Репортаж на тему · “Усі болючі проблеми Ірпінського краю відображені в моїй передвиборній програмі”. · с. 10сторінка оригіналу ↗
В ВІІК КТТО ОР Р М МІІК КУ УЛ ЛІІН Н:: «БЕЗПЕКА — ЦЕ ГІДНЕ ЖИТТЯ, ЗАХИЩЕНЕ І БЛАГОПОЛУЧНЕ» Український генерал, який знає, що таке сфера управління, дисципліна і порядок
Слово Просвіти, №42 за 2010 рік
ЯК СТВОРИТИ ТЕРИТОРІЮ БЕЗПЕЧНОГО ЖИТТЯ? — Вікторе Петровичу, Ви давно вже свій на Приірпінні? — Так, я вже понад 15 років мешкаю на Київщині. Останні роки — тут, на Приірпінській землі. — У військових перед тим, як ставити запитання “Як діяти?”, треба відповісти на запитання “Що діється?” Тобто визначається повна картина місцевості, ситуацїі. Ви вже маєте повну картину того, яким нині є Ірпінь? — Так. Усі болючі проблеми Ірпінського краю відображені в моїй передвиборній програмі. — На перший план Ви поставили “Безпеку та захист людини”. Очевидно, з цим тут не все гаразд? — Безпека — дуже широке поняття. Йдеться про захист людини, держави. Це гарантія, що людина матиме роботу, гідні заробіток, пенсію. І, звичайно ж, це — особиста безпека громадян. Є чимало запитань до діяльності правоохоронних органів регіону. Тут дуже непроста криміногенна ситуація, тож у людей справедливі претензії до влади. — Ще один важливий розділ програми: “Безпека навколишнього середовища”, зокрема припинення знищення лісу? — Прикро, що в цьому чудовому краї так безконтрольно знищуються ліси, забруднені річки та озера. До того ж — це справді заповідні території, які потребують дбайливого господаря. — Земельні питання, будівництво — одна з найскладніших проблем місцевої влади. — Насамперед робитимемо повну ревізію, шукатимемо відповіді на питання: хто і на яких підставах отримав тут землю та як її використовує? Можливо, в деяких випадках буде необхідний перегляд рішень місцевої влади, прийнятих не на користь громади. А особливо там, де це межувало з порушенням закону, з криміналом. — Ви вимагатимете через суд повернення таких ділянок громаді міста? — Це складний процес, але контроль за використанням землі буде жорстким. — “Безпека громади” — ще одна позиція програми. Ви трактуєте цю безпеку як реальне самоврядування. Що за Вашою пропозицією — “створення профільних громадських рад”? — Скажу про моє бачення місцевого самоврядування: це — делегування громадянами захисту своєї безпеки обраному ними керівникові. Щодо рад? Бачу їх як дорадчий орган при голові міста. І призначення їх — аналізувати проблеми громади, пропонувати владі шляхи розв’язання. Формувати їх є з кого: це насамперед громадські організації, яких у місті понад сто, тобто громадяни не залишаться осторонь вирішення важливих питань.
“МІНІМАЛЬНЕ ВИЖИВАННЯ” ЧИ ГІДНЕ ІСНУВАННЯ? — Поза сумнівом, розділ програми “Забезпечення гідного рівня життя” стосується майже кожного мешканця, адже йдеться про щоденні життєві потреби. — Узяти, хоча б, медичне обслуговування. Так сталося, що міська лікарні Ірпеня роз-
Любов ГОЛОТА
…Залишивши за спиною один з багатих ірпінських магазинів, лежить у центрі Ірпеня скульптурний сфінкс і дивиться кам’яними очима через дорогу — там за парканом ховається старий, початку минулого сторіччя будиночок з різьбленими дерев’яними віконницями. Це нове місто споглядає старе, але, здебільшого, заклопотаним перехожим ніколи зупинитися і задуматися над тими змінами, які сталися і які ще попереду. Скажімо, забаглося нашій журналістській групці придбати на гостинці щось таке неповторно ірпінське. Існують ще яготинське молоко. Трипільський хліб. Обухівське масло. Бердичівська ковбаса… Словом, ви мене зрозуміли. І пішли ми всі на базар, розглядаючи, що ж там, на рундуках, прилавках, за віконцями кіосків… Знайшли хліб з 12-го київського хлібзаводу, ковбасу з Харкова, яблука з Гореничів, гриби з Тетерева. А ірпінського товару не траплялося. Зустріли людей чимало — гарні люди, розумні, привітні. Вони одразу зрозуміли, про що ми їх питаємо, шукаючи ірпінських гостинців. Кажуть нам: “В Ірпені легка промисловість не працює. Очевидно, місцева влада не заохочує бізнес,
ташована в Бучі. Звичайно, мешканці Ірпеня їдуть туди на лікування. Але погодьтеся, що незручностей вистачає: відстань до лікарні, правові аспекти, зокрема пов’язані з фінансуванням лікарні, яка мусить обслуговувати й жителів інших міст. Добре, що в Ірпені щойно відкрили новозбудовану поліклініку, але вона не діє, бо встановлюється обладнання. Загалом треба порушувати питання про створення потужної медичної інфраструктури. Тут не обійтися без допомоги держави. А поки що варто шукати порозуміння між місцевою владою обох міст — Ірпеня і Бучі. — Поговорімо про Ваших виборців. Насамперед про категорії, що потребують особливої підтримки держави — ветеранів і молодь. — У нас мешкає майже 20 тисяч ветеранів. Це колишні військові, держслужбовці, працівники соціальної сфери. Значна частина — колишні працівники промислових підприємств. Добре знаю, як вони живуть сьогодні. Більшість мають невисоку пенсію, в основному, виживають. — Яким чином місцева влада може і має підтримати цих людей? — Передусім дотримуватися законодавства. Наприклад, закон чітко передбачає допомогу інвалідам у питаннях ремонту житла. Хіба це виконується? Є встановлені законом пільги ветеранам, дітям війни, і треба їх забезпечити. — Окрім державного забезпечення, Ви пропонуєте й адресну допомогу ве-
Фото Олеся Дмитренка теранам від приватного бізнесу, а також волонтерську допомогу молоді. — Хочу закликати до цього приватний бізнес. А до молодіжних організацій звертаюся із закликом опікуватися ветеранами. Лише в Ірпені понад 15 тисяч студентів. Вважаю, що варто набагато активніше залучати молодь до громадського життя, культурних і просвітницьких акцій. Це поліпшило б ситуацію і в молодіжному середовищі. — Маєте на увазі питання правопорядку? — Так. Тут непроста криміногенна ситуація. Тому треба говорити і про працевлаштування молоді, адже чимало її працює в Києві. Брак робочих місць, відсутність належної виробничої інфраструктури. Або така проблема, як забезпечення молоді житлом. Я пропоную створити Молодіжний фонд соціального розвитку. — А де знайти роботу випускникам навчальних закладів? — Кардинальне вирішення — це створення нових робочих місць. Тут навчаються студенти з багатьох областей України і вони, отримавши дипломи, повертатимуться додому. Але треба запропонувати роботу тим, хто залишиться тут. Не забуваймо, що тут чудові місця для відпочинку й оздоровлення, тому чимало робочих місць варто створювати саме в цій сфері. — А як розвивати культуру, освіту? — Це благодатний край, варто згадати хоча б знаменитий Будинок творчості письменників, багатющу історію Приірпіння. Знову думаю про молодь. Минуле, історія повинні слугувати вихованню молоді, залученню їх до творчості. Звичайно ж, я бував у Ірпінському музеї. Він цікавий, потрібний,
Знайомтеся: Віктор Мікулін. Ми знайомимо вас з ним не лише тому, що в розпалі виборча кампанія, а Віктор Петрович балотується на посаду міського голови Ірпеня (це цілий пристоличний конгломерат: у підпорядкуванні міської ради також Ворзель, Гостомель і Коцюбинське). Військовий, юрист, офіцер — він не звик ховатися за чиїсь спини, як дехто з кандидатів, які красуються на білбордах “за підтримки”, під патронатом таких-то відомих політиків, наче слугуючи їхніми ад’ютантами. Натомість Віктор Мікулін навпаки — йде на вибори зі своєю потужною командою фахівців. Разом з ним — кандидати у депутати міської ради, які висунуті від партії Єдиний Центр в усіх округах Ірпеня.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
