Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Події, факти, коментарі · “Наша безпека — у спільному європейському домі”. · с. 3сторінка оригіналу ↗

ЯК РОЗВ’ЯЗАТИ МОВНЕ ПИТАННЯ? Обговорюємо проект Конституції

Слово Просвіти, №42 за 2009 рік

— Добре розумію, чому в багатьох людей насторожене ставлення до НАТО. Сильні ще у свідомості, особливо в людей старшого віку, стереотипи радянської пропаганди. Далі: НАТО — це все-таки військова організація. Попри те, що віднедавна значно розширила спектр діяльності, йдеться не лише про суто військову сферу. Але в наших людей сильні пацифістські настрої. Вони зрозумілі. Свого часу змова радянського комуністичного і німецького фашистського режимів втягла Україну в Другу світову війну. Потім той самий тоталітарний режим змусив українців брати участь у чужій нам афганській війні. Тож пацифізм має пояснення. Однак треба сказати чітко: добробут іде слідом за безпекою. Важко говорити про економічний розвиток, соціальні аспекти, якщо держава не буде в безпеці. А саме Північноатлантичне співтовариство її гарантує. Чи можуть європейські держави гарантувати її власними силами? Не кажу вже про малі держави, як, наприклад, Латвія. Але Латвія спеціалізується на вузькій проблематиці безпеки — питаннях розмінування. І це дуже незначні військові витрати країни. Всі інші аспекти безпеки країни бере на себе Альянс. З іншого боку, великій європейській державі Україні непросто дбати про власну безпеку. Нарощувати військовий потенціал? Повертатися до ядерної зброї? Останнє дуже проблематично, якщо можливо. Членство в Альянсі коштуватиме набагато менше, ніж захист самотужки. Наш річний внесок складав би вартість одного сучасного військового літака, натомість держава перебувала б під захистом кількох тисяч літаків. — Значна кількість українців, виступаючи проти проросійського вектора нашої політики, насторожено, якщо не сказати негативно ставиться й до вступу в НАТО. Про це свідчать опитування громадян. — Усі оці “опитування” — лише політтехнології. Зазначу, що приблизно 50 відсотків громадян відмовляються надавати відповіді на запитання “опитувань”, і не лише щодо НАТО, хоч це здебільшого “помаранчевий” електорат, який розчарувався у владі, в політиці й політиках. Тож висновки робити зарано. ще й мери міст, ректори вищих навчальних закладів. Уже маємо інформацію, що ректори організовували у навчальних закладах зустрічі з майбутніми кандидатами. Тож адмінресурс застосовуватимуть на користь кількох кандидатів. І в цьому відмінність від виборів 2004 року. — Як прокоментуєте те, що перед початком виборчої кампанії вибухнув скандал із звинуваченням політиків у розбещенні неповнолітніх? — Не коментуватиму цієї кримінальної справи. Сподіватимемося на об’єктивне й неполітизоване розслідування. Але все це, безумовно, пов’язане з виборами. Застосовують брудні технології. Якщо в попередніх виборчих кампаніях шукали компромат на політичних лідерів, то зараз бачимо, як б’ють по їхньому оточенню. У багатьох випадках вмотивовано — згадаймо справу Лозинського чи скандал із фальшивим дипломом Кислинського. Стосовно ажіотажу в медіа, якого, на жаль, вже не зупинити, підтримую звернення групи журналістів до колег із закликом не нагнітати пристрастей довкола скандалу. Матеріали підготував Петро АНТОНЕНКО Володимир ФЕРЕНЦ, м. Івано-Франківськ Міністерство освіти і науки запровадило обов’язковість ведення навчально-виховного процесу в загальноосвітніх школах державною мовою. Реакція не забарилася — фаховий правник нардеп-реґіонал Мірошниченко почав якось дивно обґрунтовувати незаконність і неконституційність рішення уряду, попри вичерпне пояснення міністра освіти і науки Вакарчука і міністра юстиції Оніщука і, зрештою, Конституційного суду. Кажуть, що якийсь районний суд спробував скасувати законну і конституційну діяльність Міністерства освіти і науки щодо виконання Закону про мови і 10 статті Конституції. Це переконує, що від однозначності тлумачень статей, які регулюють мовно-національне питання, залежить доля всього мовного законодавства і міцність державного ладу. У президентському проекті фактично продубльовано статтю 10 чинної Конституції, що залишає лазівку для псевдоправового коментування: Стаття 13. Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом. Стаття 14. Держава сприяє консолідації та розвитку української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвитку етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин в Україні. Історична та культурна спадщина охороняється законом. Держава дбає про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами України. Стаття 14 проекту вже не містить виокремлення теми самобутності українців-автохтонів (передусім мовної). Очевидно, що знову пропонують політично компромісний варіант, але нам годиться лише справедливий функціональний порядок застосування мов, за яким поширення державної й національних мов мов відбувається в різних аспектах, тому вони не конкурують. Івано-Франківська “Просвіта” пропонує варіант із власного проекту Конституції: Стаття 10. Єдиною державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і обов’язкове функціонування української державної мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України, сприяє поширенню її у світі. Порядок збереження, розвитку і поширення державної мови визначається законом. Україна сприяє використанню громадянами України національних мов у повному обсязі, необхідному для збереження їхньої етнічної самобутності. Держава сприяє вивченню поширених світових мов і законом встановлює обов’язковий порядок їх застосування. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається винятково законами України.. Стаття 11. Держава забезпечує консолідацію та розвиток української нації, збереження і розвиток її історичної самосвідомості, традицій і культури на основі українських етнічних цінностей; гарантує збереження і розвиток етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності етнічних українців, сприяє збереженню і розвитку культурної, мовної самобутності всіх корінних народів та національних меншин України. Стаття 12. Україна дбає про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами держави, об’єднує українство світу навколо ідеї досягнення мети і світового авторитету нації, підтримує і гарантує процес повернення українців на батьківщину. Незалежно від думки політиків, виборів і криз українці повинні мати власний консолідований погляд на конституційне розв’язання мовного питання, а наступним кроком має бути обговорення народного проекту закону про мови. Івано-Франківське обласне об’єднання “Просвіти” пропонує обговорити його на всеукраїнському рівні.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин