Нашого цвіту... · “Великою цінністю є спільна духовна робота та серія виданих книг антології”. · с. 8сторінка оригіналу ↗
Чим живуть українці Хорватії
Слово Просвіти, №42–43 за 2025 рік
Про “Дні української культури – Загреб 2025” та інші події журналістці Анні ЛИМИЧ (Войнарович) розповів Славко БУРДА, президент УКПТ “Кобзар”-Загреб, редактор та упорядник восьми книг антології, відповідальний редактор часопису “Слово Кобзаря”, публіцист, культурний та громадський діяч.
– Як відомо, на початку жовтня в Загребі відбувся Міжнародний захід “Дні української культури – Загреб 2025”. Однак за день до початку конференції делегація УКПТ “Кобзар”-Загреб та гості, які прибули на той час, відвідали Посольство України в Республіці Хорватія, їх зустрів Надзвичайний і Повноважний Посол України в РХ Василь Кирилич. Делегація побувала в Академії образотворчих мистецтв Загребського університету та в Раді національних меншин РХ, спілкуючись з керівними особами, – говорить пан Бурда. – Ці почесні відвідини були заплановані напередодні, пане Славко? – Так, звісно, я домовлявся про зустрі-
В. Сергійчук вручає нагороду М. Кочерзі чі, важливі для нашого товариства, науковців з України та видання восьмого тому антології у паперовому варіанті, адже за відсутності фінансування цього року наразі готовий лише електронний варіант книги. А далі наша робота продовжилася за звичним сценарієм. І вже 4 жовтня, у рамках культурного заходу, у Греко-католицькій семінарії в центрі столиці Хорватії відбулася Міжнародна науково-практична конференція на тему “Українці Хорватії та з південнослов’янських регіонів, Україна та українська діаспора в Європі та світі”. У презентації взяли участь близько п’ятнадцяти науковців, істориків, публіцистів, поетів, художників та діячів культури з Хорватії, України, Словенії, Сербії та США. – Про що йшлося цього разу? – Основним напрямом конференції була особистість Якова Гніздовського: його 110-та річниця від дня народження та 40-ва – від дня смерті. А це – всесвітньо відомий графік, дизайнер і різнобічний майстер українського походження. Відомо, що митець навчався та завершив академічну освіту в Академії образотворчих мистецтв Загребського університету. Із доповідями щодо нього та з інших питань виступили вчені Володимир Сергійчук, Галина Саган, Алла Атаманенко, Віолетта Дутчак, Ірина Дундяк, Ганна Карась, Микола Нагірний. Українська поетеса Анна Лимич (Войнарович) прочитала вірші з майбутньої книги “РЕінкарНація Духу”, хорватський поет Івіца Юрєвич ознайомив зі своєю новою збіркою віршів “UKRAJI- NA”, присвяченою українцям. Публіцисти, культурні громадські діячі, зокрема Микола Кочерга з Чикаго, Андрій Хевка та професор Загребської академії музики Орест Шургот та інші також мали своє слово. А ще були представлені нові книги: “Українські біографії” Сергія Бурди, “День після війни” Юрія Бондаря, “Українці Хорватії: матеріали і документи”, книга восьма” Славка Бурди. До нової антології увійшли матеріали від 21 автора. – Гадаю, було особливо урочистим, коли вам і пану Миколі Кочерзі були вручені почесні відзнаки Симона Пет¨ люри. – Так, ця нагорода є почесною і важливою, вона відзначає діяльність журналістів, видавців, доброчинців за вагомий внесок у державотворення і захист України, високу професійну майстерність, сприяння розбудові української журналістики та держави. До Ради засновників відзнаки Симона Петлюри, яка визначає лавреатів, увійшли Конфедерація журналістських організацій України, Меморіальний фонд Симона Петлюри з Чикаго та Міжнародний культурний центр “Сяйво”. – Відомо, що ваше УКПТ “Кобзар”-Загреб надзвичайно шанобливо ставиться до імені Великого Кобзаря… – Вшанування Тараса Шевченка у нас – на першому плані. Українська діаспора в Хорватії об’єднується словом великого українського поета, тому після конференції відбулося покладання квітів до пам’ятника Тарасові Шевченку, хоча довелося їхати до нового Загреба, а там відбулася коротка культурно-мистецька програма зі словом про Шевченка та читанням його творів. Затим у залі Туристично-харчового комплексу професор Володимир Сергійчук прочитав лекцію на тему: “Роль української діаспори у відродженні та зміцненні української державності”. Після чого учасники Днів української культури ознайомилися з виставкою художніх робіт Якова Гніздовського, Тетяни Позднякової-Лукомської та Володимира Провчі. У живому виконанні присутні почули “Реквієм” композитора Ігоря Лободи, який виконав маестро Орест Шургот. Цього разу художні колективи з Хорватії, Словенії, Сербії та України взяли участь у спільному заключному концерті. – І ще був один день, пане Славко, що відбувало¨ ся? – Так, другого дня, у неділю, в Греко-католицькій церкві Святих Кирила і Мефодія у Верхньому місті Загреба відбулася свята літургія з молитвою за Україну та усіх жертв України внаслідок російської агресії. Літургію очолив священник Мирослав Барничко, від якого віряни почули важливі слова, що найцінніша молитва – це любов. А найбільша любов – це віддати життя за народ. Головне для людей – наполегливо молитися, вірити до кінця, любити жертовно. Після Божественної літургії професорка Віолетта Дутчак на бандурі виконала вінок духовних пісень, а професорка Ганна Карась проспівала козацький гімн. – Але ж головною подією Днів україн¨ ської культури зазвичай є презентація кож¨ ного наступного тому антології. Коли з’явилася ідея першої книги? Яка темати¨ ка? – На сьогодні є сім надрукованих книг антології і восьма чекає на вихід у світ. Ще у 1993 р. я вперше в незалежній Хорватії започаткував ушанування пам’яті жертв Голодомору в Україні у 1932–1933 роках. Потім, один за одним, готував збірники “Українці Хорватії: матеріали і документи”. Книгу першу опублікував у 2002 році,
Учасники наукової конференції другу, з перервою, на яку були причини, – у 2020 р., третя й четверта вийшли у 2021 р., п’ята – в 2022 р., яка і завершила серію статей, присвячених 100-річчю Українського товариства “Просвіта” в Загребі, 50-річчю УКПТ “Кобзар” та 100- річчю організованої праці й життя українців у Загребі. У 2023–2024 роках вийшли друком шоста (460 стор.) та сьома (430 стор.) книги антології “Українці Хорватії: матеріали і документи”. За 50 років успішної діяльності УКПТ “Кобзар”, крім 40 виданих книжок, у 2021 р. почало видавати журнал “Слово Кобзаря” – наразі маємо 15 номерів. Важливо те, що журнал виходить виключно українською мовою і, крім друкованого, його можна читати в електронному вигляді. Як уже згадувалося, Українське товариство “Просвіта” в Загребі засновано 100 років тому. Саме воно стало базою організованого суспільно-політичного, культурно-мистецького й просвітнього життя українців на теренах колишньої Югославії. Про осередки українців у Загребі, Белграді, Любляні, Новому Саді, Зреняніні, Смедереві, Сараєві, Бані-Луці та ін. пишуть в нашій антології вчені та просвітяни з України. Так, зараз ми маємо серію із семи книг “Українці Хорватії: матеріали і документи”, які містять понад дві тисячі сторінок
Біля пам’ятника Т. Шевченку зі 186-ма назвами різних наукових статей чи публікацій, написаних 70 авторами з України та інших держав. Українці в Хорватії та південнослов’янському регіоні мають довгу, багату та цікаву історію, сповнену постійної боротьби за збереження своєї ідентичності, переплетену з повсякденними турботами, оптимістичними надіями, бурхливими, радісними та сумними спогадами, визначними подіями та великою кількістю гідних особистостей. П’ять міграційних хвиль імміграції за останні 280 років з економічних та політичних причин, включаючи останню, що відбулася понад три роки тому, у 2022 р., внаслідок вторгнення російського
Славко Бурда агресора в Україну. – Я розумію, що це – неабиякий обсяг роботи, яка має велику цінність для історії та майбутніх поколінь. Які автори особливо співпрацюють з вами? – Безсумнівно, великою цінністю є спільна духовна робота та серія виданих книг антології з її продовженням у живій енциклопедичній справі збирання матеріалу для збереження історії української діаспори в Хорватії та на теренах південних слов’ян. Усе, що зібрано, – має вагу. Імен багато, однак найбільше змістовних наукових праць належить вченому Миколі Нагірному. Підкреслюю його надзвичайне знання всіх подій і відомих осіб серед русинів і українців Хорватії та південних слов’ян, результатом чого стала в четвертій книзі стаття “Хорватські українці у фокусі української історіографії”, а також його рецензія на всі шість виданих досі книг антології, яка опублікована в книзі сьомій. У науковому журналі “Київські історичні студії” рецензію на другу книгу “Українці Хорватії: матеріали і документи” опублікувала докторка історичних наук Галина Саган з Київського столичного університету ім. Бориса Грінченка, котра є активною співавторкою антології. Крім працьовитих і дуже цінних українських дослідників, науковців та істориків, висловлюю глибоку подяку академіку НАН України, поважному доктору і професору зі Словаччини покійному пану Миколі Мушинці та русинському письменнику, журналісту і публіцисту пану Джурі Латяку з Воєводини. – На жаль, неможливо розповісти в короткому матеріалі навіть про більшість цікавих досліджень, зібраних в антології, але у кожній книзі є щось найбільш вагоме. – Ще у 2002 році Культурно-просвітнє товариство русинів і українців Загреба видало збірник “Українці Хорватії: матеріали і документи. Книга перша”. Після виходу книги в світ нині покійному Роману Мизю вдалося зібрати та опублікувати чимало наукових праць і статей про переселення українців. Можна виділити труд Богдана Ліського, він зараз мешкає в США, про Антіна Івахнюка, який належить до групи найвідоміших українських культурних діячів і маловідомий загалу. У другому томі, серед іншого, представлений портрет магістра журналістики Сергія Бурди, котрий має цінний внесок у розвиток українсько-хорватських відносин через публікації про Україну, починаючи з 2007 року до сьогодні, включаючи матеріали з історії, культури та політичного життя українців. У третьому – культурний та громадський діяч із Нового Саду Джуро Латяк написав статтю про академіка д-ра Олексу Мішанича, ім’я якого тісно
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
