«Просвіта» сьогодні · “Серед складових патріотизму найважливішими є віра в себе, у рідний народ і вірність Батьківщині”. · с. 13сторінка оригіналу ↗
««Н Нааббооїї ппррааввддии уу ддууххооввннуу ззбббрроою ю»» До 30-річчя від дня створення Товариства шанувальників української мови і культури ім. Тараса Шевченка у Рівному
Слово Просвіти, №42 за 2018 рік
Про людину говорять її справи, про важливість цих справ скажуть наступні покоління. Обов’язком перед молоддю розказати правду про тих, хто крізь довгі роки заборон і гонінь проніс святу любов до рідної мови, до своєї землі і в час відродження України зробив усе, щоб вона стала вільною і соборною, вважають за потрібне рівненські просвітяни.
Лариса ТКАЧ, член ради Рівненського міського товариства “Просвіта” ім. Т. Г. Шевченка
30 років тому, 27 вересня 1988 року в актовій залі Палацу культури “Хімік” м. Рівного зібрались однодумці, які не хотіли миритися з політикою тотального нищення рідної мови і правдивої історії України. Саме тоді учасники зборів на чолі з Василем Червонієм об’єдналися в Товариство шанувальників української мови і культу-
С. Лучанін та І. Дем’янюк ри ім. Т. Шевченка, яке започаткувало боротьбу за надання державного статусу українській мові та утвердження національної символіки, за соборність і незалежність України на Рівненщині. Згодом його було перейменовано на товариство “Просвіта”. Фактично це був період третього відродження Рівненської “Просвіти”, яка 2017 року відсвяткувала свій 100-літній ювілей. Саме тут, у цій залі, з ініціативи почесної і найактивнішої просвітянки, учасниці тих подій Мирослави Косарєвої, відбулися урочистості з нагоди 30-річчя з часу створення Товариства шанувальників української мови і культури ім. Т. Шевченка. Учасниками заходу стали не тільки просвітяни, педагоги, а й учнівська молодь із рівненських шкіл. Урочистості розпочалися зі слова благословення секретаря Рівненської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату протоієрея Сергія Лучаніна. Отець Сергій вручив найдостойнішим просвітянам міста, учасникам установчих зборів Товариства шанувальників української мови і культури ім. Т. Шевченка Євгенії Гладуновій, Ірині Міськовій та Івану Дем’янюку медалі “За жертовність і любов до України” з благословення патріарха Філарета. До вітань учасників тих подій та нагороджень найактивніших просвітян долучилися міський голова Рівного Володимир Хомко, голова Рівненського міського об’єднання товариства “Просвіта” ім. Тараса Шевченка Катерина Сичик, голова Рівненської обласної організації ВУТ “Просвіта” Іван Вєтров. Лунали спогади учасників установчих зборів, засновників Товариства. Зокрема Іван Дем’янюк, лідер організації, розповів, що основу Товариства складали робітники та інженерно-технічні працівники Рівненського виробничого об’єднання “Азот”, учителі кількох шкіл та працівники дитсадків мікрорайону “Ювілейний”. До складу Ради Товариства увійшли В. Червоній, О. Логін, Р. Лукащук, А. Правдюк, О. Скринник, М. Стельмах, В. Рудюк, А. Ткач, В. Чабан, А. Федоренко, В. Сорока, В. Данилов, вчителі Ю. Вовк, О. Новак, Л. Шеремета, працівники дитсадків Є. Гладунова та М. Косарєва, працівниця ПК “Хімік” З. Улянина. Згадав і про багатотисячний мітинг 19 серпня 1990 року в Рівному біля Палацу культури “Хімік”, на якому виступили Василь Червоній, Олекса Новак, Іван Федів. Тут же освятили український національний прапор, який під спів “Ще не вмерла Україна” встановили на будівлі Палацу культури. Він висловив шану борцям за українську мову, за незалежність, за демократію, а особливо тим людям, яких уже немає серед нас. Але їх справа живе і розвивається: “І найкращим пам’ятником для цих людей є наша дійсність: незалежна Україна, те, що українська наша мова зараз пошанована і ніхто її не забороняє, як колись забороняли, тривають процеси утвердження незалежної української держави. Ми переконані, що Україна увійде у число передових держав Європи і світу”. На урочистостях були присутні й гості з інших міст України. Перед просвітянами виступив киянин, політичний і громадський діяч, один із засновників товариства Микола Стельмах. Він розповів про свій життєвий шлях, який був пов’язаний з нашим містом, про співпрацю і дружбу з Василем Червонієм, дав високу оцінку діяльності Товариства і побажав його членам миру, щастя, здоров’я. А молоді сказав: “Часом говорять, що політика — це брудна справа. Вона справді брудна, якщо її робити брудними руками. Але коли чесні люди кажуть: “Я не піду в політику, це брудна справа”, то виходить, що чесні не йдуть, а негідники вже там, і потім зі своїх високих кабінетів керують нами. Тому закликаю
Просвітяни молодь сміливо йти в політику і творити нашу щасливу, заможну, щиру Україну”. Перед присутніми виступив боєць добровольчого українського корпусу “Правий сектор” Сергій Новак, який сказав, що він, як і тисячі вояків, воював за єдину, соборну, самостійну державу і прагне бачити її саме такою. Оживали люди і події у відеофільмі “30 років ТУМ”, знятому за спогадами тих, хто творив тоді нову незалежну Україну. Найбільш зворушливим моментом урочистостей став вихід на сцену сміливців, які вперше на Рівненщині підняли синьо-жовті прапори. Це відбулося 18 червня 1989 року на вшануванні пам’яті козаків на Козацьких могилах. На сцену запросили Олександра Веремчука, Василя Якимова, Валерія Войтовича, Віктора та Сергія Шкуратюків, Василя Рудюка, Василя Васильця, Бориса Чугая. Юнки зі СпШ №15 м. Рівного у військових строях вручили цим людям, які вже стали легендами, українські стяги і разом розгорнули, як розгортають птахи крила, державну святиню, за яку пролита кров українських патріотів! Зі сльозами на очах, стоячи, під оплески присутні в залі вітали легендарних просвітян. — Перші кроки до громадянського суспільства були тернистими, і я гордий, що мені урочисто вручили посвідчення “Почесного члена “Просвіти” за відродження діяльності цього Товариства з 150- літньою історією та сонячно-блакитний прапор у числі тих небагатьох, які 30 років тому почали відкриту боротьбу за повернення національної символіки, — ділиться враженнями Віктор Шкуратюк. Згадали живих, пом’янули просвітян, яких сьогодні немає серед нас, бо вони у кращих світах моляться за рідну землю, тих, хто пішов із життя, у якому найбільше любив Україну… Їхні обличчя ожили у відеофільмі “Світлини пам’яті” під мелодію “Пливе кача по Тисині”. — Важко святкувати, коли в країні вій-
Юнки СпШ №15 м. Рівне
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
