“Попри півстолітнє замовчування голодомору пам’ять людська неубієнна”. · Геноцид 11 · с. 11сторінка оригіналу ↗
Міжнародна акція «Запалімо свічку пам’яті!»
Слово Просвіти, №42 за 2018 рік
Піррова перемога більшовиків над власним народом наочно засвідчила згубність сільськогосподарської політики, яку проводила радянська влада щодо нашого працьовитого селянства. В умовах голоду, господарського занепаду, безладдя і свавілля колективізацію в області не вдалося завершити навіть 1934 року. За даними обласного архіву, на червень того року на Чернігівщині усуспільнили трохи більше 70 % селянських господарстві 77 % посівних площ. Тодішня влада видавала ці показники за неабиякі успіхи і перемогу колгоспного ладу та соціалізму. Але навіть ці цифри видаються сумнівними порівняно з численними людськими жертвами та руйнуванням духовних і матеріальних основ нашого хліборобського і працьовитого села. Щодо одноосібного ведення господарства, то так звані “індуси” в моєму рідному Козацькому господарювали навіть після ІІ Світової війни. Їх ідалі ганебно переслідувала влада. У квітні 1947 року виконком Козацької сільської ради розглядав заяву Олени Юхимівни Сороки, аби їй наділили город. Та вона виявилася одноосібницею і виконком дав відповідь, що при сільській раді фонду землі немає і наділити городом її нема можливості. Хоч на тому ж засіданні розглядали заяву Василя Юхимовича Наумового і йому виділили землю, бо працює в колгоспі “Перше травня”, хоч мати й дочка ведуть одноосібне господарство (Державний архів Чернігівської області, ф. Р-7624, оп. 1, с. 2, арк. 15). Хай і дотично, але на тому ж засіданні пролунало про голод 1933 року. Трапилося це під час розгляду заяви Петра Гнатовича Борця (сина отого Борця, що втікав із Лук’янівської в’язниці). Він просив відкрити йому погосподарський номер, “оскільки він виріс у патронаті, а батьки померли 1933 року, а він служив у армії у 1941—1945 роках, прийшов з армії і не має номера. А його сім’я складається з трьох осіб…” (там же, арк. 28)… …Торік знову пройшов сивим від горя сільським кладовищем. Стара частина поховань початку 30-х років минулого століття ще більше вкрилася кущами бузку. Та все ж ще видніються горбочки колишніх могил. Саме втому бузку, в тих могилах спочиває вічним сном основна частина жертв голодомору мого села. Бо заради справедливості треба сказати, що ховали тоді в селі ще на двох кладовищах: на цвинтарі поруч із церквою та на так званому Харланівському кладовищі однойменного кутка села. Так ось на першому масовому похованні де-не-де ще є прибрані й уквітчані могилки. Значить, ще живі люди, які знають, що тут спочивають замучені голодом їх діди-прадіди. Значить, попри півстолітнє замовчування голодомору пам’ять людська неубієнна. Попри все, онуки-правнуки цих трудяг не тільки вижили. Вони продовжили рід людський. Щоб пам’ятати праведні жертви, розповісти про них наступним поколінням і молитися за душі спочилих дітей Господніх, у вірі православній і смиренні Божому замучених голодом і холодом заморених, в засланнях і по чужих краях померлих, без погребіння і молитов заупокійних полишених, щоб оселилися їхні душі там, де всі праведні українці спочивають…
6 жовтня 2018 року в португальському місті Фатіма у Санктуарії Діви Марії, одному з найбільших Санктуаріїв у світі, відбулася міжнародна акція “Запалімо свічку пам’яті!” з нагоди вшанування в Португалії 85-х роковин Голодомору 1932—1933 років в Україні. У заході, організованому Посольством України в Португалії спільно з представниками української громади Португалії, зокрема, Спілки українців у Португалії, взяли участь Посол України в Португалії Інна Огнівець, дипломати Посольства, члени їхніх родин, численні активісти і молодь української громади в Португалії, представники релігійних кіл України та Португалії тощо. У рамках проведення заходу священиками УГКЦ у Португалії було проведено панахиду за упокій померлих українців у 1932— 1933 роках внаслідок злочинних дій сталінського режиму. Крім того, під час Богослужіння були згадані імена 85 померлих від голоду дітей зі списку мільйонів, наданого Національним музеєм “Меморіал жертв Голодомору”. На завершення заходу всі учасники акції запалили символічні 85 свічок у пам’ять жертв Голодомору. 7 жовтня “в українських православних і греко-католицьких парафіях Мадрида й інших міст Іспанії провели акцію “Запалімо свічку пам’яті!” на вшанування жертв геноциду-Голодомору 1932—1933 років в Україні. З нагоди 85-х роковин цієї трагедії українського народу, заподіяної злочинним сталінським режимом, комеморативну акцію “Запалімо свічку пам’яті!” щодня проводять за участю дипломатичних установ України в різних країнах світу протягом вереснялистопада 2018 року”. У м. Аліканте, автономна область Валенсія, акцію “Запалимо свічку пам’яті!” проведено силами місцевої громади та ГКУ в Барселоні. Поминальну молитву за жертвами Голодомору в Україні 1932— 1933 років відслужив єпископ-помічник Самбірсько-Дрогобицької єпархії Преосв. Владика Григорій. Генеральний консул України в Барселоні О. Драмарецька у зверненні до учасників заходу наголосила на важливості визнання міжнародною спільнотою Голодомору в Україні 1932—1933 років геноцидом українського народу. У рамках акції були зачитані імена 85-ти дітей із Київської області, які стали жертвами Голоду. Дитячий танцювальний колектив “Посмішка” (м. Торрев’єха, провінція Аліканте) виконав композицію на пісню народної артистки України Оксани Білозір “Свіча”. В акції взяли участь численна українська громада Іспанії, представники місцевих органів влади провінції Аліканте, іспанської громадськості й ЗМІ. 7 жовтня українська громада спільно з Посольством, Асоціацією українців та Українською церквою в Ірландії вшанували пам’ять жертв Голодомору в рамках ініційованої Світовим конгресом українців до 85-х роковин цієї трагедії міжнародної акції “Запалімо свічку пам’яті!”. Під час молебню учасники акції символічно згадали імена 85 дітей та інших мільйонів закатованих голодом жертв. Зворушливою частиною заходу стала участь у панахиді учнів “Рідної школи” Дубліна, які віддали шану вбитим голодом дітям, що у ті трагічні для України часи не змогли сісти за шкільні парти. 7 жовтня 2018 року Посольством України в Угорщині спільно з Товариством української культури Угорщини та українськими осередками проведено низку поминальних заходів у рамках міжнародної акції “Запалимо свічку пам’яті!”. Поминальні заходи розпочалися у Будапешті о 12.00 в церкві св. Михайла, де на щонедільні богослужіння збирається українська греко-католицька громада (парафія Покрови Богородиці). Перед церковною літургією, яка цього разу була присвячена пам’яті невинних жертв Голодомору, Посол України в Угорщині Любов Непоп, перший заступник Голови Світового конгресу українців, Голова Товариства української культури Угорщини Ярослава Хортяні та священик Української Греко- Католицької Церкви в Угорщині отець Дам’ян Габорій разом запалили свічку пам’яті, яку в подальшому запалюватимуть у церкві під час проведення кожної недільної служби до моменту завершення міжнародної акції. У меморіальних заходах “Запалімо свічу пам’яті!” взяли участь представники угорської громадськості, українських осередків Угорщини та працівники Посольства України в Угорщині з сім’ями. Захід розпочався спільною молитвою священиків українських церков за Україну, після чого Посол України в США Валерій Чалий із дружиною Людмилою Мазукою, заступник помічника Державного секретаря США з питань Європи та Євразії Джордж Кент із дружиною Велідою Кент, Голова Крайового комітету США з визнання Голодомору геноцидом Михайло Савків, архітектор Лариса Курилас і священики українських церков США поклали до Меморіалу жертвам Голодомору-геноциду символічні снопки пшениці. Валерій Чалий від імені Президента України Петра Порошенка привітав американських українців з одностайним рішенням Сенату США щодо ухвалення двопартійної резолюції, в якій Голодомор 1932—1933 років визнається геноцидом українського народу та подякував співголовам Українського сенатського кокусу Роберту Портману та Річарду Дурбіну за їхню провідну роль в ухваленні цього історичного документа. З вітальним словом до присутніх також звернулися заступник помічника Державного секретаря США з питань Європи та Євразії Джордж Кент та Голова Крайового комітету США з визнання Голодомору геноцидом Михайло Савків. Представник громадської організації “Американсько-українські активісти”, волонтер Ілона Доерфлер зачитала імена 85-ти дітей з Луганської області, які загинули під час Голодомору-геноциду 1932—33 років в Україні. Захід завершився композицією “Свіча” у виконанні Українського хору “Спів життя”. Разом з Посольством України в США заходи в рамках Міжнародної акції “Запалімо свічку пам’яті!” 4 жовтня провели українські громади м. Філадельфія (Пенсильванія), Пасейк (Нью- Джерсі), Віппані (Нью-Джерсі), Бостон (Массачусетс), Саут Баунд Брукс (Консисторія Української православної церкви США). 2-3 жовтня заходи відбулися за участю українців м. Гартфорд (Коннектикут), Олбані (Нью-Йорк), Керхонксон (Нью-Йорк), Сіракузи (Нью-Йорк), Йонкрес (Нью- Йорк), Майамі (Флорида) та Сієтл (Вашингтон). * * * 4 жовтня Посольство України в США, Крайовий комітет США за визнання Голодомору геноцидом та українці Вашингтона приєдналася до Міжнародної акції “Запалімо свічку пам’яті!”, приурочену до 85-х роковин Голодомору-геноциду в Україні.
Заходи в рамках Міжнародної акції “Запалімо свічку пам’яті!” відбулися в Португалії, Іспанії, Ірландії, Угорщині
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
