Репортаж на тему · “Кандидатів у депутати слід шукати серед тих, які виступають за українські інтереси”. · с. 8сторінка оригіналу ↗
Я ПОВЕДУ ТЕБЕ В МУЗЕЙ
Слово Просвіти, №42 за 2010 рік
Ось роботи Володимира Сидорука, заслуженого художника України. Громадськість хотіла організувати галерею — родичі художника готові подарувати його картини, якщо буде надане приміщення для експонування, створено художній музей Сидорука. Але приміщення нема. Зводяться будинки, я виходив на міськраду з пропозицію-проханням про приміщення на першому поверсі під галерею. Відмовили, кажуть “приватна власність”… Але ж земля під цією приватною власністю ірпінська! Ще в Ірпені жив художник Донцов, тут експонуються його пейзажі. Є бібліотечка з книг письменників, які жили й працювали в Ірпені. — А як вчинили б Ви на місці голови міськради? — Тут стільки проблем, що не кожен схотів би бути головою Ірпеня. Всі проблеми треба вирішувати в комплексі. Скажімо, житлова. На черзі стоять багато людей. Будується житла багато, але це — для приїжджих. Зростає навантаження на комунікаційну сферу, на водогін. Коли проводимо виставки дитячих робіт, щораз переконуюсь, настільки у нас багато талановитих дітей! Наприклад, Наталка Самохвалова, яка починала з участі в дитячих виставках, а зараз її фотороботи — помітне явище на міській фотовиставці. Треба шукати виходу. Скажімо, якщо б побудували багатоповерхові будинки на місці п’ятиповерхових, то, відповідно, жителі, які живуть в них (іноді це й 2—3 сім’ї) гарантовано отримали б квартири. Тобто якоюсь мірою це б вирішило житлові проблеми Ірпеня. Слід спрямовувати кошти на ремонт водогону, прокладати асфальтовані дороги. На жаль, значна частина коштів розкрадається. Очевидно, треба зробити все, щоб Ірпінь був культурним центром. Є приклади, як це зробити. Скажімо, Коростень, де проводять щорічний літературний фестиваль. З’їжджаються туди поети й прозаїки з усієї України. Чому б такий фестиваль не влаштовувати в Ірпені — загальноміський? Або загальноукраїнське літературне свято? Враховуючи те,
що Ірпінь називають вкраїнським Парнасом, то ці традиції треба було б культивувати, бо творчої молоді в нас багато. Місцеві вибори визначать державну політику. Нерідко доводиться чути, що на виборах до місцевих рад не варто звертати увагу на партійну належність кандидата. Головне, аби людина хороша була. Та й самі партійці, буває, запевняють, що це їхні вожді там, у верхах, б’ються, а вони тут, у низах, вирішують місцеві проблеми і до великої політики стосунку не мають. Це лукавство. Вірити їм — хибна думка. Перемога на місцевих виборах переконує лідерів партій, чиї кандидати приходять до влади, у правильності обраної політичної лінії. Отже, якщо ви віддали свій голос за члена Партії регіонів, Комуністичної партії чи Народної партії Литвина, то ви проголосували за знищення української мови — саме представники цих партій подали законопроект, ухвалення якого має витіснити українську мову з суспільного буття. Регіонали і комуністи — відверто антиукраїнські сили. Тепер до них приєдналися і “нормальні” литвинівці. Соціальна політика владної коаліції теж спрямована проти нашого народу, ми в цьому переконуємося щодня. Виборці, які підтримують кандидатів від цих партій, тим самим схвалюють ліквідацію української мови, зростання цін і підвищення пенсійного віку. Я не буду нав’язувати читачам власну думку про те, якій партії необхідно віддати
Фото Олеся Дмитренка перевагу. Але зазначу, що кандидатів у депутати й на посади міських і сільських голів слід шукати серед тих, які виступають за єдину державну мову — українську, за українські інтереси. Звичайно, при цьому потрібно дивитися і на людські та ділові якості претендентів. Обравши до місцевих рад патріотів, ми, напередодні виборів у Верховну Раду, змусимо владу змінити державну політику в інтересах українського народу. Здається, це ще можна зробити демократичним шляхом.
Підготувала Любов ГОЛОТА
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
