Гаряча тема · “Україні треба готувати провідників нації”. · с. 5сторінка оригіналу ↗
У ЛАБІРИНТАХ ВИБОРУ
Слово Просвіти, №42 за 2009 рік
Закінчення. Поч. на стор. 1
ВИБОРИ ВИГРАЄ… ТЕЛЕВІЗОР У цьому жарті лише трохи жарту. Бо знову бачитимемо гіпертрофовану “виборизацію” українських мас-медіа. Та й уже бачимо. Адже “артпідготовка”, простіше кажучи — нахраписта виборча агітація і контрагітація в медіа триває уже не один місяць. Годі говорити, що переважна більшість таких матеріалів газет, радіо і телебачення замовні, проплачені виборчими штабами, бізнесом, який підтримує певну політсилу. Говорити про об’єктивність, змагання ідеологій, програм тут не випадає. І ще півбіди, коли нестримно вихваляють самих себе. Гірше, що починається брудна війна компроматів. Дивуватися нема чому. Такими прийшли наші ЗМІ до чергових виборів. Попри всі заяви, декларації, так і не відбулося ані їх роздержавлення, ані утвердження в них цивілізованих норм. Натомість так і не створено мережі національно-демократичних медіа. А видання, які ще існують, ледве виживають у нерівній конкуренції з виданнями медіа-кланів, без підтримки і влади, і національно-демократичних сил.
ТЕХНОЛОГІЯ ЗОМБУВАННЯ Днями одна з начебто солідних всеукраїнських газет, мабуть, жартома вмістила прогноз на виборчу кампанію від астрологів і ворожок. Але чому жартома? Друкують усе це постійно, немалими накладами і не лише у жовтій пресі. Знову виринув зі своїми “пророцтвами” Павло Глоба. Підтягують до бою й інших “оракулів”. Прийоми ці давно відомі. Так само, як і найбезсоромніша брехня всіляких “соціологічних” служб зі своїми “рейтингами” політиків. Схоже, нас, виборців, свідомо затягують у тенета ірреального, іноді абсурдного. Розраховують, що у головах людей остаточно замакітриться, принаймні на час виборчої кампанії.
ПОЛІТИЧНА ПЕДОФІЛІЯ Зізнатися, була спокуса саме з цього розділу почати політичний коментар. Авжеж, усі про це говорять і пишуть, мабуть, від райгазети до столичної преси й інтернет-видань. Гучний скандал зі звинуваченнями політиків у педофілії, зґвалтуванні дітей. Залишмо до завершення слідства питання про правдивість звинувачень. Хоч у результати оприлюднення розслідування багато хто не повірить. Але зараз про інше. Якщо хтось з ініціаторів цього скандалу сподівався сформувати громадську думку так, що певна фракція, політична сила — гніздо збоченців, то глибоко помиляється, бо на цьому ота сама громадська думка не зупиниться, а піде далі. До тези “Це парламент, це влада збоченців”. А поза межами країни отакою хтось назве її саму. Може, саме на це й розраховують? І когось соромити — марна справа. Якщо хтось вважає, що цим скандалом покладено початок виборчому бруду, якому люди беззастережно віритимуть, то результат може бути несподіваним. Люди не віритимуть уже нічому. І правильно робитимуть. Принаймні не віритимуть усьому, що на них вихлюпнеться за ці три місяці.
* * * Остання теза надає підстави, хоч як дивно, для оптимізму. Бо з усього сказаного перед цим у читача може скластися враження, що наш Президент поспішає заявляти, що суспільство за останні роки стало демократичнішим, отже, цивілізованішим. Можливо, глава держави й видає бажане за дійсне. А, може, й має рацію в іншому сенсі: в тому, що головна правда — в самих людях, отих простих, пересічних, “маленьких” українцях, які, попри все, прагнуть залишатися людьми в каламуті будь-яких виборчих війн.
Петро АНТОНЕНКО
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
