Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
До джерел 11 “Дух людини вічний, бо незнищенний!”. · с. 11сторінка оригіналу ↗

Дума Івана Мазепи про Україну

Слово Просвіти, №42 за 2020 рік

Передмова. Хто знає, можливо, “Дума Івана Мазепи про Україну” не дійшла б до нас, адже вона схарактеризована добровільним донощиком агентом царя Петра І при уряді Мазепи Василем Кочубеєм, як Дума “в которой значное против держави великого государя оказуется противленіе”. Донощик стріляє прицільно, вбити хоче. Але в цьому вбивчому пострілі Іван Мазепа проявляється, як національний геній, вбити якого неможливо. Ми не знаємо, чи сам Іван Мазепа називав свій твір Думою, але знаємо, що він писав пісні, і цей твір ми називаємо “Піснею про Україну”. Три великі сини України, що їх неможливо об’єднати, бо кожен з них претендує на посаду гетьмана, — це ж образ боротьби за владу в Україні, за владу, що тривала вже в часи першої української держави — Київської Русі, коли син Володимира Великого Свя­ Дума пана Гетмана Мазепы, В которой значное против державы Великаго Государя оказуется противленіе Всѣ покою щире прагнуть, А не в еден гуж тягнуть. Той направо, той налѣво, А все, братя, тото диво! Не маш любви, не маш згоды, От Жовтои взявши Воды; През незгоду всѣ пропали, Сами себе звоевали. Ей, братища, пора знати, Що не всѣм нам пановати, Не всѣм дано всее знати, И рѣчами керовати! На корабель поглядимо, Много людей полѣчимо: Однак стирник сам керует, Весь корабель управует, Пчулка бѣдна матку мает, И оное послухает. Жалъся, Боже, Украины, Що не вкупѣ мает сыны! Еден живет ис поганы, Кличет: “Сюда атаманы! Йдѣм матки ратувати. Не даймо ей погибати!” Другій ляхом за грош служит. По Вкраинѣ и той тужить: “Мати моя старенькая Чом ты велъми слабенькая? Розно тебе розшарпали, Кгды аж по Днѣпр туркам дали, Все то фортелъ щоб слабѣла, И аж в коней сил не мѣла!” Третій Москвѣ юж голдует, И ей вѣрне услугует; Той на матку нарѣкает, И недолю проклинает: “Лѣпше було не родити, Нсжли в таких бѣдах жити! От всѣх сторон воругують, Огнем, мечем руинують. От всѣх не маш зычливости, А ни слушной учтивости: Мужиками називають, А подданством дорѣкают. Чом ты братов не учила, Чом от себе их пустила? Лѣпше було пробувати, Вкупѣ лихо отбувати! Я сам бѣдный не здолаю. Хиба тилко заволаю: Ей, панове енералы, Чому ж есте так оспали? И вы, панство полковники, Без жадной полѣтики, Озмѣгеся всѣ за руки, Не допустіть горкой муки Матцѣ своей болш терпѣти! Нуте врагов, нуте быти! Самопалы набувайте, Острых шабель добувайте, А за вѣру хоч умрѣте, И волъностей боронѣте! Нехай вѣчна будет слава, Же през шабли маем права! тополк-Окаянний повбивав своїх братів, а потім перейшов служити польському королеві Болеславу Хороброму. Не знаю, чи давній, оригінальний текст Пісні про Україну Івана Мазепи вже був редагований і поданий читачам сучасною українською мовою, але знаю, що уривки цього тексту вже були редаговані. Я вирішив делікатно відредагувати цей текст і представити його в оригіналі і в сучасному українському слові. Нам, українцям, треба дуже детально знати цей геніальний текст Івана Мазепи, бо мазепинський період нашої історії освітлює нам, і буде завжди освітлювати наступним поколінням українського народу героїчний національний дух, що його знищити не зможе ніхто. Дмитро ПАВЛИЧКО, Конча-Озерна, квітень 2020 р. Пісня Івана Мазепи про Україну1 Щиро всі спокою прагнуть, Та не разом воза тягнуть, Той — направо, той — наліво, А всі браття, чи ж не диво? Нема ласки, нема згоди, Вже забуті Жовті Води,2 Через розбрат всі пропали — Самі себе звоювали. Гей, братове, пора знати, Що не всім нам панувати, Не всім дано світ спізнати Та думками керувати. Гляньмо на судно́ велике, Многолюдне, многолике — Там стерничий не дармує, Він же кораблем керує. Бідна бджілка на бджолине Зборище на небо лине… Боже, синам України Слово згоди дай нетлінне! Один син від болю в’яне, Кличе: “Де ж ви, отамани?” Слухайте, волає мати, — Не даймо ж їй погибати! Другий син полякам служить, Але й він так само тужить За Вкраїною: “О, Нене! Де ж ти є, поглянь на мене!” Бачу я — Тебе скарали, Туркам по Дніпро віддали, Втяли витівку з Тобою, Щоб зосталась вік рабою! Третій син Москві поклони Б’є, як лиш почує дзвони, Москві служить, матір лає, І неволю проклинає. Каже: “Краще б не родитись, І ніколи не дивитись, Як все рідне й неокрає Від меча й вогню вмирає”. Де не глянь, неволя всюди, Мужиками звуть нас люди, Жалощів до нас не мають, Слугами нас обзивають. Чом же ти синів не вчила, Чом від себе відпустила, Краще було б, моя мати, Вкупі лихо відбувати! Сам я горя не здолаю, Може тільки заволаю: “Гей, панове генерали, Чом же ви так низько впали? Й ви, полковники нарядні, В політиці безпорадні, Я вас бачу, я вас чую, Станьте ж разом — одесную!3” Всі подайте собі руки, Матір сохраніть від муки, І, як зло несамовите, Ворога беріться бити! Беріть в руки самопали, І вставайте, як вставали Наші предки — зліва й справа — Шабля — то свобода й слава! Дмитро ПАВЛИЧКО, травень 2020 рік, Конча-Озерна. ___________ 1 Подаю цей геніальний твір сучасною українською мовою (Прим. Д. П.). 2 Жовті Води - Богдан Хмельницький 1648 році розгромив біля Жовтих Вод польське військо (Прим. Д. П.). 3 Одесную – праворуч (Прим. Д. П.).

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин