6 Тільки в «СП» · “Очевидно, що карантинні заходи мають · продовжуватися”. · с. 6сторінка оригіналу ↗
Світова коронавірусна криза
Слово Просвіти, №42 за 2020 рік
Сергій КОМІСАРЕНКО, академік НАН України і НАМН України, академік-секретар Відділення біохімії, фізіології і молекулярної біології НАН України, директор Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, голова Комісії з біобезпеки і біозахисту при РНБО України
Продовження.
Початок у ч. 40-41 за 2020 рік
Отже, у побуті основними запобіжними заходами, які детально висвітлено у рекомендаціях ВООЗ та МОЗ України, залишається миття рук, провітрювання приміщень, використання масок у громадських місцях, щоб убезпечити тих, хто поруч, а також знезараження поверхонь, які можуть бути контаміновані. Проте найголовніше — це фізичне і соціальне дистанціювання.
Вплив подібних заходів на поширення хвороби детально досліджено у масштабній роботі, де показано, що введення карантину в 11 європейських країнах дозволило уникнути від 21 до 120 тис. смертей. У Великій Британії спочатку, покладаючись на прогнози Імперського коледжу Лондонського університету, сподівалися, що ізоляція лише груп ризику та формування колективного імунітету дасть можливість утримати захворюваність під контролем. Однак невдовзі, після катастрофічного зростання кількості хворих, було запроваджено суворі карантинні заходи. Подібна ситуація склалася і в Сінгапурі, де послаблення карантину, запроваджене в перший тиждень квітня, погіршило ситуацію, хоча до того в країні доволі успішно контролювали COVID-19. Очевидно, що карантинні заходи мають продовжуватися (хоча, можливо, в дещо послабленому варіанті),
щоб запобігти повторним спалахам у благополучних щодо захворюваності на COVID-19 регіонах.
Особливості перебігу COVID-19 Патогенетичні процеси, що викликає під час інфекції SARS- CoV-2 (як і збудники SARS і MERS), пояснюються змінами в клітині-мішені, які стосуються патернів транскрипції та трансляції, клітинного циклу,
цитоскелету, сигнальних шляхів апоптозу та коагуляції, запалення та відповіді на стрес. Коронавірус здатний індукувати апоптоз клітин, що призводить до руйнування уражених тканин і формування у пацієнтів після одужання фіброзних рубців у легенях. Цей вірус порушує водно-сольовий обмін і транспорт протеїнів унаслідок індукції злиття клітині впливу на проникність їх мембран. За таких умов розвивається недостатність сурфактанту, що призводить до колапсу альвеол і легеневого дистрес-синдрому. Найнебезпечнішою властивістю SARS-CoV-2 є його здатність спричинювати гіперреактивність системи вродженого імунітету через ураження макрофагів та індукцію цитокінового “шторму”, який зумовлює серйозні патогенетичні пошкодження.
Цікаві і досить несподівані дані було отримано в Інституті еволюційної антропології Макса Планка в Дрездені. Директор Інституту Сванте Пебу (Svante Paabo), відомий своїми піонерськими дослідженнями щодо походження людини та її розселення на планеті, разом зі співробітниками встановили, що послідовність із шести генів людини, які розміщені на 3-й хромосомі і були успадковані нашими предками від неандертальців близько 60 тис. років тому, істотно збільшують ризик ускладнення захворювання на COVID-19. В еволюції людини ці гени, напевне, відіграли позитивну роль у боротьбі з інфекційними захворюваннями, але зараз, навпаки, значно збільшують ризик летальності.
Більшість особливостей перебігу захворювання на COVID-19 було встановлено на основі аналізу даних, отриманих під час епідемії в Китаї, де надзвичайно ретельно й детально фіксували різні чинники стану хворих, а також у країнах Західної Європи і пізніше у США. Середня тривалість перебування хворих у лікарні в Китаї становила 24–27 днів, у разі летальних випадків від появи симптомів до смерті проходило в середньому 17–18 днів. Летальність серед лабораторно і клінічно підтверджених випадків у КНР становила 3,67%, серед хворих віком 80 років і більше — 18,4%. За даними інших країн, показники летальності коливаються від 2—3% до 11—12%. За статистичними даними Університету Джонса Гопкінса (США), глобальне співвідношення смертності та випадків захворювання на COVID-19 становило станом на 17 вересня 2020 р. 3,15% (941363/ 29902196), причому з часом це співвідношення поступово знижується. Слід зазначити, що оцінка показника летальності в країні є непростим завданням, оскільки недостатність тестування іноді не дає можливості оцінити загальну кількість людей, які мали незначні симптоми і одужали після COVID-19.
При вивченні поширення інфікування на SARS-CoV-2 та захворювання COVID-19 було виявлено, що чоловіки частіше за жінок інфікуються, хворіють та помирають. Ці дані підтверджуються практично в усіх країнах, хоча і різняться залежно від епідеміологічних чинників. Перші результати було отримано в Китаї, де смертність (без урахування віку) становила 2,8% для чоловіків і 1,7% — для жінок. В Італії ризик захворіти для чоловіків був утричі вищим, ніж для жінок. У штаті Нью- Йорк (США) летальність була 42% для жінок проти 58% для чоловіків.
Серед можливих причин, які роблять чоловіків більш вразливими до COVID-19, називають такі: супутні захворювання (насамперед гіпертензія, діабет, серцево-судинні хвороби, ожиріння), поведінкові чинники (куріння, споживання алкоголю), вікові особливості та рівень ACE2- рецептора. Виявилося, що у крові чоловіків значно вищий рівень ACE2, ніж у жінок. Ще однією важливою причиною є відмінність у статевих гормонах. Так, у Іспанії потрапляла до лікарень із COVID-19 непропорційна кількість чоловіків із облисінням за чоловічим типом, яке пов’язане з високим рівнем тестостерону. Виявилось, що жіночі стероїдні гормони є стимуляторами імунітету на відміну від чоловічого гормону — тестостерону, що гальмує імунний захисті підвищує здатність SARS-CoV-2 проникати всередину клітин. Зокрема 176-естрадіол і прогестерон, знижують вроджену імунну запальну реакцію, одночасно підвищуючи імунну толерантність та вироблення антитіл. Застосування цих гормонів з терапевтичною метою розглядають як спосіб пом’якшити цитокіновий “шторм” при COVID-19.
Напевне, поєднання всіх згаданих вище чинників і є причиною більш високої смертності чоловіків при COVID-19. А одним із можливих пояснень високої смертності людей похилого віку від COVID-19 може бути зниження з віком функціональної активності імунної системи. Так, дослідження, проведене в Англії серед 109 тис. людей різного віку, показало, що 6% підлітків і молодих людей мали антитіла, здатні нейтралізувати SARS-CoV-2. Аналіз летальних випадків показав, що ризик смерті збільшується з віком, а факторами, що сприяють летальності, є наявність у хворих зайвої ваги та супутніх захворювань, передусім цукрового діабету, гіпертонії, серцево-судинних, онкологічних і респіраторних захворювань або інших інфекційних захворювань, що можуть призвести до сепсису. Отримано значну кількість непрямих доказів того, що цукровий діабет не лише є фактором ризику смерті при COVID-19, а й може виникнути внаслідок пошкодження коронавірусом підшлункової залози та індукції в ній автоімунних процесів.
Ожиріння є фактором ризику не тільки тому, що у людей із зайвою вагою частіше зустрічаються цукровий діабет, гіпертонія та серцево-судинні захворювання. Цей стан забезпечує унікальне мікросередовище для патогенезу COVID-19, що характеризується хронічним слабким запаленням, яке спричиняє гіпоксію тканин, виснаження імунних клітин,
більшу вразливість до інфекцій і меншу чутливість до щеплень, противірусних і протимікробних препаратів, а також активну секрецію прозапальних цитокінів, які викликають ще більше запалення, замикаючи це коло. Підвищена важкість і спектр клінічних проявів COVID-19 у пацієнтів із метаболічним синдромом можуть також бути пов’язані зі значною експресією в острівцях підшлункової залози, ендотелії судин та жировій тканині рецептора ACE2, з яким взаємодіє SARS-CoV-2 для проникнення в клітину.
Відмінності в летальності від
COVID-19 у різних країнах можуть пояснюватись не тільки відмінностями у роботі та забезпеченні системи охорони здоров’я, розповсюдженні діабету, ожиріння та серцево-судинних захворювань, генетичними особливостями, але й різною методикою проведення досліджень та можливістю поширення захворювання у будинках для престарілих.
Однак досі залишається незрозумілим, чому в одних людей інфікування SARS-CoV-2
проходить безсимптомно, а в інших — викликає важку форму COVID-19 і смерть, навіть якщо вони не мають згаданих вище факторів ризику. Тому тривають пошуки маркерів, які допомогли б передбачити розвиток захворювання при інфікуванні SARS- CoV-2. Нещодавні дослідження показали, що високий рівень кортизолу є кращим маркером ризику смерті від COVID-19, ніж рівні C-реактивного протеїну, D-димера або співвідношення нейтрофілів до лейкоцитів.
Інші дослідження свідчать, що маркерами можуть бути дефіцит певних субпопуляцій Т-клітині різке зниження рівня базофілів — клітин, які беруть участь у відновленні тканин. Згадані вище фактори ризику виникнення критичних станів при COVID-19 також пов’язують із посиленою активацією клітин Th17 та сигналізацією інтерлейкіну-17, що може призвести до підвищеної ймовірності ураження легенів та дихальної недостатності.
Показано, що на ранніх етапах перебіг захворювання можна передбачити за ступенем імунодомінування антитіл до протеїну S чи протеїну N вірусу SARS- CoV-2, що розраховується на основі п’яти показників: рівнів антитіл IgG1, IgM, IgA1, специфічних до протеїну S, та рівнів антитіл IgM, IgA2, специфічних до протеїну N. Зсув домінування специфічності антитіл у бік протеїну S свідчив про одужання хворого, а у бік протеїну N — про високу ймовірність смерті від COVID-19 .
У половини хворих з важкою формою COVID-19 спостерігається підвищена концентрація натрію в плазмі (>150 ммоль на літр), що пов’язують з аномально високою реабсорбцією натрію в нирках, спричиненою підвищенням активності ангіотензину II внаслідок зниження регуляції рецепторів ACE2.
Вчені з Корнельського університету (США) змогли з 90% точністю за 10 днів передбачити смерть деяких пацієнтів завдяки визначенню трьох маркерів, зокрема підвищеного рівня лактатдегідрогенази — ензиму, який бере участь у виробництві енергії кожною клітиною і потрапляє у кров при пошкодженні тканин. Дослідження, проведені в Індонезії серед 780 хворих на COVID-19, виявили, що у 95,8% померлих спостерігався дефіцит вітаміну D (вміст нижче 20 нг/мл); а у 93% хворих, які вижили, — нормальний рівень. Подібні результати отримано також у дослідженнях на Філіппінах і у Великій Британії. Результати ретроспективного дослідження, проведеного в штаті Іллінойс, показали, що люди з дефіцитом вітаміну D можуть мати майже вдвічі більший ризик заразитися SARS- CoV-2, ніж люди з достатнім рівнем вітаміну D. Оскільки вітамін D зміцнює вроджений імунітет, можна очікувати, що він здатний зменшити зараження та передачу SARS- CoV-2. Крім того, вітамін D також впливає на метаболізм цинку, що зменшує реплікацію коронавірусів. Відповідь на питання, чи може приймання вітаміну D зменшити смертність від COVID-19, дадуть результати клінічних випробувань у хворих похилого віку (>70 років), які проводить лікарня Університету Анже (Франція) і які мали завершитися в липні 2020 р.
Тяжкість захворювання на
COVID-19 може бути пов’язана з різною кількістю протеїну ACE2, який експресується на поверхні деяких клітин у носі, легенях, кишечнику і використовується вірусом для проникнення в клітину. Висловлювалися занепокоєння, що люди з цукровим діабетом, гіпертонією або серцево-судинними захворюваннями є більш уразливими для коронавірусу,
оскільки вони часто приймають препарати — інгібітори АСЕ2, які призводять до зростання кількості цих рецепторів на клітинах. Однак дослідження показали, що використання інгібіторів АСЕ2 та блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ не спричиняє підвищення концентрації АСЕ2 у плазмі. Було навіть отримано дані, що у хворих на COVID-19 з гіпертонічною хворобою спостерігається нижча смертність у разі застосування інгібіторів АСЕ2. Тому тим, хто приймає такі препарати, рекомендовано продовжувати їх вживання.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
