Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗
ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ТИЖНЕВИК 42 (575), 21—27 жовтня 2010 ІРПІНЬ: МАЛІ МІСТА — ВЕЛИКІ КЛОПОТИ БИТВА ЗА МОВУ
Слово Просвіти, №42 за 2010 рік
Любов ГОЛОТА
Вітаю Вас, дорогі читачі! Передплата — час, коли працівники кожного українського видання мріють долучити до кола своїх прихильників свіжі лави. Мріяти солодко, а діяти треба ретельно, діяльно, креативно. Саме тому журналісти редакції “Слова Просвіти” вирушили в дорогу: ми вирішили провести один день разом із жителями Приірпіння. Один буденний день, 12 жовтня 2010 року, у дзеркальці якого ми побачили жителів міста Ірпеня з його чудовим каскадом селищ: Ворзель, Гостомель, Коцюбинське. Вже багато років наша газета веде розділ “Малі міста України”, який вбирає в себе неймовірно цікаві історичні та сьогоденні історії, пов’язані із походженням міст та життєписами людей, які їх створювали. І міста, і люди — неповторні, але досвід їхньої життєдіяльності має спільні риси, в яких прочитуємо минуле й нинішнє суспільства. На наше переконання, саме в малих містах України — її майбутнє, а в соціальному житті мешканців якнайповніше постають ті проблеми, які має розв’язувати влада і громада. …Отже, їдемо. Від Києва до Ірпеня — 27 кілометрів, зі столицею це місто обласного підпорядкування зв’язане залізницею та автошляхами, а чудова природа давала підстави — колись! — називати Ірпінь всесоюзним курортом. Десятки піонерських таборів, санаторіїв, будинків відпочинку містилися в розкішних соснових та дубових лісах, парках. В Ірпені довгі роки діяв Будинок творчості письменників, а в Ворзелі — композиторів. Крім того, ці краї — улюблені місця дачників, які тут не лише літували, розкошуючи на ірпінських берегах, користуючись станцією прокату човнів, але й натхненно творили чарівне місто. В Ірпені діяли аматорський театр, кінематограф, створювалися бібліотека та школа. Це був світанок міста, рубіж XIX—XX сторіччя. Як пише дослідниця історії Ірпеня Олена Плаксіна, “аура Ірпеня незмінна. Він таки залишився “неформальною столицею інтелігенції”, в якій у різні часи проживали художники, літератори, музиканти та вчені, як Федір Кричевський, Володимир Сидорук, Максим Рильський, Григорій Кочур, Дмитро Паламарчук, Оксана Петрусенко, Володимир Йориш, Микола Вереківський, Борис Пастернак та багато інших визначних людей, що зробили свій внесок у розвиток світової культури та науки”. Словом, свого часу українська шляхта та українська інтелігенція заклали ті культурні та суспільно-моральні норми, які багато в чому впливали і впливають на стиль життя в Ірпені. За радянського часу в Коцюбинському, Ірпені, Гостомелі, Бучі (її реорганізовано в окремий адміністративний центр зовсім недавно) було створено багато промислових підприємств, ці населені пункти стали індустріальними центрами,
Фото Олеся Дмитренка супутниками Києва в його економічному зростанні. Не оминула курортні містечка й екологічна руйнація: сотні промислових підприємств, корумпована хаотична забудова, вирубка лісу, “земельна війна” місцевого й немісцевого значення позначилися й на якості життя ірпінців, і на стані природи Приірпіння, повноводості річок Ірпінь, Буча, Горенка, Любка, Рокач, які щедро поділилися своїми іменами з людьми, а ті невдячно не зберегли їхньої первісності та й тепер не поспішають рятувати їхню унікальність і природне здоров’я. Люди, як ріки, — ірпінці це добре знають, бо й самі потерпають через перевантаженість соціально-побутової і комунальної інфраструктур: їм бракує якісного медичного обслуговування, вони відчувають потребу в збільшенні кількості дитячих закладів і шкіл, страждають від низької якості комунальних послуг і їхньої невиправданої дорожнечі. Транспортні проблеми зв’язують жителів цих місць спільною безпомічністю і роздратуванням: автотраса “Київ—Ковель” перевантажена вдень і вночі, залізниця всіх насущних проблем пересування не вирішує, альтернативна дорога будується з 2005 року і кінця-краю будівництва не видно. Хоч жителі Приірпіння називають себе ірпінцями, ворзельцями, бучанцями, гостомельцями, вони тісно пов’язані єдиним комплексом інфраструктури забезпечення житлово-комунальних та побутових, медичних послуг, що тягне за собою перевитрату бюджетних коштів. Скажімо, зберігається спільне теплопостачальне підприємство для всіх поселень, а це значить, що і в Ірпені, і в Гостомелі, у Ворзелі та Коцюбинському в квартирах однаково прохолодно… Посилаючись зокрема й на ці обставини, нардеп-регіонал Петро Мельник цього літа запропонував утворити місто Ірпінь за рахунок об’єднання в межах існуючих міст Бучі, Ірпеня з селищами міського типу Ворзель, Гостомель, Коцюбинське і надати йому статус адміністративного центру Київської області. Раціональні приірпінці вважають, що цей проект занадто дорогий і претензійний, розрахований на майбутнє: нинішня інфраструктура, побудова доріг вимагають такого об’єму коштів, що це непосильно ні для місцевих, ні для державного бюджетів.
Закінчення на стор. 7
ВІКТОР МІКУЛІН ГАРАНТУЄ БЕЗПЕКУ
МОЛИТВА ЗА ЮРІЯ ІЛЛЄНКА
ПОЕТ"АКАДЕМІК БОРИС ОЛІЙНИК
ДОРОГИ, ЯКІ ОБИРАЮТЬ НАС
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
