Добрі новини “Змиритися і стояти на місці – то не про нас”. · с. 14сторінка оригіналу ↗
Діємо! Бо діяти – це наше! У листопаді Публічна бібліотека імені Лесі Українки для дорослих міста Києва відзначає 804-річчя від часу заснування
Слово Просвіти, №42 за 2024 рік
Ольга РОМАНЮК, директорка бібліотеки
Свій ювілей бібліотека зустрі! чає у воєнний час, як і 80 років тому, коли з книжок, знайдених киянами на руїнах міста, почав формуватися фонд майбутньої головної публічної бібліотеки столиці. Дві кімнати загальною площею 68 кв. м у будівлі україн! ської чоловічої середньої школи № 55 на вулиці Артема (з 2015 р. – Січових Стрільців), 18, стали першим її помешканням. Якщо про бібліотеку, то це, передусім, про її інформаційні ресурси і про людей. Попри скрутне становище із власними площами, а ми досі не маємо власного приміщення, бібліотеці в усі періоди її історії таланило на особливих людей, державників, пасіонаріїв, які від початку роз! вивали бібліотеку і зміцнювали її позиції, захищали від посягань рейдерів, підтримували матері! ально її ініціативи й проєкти. У нашому архіві зберігаються численні пропозиції до міських програм розвитку культурної га! лузі столиці, звернення до місь! кої влади різних періодів і рівнів з приводу необхідності будівниц! тва спеціального приміщення для головної міської бібліотеки ще від минулого століття, але справа так і не зрушила з місця. Гіркою сторінкою в історії бібліотеки є період, коли у 2008–2009 рр. колективу довело! ся пройти через засідання 14 су! дів різного рівня, три з яких – з виселення відділів бібліотеки з приміщень, які до сьогодні вона орендує у Шевченківському ра! йоні. Варто з вдячністю згадати політиків та громадських діячів М. Томенка, Л. Танюка, О. Бри! гинця, О. Донія, Героїв України Б. Олійника та Д. Павличка, гро! мадського діяча у сфері книгови! дання О. Афоніна, відомого адво! ката А. Федура, які стали на за! хист приміщення головної сто! личної бібліотеки від посягань рейдерів. Завдяки їхнім зусиллям була ухвалена постанова Верхов! ної Ради України від 16 січня 2009 р. “Про запровадження морато! рію на виселення редакцій друко! ваних засобів інформації, закла! дів культури, в тому числі бібліо! тек, видавництв, книгарень, під! приємств книгорозповсюджен! ня”. Останній на сьогодні раз пи! тання приміщення для головної бібліотеки міста виносилося на розгляд Постійної комісії Київ! ради з питань культури у 2021 ро! ці. Будівництво публічної бібліо! теки не вимагає мільярдів дола! рів, необхідних для будівництва, до прикладу, бізнес!центрів. Але ROI (return on investment) бібліо! теки – колосальний. За деякими даними, кожна доларова інвести! ція у будь!яку публічну бібліоте! ку приносить дохід до 10 доларів!
Це велика інвестиційна можливість. Значення бібліотек для розвитку суспільства добре розумів свого часу Віктор Китастий – аме! риканський професор, вчений, дипломат, музи! кант, культуролог, відо! мий громадський і куль! турний діяч українського походження. З 1990 р. і до кінця своїх днів жив і працював у Києві, був ди! ректором Дому Америки – першого Американ! ського центру культури в Україні. Частину власної колекції книжок (894 примірники книг з музично! го мистецтва, словники, мис! тецькі альбоми тощо) він свого часу передав у фонди бібліотеки. Великим бажанням В. Китастого було будівництво спеціального приміщення для бібліотеки. Кошти на проєкт та будівництво він був готовий надати. Єдине, що вимагалося від влади міста, – виділити земельний майданчик під будівництво. На жаль, цього не сталося. З історією бібліотеки тісно пов’язана доля непересічної осо! бистості бібліотечної галузі Укра! їни Людмили Іванівни Коваль! чук, яка з 1964 і до 2016 рік очо! лювала бібліотеку. Пів століття свого життя поклала вона на вів! тар професії. Завдяки її старан! ням і таланту керівника невелика бібліотека імені Лесі Українки, куди вона прийшла юною дівчи! ною, і колектив якої налічував всього п’ять працівників, була реорганізована спочатку в цен! тральну бібліотеку Шевченків! ського району, а згодом – в Цен! тральну міську бібліотеку Києва (з 1998 року – Публічну бібліоте! ку імені Лесі Українки для дорос! лих міста Києва). Завдяки від! критості Л. І. Ковальчук до ново! го, бібліотека завжди була серед перших у впровадженні нових ін! формаційних технологій. Ще у 1994 р. бібліотека скористалась пропозицією фірми Ex Libris (Із! раїль) укласти контракт на прид! бання автоматизованої інформа! ційно!бібліотечної системи (АІБС) ALEPH на один рік без оплати, а у 1997 р. на конкурсі міжнародного благодійного фон! ду “Інститут відкритого суспільс! тва” в Будапешті отримала гранту сумі 25 тис. доларів США, за які придбано АБІС ALEPH. І зараз за допомогою цього сервісу кожен, незалежно від часу доби і місця перебування, може знайомитися онлайн з пропозиціями з полиць бібліотек Києва. Сьогодні бібліотека в надій! них руках досвідчених працівни! ків, які багато років свого життя присвятили її розвиткові: Кова! ленко Р. М. та Мороз Г. М. – зас! тупників директора, Криворучка Л. С. – завідувача відділу мис! тецтв, Мар’янчик О. В. – завіду! вачки відділу літератури інозем! ними мовами, Курило Л. С. – го! ловного бібліотекаря, Голубкової А. В. – завідувачки відділу абоне! мента, Сергієнко Н. В. – завіду! вачки відділу нестаціонарних форм обслуговування, Кодолен! ко Т. П. – головного бібліотекаря та інших. У ці ювілейні дні ми згадуємо добрим словом працівників біблі! отеки, які залишили помітний слід в її історії: М. Д. Сома, В. І. Фоль! варочного, Л. С. Горбач, С. Я. Ба! біну, Н. О. Алексєєнко, Н. М. Ма! куху, М. О. Залепу, В. І. Сисоліну, М. М. Потапову, Г. П. Воскресен!
ську, А. П. Роздобудько, Н. Б. Гри! щенко, І. О. Цуріну, С. В. Сан! жак, О. В. Скаржинську та інших. З історією бібліотеки пов’яза! не життя цілих родин і поколінь. Родини Зваричів, Савицьких, Сущуків, Філатових, Казанцевих та інших передають любов до книги і читання з покоління в по! коління. Бібліотека має добре уком! плектований універсальний фонд документів на різних носіях ін! формації. Тут зберігаються ко! лекції цінних і рідкісних видань, діаспорних друків з україніки то! що. Зокрема, у відділі краєзнав! чої літератури та бібліографії є видання про Київ, датовані кін! цем 19 – початком 20 ст., ком! плекти газет “Кіевская мысль” (1908–1909), “Кіевская молва” (1907), “Кіевская газета” (1903), журналу “Кіевская старина” (1888–1898) та ін. Унікальну цін! ність мають раритетні видання XVIII–XIX ст. із колекцій відомих діячів культури і вчених Р. Івиць! кого, Ю. Бобошка, І. Чабаненка, Р. Корогодського, В. Китастого, В. Заболотної та інших. У 1997 р., за рішенням Націо! нальної комісії з питань повер! нення в Україну культурних цін! ностей, фонди бібліотеки збага! тило безцінне книжкове зібрання киянина, видатного майстра ба! лету, митця зі світовим ім’ям Сер! гія Лифаря, передане з Парижа його вдовою, графинею Л. Але! фельд!Лаурвіг. У 2017 році, по смерті графині, бібліотеці по за! повіту передано ще понад 700 ви! дань з зібрання митця. Найцінніші, раритетні видан! ня із колекцій бібліотека оциф! ровує, формує Цифрову бібліоте! ку “Київ” і надає доступ до тек! стів онлайн. Від 2020 року бібліотека пере! живає найважчі часи: спочатку так звані “ковідні”, коли в кон! тексті пандемії відбулася її циф! рова трансформація, а далі, ще не оговтавшись від карантинних викликів, ввійшла у суворі реалії війни. Сьогодні ми навіть умовно не наважуємося порівнювати ді! яльність бібліотеки із внеском тих, хто щоденно віддає своє життя задля захисту нашої свобо! ди. Але буде нечесно не визнати, що бібліотека є своєрідним мая! ком для суспільства. Лише один день, 24.02.2022 р., бібліотека завмерла, намагаючись прийняти жахливі реалії, а вже наступного дня, окресливши з тими праців! никами, хто вирішив залишатися у Києві, напрями діяльності в умовах війни, почала готувати першу онлайн!лекцію “Як укра! їнці придумали росію”, що її вже 27 лютого провів історик і бібліо! текар Анатолій Горовий. Роль бібліотеки під час війни зросла, і це доводить її щоденна практична діяльність. І не лише тому, що якісно змінилися нап! рями діяльності, а й тому, що ста! ла комунікативним центром, життєво необхідним людям. Зви! чайно ж, бібліотека горда тим, що у 2017 році першою серед бібліо! тек України отримала театральну нагороду “Київська пектораль” (за проєкт “Бібліотека+Театр”), що з її подання видатний майстер графіки і каліграфії Василь Яко! вич Чебаник став лавреатом На! ціональної премії імені Тараса Шевченка, що започаткованим бібліотекою у 2019 році щоріч! ним конкурсом “Поетична зима Миколи Сома” гідно вшановано пам’ять відомого поета!шістде! сятника, який 10 років працював у бібліотеці, що бібліотека під! тримує міське книговидання, відкриває серед своїх користува! чів літературні таланти... Наразі життєвий пріоритет бібліотеки – інформаційна та психологічна підтримка усіх, хто потребує допомоги в складних реаліях. Проєкт “Бібліотерапія”, мета якого за допомогою книги і читання сприяти подоланню важких “душевних” моментів, бібліотека реалізує з 2017 року. Потрібна книжка в потрібний час – найкращі ліки. Цього року бібліотека вклю! чена до проєкту та навчальної програми “Бібліотеки як простір психосоціальної підтримки”, що реалізується в межах Всеукраїн! ської програми ментального здо! ров’я “Ти як?” (організатори: ЮНЕСКО, Міністерство культу! ри та стратегічних комунікацій України, Координаційний центр з психічного здоров’я Кабінету Міністрів України). Працюючи у країні у стані війни, ми стикаємося з браком кадрів, проблемами технічного забезпечення і оновлення книж! кових фондів, і водночас шукає! мо будь!які можливості для здій! снення своєї діяльності у новому середовищі. Змиритися і стояти на місці – то не про нас. Ми впевнені, кризи – це завжди можливості. У травні 2022!го біб! ліотека подала грантову заявку на конкурс проєктів від Європей! ського культурного фонду і пере! могла. За кошти у сумі 8 тис. єв! ро, отримані на реалізацію про!
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
