життя у селі вирує, повниться щедрими набутками краси
| (Продовження ша стор. 20
сошальний захист населення»). Спілку зорі рай України представляли лауреат пітературної премії др Лесі Українки поет Олег Орач | ваш поюрним с Уха. Спілку письменників Росії - пауреат Держаано: пітературної премії поет Анатолпім Парпара - - головного редактора газети «Литературная Госси
поет Аршак Тер-Маркар ям, поет Ніколай Бесєдім Ідучи до Луганська, ми З Олегом Орачем Ддивувалми-
яку
- чому свято назмвається «Далівські! Дні» З ме
«Далівсько-Грімченківські» ! Адже : першими, ! другими ні - б а я ,
| (Продовження на стор з 4
Будьте з нами! Наш передплатний індекс -- 306 17!
С | знана іорана о
чиііт-еь яки
та
зтогрвоьіттієір ретохОВІ зії
Рі
Ж
"Ро 1,
"МІ
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
