Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
На часі · “Полтава має інше обличчя, яке може демонструвати Україні та світові один із центрів Гетьманщини”. · с. 2сторінка оригіналу ↗

Закінчення статті «Місто Cимона Петлюри, а не московського царя Комітет Верховної Ради за участю міністра культури провів виїзне засідання в Полтаві», с. 1

Місто Cимона Петлюри, а не московського царя Комітет Верховної Ради за участю міністра культури провів виїзне засідання в Полтаві

Слово Просвіти, №42 за 2024 рік

Закінчення. Початок на стор. 1 Затим міністр, нардепи, очільник комітету ВР Микита Потураєв, заступник голови УІНП Володимир Тиліщак, за! ступник начальника Полтавської ОВА Антон Чубенко, депутати ВР від Полтави Андрій Боблях і Дмитро Нальотов, очільники міста й області, представник УІНП в Полтавській області Олег Пустовгар і музейники побували біля трьох імперських маркерів. Спершу оглянули монумент слави російської зброї. Його оку! панти встановили у 1811 р. на честь перемоги у Полтавській битві 1709 року армії Москов! ського царства Петра І над союз! ними військами шведського ко! роля Карла XII та українського гетьмана Івана Мазепи. Полтав! ська битва започаткувала процеси остаточної ліквідації української державності, появу Російської ім! перії та інкорпорацію нею земель Гетьманщини. Для того, щоб зак! ріпити у свідомості українців свою владу, російський імператор Олександр I промаркував публіч! ний простір Полтави цією спору! дою у 1811 році. Вона пронизана і вибудувана від підніжжя, горельє! фів на колоні і до імперського ор! ла над нею у концепції “Третього Риму”. Ця філософська течія стверджує, що Москва (тобто Московсько!Петербурзька дер! жава, або Російська імперія) є наступницею Римської імперії. Відомий вислів: “Москва – третій Рим, а четвертому не бувати”. Ідея “третього Риму” – один із різновидів ідеології “руского мі! ра”, передбачає вищість росіян над іншими націями та світове російське панування. Наступна локація – монумент “Пам’ятник спочинку Петра І”. Цю ворожу споруду теж ще два роки тому громадські активісти загорнули в чорний поліетилен, що символічно, адже так само за! гортають трупи окупантів на фронті. А встановили росіяни монумент звеличення москов! ського царя Петра I у 1849 році (тепер це ріг вулиць Спаської і Пилипа Орлика). На цьому місці була хата українського козака, йдеться про славетний україн! ський козацький православний рід Магденків. Це предки по ма! териній лінії знакових постатей української культури: Івана Ве! личковського, українського пое! та стилю “бароко”, перекладача, священника; Івана Івановича Ве! личковського – полтавського протопопа та преподобного Паї! сія Величковського – святого, ас! кета, філософа. У будинку козака Магденка й поселився комендант московського гарнізону полтав! ської фортеці московит Алєксєй Келін. Що ж до напису на “пам’ят! нику”, що в цій хаті певний час нібито “от трудов ратних атди! хал” Петро І, то відома і автори! тетна дослідниця подій козацько! го повстання Мазепи, заступни! ця директора музею “Поле Пол! тавської битви” з наукової роботи Людмила Шендрик на основі низки історичних джерел спрос! тувала цю інформацію, назвавши монумент “пам’ятником росій! ському міфу”. Щоправда, у на! родних депутатів Микити Поту! раєва, Володимира В’ятровича, Миколи Княжицького та пред! ставника УІНП Олега Пустовгара виникло риторичне запитання: “А де має бути місце російським міфам, фейкам ворожої історич! ної пропаганди? У середмісті Полтави чи у кластері російської монументальної пропаганди, де туристам би пояснювали, як про! тягом століть труїли мізки укра! їнців такою пропагандою?”. Остання зупинка “верховно! радівського” автобуса – “Па! м’ятник славним захисникам Полтави і коменданту фортеці Олексію Келіну” – монумент на честь 200!річчя перемоги мос! ковського царства в Полтавській битві. Розташований на розі проспекту Віталія Грицаєнка, ву! лиць Шевченка та Садової. Спо! руда підсилює російську міфо! творчість, зокрема, “запорєбрі! кове” безпідставне твердження: “оборона Полтави 1709 року є прикладом мужності й героїзму воїнів гарнізону і місцевих жите! лів, котрі пліч!о!пліч протягом трьох місяців боронили фортецю від шведських загарбників”. Полтавський полковник Іван Левенець був прибічником Ма! зепи, посвяченим у плани геть! мана. Але основна частина Пол! тавського полку за наказом Пет! ра І перебувала на Дону, Полтаву від московської навали захищати було нікому. Інгерманландський полк московитів безперешкодно зайняв місто 3 грудня 1708 року. У січні на зміну інгерманлан! дцям до фортеці ввійшли Твер! ський, Устюзький та батальйон Бєлгородського гарнізонного полку (понад 4 тисячі москов! ських окупаційних вояків). Ко! мандував гарнізоном ставленик царя Петра першого полковник Алєксєй Келін. У російському іс! торичному документі “Письма и бумаги императора Петра Вели! кого” вміщено лист Петра І, да! тований червнем 1709 року: на випадок, якщо українські жителі Полтавської фортеці не нададуть допомогу гарнізону, військові Келіна мали підірвати Полтав! ську фортецю разом із жителями, які там залишилися. Засідання комітету Його відвідали міністр Микола Точицький, начальник ОВА Філіп Пронін, його заступник з гумані! тарних питань Антон Чубенко, в. о. міського голови Полтави Ка! терина Ямщикова, перший зас! тупник голови Полтавської облас! ної ради Олександр Лемешко, зас! тупник голови УІНП Володимир Тиліщак, представник УІНП в Полтавській області Олег Пустов! гар, вся управлінська еліта міста і області. У режимі онлайн долучи! ли керівників районних військо! вих адміністрацій. “Полтава – це місто Мазепи, Котляревського і Петлюри, а не Петра І”, – заявив міністр Микола Точицький, задав! ши тон засіданню. Деколонізаційний закон на! був чинності ще торік 28 липня, ним доручено уряду переглянути статус пам’ятників і пам’ятних знаків, які є об’єктами культурної спадщини й містять російську ім! перську символіку. Реальний ме! ханізм такого перегляду законо! давці передбачили у окремому Законі “Про внесення змін до За! кону України “Про охорону куль! турної спадщини” щодо не зане! сення до Державного реєстру не! рухомих пам’яток України та ви! лучення з Державного реєстру нерухомих пам’яток України ок! ремих об’єктів культурної спад! щини”. У ньому містяться крите! рії, за якими Міністерство куль! тури може вилучати пам’ятки з реєстру. Центральною подією для роз! гляду на засіданні стали імпер! ські пам’ятники, пов’язані з Пет! ром І і Полтавською битвою. Цьому є логічне пояснення: істо! рична битва інтенсивно викорис! товується рашистським режимом для просування своїх наративів. “Полтава — принципово важливе місце для російської імперії”, – висловив переконання голова Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики України Микита Потураєв. Нагадав, що законодавство щодо засудження та заборони пропаганди росій! ської імперської політики в Укра! їні і деколонізацію топонімії під! тримала конституційна біль! шість, закон має загальнонаціо! нальний інтерес, тому повинен виконуватися. “У комітеті немає політичних розбіжностей. Деко! лонізація, деімперіалізація мають тривати далі та отримати те за! вершення, на яке заслуговує ук! раїнський народ”, – зазначив Потураєв. “Закон виконується. Можли! во, терміни могли б бути і кращи! ми, проте процес йде”, – проко! ментував заступник голови УІНП Володимир Тиліщак. Посадовець наголосив, що важливо не лише очищувати простір, а й пропону! вати альтернативу, якою, напри! клад, є тема козацької Полтави. Цю тезу підтримали й інші учасники засідання. Як поінфор! мувала в. о. міського голови Пол! тави Катерина Ямщикова, місто вже має позитивні напрацювання в цьому напрямі. У своєму виступі голова Пол! тавської ОВА Філіп Пронін наго! лосив, що торік Полтавщина бу! ла на п’ятому місці за темпами деколонізації. Низку конструктивних про! позицій озвучив Олег Пустовгар. Запропонував продовжити прак! тику переміщення комуністич! них демонтованих “пам’ятників” до парку “радянського періоду” при державному музеї!заповід! нику в Путивлі на Сумщині, а для полтавських імперських маркерів створити на території музею “Поле Полтавської битви” клас! тер російської монументальної пропаганди. Також провести у Полтавській міській громаді ши! роке обговорення альтернатив “побєдобєсію Пєтра” у публічно! му просторі, щоб опісля, під час конкурсів визначитися, які саме українські пам’ятки мають прий! ти на зміну російським. “Настав час обговорити поміж фахівців концептуальне перепрофілюван! ня музею Полтавської битви на музей Гетьманщини або музей Івана Мазепи, в якому могли б серед іншого бути представлені й експозиції про дипломатію ко! зацької держави. Зокрема, про Гадяцьку угоду гетьмана Івана Виговського та україно!швед! ський союз між Карлом XII та Іваном Мазепою”, – зауважив Олег Пустовгар. Народні депутати ділилися думками щодо тези, яка неодно! разово лунала з вуст деяких му! зейників протягом дня, про так зване “переосмислення пам’ятки замість її знесення”. Парламен! тарі не підтримують такий підхід до розв’язання питання. Полтав! щина має чим пишатись і без ім! перських маркерів. “Полтавська битва відіграла важливу роль у формуванні ро! сійського імперського міфу. Тому його простір всіяний маркерами імперії, які треба прибрати. Але Полтава має інше обличчя, яке може і має демонструвати Україні та світові один із центрів Геть! манщини, місце, де закладались основи української культури”, – зазначив народний депутат Воло! димир В’ятрович. Голова підкомітету з питань культурної політики Микола Княжицький розповів, як важко було, коли ініціював заборону російських фільмів на україн! ському телебаченні: “Люди не уявляли, як можна жити без “Ментів”. І чим їх можна заміни! ти. Те саме зараз кажуть деякі мешканці Полтави, коли мова за! ходить про позбавлення від ім! перських символів минулого. “Ну подивіться, яке воно краси! ве! А що ж буде на цьому місці?”. І це ключове запитання, на яке нам усім треба давати відповідь. Чим для нас є Полтава? Для Ук! раїни, для Європи, для світу? Яку Полтаву ми хочемо збудувати? Що про Полтаву мають знати на! ші діти? У Польщі є невелике місто Щебрешин, яке було маловідоме, поки польський поет і письмен! ник Ян Бжехва не запропонував зробити це місто столицею поль! ської мови. Тепер щороку там проводять великий фестиваль польської мови. Це дало поштовх розвитку міста і створило його певний образ. Полтава – центр української мови. Не випадково родом із Пол! тавщини не лише Котляревський, а й величезна плеяда видатних ук! раїнських письменників – від Олени Пчілки до Василя Симо! ненка й Миколи Зерова. Тому мо! ва – це перший символ, який мо! же уособлювати Полтаву”. “Історичним символом Пол! тавщини є Гадяцька угода 1658 року. По суті, це місце створення прообразу Європейського Союзу. Полтава – це і є центр Європи. Тому що звідси ідея об’єднаної Європи з Україною почалася. Гетьманщина та доля Івана Мазе! пи – ще одна прекрасна ідея для символу Полтави. Добре, що че! рез стільки років боротьби пам’ятник Мазепі стоїть на Со! борному майдані, але цього зама! ло. Музей Мазепи у Полтаві може і має бути. Мало хто з полтавців згадує, що їхнє місто є ще й бать! ківщиною Симона Петлюри. Полтава – місто боротьби. Зреш! тою, Полтава – колиска україн! ської культури. Вона тут різно! барвна – від Решетилівської ви! шивки до Опішнянської кераміки і модерну Кричевського. Це все ідеї для міста майбутнього. І зга! дав про них я, львів’янин, а міс! цеві мешканці можуть нарахувати ще більше. Але вони натомість ідалі обговорюють ті імперські пам’ятники й колони, що височі! ють над нашою свідомістю. Не! нормально, що ці пам’ятники до! сі ілюструють нашу історію”, – переконаний Княжицький. Полтавський офіс УІНП Фото з відкритих джерел

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин