Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Витоки · “Трипільське мистецтво віддзеркалює високий рівень розвитку тогочасної астрономії”. · с. 14сторінка оригіналу ↗

Астрономія в трипільському мистецтві Точні науки в давньоукраїнському язичництві: праіндоєвропейська та праслов’янська спадщина

Слово Просвіти, №42–43 за 2025 рік

Юрій МОСЕНКІС, доктор філологічних наук, заслужений діяч мистецтв України У центрі трипільських астро# номічних культів перебував Мі# сяць, зображуваний насамперед на глиняних моделях храмів та по# суді. Червоні кола на посудинах можуть символізувати не Сонце, а “кривавий” Місяць під час затем# нення. На торцевих стінах моде# лей храмів трапляються два круглі отвори (вікна) – більший з одного боку і менший з другого. Узявши модель храму на витягнуті руки меншим вікном до себе, можемо сумістити вікна перед очима так, щоби краї обох збіглися – вікна матимуть однаковий кутовий роз# мір. Можна припустити, що в них спостерігали Місяць. Спостере# ження Сонця, Місяця та зірок у різних вікнах храмів (явно язич# ницьких) відоме з українського пісенного фольклору та свідчень арабських авторів. Знамениті трипільські “бінок# лі” (подвійні посудини з наскріз# ними отворами) здебільшого ма# ють відстань між отворами близь# ко 16 см. Тримаючи “бінокль” у витягнутих руках перед очима, отримуємо кутовий розмір 13o – добовий шлях Місяця. Побачив# ши Місяць в один отвір, ми через добу можемо побачити його ін# ший. Це мало сенс не тільки для культу Місяця (наприклад, астро# номічно визначеного часу від# правлення обрядів), а й для мож# ливого передбачення затемнень. Трипільський культ Сонця значно менш виявлений, хоча ві# доме прясельце з 12 променями, зображеними рядками ямочок, а спалення жител могли бути жер# твами Сонцю (давньоіндійський бог Агні “вогонь”, найчастіше зга# дуваний у Рігведі, – ім’я Сонця). З культом Місяця пов’язаний трипільський культ водоплавних птахів: качка і гуска висиджують яйця близько 30 днів – місячний цикл. Такі збіги мали в давнину Дмитро КОЛЯДЕНКО, президентський стипендіат 2025 року, лавреат Міжнародної німецько#української премії іме# ні Олеся Гончара Реконструкція праіндоєвро# пейської та праслов’янської мов – предків української та інших споріднених – дозволяє відтво# рити різні сфери матеріальної й духовної культури їх носіїв, зок# рема й сакральні астрономічні уявлення. Нам нині важко уяви# ти, яку масштабну роль відіграва# ла астрономія в давньому світо# баченні, виступаючи засобом не# бесної сакралізації земних подій та їх датування. Багато мітичних та казкових образів містили аст# рономічний компонент. Про роль астрономії в давньоукраїн# ському язичництві писали Ксе# нофонт Сосенко, Олександр Знойко, Юрій Шилов. На жаль, на відміну від багатьох країн Єв# ропи, в Україні (попри численні матеріали світового значення) археоастрономія ще не привер# нула належної уваги фахівців. Ім’я Зевс та споріднені з ним первісно означали “ясний день”, тоді як слово небо (*ne<bh< “не світле”), споріднене з назвами хмари та туману, спершу вказува# ло саме на хмарне небо, туманну погоду. Праіндоєвропейську “зміну неба” тлумачать як пере# селення – очевидно, разом із продуктивним господарством (неолітом) із Малої Азії по Дунаю до Центральної Європи. Ідеться про праіндоєвропейську культуру лінійно#стрічкової кераміки, від# галуженням якої було Трипілля. Образи річки Океан, що ко# лом оточує світ, та Чумацького Шляху як кола засвідчують спос# тереження Чумацького Шляху як розташованого на горизонті ко# ла, що можливо тільки на широті їні окупантів. Варто знати, що під час оку# пації Херсона російські загарб# ники вивезли архів, за деякими даними, в Крим. Проте багато ка# толицьких метрик, серед яких чимало з костелів Херсонщини, зберігаються в Житомирі. Частину Луганського облас# близько 52o. (Порівняймо казко# вий образ молочної річки). Саме на цій широті пізні праіндоєвро# пейці будували круглі астроно# мічні храми. А образ Прометея, що приносить людям вогонь у паличці та метали, засвідчує поя# ву металургії саме тоді, коли сон# це у дні рівнодень перетинало Чумацький Шлях (тоді ж і буду# вали круглі храми). У казках Чумацький Шлях постає як Світове дерево, річка (нерідко молочна), пташина до# рога (на ньому розташовані су# зір’я Орла та Лебедя). Він також розділяє річний шлях Сонця на “гарну” і “погану” половини ро# ку (давнє слово год, споріднене з годити, годний, спершу означало тільки гарну половину року). Мітичному образові Хаосу (ім’я означає “роззявлена паща”) відповідає казковий образ Ли# сички, що з’їдає Колобка, – в обох випадках це спостереження сонця в сузір’ї Стрільця, чий лук нагадує роззявлену пащу. А мі# тичний образ минулих золотого, срібного та мідно#бронзового по# колінь (пізніше віків) тотожний казковому образові підземних зо# лотого, срібного та мідного царств. Ці образи успадковані від Трипілля та споріднених із ним культур. Праслов’яни як безпосередні предки українців на тій самій те# риторії (зарубинецька та київська археологічні культури) ушанову# вали Сонце і Місяць як божества (про культ свідчать зменшуваль# но#пестливі суфікси їхніх імен), уявляли зірки як очі (зоря – зір) та гвіздки (звізда – гвіздок). Праслов’янські імена й обра# зи Дажбога#сонця, Перуна#грому та Велеса#змія уособлювали не тільки три рівні язичницького Всесвіту, а й три сезони року. Ли# ше назви весни, літа та зими пра# індоєвропейські, а назва осені – пізніша, що засвідчує трисезон# ний рік праіндоєвропейців. Мова засвідчує високий рі# вень розвитку астрономії у пра# слов’янському язичництві – зна# ли і тиждень (“той же день”), і навіть те, що місяць віддзеркалює сонячне світло (луна “відгомін” походить від луна “Місяць; від# блиск”). Синтез мовних, фольклорних та астрономічних свідчень дозво# ляє отримати багато нової інфор# мації щодо сутності давніх мітів, обрядів, творів мистецтва, зрозу# міти їхню значущість та причини тривалого збереження. ного архіву вдалося вивезти в міс# то Дніпро, але там документи ли# ше починаючи з 1932 року. Що сталося з давнішими документа# ми – невідомо. Також невідомо, що сталося з архівами в тимчасо# во окупованому Донецьку. З генеалогії розпочинається інтерес до історії. Світлана Будь# ко вже пише краєзнавчу працю про рідне село Будьки. Пані Світ# лана веде власний блог, у якому ділиться досвідом та результата# ми генеалогічних пошуків. А ще вона працює над автобіографіч# ним романом, головна героїня якого шукає себе та своїх предків. Тут буде й історія про прабабусю авторки Меланію, яка пережила голодомори, війну, колгоспну ка# торгу, але народила і виховала чо# тирьох дітей та залишилася в пам’яті односельчан доброю і достойною людиною. У цій же книзі буде і розповідь про сіль# ський храм, який у 1930#х роках знищили більшовики.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин