“Для початку варто перемогти в собі власні стереотипи, пасивність, байдужість”. 7 Читацьке віче · с. 7сторінка оригіналу ↗
(Не) дитячий погляд на війну: цікавий діалог
Слово Просвіти, №42 за 2018 рік
З нагоди Дня Захисника України з ініціативи Центру дитячої та юнацької творчості № 5 Харківської міської ради в обласній бібліотеці для дітей відбулася презентація видання “(Не) дитячий погляд на війну”, виданої цьогоріч Всеукраїнською асоціацією викладачів історії та суспільних дисциплін “Нова Доба”. У неформальному обговоренні в прес-клубі взяли участь молоді автори невигаданих історій, опублікованих у цій книжці: гуртківці Катя Псарьова, Дар’я Бацько та їхній педагог Леонід Гапєєв. Серед запрошених — учні та вчителі 37-ї, 172-ї, 307-ї та інших шкіл Харкова.
Леонід ГАПЄЄВ, керівник гуртків “Точка зору” та “Моя майбутня професія” ЦДЮТ № 5 Харківської міськради Фото автора
Із вітальним словом до присутніх звернулася координатор Локального центру громадянської освіти у Харкові № 2 Інна Полякова, яка представляє Науковометодичний педагогічний центр Департаменту освіти Харківської міської ради. Вона закцентувала на тому, що презентація видання — актуальна і знакова подія в інформаційному, журналістському та загальнокультурному житті Слобожанщини. До речі, від Харківщини Інна Валентинівна неодноразово їздила з дітьми до Києва та інших міст України під час реалізації програми “Інтеграція через діалог”. Отож кілька примірників книги “(Не) дитячий погляд на війну”, які вона особисто передала бібліотеці, стануть справжнім поштовхом до творчості для сучасної молоді. — Із великим хвилюванням сприймаю те, що сьогодні відбувається на сході нашої держави. Ті історії, про які розповіли нам юні автори, особисто мене дуже вразили. Тому сподіваюся, що бажання займатися творчістю у дітей не зникатиме, — розповів про свій недитячий погляд на війну Павло Федоров, почесний гість, який представляє Харківську обласну Спілку ветеранів АТО. Важливо, що діти сьогодні мислять серйозно і по-дорослому. Це помітно в невигаданих історіях Каті Псарьової, Дар’ї Бацько та інших авторів, які простою і зрозумілою живою мовою розповідають нам про реальних людей. Попри молодий вік, учасники прес-клубу як автори і громадяни, не байдужі до актуальних проблем сьогодення, під час відритого діалогу з читачами діляться власними роздумами. А ще закликають кожного з нас бути більш уважними і терпимими, особливо з вимушеними переселенцями. Бо вони заслуговують на увагу, розуміння, підтримку і поважне ставлення. І не лише в таких публіцистичних творах, а й у цілком реальному житті…
Інтеграція зі слобожанським акцентом Оскільки презентація книги безпосередньо пов’язана з масштабним всеукраїнським проектом “Інтеграція через діалог”, нагадаю коротку передісторію події. Цей проект в Україні розпочався ще з 2016 року за підтримки Європейського Союзу
(https://www.novadoba.org.ua). Безпосередньо наші автори — здобувачі позашкільної освіти основ журналістики та літературної творчості (гуртківці з ЦДЮТ № 5 м. Харкова) долучилися до “Інтеграції” наприкінці 2017-го. Саме тоді привернуло увагу оголошення про “(Анти)конкурс: (не) дитячий погляд на війну”. Чимало учнів почали активно писати авторські твори на цю тему. Конкурсний відбір на загальноукраїнському рівні був нелегким. І, нарешті, у травні 2018-го, вийшла з друку ця книга, що містить 7 розділів на 320 сторінках. Читачам уперше в Україні пропонуються особисті роздуми дітей з різних куточків країни про нашу новочасну історію. І про те, чим стала для них війна.
Зможемо? Переможемо! Ефірний час прес-клубу (понад годину) сплинув зовсім непомітно і для ведучих, і для учасників дискусії. Під час відкритого обговорення діти і дорослі переконалися у тому, що сьогодні усім нам і суспільству загалом потрібен неформальний конструктивний діалог. У цьому осо-
На організованій зустрічі говорив голова ради ветеранів Інституту філології Сергій Янчук, воїн-доброволець і викладач Інституту Денис Антіпов, слово попросив і колишній воїн, психолог Олександр Ткаченко. Він переконаний, що такі солдати, як Скельд — особливі люди, які на передовій кажуть: “Ми не маємо права загинути, бо не буде кому захищати Україну”. Слово взяв і викладач історичного факультету КНУ Олександр Надтока, який також у 2014—2015 роках захищав Україну в складі 79-ї бригади. На мітингу-реквіємі також виступив викладач японської мови Хіроюкі Егава, у якого навчався Святослав Горбенко. Серед присутніх був і американський журналіст видання “The Daily Signal” Нолан Петерсон. Американець знає, що таке війна, адже воював в Іраку, у складі спецпризначенців. Американський репортер написав статтю про Святослава Горбенка, і вона була обов’язковою до прочитання в американських школах. Як зауважила світова спільнота, історія Скельда — приклад свідомого патріотизму і хоробрості.
бисто переконався під час спілкування з аудиторією. Окрема подяка за організацію цікавого і змістовного заходу головному бібліотекарю Харківської обласної бібліотеки для дітей Світлані Миколаївні Загревській, яка як співведуча допомагала авторам підтримувати зворотний зв’язок із присутніми. — Така творча зустріч з авторами та неформальний діалог нашим учням дуже сподобалися, — ділиться своїми враженнями Людмила Суслова, педагог ХЗОШ № 37 м. Харкова. Мабуть, для початку варто перемогти в собі власні стереотипи, пасивність, байдужість. Спробувати мислити неформально й вільно висловлювати власну думку, відстоювати свою позицію. Цьому можна навчитися під час таких презентацій та безпосередньо на заняттях позашкільної освіти. Отож презентація книги стала цікавим і конструктивним діалогом. На добру згадку про цю творчу зустріч Павлу Федорову та Людмилі Сусловій урочисто вручили книгу. А її охочим і небайдужим учням запропонували спробувати себе у творчості.
Уже 4 роки поспіль 3 жовтня в Інституті філології КНУ ім. Т. Шевченка відбувається зустріч пам’яті кіборга Скельда — Святослава Горбенка. Біля іменної аудиторії, названої на честь Святослава, щороку збирається громада Шевченкового університету, серед яких директор Інституту філології Григорій Семенюк, заступники, викладачі, студенти, представники Ради ветеранів КНУ, військовослужбовці та, звісно, батьки Святослава — Сергій Олександрович і Лариса Вікторівна.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
