Сторінка · с. 2сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №42 за 1997 рік
Слово Просвіти, №42 за 1997 рік
і я "ачьсьо Що
. й 2
"Сторозтерзана У під Крутами нашу В г потопити її у кр»
4 ї
у крові.
|
і Здається, скресає крига й
Тна... Січень 1918-го... Когорта юнаків вийшла боронити |
К уто доля к утила нами їн | . аіза го ч наші рани» «їй - й ро ї, укра П цями, в ХХ столітті; круто солі сипала на мзну, на яку насувалися п'яні муравйовські орди, аби
КІСТЬМИ ЛЯГЛИ За волю нації. За велінням серця стікається люд до Аскольдової
сі28 січня минає 80 років від тих трагічних подій. Ось уже сім літ поспіль | | Могили, де хороняться тлінні останки героїв Ї витає їхній звитяжний дух. |
| вшановує «Просвіта» в київських залах світлу пам'ять юних патріотів, що
у коридорах української влади: нарешті й
найвищими державними чинниками підтримана ідея на державному рівні |
Ь "Ідзначити світлий День пам'яті Героїв
А поки ще є В проведенні. З
» . 2 г ї -а які - о ре -е! і і і ї
- Й
Наступали московські полки, світ здригався від їх канонад, | чорні жуді летили, мов град. | Чорні кулі співали про смерть, смерть вітало шумне вороння, ерть хотіла напитись ущерть
ч ц
т- " -
дого т'янкого вина, |
і і! " - чу | 1 й и ро че дії ь ї бе тоімі - Те юю "у ї - ; і чий АР ї - бе .
З и у нас час підготуватися до серії просвітянських вечорів й | зробити іх масовими, пам'ятними. Запрошуємо всіх до участі в їх підготовці "пров пропозиціями звертатися: ний сеукраїнське товариство «Просвіта» ім. Т, Г, Шевченка.
| НЕЗДОЛАННІ | |
«ЛЮБО» ЧИ «НЕЛЮБО»
Київ, Музейний завулок, 8;
Героям Крут.
Їм було вісімнадцять тоді, а стояли, мов скелі, вони, | ще такі молоді, молоді --
України відважні сини, . |
|;
За кохану державу свою
серед ніжинських білит долин
гу кривавім крутянськім бою | всі вони полягли як один.
"Олесь ЛУПІЙ
«Ре
УКРАЇНІ В ЛУГАНСЬКУ?
(Початок на стор. 1)
народилися на цій благословенній землі, і першми, гдругий навіки прославили її своїми безсмертними творіннями. Якщо ми хочемо зберегти ії помножити дружбу з російським народом, то не треба отак, по живому відрізати Даля від Грінченка. Грінченка, внесок якого в українську культуру не менший за внесок Даля в російську культуру. А, можливо, у чомусь і більший. Відкрию для луганських керівників «Америку»: він -- відомий український поет, прозаїк, публіцист, засновник радикальної (вона згодом злилася з Українською соціал-демократичною) партії. С. Єфремов писав про нього: «Це -- лицар обов'язку громадського, людина повинности в найкращому цього слова розумінні, повинність стає йому за сторожову башту, за маяк, що освічував його трудовий шлях». Російська академія наук належно оцінила заслуги Б. Грінченка перед українською культурою, нагородивши другою премією М. І. Костомарова. Чи ж відомо вам, «товарищі-господа», що наробочому столі так дорогому вашим більшовицьким серцям В. Ульянова-Бланка-Леніна лежав, окрім усього іншого, й чотиритомний «Словарь української мови» Бориса Грінченка, вашого краянинаї! Мабуть, невідомо, бо в Луганську ми довідались, що організатори літературного свята «Далівські дні - 97» на першій стадії підготовки його мали намір не «зациклюватись» лише на Далю, об'єднати під одним дахом цих двох велетнів російської та української культур, зробити свято воістину міжнародним. Та, на превеликий жаль, в державних установах міста Луганська, над якими майорить український державний синьо-жовтий прапор, ця благородна їдея не дістала підтримки. Натомість там вирішили підперти своє антиконституційне, а отже, й антидержавне рішення про державну двомовність (що в умовах зросійщеної Луганщини означає повну загибель в недалекому майбутньому мови української) так званим міжнародним літературним святом «Далевские дни -- 97», У дні свята за нами, неначе тінь, ходили вдягнені «с игопочки» (бракувало тільки «шашок», коней і нагайок) домські козаки. | ходили пише з тим, щоб у відповідь на кожне слово «Росія» чи «російський» репетувати «на всю Мвановскую» «любо». На пам'ятникові В. Далю зловмисники збили зубилом його літературний псевдонім -- Козак Луганський. Комусь, вочевидь, не до шмиги, що В. Даль саме так себе називав, не ототожнював з козаками донськими. Українська, патріотично настроєна стосовно української держави інтелігенція сьогодні, на сьомому році нашої державності, загнана в глухий, майже без виходу кут. «Ми тут, - казали вони
осли дети
ЕН БР ННЯ р
нам, -- на нашій рідній, прадідівській землі - діаспора без права голосу, «руховцьбандеровцьї». В аварійному приміщенні обласної організації Спілки письменників України відімкнули телефон та світло. Обласна організація Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка не годна «вибити» собі бодай такого аварійного приміщення.
Брудні політичні ігри влаштовують прокомуністичні луганські народні депутати й довкола ще не поставленого пам'ятника Тарасові Шевченку, в який вони і держава не вклали ані копійки. Так, нардепи не проти, щоб у Луганську стоявне лише Ульянов-Бланк-Лєнін, а й Великий Кобзар. Тільки нехай вінстоїть на задвірках, а не на майдані Героїв Другої світової війни, де він має стояти згідно з рішенням попереднього складу народних обранців іде вже закладено під нього фундамент, бо, бачте, Великий Кобзар «будет осквєрнять память гєроєв Вєлікой отєчєСствєнноОЙ войни». Погортайте, товариші депутати, історію цієї війни і ви довідаєтесь, що Шевченкове слово весь час було на передовій. Що в музеях нашої країни зберігаються не лише прострелені и залляті кров'ю партійні чикомсомольські квитки, а й прострелені й залляті кров'ю Шевченкові «Кобзарі». Довідаєтесь, що в найтяжчий, найтрагічніший період цієї війни політруки підіймали солдат в атаку не цитатами з вашого Леніна, а полум'яним Словом нашого Шевченка.
Івсе ж, попривсі потуги пробільшовицьки | промосковськи настроєних деяких керівників та народних депутатів, українська національна ідея вже закільчилась 1 на цьому найсхіднішому скрайку нашої землі. Перед нами виступали юні поети, студенти Луганського коледжу культури. Вони читали свої вірші, присвячені матері-Україні. Читали на джерельно-чистій українській мові їхніх батьків, дідів і прадідів. За ними майбутнє нашої держави, а не за тими політиками, які на словах виступають за дружбу з російським народом, а ділами І вчинками своїми розпалюють міжнаціональну колотнечу.
Дозвольте, дорогі читачі, на закінчення перефразувати відомий вислів відомого радянського російського поета: «Даль и Гринченко -- близнецью-братья. Кто более матери-историм верен!» Як на мене, то обидва вони вірні матері-історії. | однаковою мірою. | так хочеться вірити, що міжнародне пітературне свято 1998 року називатиметься «далівсько-грінченківсЬьКИМ»., Що 1998 року на центральних майданах міста Луганська стоятиме величний пам'ятник не лише великому синові російського народу Володимиру Дапю, а й не менш вепичні пам'ятники великим синам українського народу - Гарасові Шевченку : Борисові Грінченку.
Луганськ-Київ
ВОЗВЕЛ
й " (Початок па стор. Проблеми школи для прос іТро ди були першими серед ряду! поза них повів мову серед Урал тосриє Київської крайової органазації « роса ; Юрій Гнаткевич, який, до речі,
| кання Верховній Раді попереднього опрацював у комісії з науки и осв оізмі ВЧИТеЛІВ
Тільки наентузіазміи гер ладан тримається нинінашашкола, поз а
належної державної опіки, -з упевнений відповідальний секретар па зби «Просвіти» Микола Нестерчук; ВІН о
реслив суттєві моменти майбутніх
передвиборчих батами
А гістьіз Києва, уродженець цих МІСЦЬ, генерал-майор Микола Цибуленко приїхав У Малу Снітинку цього дня ЧА3 претендент у кандидати в депутати, здо" бувати довір'я електорату у перед. виборчих змаганнях на Фастівщині вже беруть участь, за його словами, 14 претендентів. |
Завітав у Малу Снітинку цього дня и Микола Куксенко, і не лише як голова районної держадміністрації, алей як представник і голова НДП в районі -- парті влади, яка змагатиметься за місця в майбутньому парламенті; представник районної влади наголосив на тому, що «романтизм перших років незалежності вичерпав себе, 1 настав час прагматиків-реалістів». Хоча видається слушним запитання: чому ж так скрутно живеться нині всім нам, коли ця «партія» сьогодні перебуває при владі? Що заважало й заважає ій тепер поліпшити життя народу? Напевне ж, не романтизм.
Невідомо, наскільки політики порятують цейсвіт, усі поспіль обіцяючи земний рай від виборів до виборів, його, як кажуть класики, швидше порятує краса Зневірившись у можновладцях, у їхніх обіцянках, які зчаста стають цяцянками, шукають люди прихистку в Прекрасному! И «Просвіта» їм допомагає відкрити це світло -- світло краси. І люди «Просвіти», просвітяни, засвідчують непроминуще: село без «Просвіти» й нині, як 1 130 років тому, приречене на суморок неосвіченості.
Тож про Михайла Дмитріва як голову «Просвіти» у Малій Снатинці (це -- центральна садиба КСП «Фастівське», сюди ще входять села Велика і Мала Офірна; годиться спершу мовити кілька слів. Цей молодий чоловік, народжений на ЛЬВІВЩИНІ, у селі Вовчухи Городоцького рамону, прижився у Малій Снітинці, всім серцем прикипів до цього села. Й дружина -- Даниїла Іванівна, вчителька української мови, літератури й народознавства -- теж однодумець, допомагає налаштовувати просвітянське життя в селі. Діти у них тут народились і до школи ходять. Ї сестри дружини ось на свято зі Львова приїхали й пересвідчилися, що шанують у селі 1 пана Михайла, й пані Дану.
Закінчив факультет скульптури Української художньої академії, де назчався під керівництвом академіка Василя Бородая. Пам'ятник Василеві Стефаникові у Русові 7 Айпломна робота Михайла Амитріва. В активі скульптора -- пам'ятник Соломії Крушельницькій, який сподіваймося, незабаром прикрасить один Із майданів Коломиї; шість робіт -- У музеї Кирила Стеценка у Веприку пам'ятник жертвам більшовицьких репресій установлено в рідномл Городоцькому районі... Чимало нап рацьовано всього, ще більше -- в задумах. Дай зоже ак ВТІЛИТИ їх у життя в часах,
ММ 1) оом у людей су 4" Михайло по у РА А
року, очолює «Просвіту» від 1993 року, Мігби споктино трудитися «для себо» чоловік
цей, обдарований! талановитий. Та в хача вже така Вести 4 собою інших пшАтримува ги талайти с амобутні, не ха и зат у оитись | М у СУЄТІ СІЛЬСЬКИХ Оу нів
Ї уртом упорядкували просві Гянсі ку оОСоЛлІО Лдопомої лим допомагаю ІГ з з чим можуть і голова села Петро Живак, і голова КСП «Фастівсько» Наталя с. - Стара, майжо с ГОЛІТНЯ Осо му Ла (ДІДОВІ
ВІРІ)
ЛЯ що наложа- Худо «ника
МиИ1іпесС ЬькогоО
ПА С с оо З | 00 | 04слці
| Олександра Мельника, репресованого рад.
владою, стараннями просвітян перет. ворилась У затишну світлицю, я віднедавна поселилася краса
У Мами Сніинці творять |7 сам» діяльних художників та два професійнуу -- і ми лише починаємо виставкову діяльність, принагідно зауважив нинішній іменинник. Із Малої Снітинки походить | член Спілки художників України, член мистецького гурту «Алімший» Олекс Мельник, ЯКИЙ високо оцінив виставлені; роботи.
И ось настає мить спалкування із прекрасним, із часткою творінь двох односельців.
Микола Шеногін. Важко назвати його аматором пензля. Закінчив свого часу художню студію при палаці піонерів у Києві Роботи його довер- Здебільшого --
шені й досконалі
пейзажі «рідних» місць, ЖИві 1 ко: лоритні; серед виставлених у просвітянській вітальні робіт -- |
портретні олівцем Народився художник 1927? року на
зарисовки односельців
Вороніжчині. Матір його забрав «чорний воронок» у 1938-му. Воював закінчив війну у Маньчжурії. Достатньо ВОЛОДІЄ КИТайською мовою. В Україні живе від 1951 року. Земля наша стала чоловікові другою батьківщиною: з теплом малює ї благословенні куточки
Наталя Овчаренко -- з покоління нинішніх сорокалітніх, робітниця Повірити важко, що людина без художньої освіти, лише з природного обдаровання, малює, власне, творить, такі довершені картини. Портрети найрідніших людей, атакож односельців, квіти, пейзажі, натюрморти -- власне, в Ії доробку можна відзначити весь арсенал художніх стилів 1 засобів, освоєний, звичайно ж, по-різному. Можливо, професіонали й знайдуть яюсь огріхи в цих роботах, але в чому їм не відмовиш, так це у щирості й зворушливості творчого письма
Власний світ -- казкової краси 1 райських квітів -- творить 1 пані Ольга Олійник, чудова вишивальниця. Й рушники надають особливого колориту просвітянській оселі. А як органічно вписуються в ї інтер'єр скульптурні витвори дітей зі шкільного гуртка «Слово». Гут 1 екзотичні звірі й птиці, І свистульки різних розмарів і звучання, ! всяк дива-дивні... Учитель студії «Слово» їван Панасецький засвідчив перекопливо, що є ентузіастом своєї справи.
Не кожний міський музей похвалиться таким багатством
А в печі вже домліває козацький куліш, над яким уміло чаклує пан Пінчук Смакують гості празникові страви. | шсня українська в цій невимушеній обстановці! лунає по-особливому. А які прекрасі! голоси у місцевих виконавців -- ВОЛОДІЇмира Яцука, Надії Пінчук, Тетяни Ткаченко |
Гак непомітно й ранній листопадовим вечір огортає емлю Народ святкує славить покровителя свого села, СВЯТОЇ Михаїла. Лунають віншування й НИ" нашньому іменинникові -- Михайлов! Амитріву. І дякує йому, й усім селянам 38 свято душі, за святе причастя СВІТЛОМ самобутнього мпистецтва віл імені цент" ралі «Просвіти» відповідальний секретер Кисвського крайового об'єднання Те гяно Федієнко, Й ось ми вже (демо до КИЄВе умиротворені, щасливі й окрилені радіє - «пілкування: живе й трудиться село наш
незважаючи на всякі катаклізми нашого корстокого післячорнобильського є ЬОГУ" лення. ї живить своїми пплющими сокамтм ра гИСЯчУ літ тому, міста наші не карбумючи ВО ДУМИ образ |а байдужі є? містян до його холі. І віриться хопокМ" м'ингупють такі села на нашій земм хопоки 4 льсують такі жив: артерн чкК ні -НІтинка, возвеличена ходьми своїми. МУ ОУле МОГО Ом роду переводу ьо є Іще Слово, бо 5 ще пісня. бо є ще МУ ка , УШО. А хліб ходається, геть лише шневір?
болодчмир ГЕРМАМ
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
