Пошта “СП” · “Залишається вірити, що ця книжка буде представлена в усіх бібліотеках країни і знайде максимально ефективний шлях до читачів”. · с. 5сторінка оригіналу ↗
“Мова і нація”: повертаючи українську екзистенцію
Слово Просвіти, №42 за 2024 рік
Іванишин В., Радевич!Винницький Я. Мова і нація: Тези про міс! це і роль мови в національному відродженні України. Тернопіль: Ви! давництво “Крила”, 2024. 224 с.
Дмитро ДРОЗДОВСЬКИЙ, к. філол. н., Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, секретар НСПУ
Нове (сьоме) перевидання книжки “Мова і нація” (Терно! піль, 2024) Ярослава Радевича! Винницького й Василя Іваниши! на засвідчує, що сьогодні ми по! требуємо переосмислення нашої новітньої історії передусім в ас! пекті усвідомлення гуманітарної політики минулих десятиліть. Це видання чітко засвідчує, які по! милки були зроблені від часів здобуття Україною незалежності й на що потрібно було звернути увагу, щоб зміцнити гуманітар! ний щит і зрозуміти, що без гра! мотно продуманої й реалізованої мовної політики, без зміцнення національної ідентичності не! можливо сформувати наратив на! ціонального майбутнього. Без цього Україна перебуватиме в си! ловому полі “русского міра” (що, зрештою, й сталося), який сьо! годні перетворився на рашизм, котрий знищує українців у бук! вальному сенсі. У “Мові й нації” професори Ярослав Радевич!Винницький і Василь Іванишин переконливо пояснюють, що мова – це не ли! ше інструмент комунікації; вона відіграє особливу роль у суспіль! стві, яке прагне подолати нега! тивний досвід колоніалізму. Ав! тори вдаються до дефінітивного креслення важливих понять (“Мова і держава”, “Мова та іде! ологія”, “Мова і політика”, “Мо! ва та історія”, що фактично є ок! ремими розділами книжки), із яких мало б складатися наше по! літичне й соціальне буття в Укра! їні після 1991 року. Як зазначено в анотації до ви! дання, ““Мова і нація”, автор! ства викладачів Дрогобицького університету, вперше побачила світ 1990!го року в бурхливі часи розпаду совєтської імперії та роз! гортання чергового етапу ук! раїнського національного відрод! ження”. Сьогодні розумієш, що такі прості речі, як мовний мова й ідеологія, мова та історія, прос! тір медіа, розважальний контент на телебаченні й радіо — все це чинники формування уявлення нації про себе, репрезентації її національної креативності, яка може бути успішним інструмен! том зовнішньої політики, куль! турної дипломатії тощо. Видання “Мова і нація” читаєш легко, тут немає складних наукових пояс! нень, натомість простими слова!
ми схоплено суть гуманітарної політики минулих десятиліть: Україна перебувала в гравітацій! ному полі росії, яка не відпускала її культури, історії, мови, усіля! ким чином прагнучи підкорити український простір ідеології “великої культури”. Натомість український мовний і культурно! мистецький світ у такій парадиг! мі був представлений як друго! рядний, меншовартісний, який може бути обслуговувальним для “великої культури”, але сам по собі не містить естетичної цін! ності й екзистенційної значущос! ті для України та інших політич! них суб’єктів. Така стратегія – свідоме пе! рекручення, яке мало утвердити великодержавний міф, згідно з яким українська культура — це лише додаток до культури “вели! кого брата”, а українська нація – ілюзія, імітація, за якою ховаєть! ся спільнота “бандерівців” та ін! ших “майданутих”. Ярослав Ра! девич!Винницький і Василь Іва! нишин коротко й просто розби! вають такі міфи, пояснюючи, яку важливу роль для людини віді! грає належність до мови та істо! ричного буття. Саме від ефективної гумані! тарної політики залежить націо! нальна саморепрезентація, тобто усвідомлення кожним громадя! нином свого етнічного єства. З такого усвідомлення випливає природна й закономірна повага до себе, утвердження ціннісного ставлення до мови і культури, а також розуміння сутності дер! жавної політики, яка не може су! перечити екзистенційним цін! ностям української нації апріорі.
У такому разі будь!яке насміхан! ня над національними символа! ми є не просто порушенням кон! ституційних норм, а екзистен! ційною загрозою. Мова – це не тільки чинник державотворення, який має за! хищати держава, це також ін! струмент розкриття власної са! мості в часі й просторі. Книжка “Мова і нація” Я. Радевича!Вин! ницького й В. Іванишина пояс! нює, наскільки важливим для кожного є мовна ідентичність, яка має корелювати з традиція! ми, закладеними на українській землі впродовж століть. Із погляду російського імпер! ського міфу українська історія, мова та культура – це розважаль! ний компонент маленької “екзо! тичної” спільноти, яка може бути інспірацією для імперського на! ративу. Але автори книжки пока! зують, що важливо, аби наша по! вага до мови й культури була чин! ником інспірації національного духу, який потребує консолідації. І лише з такого консолідованого простору можливо створювати модерні культурно!мистецькі продукти, які будуть захоплювати інші культури й, відповідно, фор! мувати позитивне ставлення до України в світі. Ярослав Радевич!Винниць! кий і Василь Іванишин поясню! ють, що зовнішній світ приваб! лює те, що має обличчя, що є са! мобутнім, оригінальним мис! тецьким продуктом, що має есте! тичну цінність і формальну за! вершеність. Складно творити повноцінну культуру в умовах викривленої гуманітарної полі! тики, коли урядові інституції ін! корпоровані в російський вели! кодержавний міф, а представни! ки українського політикуму від! верто знущаються з ціннісної па! радигми українського світу. На жаль, такі явища часто спостері! галися після 1991 року, й належ! ної гуманітарної політики не бу! ло сформовано. У цій книжці ба! гато філософських сентенцій, афористичних окреслень стосов! но мови, свідомості, ідентичнос! ті, історії, наприклад, див. розділ “Що таке мова” (с. 83–87). Усе це засвідчує, що “Мова і нація” – книжка, яка має бути настільною для кожного, хто хоче зрозуміти квінтесенцію україн! ства. Двоє визначних науковців змогли в простий спосіб створити своєрідний мініпосібник для тих, хто сьогодні хоче зміцнити в собі національне єство. Таке зміцнен! ня передбачає апелювання до ми! нулого, розуміння, яких помилок було припущено протягом трид! цятилітньої історії незалежної України. Знову ж таки важливо увійти в простір минулого, щоб побачи! ти, що такі небезпеки час від часу можуть з’являтися в політичному плині, бо ми перебуваємо в прос! торі вторгнення з боку російсько! го міфу, постаємо об’єктом ци! нічного й брутального втручання з боку великодержавного нарати! ву, який прагне обґрунтувати пе! ред зовнішнім світом своє право на український простір. Власне, в такій парадигмі український світ мислиться як щось редуковане, що не може являти собою повно! цінного буття. Автори книжки “Мова і на! ція” показують, у який спосіб відбувалися такі маніпуляції в просторі української гуманіта! ристики, яким чином проросій! ськи налаштована політика стри! мувала український ренесанс і сприяла гібридизації наших просторів. По суті, така гібриди! зація і призвела до війни. Сьогод! ні ми розуміємо, що росія протя! гом останніх 30 років остаточно потонула у власному міфі “вели! кої месійності”, імперськості, яка не визнає кордонів і не має жодної поваги до Іншого. Це втручання посилювалося за до! помогою медіа й транслювалося в українському гуманітарному просторі, щоб ми самі втратили віру у власні сили й власну націо! нально!історичну самобутність. Культурний контент відповід! но до стратегій російської міфо! творчості мав сприяти внутріш! ній гібридизації й поступовому розчиненню національної самоі! дентифікації. Мовна політика мала утверджувати ідею підпо! рядкованості українського росій! ському. Все це підтверджує філо! софські максими, які в європей! ському інтелектуальному конти! нуумі добре відомі в ХІХ–ХХ сто! літтях: неможливо побудувати держави без національної компо! ненти. Лише тоді, коли кожний громадянин органічно вписаний у тисячолітню історію держави, яка мала визначні здобутки, яск! равих представників, національ! них героїв та ін., тоді він у жодно!
му разі вже не є об’єктом імпер! ських маніпуляцій. Розуміння своєї належності до тисячоліт! ньої культури робить тебе незни! щенним для імперських вірусів, гібридних маніпуляцій в умовах імпліцитної війни з твоєю історі! єю, мовою та культурою. “Мова і нація” показує, що війна проти української мови й нації тривала всі десятиліття від здобуття української незалежнос! ті. Те, що вчора здавалося не! прийнятним, що могло бути со! ціальним тригером і викликати нерозуміння, сьогодні в умовах відвертої війни з рашизмом сприймаєш інакше. І такі книж! ки дають можливість підсумувати все те, що потрібно акумулювати, щоб іти в майбутнє усеперемож! ної України. Ця книжка показує, як російська політика будувалася на неправді й маніпуляціях, гіб! ридних стратегіях, що підточува! ли національне єство, бо заклада! ли в українцях небажання розу! міти цінності мови та культури для свого щоденного життя. Фак! тично імперська політика сприя! ла формуванню поколінь “без ґрунту”, духовних манкуртів, лю! дей, які не прагнули пізнати сво! го історичного минулого й своєї культури, бодай модерної культу! ри XX століття, що мала вершин! ні естетичні з’яви і що перебувала в постійному зіткненні з імпер! ською системою, котра її фізично знищувала. “Мова і нація” є компендіу! мом найважливіших знань для кожного громадянина сьогодні про те, чим є мова, історія та культура. Книжку читаєш на од! ному подиху. Вона прояснює складні речі, але в простий спосіб і за допомогою простих форму! лювань. І в цьому соціальна зна! чущість таких видань, які можуть допомогти читачам відновити в собі потребу іти до власного наці! онального буття, пишатися сво! єю мовою та культурою, усвідом! лювати власну ідентичність у системі ціннісних категорій укра! їнської нації й української держа! ви. У цьому сила книжки “Мова і нації”, її важливе значення для відбудови здорової гуманітарної політики усепереможної Украї! ни, яка сьогодні виборює своє право на екзистенцію в майбут! ньому. Залишається вірити, що ця книжка буде представлена в усіх бібліотеках країни і знайде максимально ефективний шлях до читачів.
якнайширшим колом людей – це шанс уникнути помилок, які тра! гічно відбилися на долі українців у минулому і можуть не менш трагічно відбитися на долі усього світу в майбутньому.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
