Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗
Право своєї дороги до Бога Виступ Президента України П. О. Порошенка на молитовному заході у Києві 14 жовтня 2018 року
Слово Просвіти, №42 за 2018 рік
ну церкву постав і набирав обертів. Ініціатива йшла знизу, від парафіяльного духовенства та вірян. Керівництво новопосталої держави хай не одразу, але все-таки усвідомило історичний масштаб питання, яке явно виходило за церковні пороги. Гетьман Скоропадський особисто взяв участь водному із засідань Всеукраїнського церковного собору 1918 року. “Державні справи вимагають, аби всі церковні справи вирішувались тут, на Україні”, — казав Павло Петрович. Коли ж промосковські ієрархи завели роботу Собору на манівці, міністр сповідань Гетьманської Держави Олександр Лотоцький чітко за явив про неможливість і неприйнятність управління церквою з чужих державних центрів: “В самостійній державі Церква має бути самостійною… Справа автокефалії української церкви має поважне значення поруч з справою незалежності державної… Вона майже в тій самій мірі стоїть більмом в оці тих, хто національне визволення українського народу вважає за кривду для “єдинага русскага народа”. Ідеї міністра Лотоцького лягли в основу закону про автокефалію, який 1 січня 1919 року ухвалила Директорія УНР. Втім, реалізувати його не вдалося. Головним чином через внутрішній розбрат, коли Україна не встояла перед зовнішньою агресією, втратила державну самостійність, а відтак — і передумову створення та визнання власної православної церкви. І відновлення незалежності 1991 року цілком логічно повернуло на порядок денний і проблему незалежної православної Церкви, якій усіма канонами передначертано бути в самостійній державі. Отож завершити справу, яку Іван Огієнко (Іларіон) називав ділом “повного розмосковлення” Церкви, зараз випало нашому з вами поколінню. І ми з вами це робимо! Український Йордан, наш Дніпро, який величаво тече повз ці пагорби, у водах якого наші предки тисячу тридцять років тому прийняли Хрещення, вливається в Чорне море. А по той бік моря розкинувся Стамбул-Константинополь-Царьград, звідки й прийшла до нас віра Христова. Там — наша Церква-Мати. До неї ми звернулися по автокефалію. Вселенський Патріарх — єдиний у всьому світі, хто разом із Синодом має право її надати. І сьогодні ми з вами зібралися тут тому, що днями із Константинополя прийшла дуже добра звістка: рішення про надання автокефалії українській помісній православній автокефальній церкві — прийняте! Прийняте і ще раз підтверджене. Так постановили Вселенський Патріарх і Синод.
Закінчення на стор. 2-3
ПОЕТИЧНИЙ АВТОГРАФ
“НАБОЇ ПРАВДИ У ДУХОВНУ ЗБРОЮ”
“КРУГОСВІТКА” ІГОРЯ ЖУКА ТА ІРЕН РОЗДОБУДЬКО
14-15
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
