Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

Слово Просвіти, №42 за 1997 рік

Слово Просвіти, №42 за 1997 рік

" дент онь«б є та: З" СО --- ВО зннввет цьо пи тт и п 0 тло 0 пт Михайло ЛУКІНЮК п НН 0 нів еенанн ванн Ум й СО вон оаенаннннн оон ння рі ЙО г - о Р б ш ЕР знаннями - щи ПЕН ож- | МКР 49914 - РЕРЖ ява са ОдІДЛЬН и п ужанненн еаалиннннйм тс зннимо - шк рі й і СУЧАСНЕ НА ТЛІ МИНУЛОГО, АБО СТАРІ МІФИ І НОВА РЕАЛЬНІСТЬ ВЗАЄМИН Стродіа /сторико -исихологчного досмаження витоки Є напруженості янику -- таю коротко можна схарактериз рукопису книги а« країна- Крим -ЛТосія», прибою з якої ми пропонуємо «Фермаудськоми» т йбазі, шанобні читачі . -. У багатьох ще на пам'яти часи, коли зазвичай сіре та безлике грудневе небо розквітчувалося яскравими червоними полотнищами - радянський народ святкував день утворення Радянського Союзу. Тепер нема ані того союзу, ані того народу, однак ностальгійні настрої за тими часами й досі роз'ятрюють серця багатьом нашим стівві тчизникам. Натевно, й нині - у марному намаганні змусити колесо історії крутитися назад - винесуть вони гасла з узвичаєною вимогою відновлення «великого та могутнього». Ці настрої можна якось зрозуміти, навіть постівчувати їх ностям. Але виявляється, що в наш час, коли впало багато ідолів ії розвінчано чимало міфів - аскільки ще впаде 1 буде розвінчано! - у дослідників нашої минувшини наразі виникло й таке, на перший тогляд, цілком абсурдне запитання: «А чи був, власне, хлопчик?» Себто, ачи й справді той союз був утворений так, як нас у цьому довгий час переконували? Відповідь, здавалося б, є цілком очевидна, ба навіть - самоочевидна. Сподіваємося, що тротонований увазі наших читачів матеріал допоможе з'ясувати, чи ця позірна самоочевидність 1 справодтї відповідає дійсному станові речей. Міф про «правові підстави» утворення Союзу РСР, абонова «повесть о том, как поссорился» том 19-й «Большой Советской Знциклопедиий» з томом 24-м /сторична наука... ситуації, що стосовно проблем, які вважалисяключов и м идля політичної орієнтації, не могло бути вільного діалогу вчених: одній частині істориків було небезпечно висловлювати свої погляди, інші ж автори вважали за можливе використовувати таке становище для насаджем- ня концепцій, полеміка щодо яких була заборонена. Відкриття, як відомо, бувають різні: на одні дослідники витрачають усе своє життя, в поті чола продираючись до істини, а інші - буквально самі «припливають» до рук геть ошелешеного щасливця. А трапляється й таке: лежить таке собі «апетитне» відкриття, анітрохи не криючись, буквально на виду в тисяч людей, що десятки років товчуться навколо нього (ії по ньому!), а ті ходять навкруг, наче сліпі, не звертаючи на нього жоднісінької уваги. Воно вже й лементує, і тіпається від такої убивчої байдужості до своєї персони, та все дарма - мов пугою по воді! Ось так десятки років лежало на виду в тисяч істориків це вражаюче відкриття, про яке мова ще попереду, таїхній зір, заволочений полудою узвичаєних стереотипів сприйняття, байдуже ковзав по ньому, не вирізняючи цієї унікальної зернини на тлі рясно розсипаної історичної «полови». Та рано чи пізно, а все ж знахо- диться той, хто гляне на все це юрмище просвітлілим поглядом (деколи для цього необхідно не так просвітління, як рішучість, щоб піти напереюр звичному і крикнути: «Король - голий!») і сахнеться: «Як же це ми!..» Звичайно, ми не можемо достеменно знати, які саме почуття сповнили доктора історичних наук Ярослав Дашкевича, коли він - волею випадку чи Господа - «ме на підставі якихось там закритих за сімомод печатками документів, 2 шляхом викорисгання цілком офіційних г загальнодоступних надрукованих джерел» раптом «зробив відкриття», що «Договір про утворення СРСР... в жодному випадку ме став правовою підставою ксмування СРСР». Як зізнається автор, мому аж «стало моторошно. Як це манже сімдесят років не лише ми, але и цілий світ жив / живе в тіні великого ошукамства про обставини утворення Радямського Союзу!» А отак | жили, адже в РР нки нич ПО НО РР А ЕР о РЕ 2-3 нн Ярослав ІСАЄВИЧ СРСР усе і завжди було най-най: життя - найкраще, суд - найсправедливіший, терор - найбезжаль-ніший, армія - наймогутніша, репресії - наймасовіші, а брехливі, як, наприклад, оцей, міфи - просто грандіозні... Саме таким і можна вважати м і ф про утворення СРСР на підставі укладення т. зв. «Союзного договору». Та почнемо із розгляду подій, що передували цьому утворенню. При підготовці «нового», горбачовського, Союзного договору, зазначає Я. Дашкевич, почали поширюватися давні стереотипи про те, що Україна, мовляв, свого часу була ледве чи не ініціатором договору 1922 р. (так само, як нині «забувають», хто насправді виступив ініціатором передачі Криму Україні) і цілком добровільно увійшла до складу СРСР. Та навіть поверхове ознайомлення з історією України 1918-1922 рр. переконливо свідчить про запровадження північними «братами» жорсткого окупаційного режиму в Україні, який прикривався фіговим листочком таких маріонеткових структур, як Всеукраїнський ЦВК (центральний виконавчий комітет) і Рада Народних комісарів Г| маріонетковість цих утворень доводиться просто: основну масу функціонерів у них з а в ж д м становили члени Російської комуністичної партії (більшовиків) - нічого дивного, коли згадати, що, як наголошують дослідники, «в с е руководящиє «украннскиє» коммунисть бьши привезень в Украину в обозе Красной Армим, причем подавляющеє большинство мз них бьли даже не марнонетки-малороссь, 4 чисто московскиє люди...» - з диспозиційним центром у Москві Та Україні, навіть у вигляді Радянської республіки, кремлівські вожді ніколи не довіряли ( «примара українського маціомаль - мо-визвольнчого руху зганяла сом із очей РЕВЕ - ПЕР - но ще зовсім недавно була в тій керівників Російської федерециї», - зазна- чає Я. Дашкевич): ні тоді, КОЛИ ВОНне палала вогнем повстань, ні ТОДІ, КОли вона німувала, залита кров'ю, ні ТОДІ, КОЛИ стогнала В конвульсіях штучно зорганізованого мог ковською владою голоду, ан! тоді, КОЛИ 1! серце розривалося від того, що мільмони їі СИНІВ та ДОЧОК насильницьки вивозили на чужину - тому вони незмінно намагалися ще щільніше налигати її до «братнього» імперського ярма. Тож бодай коротко зупинимося на історії ліквідації й того, Суто паперового суверенітету, яким володіла незалежна УСРР у 1919-1922 рр. Першого (і, практично, вирішального) удару по декларованому суверенітетов! УСРР завдав ЦВК РРФСР, на сесії якого ( з участю представників чотирьох радянських республік - України, Латвії, Литви та Білорусії - на той час це була об'єднана республіка - ІКриму) І червня 1919 року було проголо- шено утворення Воєнного союзу радянських республік, причому не укладанням бодай якоїсь міжнародної угоди, а всього лишень декрето мРосії. Ініціатором Воєнного союзу виступив сам Ленін - див. його «Проект директивь! ЦК о военном едимст- ве». Фактично, як бачимо, то був навіть не декрет, а пряма директива (у томі пер- шому «Словаря русского язька» 1981 р. видання читаємо, що директива, це - «обязательное для исполнения руководящее указание в Би ш е с т о я щ е- г о органа»). Декрет проголосив о б'є днаннявійськових організацій і військового командування, Рад народного господарства, залізничних управлінь і залізничного господарства, фінансів, комісаріатів праці. Цей декрет-директива призвів до страшного загострення внутрішнього становища в Україні, фактично зміцнивши лави об'єднаних армій УНР та ЗУНР, різко зактивізувавши повстанський рух. Тому цей наскрізь фальшивий крок декретування «Союзу» вирішили замінити видимістю міжнародного договору, уклавши 8 грудня 1920 р. Союзний робітничо-селянський договір між РРФСР та УСРР, відповідно до якого «обидва уряди (керовані Кремлем! - М. Л.) оголошують об'єднаними такі ком ісаріати: перше - військових І морських сил, друге - Вищу раду народного господарства, гретє - зовніШНЬОГО ТОРргу, четверге - фімамсів, п'яте - праці, шосте - шляхів і сьода епоштгелеграфу». Цей типово колоніальний договір, нерівноправний | підневільний підписали з боку Росії В. ЛенінтаГ. Чичерін, з боку України Х. Раковський (кзовлелино україножер», привезений «в обозе» звідти ні). То про яку ж суверенну І незалежну соціалістичну Україну можна говорити челя того, як у 1919 р. її позбавили УСІХ виявів реального суверенітету (забрали армію ) флот, керівництво економікою власні фінанси, можливість розпоряджати- ся трудовими ресурсами | залізницями), ав 1920 р. забрали ще й решту шляхів та засобів зв'язку (| зовнішній торг, як при Петрі | - через Москву!) Варто зазначити, що навіть у тогочасній стероризованій Україні цей Договір не пройшов так гладко, як хотілося московському керівництву - на М Всеукраїнському з ізді Рад (друге Засідання 26 пютого 1921 р.) проти нього виступ! - українські ліві есери Ли укапісти та Однак Об єднав: піль (ово ПРО: Рнобіиттньосму ибати змист Єанай и 0 др - нани | - ро що чи Ре б ьо - - потяг бронепоїзд), досО набирав ходи Таким чином, ПІСЛЯ диктаторського Дем. (радше керований сте | рету-директиви 1919 р. Та коломіального договору 1920 р. нема жодних підстав говорити, що Радянська Україна через даз роки, у 1922 році, приступила до чергового Союзного договору як суверенна | неза. пежна соціалістична держава -ій уже нічого було передавати новому Союзові, бо щу функції, притаманн!: суверенній дер. жаві, вже раніше забрала Росія Та цавітьщонайменші уламки української державності-тепер чисто зовнішні и формальні - страшенно непокоіїли МОСКОВСЬКИу можновладців. Тож закономірно настав третій акт української трагедії. На МІЇ Всеукраїнському з'зд) Рад ІЗ грудня 1922 р. виступив М. Фрунзе |тоді-уповноважений Реввійськради Росії в Україні та одночасно (7!) заступник Х. Раковського в «українському» уряді), пропонуючи - заз вказівкою Москви - ще один Союзний договір для об'єднання всіх радянськи; республік З''зд фактично призначених; депутатів схвалив ідею вступу до Союзу. | вчергове долю України вирішував не 5 народ: на загальну кількість /82 депутати було лише 362 (4670) українці, в той час як вони становили понад 8096 населення республіки (він скоріше нагадував такий собі міні-всеросійський з'їзд, який невдовзі мав розпочатися в Москві). Такі обставини знову ставлять під великим сумнів - навіть із чисто формальних міркувань - легітимність рішення МІЇ Всеукраїнського з'їзду Рад про бажання України приєднатися до Союзу. Незабаром делегати УСРР прибули до Москви на з'їзд Рад СРСР. Та навіть кремлівським, як тоді казали, «нозначенец» Фрунзе не витерлів такого беззастережного московського диктату - Україна його вустами відкинула дуже спрощену процедуру (ї проштовхував Сталін), що зводилася до прийняття назви Російська федерація для держави всіх об'єднаних республік. «На Украйне мь решили отказгться от имени РСФСР», - заявив Фрунзе у своєму виступі «от имени УССР» на Х Всеросійському з'їзді Рад 26 грудня 1922 року. (Ба більше - як зазначає О. Субтельний, - всім народам, котрих більшовики збиралися об'єднати в одній державі, Сталін «пропонував культурну автомомію В межах Російської республіки». Однак «ця пропозиція викликала вибух обурення серед більшовиків-неросіян. Скрипник та інші українці кваліфікували й як погано прихований ростиський шовінізм. Увесь Ц ЄФЕ гральний Комітет грузинської більшовицьк 0 партії на знак протесту подав у відставку? а «представник більшовиків Середньо! Ази Султан Галієв звинуватив партію у «череоному імперіалізмі».) У цьому ж виступ Фрунзе змушений був додатково поясмю" вати, чому компартія України «поставиле вопрос об образованим самостоятельно" Украйньг», - бо добре усвідомлював, Щ?: незважаючи на незчисленні громогпаєт заяви більшовиків, зокрема й самого Лема! щодо безперечного права на «осущес твлениє полной свободь отделеми? є? России всех нации н народмостеме, навіть найменші посування України до такої пяк/»" вої | для Москви самостійност! дуже непокоять Кремль (там давно зрозу/м'77" що без України радянська Росія не вистоїт»" вона, як казав Троцький, «задохмето?. З мем м советская власть, чн омБеі С Вами ') Тож Фрунзе заспокоював: «770 бьіто сяє лано єю, главчьм образом, 79 пом ческим соображениям, по гем іч наро женням, чтобь продопжавшаяся Од тор" гермамском армией, вгоргшеся ме "ГУ | торню Украннь/ поллєша"? советог" Россим укрепляться, че по ««соилал бе М шему цемтру, б а не помешаіате бь- » зтонхогя бь/ времемчном передьнім " ща" чи намОіпьше опікувалниом україн комуністи, діючи за пр'іімцютом ЧР --і бай (не собою, замчаймо, збирати" - і жертвувати. а українським народом" «старшого брата чи то пік гцемтя" "миручанм! РК ть. З б 1 "4 | | -

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин