Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Про-читання · “Виводячи з небуття цікавих людей, розповідаючи про їхні вчинки заради України, ми створюємо тяглість нашої державності”. · с. 9сторінка оригіналу ↗

Коли детектив – не розвага

Слово Просвіти, №42 за 2024 рік

Ігор ЗОЦ Фото із сайту бібліотеки імені Павла Тичини Далеко не завжди навіть маститі письменники збирають на презентації своїх книг вщерть заповнені зали чи авдиторії. На Лору Підгірну в бібліотеку імені Павла Тичини в Дніпровському районі Києва читачі пішли так, що не було вільного місця. Споглядаючи на присутніх, а це люди різного віку, дійшов висновку, що твори письменниці з Кам’янця-Подільського вони читали, а на зустріч прийшли послухати наживо, взяти автограф на тут же придбаній книзі. І все вдалося якнайкраще. Треба зазначити, що історикиня і журналістка Лора Підгірна дебютувала в літературі книгою “Червона Офелія”, що вийшла в 2017 році в серії “Український історичний вестерн”. Український розвідник Марко Швед з першої книги став головним героєм наступних і зокрема п’ятої книги “І велети падають...”. Вона побачила світ торік, але повертає нас у 1941-й: агенти МІ-6 Марко Швед і Ян Флемінг отримують завдання допомогти колегам по той бік Атлантики та завадити планам нацистів, які почуваються в Нью- Йорку як удома. Сім років тому побачив світ історично-авантюрний роман Лори Під- Євгенія ЮРЧЕНКО Осінніми вечорами мала нагоду прочитати першу книгу талановитої житомирянки Вікторії Краснопір. “Без тебе я не воскресну” – назва збірки поезій, есеїв та образків, яка нещодавно вийшла друком в Житомирі, авторка називає її “своїм літературним первістком”, а я назву “першою ластівкою”, з побажанням наступних книг, кожного разу з іще сильнішими сторінками-крилами. Пані Вікторія працює в соціальній сфері, писати розпочала близько трьох років тому, але вже встигла стати переможницею в номінації “Проза” Літературного марафону “Відсіч-2023”, три есе із творчого доробку Вікторії Краснопір можна прочитати в літературному альманасі “Відсіч”. Можливо, саме постійна робота з людьми і для людей сприяє тому, що творчість пані Вікторії для широкого кола читачів — це твори про людей, для людей, тут оптимізм, людяність, емпатія переплетені із сумом, болем, але попри все, з надією на світле майбуття. Книга складається з чотирьох розділів, я почала читати із заключного “Сміятись гірної “Омбре. Над темрявою і світлом”. І ось нові праці однієї з небагатьох українських письменниць, які пишуть детективи, та ще й з маловідомим широкому загалу історичним тлом. Відтак авторка представила нові детективні романи “Вежа Мінерви” та “ORIENT. Близько до ворога”. Події відбуваються на початку ХХ століття у старовинному Проскурові (нині – Хмельницький) та на Близькому Сході. Особливо захопила присутніх розповідь пані Лори про те, що роман “ORI- ENT” засновано на реальних історичних подіях і розсекречених документах архіву Служби зовнішньої розвідки України. Відбувалися ці події наприкінці 20-х років минулого століття головно в Туреччині, де отаборилася українська еміграція, втікаючи від червоного терору на своїй батьківщині. Виявляється, українці і, зокрема, головний герой — офіцер спецслужб УНР Назар Сотник — продовжували боротьбу проти більшовиків. А ті, звісно, робили можна”, адже маємо тепер потребу у дотепному, м’якому гумористичному слові, яке здатне лікувати душу. “Шубині науки” – слід перечитати всім, особливо жінкам, в чиєму гардеробі є речі “з характером”. Якщо вчитатися уважно, заглибитися в метафори, то розуміємо, що не зовсім про шубу тут пише авторка! “Попрошу без ярликів” – це буде зрозуміле тільки дівчатам і не тільки з “собеза”. Тут і далі буду послуговуватися колоритними авторськими “фішками”. Мова творів жива, подекуди й не зовсім літературна, просто не рафінована, от і все, думаю, що це задум авторки. Тим, хто хоче зануритися у 80-ті, також варто прочитати цю книгу, про таке собі “щастя” вісімдесятих минулого століття тут доволі яскраво написано, сторінок і назви не вказую, шукайте, дорогі читачі! Побувала я разом з авторкою цієї книги і в літньому дитячому таборі, і навіть у шкільному хорі. Про хор – історія окрема й повчальна, саме до дня працівників освіти. “Кожна людина має свій, лише їй притаманний талант, лише власні здібності, які не позичиш та не підробиш”, — один із меседжів, які доносить Вікторія Краснопір читачам. На вцілілій скатертині часу пише Вікторія Краснопір свої записки, тематично поєднує вірші й прозу. Кожен читач неодмінно знайде щось своє у цій невеликій за обсягом, проте духовно об’ємній книзі. І не сумнівайтеся, адже любов завжди перемагає, свідчення цьому є в есе “Любов як сила” – один із творів, який хочеться виокремити, тим паче, що написано з використанням реальних подій нашого сьогодення. У кожного є своя Голгофа і свій шлях до щастя, але кожна наша зупинка може стати зупинкою щастя, переконана літературна героїня Вікторії Краснопір. “Діти воєнної пори. Негаласливі, все, щоб фізично знищити своїх противників. Так рашисти за кордоном почали свою практику терору, яка триває ціле століття, і саме українці тоді були найбільшими ворогами сталіністів і першими жертвами теж. Росія не змінилася за цілий вік, але тепер у диктатора путіна на прицілі весь український народ... Щоб відчути атмосферу міста, де діють герої її книги, письменниця подорожує в Стамбул, де серед багатьох відвіданих локацій – цвинтар, на якому упокоївся один із українців, котрий згодом з’явився в романі під іншим прізвищем. За словами пані Лори, їй пощастило познайомитися з одним із ветеранів СЗР, який і поділився великим масивом інформації про діяльність розвідки УНР за кордоном. Це унікальний випадок: не маючи власної держави, в еміграції, під постійним переслідуванням ворога – відчайдушно боротися за відновлення своєї України. А шансів на це тоді не було зовсім. Між тим, письменниця вважає, що, виводячи з небуття цікавих людей, розповідаючи про їхні вчинки на вівтар України, ми створюємо тяглість нашої державності. Лора Підгірна називає такі постаті, як дуже діяльний, авторитетний представник уряду УНР у Стамбулі Володимир Мурський – несподівано помер 1935 р. у розквіті силу віці 47 років; керівник української громади М. Зоц-Кравченко, депортований 1927 р. турецьким урядом без пояснення причин, доля невідома, а от його наступник Микола Забєлло прожив довге життя і помер у Стамбулі 1967 р. З добрим словом на адресу авторки на зустрічі виступила кандидатка філологічних наук, перекладачка Аліна Акуленко. Наведу цитату з її передмови до найсвіжішого роману про розвідника: “Марко Швед актуальний завжди. Бо він – сугестія нашого історичного досвіду. І героїзму. Такий собі невидимий герой поміж нас”. Тому, як на мене, детективні твори Лори Підгірної мають особливу вагу і привабливість у ці буремні роки. Вони додають сил вистояти. сконцентровані зайченята із сухими очима”, – пише пані Вікторія, і це наша реальність, наші діти. Читаю книгу і думаю, що, напевно, в нас у всіх тепер вмонтовано “функцію вижити”. Книга Вікторії Краснопір – своєрідний щоденник, більшість образків, есе та віршів написані на основі реальних подій. Дещо так і лишилося, як сторінка із нотатника, наприклад, образок “З виставки картин Юрія Нагулка”. Щодо теми картин, то варто звернути увагу на роботи Ольги Федорчук, яка створила чудові ілюстрації до книги “Без тебе я не воскресну” за мотивами творів Вікторії Краснопір. На обкладинці спочатку бачимо вишневий цвіт, а потім плоди. Так і слово, й книги. Спочатку вони оживають рукописами на папері. Вірші пані Вікторії наповнені болем за Батьківщину, мотивами-оберегами міст, мови, національних маркерів українства. Поетеса родом із Запоріжжя, тому й пише вірш-прохання: Забинтуйте моє Запоріжжя. Турнікет накладіть на Соборний. Кожен вибух мов серце ріже, Задихаюся димом чорним. Пише пані Вікторія і про знищення ворогом українських книг, утиски української мови: Щоб спалити українське слово. Щоб не колотив у груди дзвін. Знову вони цілять в тебе, мово. Чорні аркуші птахами між руїн. Читаю книгу-первістка, народжену восени, а так зримо постає абрикоса, яка затуляє людей своїми гілками, квітами, плодами від смертоносної ракетної небезпеки, пахне абрикосами й теплим літом осіннього дощового вечора, а це значить, що вміє авторка книги доторкнутися своїм словом до читача, подарувати справжні емоції суму, сміху, любови, затишку. Любов завжди перемагає Краснопір В. В. Без тебе я не воскресну. Поезії, есе, образки. – Житомир: вид. ПП “Рута”, 2024, 196 с.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин