У
До і
АЗНА ВСРУКРАЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА «ПРОСВІТА» ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА СІЧЕНЬ, Ч.1 (43) 1998 РОКУ
5 що ПРА
ібн рин і-й ий
ж
сСай не полишає нас надія і гуртує Іплечемл до плеча!
НЕ | ДОРОГ/ ДРУЗІ
Рікі
Р, "УК
я
ВЕВРИЄМО Вас з
щі -
г І
1 4
| новим 1998 РОК Ом.
ЩАСТЯ ВАМ
ЗДОРОВЯ УСПІХІВ,
о. - |ОНОВЛЕННЯ | . |впеВНЕНОСТІ о Їв соб/!
найголовніша подія січня 1998 -- 80-річчя бою під Крутами
КРУТИ -- символ української державності, антибільшовизму, отож те, як відзначатиме Україна цю дату, дасть нам повне уявлення, чи звільнилася наша молода держава від комуняцької ідеології, чи досить у наших державників сміливості визнати,
що 29 січня 1918 року -- початок неоголошеної ті російського більшовизму проти незалежної України.
Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Т. Г. Шевченка створило громадський оргкомітет на відзначення 80-річчя бою під Крутами, до якого ввійшли представники Руху, КУНУ, Фундації ім Ольжича, КУЇНУу, інших громадських організацій, а також працівники Міністерств оборони, освіти, культури, облдержадміністрацій Київської та Чернігівської областей, Київської міської держадміністраціі. Вироблено план заходів,
який, зокрема, |
хи
передбачає проведення урочистого вечора МОЛОДІ військових училищ та призовників, організацію скорбного ходу, панахиди та мітингів у Києві 1 в Крутах, закладення пам'ятного каменю на МІСЦІ бою під Крутами для майбутнього будівництва каплиці, виготовлення та встановлення меморіальної дошки на приміщенні колишньої школи старшин у м. Києві (вул Московська), відкриття музею Героїв Крут, видання меморіальної книги В. Короткого та О. Божка «Січень 1918. Крути», проведення «круглих столів» і прес-конференцій, - - СЛОВОМ, розроблено
цілу програму, аби донести до людей у всій повноті неперехідне значення цієї події в українській історії
Ще всередині літа «Просвіта» звернулася до президентської адміністрації та урядових структур з пропозицією відзначити 80-річчя бою під Крутами на найвищому державному рівні Але високі інстанції ВІДПОВІЛИ мовчанням Мовчання це виявилося на диво багатозначним 1 промовистим: очевидно, наші державці ще не вирішили, яку Україну вони будують, як очевидно й те, що рецидиви більшовизму проросійської
З ди
24 ( Я
/ і), Й
барви ще надто сильні 1 можуть стати діагнозом для багатьох з ТИХ, хто проголошує себе уболівальником демократичної незалежної України
За рік, що минув, ми нагоду найвищих урядових осіб на концертах Кобзона, Ігоря Крутого, Філіпа Кіркорова, в товаристві старіючої «Анжеліки, маркізи Ангелів», але жодного разу -- серед української патріотичної громади, тобто серед нас з вами, просвітяни 1 рухівці, члени КУТНУ 1 КУНУ, серед нас, кому не
байдужа воля 1 доля українського народу Що ж, хто стояв у ланцюгу Злуки, хто не боявся хто чатував
мали бачити
нам, кийків на Софіївському майдані, біля стін Верховної Ради в гаряч! серпневі дні
ГКЧП, не звикати до зради езгори? Ми знаємо, як відповісти: нас вчила цій відповіді Історія Нас вчили діти незалежності - ШКОЛЯРІ! і студенти, що склали свої юні ГОЛОВИ пролили молоду
кров на крутянські снати
Шикуймося, братове!
Любов ГОЛОТА
Продовження чит. на стор. 5
Будьте з нами! Наш передплатний індекс -- 306 17!
Ю
й
а З 1 ЛЯ
пі 1
п КО
яд
в - і Н - .-й РУ -а прізчня 4 -. бо ПР Р - - ї їв 5.
Р ОН
А ИАСУЯ, 914 ЗРОРОВЯ!
Слово ПРОСВІТИ
ол 0 вні нн
Михайло Лукінюк
(68/56 ЗОЄ/Об ЯРИ,
оіфИнЯ брериаюувнт м Р ..22
«Последний день перед Рождестявом прошел. Зимняя, ясная ночь наступила. Глянули звезб. Месяц величаво поднялся на небо
посветить добрьом людям и всему миру, чтобь: всем бьшо весело колядоват.ь...»
Микола ГОГОЛЬ. «Ночь перед рождеством»
По щастю, моя люба Буковина, де я народивсяї виріс, де народжувалися були поховані мот пращури, дещо «спізнилася» зі вступом до Союзу. А тому заповзяті будівничі «нового мира» не встигли понівечити та знищити там усе настільки, як це мало місце В інших регіонах України. Особливо це стосувалося духовної царини, яка взагалі не так швидко піддається руйнації, як, скажімо, набутки матеріальні. А тому й донині живуть іще там традиції, що складалися упродовж столпь, зокрема й відзначання Різдвяних свят. Дитячі спомини про це дуже урочисте г водночас веселе святкування на все життя залишили незгладимий слід у моєму серці
Із наближенням Свят-вечора моя дитяча душа сповнювалася якимось особливим відчуттям урочистості й незбагненної таємничості. | коли під столом вимощувалися аном уявлювані ясла | коли стіл, у суворій відповідності з багатовіковимим канонами, заставлявся особливими стравами, з деякого погляду, може, навіть чудернацькими (як би ви поставилися, скажімо, до смажених з великою кількістю цибулі на олії. оселедців? р-р - чи не так? А насправді - пальці п лизуєш!). | коли під час головного діЙСТВа
- колядування - разом із старанним виспівуванням священних, хоча и - з огляду на малоліство - не завжди зрозумілих слів, душа теж сповнювалася якоюсь трепетною святістю.
8 міру наближення жаданої хвилини нетерплячка непомірно зростала, ї ми, мов застояні у осоружному загоні лошата, що з подихом вітру відчули паморочливі пахощі соковитого лугу, нетерпеливо тупцяли, плутаючись попід ногами у заклопотаних матерів, вешталися по хаті чи подбір'ю у марному
с
ат!
ЗЕМЛІЛЕКЗРІКЕЗНОВИЙЕЯНЛРОДИБСЯ
намаганні прискорити неспішний плин часу. Врешті-решт не витримували і вкотре запитували:
- Мамо! Можна вже йти?
- Зачекай, дитино, ще зарано. Прислухайся, як почуєш перших колядників, то й собі рушиш. |
- То що ж я вколядую, як сидітиму тут, коло вас! - перечить, аби останнє слово було за ним, невдоволене «лоша», однак
прислухається. .
Ось десь неподалік зарипіли вулицею чиїсь легкі та квапливі кроки.
- О, чуєте, до суадів уже пішли! - напирає «лошатко».
- Та ні, То, певно, суадка Марія поспішає з ферми. Бідна жінка, не має спокою ні в будні, ні в свята зі своїми телятами. Які я оце з тобою.
Та воно й саме знає це, але так уже нестерпно хочеться вирватися нарешті у той чарівний простір, що невтримно манить зараз уах дітлахів рідного села, яке на ту пору притихло в сутіні, мов зачароване царство Який то вечір! Глибокий оксамит неба як ніколи рясно засіяний безліччю яскравих діамантів - сьогоднінавіть зазвичай байдужо-холодні зорі пустотливо-заклично виблискують якимось особливим, теплим сяйвом. А їх поважний опікун місяць по-молодечому лукаво позирає на землю, очікуючи, коли щедро висріблений його сяйвом пухкий сніжок весело зарипить під жвавою ходою перших дівчат-колядниць
|в тому фібляатому водоспаді небесних променів звичний удень альський краєвид стає справді казковим видивом. На тлі сліпучої нескінченності снігу та невимірної глибини цічного неба з-попід темних, наче підмальованих, стріх якось особливо заклично світяться яскраві вікна чепурних хат Наче казкові персонажі, застигли, крислато розкинувши розпушені інеєм руки-віття, вуличні верби, відкидаючи на срібне покривало снігу свої таємничо-чудернацькі тіні. Далеко за городами виблискує упокорений блискучим льодяним панцирем улюбленець сільської! дітвори норовливий Сирет, а за ним таємничо-мовчазним велетом нависає місцева
Джомолунгма із дещо дивакуватою назвою - Глюжа А разом з усіма нами все це и складає той єдиний і неповторний куточок на землі - наше рідне село Черепківку. 10т зараз усе це дощенту просякнуте незрівнянним передчуттям Чарівності, Татниг Святості різдвяного вечора
Подібним настроєм повниться усе живе довкіл Навіть сердитий Бровко, зранку спозираючирадісно-заклопотане порання господині, поволі и сам перейнявся якимось дивовижним відчуттям, що, мов таємничо-незбагненні пахощі, подразливо лоскоче иого чутливі ніздрі Ось він нервово заметушився, дрібно дзеленькаючи ланцюгом, ! кілька разів хрипко гавкнув, Але не відстрашливо, як бувало завжди, коли чув наближення чужих, а навпаки, заклично Інавть заскавчав, догідливо вимахуючи хвостом, ніби запрошуючи не проходити мимо. Чекати довелося недовго - ледь скрипнула хвіртка, почулося легке дріботіння прудких ніг, | майже одразу під завбачливо прометеними від снігу Вікнами почулося довгоочікуване
- Пане господарю, можна заколядувати"?
А вже хвильку по тому срібно-кришталеві дзвоники схвильованих дитячих голосів протяжно затягли
- Б-о-г п-р-е-д-в-і-ч-н-и-и н-а-р-о-д-и-в-с-я-
Почалося! Господи, дякуємо тобі, що, дбаючи щоденно про хліб наш насущний, не забуваєш про наші душі, бо це - справді таки незабутнє.
Та найбільш видовищно цікавим ставав третій вечір коляди - «на Василія» Цього вечора «звичайне» колядування, себто співання традиційних колядок, замінювалося своєрідним - речитативом на філософськопобутову тему, т. зв. «гейканням»
Пішов баді Василь на високу гору орати
Розорав надвоє, натроє / посіяв яру
пшеницю
Дощик іде, пшеничка росте -
Гоніть, мой хлопці! Гей, гей!
До того ж, його обов'язково належало супроводжувати гучним лясканням батогагарапника та натужним муканням саморобного «бугая». Та, головне, що саме в цей вечір на різдвяній «сцені») в п е р ш е з'являлися переряджені (за місцевою термінологією - перебрані) парубки старшого віку.
Починали вони доволі пізно із наперед визначеного кінця села і за ніч мали обійти уа найважливіші його кутки. Рухалися повагом, надовго затримуючись коло обраних господ Саме обраних, бо їхніх відвідин удостоювалися лише ті господи, де мешкали дівчата, які
вже досягли дошлюбного віку - до всілякої там дрібноти вони «не опускалися». А тому удостоєний таких відвідин господар тримав за велику честь гостинно запросити цю альську «трупу», що тільки-но завершила виконання свого, не стільки завченого на нечисленних репетиціях, як блискуче зімпровізованого невгамовною фантазією, «номера», до хати 1, заплативши за таку честь чималу дещицю грошей, що не йшла ні в яке порівняння з тим, що давалося «рядовим» колядникам, щедро почастувати. І взагалі - уаляко догоджати, бо не потрафити - не приведи Господи! | про дівчину піде поголос, що, мовляв, якась вона «не така», та й батьки в неї, видать, «не того»... Але це - потім. А тої ж таки ночі у «міченій» господ) обов'язково станеться якась несподіванка: скажімо, вранці здивований господар раптом не виявить на звичному місці воріт, а згодом іх знайдуть у якомусь яру чи виявиться, що ними перегороджено дорогу десь на протилежному кінці села, або «щезне» з хліва корова, а вже вдосвіта прибіжить наполохана сусідка
- Чого це ви свою Дермидору завели до моєї стодоли - вона за ніч половину нашого лабуза (так на Буковині називають кукурудзяне бадилля) зремигала!
Пригадую, як свого часу наш сусіда дядько Василь, у якого була на виданні красуня донька, не знайшов вранці свого Сірка - той щезнув без сліду разом із ланцюгом і будою | поки знервований дядько гасав по наиближчих сусдах, не менш знервований Сірко, розпачливо вителенькуючи довгим ланцюгом, ошаліло метався навкруг своє! буди на центральному роздоріжжі села, а ранні перехожі зчудовано дивилися на цю небувальщину (хоч, по правді, сельчани ще більше здивувалися 6, якби нічого подібного ціє! НнОчі не сталося), намагаючись здогадатися, хто ж цього разу - |, головне, чим «проштрафився» перед тим прискіпливим парубоцтвом? Та всі ці «маленькі трагедії» були значною мірою покриті непроглядним мороком ночі. А от ураніці, коли дещо зморена, але не полишена енерпі та бажанна
побешкетувати, ватага добряче «ПіДІГртих » парубків, що, нарешті, остаточно увійшли в
ни
зах поні о
своюроль, через усе село повертається на той кут, звідки вони звечора розпочали свою ходу, ПОВОЛІ розгортається спраЩавжніи вертеп Наче вихор проноситься селом давно очікувана чутка є
«Перебрані идутьі!!
На цей клич, що за силою свого емоційного впливу може бути порівняний хіба що в загальновідомим флотським «Полундраїї!», із усіх ближніх - і В Дальніх не глухі мешкають! - хатнацентральну вулицю висипають уп, хто може ходити, повзати, взагалі якось пересуватись, а тих, що не можуть навіть цього, везуть чи несуть Ті, що 8 змозі, адже цей своєрідний неповторний альським карнавал відбувається лише двічі на рік (ще раз - на Водохрещу, або, як кажуть в моєму селі, на Йордан) І то таки справд) є щО бачити!
На тлі сліпучо-білого снігу ця неповторна етнографічна група виглядає напрочуд мальовничо Перед тримає хвацький чорновусо-чорночубий «офіцер» (він, за традицією, вважався провідником ватаги чомусь іменувався «калфою») в щедро розшитому позументом мундирі, з червоними погонами та срібними еполетами - т усім іншим відповідним причандаллям, притаманним його високому чинові. Та найбільш хвилюючим елементом його військової амуніції в наших дитячих очах була, безперечно, крива шабля - ми й на хвильку не сумнівалися, що вона найсправжніанька - у багато оздоблених піхвах (можливо, така сама була й у мого діда Миколи, що довгий час прослужив у війську Франца-Иосифа, в усякому разі на фотографіях, що збереглися, він - теж в шаблею та хвацько закрученими вусами - виглядає не менш імпозантно). Уся хлопчача малеча села із замиранням серця мріяла бодай доторкнутися до того дива. Попри цю, безперечно, «центральну фігуру», булочимало йінших традиційних персонажів різдвяного вертепу, зокрема яскраво одягнена й щедро нарум'янена «баба», доволі арий на такому багатому тлі, зате - з рушницею (майстерно зробленою і ретельно вифарбованою «під справжню»), «дід», одягнені «по-мІСЬКОМму»? «пан» та «паня», далі - двіЙКО-Трійко традиційних, чорних, як сажа, «чортів». Та найбільш колоритною і таємничою фігурою був майстерно виготовлений страхітливий «ведмідь», якого в нашому селі зовуть «вурсулом». Пам'ятно до цих пір, як страхітливо стискалося й умлівало моє дитяче серце, коли він - не дай, Боже! - раптом спрямовувався у той бік, де в ту хвилину перебував я «со товарищи», - пкали щодуху світ за очі, аж п'яти димилися!
Тож утомлена і, як уже наголошувалося, добряче «підігрта» ватага поволі сунула селом, час од часу зриваючись на черговий бешкет, То найпрудкший із чортів, уздрівши в якомусь дворі необачно зоставлену господарем драбину, миттєво куди тим верхолазам! - видирався на дах і заходився прочищати хатній димар, та так завзято, що густі пасма сажі так і порскали через вікна та двері, завчасно відчинені запопадливими «асистентами», в той час як інший чортяка, добувши в засмальцьованої! торби завбачливо запханого туди жирнючого щура, наводив ним серед легковажного дівоцтва страшну паніку, що супроводжувалася пронизливо-розпачливим вереском. «Вурсул» переважно «працював» з дітлахами, а ласий до солодкого «ДІД» - ПО жІНОЧІЙ «Лінії» в той часяк ЙОГО напарниця «баба», застосовуючи різні напрацьовані «номери», відвертала увагу «публіки» на себе, «дід», що називається тихою сапою, підкрадався до наміченої «жер: тви» і раптово, немов шуліка, нападав на не! При цьому він валяко намагався повалити заскочену зненацька молодицю у Сніг, аби жартома піддати її гарячим поцілункам або, задравши догори (наскільки це дозволяли дещо спрощені - з огляду на загальне звесеління - зазвичай строгі альські правила пристойності) спідницю, завчасно налаштованим для такої справи віником енерпино намітав під неї! свіженького сніжку. Та Й ІнШ! особи цього дійства діяли в міру входження У ВІДПОВІДНИЙ «сценічний» образ. До того ж незмінно привітна реакція доброзичливо! «аудиторії», що прихильно ставилася до будьяких вибриків своїх улюбленців, спонукала останніх до все зростаючого розгулу їх -! Так доволі буйної, з огляду на вік і обставини - творчої фантазії. Село веселилося.
Ці, а також інші освячені багатовіковою традицією альські святкування, як, наприклад, Великдень, храмове свято, весілля тощо на все життя сповнювали душу якимось особли: вимінеповторним відчуттям святостта власно! причетності до цих давніх традицій наших предків, давали можливість усвідомити себе невід ємною часткою свого народу -Баба Василиха рано встала,
Чорні очі обмила, Богу ся помолила,
Рукави закотила, хліб замісила, в піч усадилі г
ГоніТь, мой хлопці! Гей, гей!/.
Дала тому, що на печі / гому, що під
припічком, Дала тому, що на постелі і гом у, що п
поспллю. Дала тому, що на лаві Ці / тому, що ПД
лавицею, Дала тому, що на порозі, / том у, що під
порогом, мам, колядникам, по букап"
На щастя, ма здоров'я!
- 1 буката - скибка хліба, калача
п
кн
.
Р
сб с аа то ее нь м-н - Рі
- (ново ПРОСВІТИ
ПРЕ ЕХ о ня
зн он п нь ння Р ння
ля українського серця слово Д «Крути» давно стало символом свідомо! жертви вотм'я Батьківщини. Назва маленької залізничної станції на Черніпвщині, де 16 (29) ачня 1918 р стався незначний за розмахом бій, викликає 8 душі свідОмМОГО українця сильні почуття г численні асоціації Крути -- влення журби надії українця В національній юсторії героїзм, самовідданість, подвиг надто часто виявлялися в ситуаціях безнадійних, в часи військових | політичних поразок При самих початках боротьби за волю України у ХХ столітті доля визначила величезну і страшну ціну за неї, -- | нація сплатила цю жертву свідомо г добровільно. Ненавчені військової справи діти з нечисленних тоді київських українських родин за власною волею пішли на війну, -- і їх відпустили, хоча не могли не розуміти ває! відчаийдушності і небезпечності цього вчинку.
ЯР ч РР
інтелігентними батькамитвчителями, вони підняли зброю не за маєтки, чини і ордени. Це безгрішна молодь щиро і просто, навіть наївно, -- надиво легко -- кинулась у бій загдею: національну державу, виплекану у мріях дідів І батьків, -- літераторів І кооператорів, учителів і громадських діячів... Щира віра перетворила мрію ! слово предків на Вчинок, а дітей -- на воїнів. Юні ідеалісти чистою кров'ю освітили велику боротьбу, -- сказав-бо пророк «За святую правду -- волю розбойник не стане.. не розіб'є живе серце за свою країну». Наприкінці століття іхніЙ подвиг ДОВІВ Нам: ідеалісти гинуть -- іде! перемагають. Крути -- символ єдності нації. Велич мети, враження від подвигу в 1! ІМ'Я І чистої жертви закарбували бій у пам'яті мільйонів українців багатьох поколінь. Історія звела скорботні крутянські дні зі світлими днями самостійності (ЇМ Універсалу Центральної Ради) і соборності (Акту Злу-
СИМВОЛ
ЄДНОСТІ НАЦІЇ
Крути -- один з нечастих моментів повної єдноСП держави й інтелігенції. Аристократидуха, аль землі української поклали на олтар державності рідну кров, надію своє! старості цвіт нації. Держава, виконуючи обов'язок по захисту народу, кинула у бій найцінніших т найкращих своїх службовців, тих, хто в свої юні роки поклявся служити їй і померти за неї, -- юнаків (юнкерів) 1-ї Військової школи ім. Б. Хмельницького, зав'язь майбутніх збройних сил. Нація і держава спільно і водночас пожертвували своїм майбутнім - Тими, хто незабаром міг виховувати нових патріотів, зводити заводи і міста, управляти господарством, зрештою -- будувати цю державу, яка у 1918 р. була молодшою за них..
Крути -- зразок душевного подвигу | моральної чистоти. Крутянський бій -- перша велика справа у житті тих пмназистів, студентів, юнкерів. Вони пішли у нього, не зрікаючись нічого. Викохані
Олекса Стефанович
В мороці неладу, в пітьмі підлот. -- Ваші пісні молодечі,
КРУТИ
ки). Пам'ять про борців безсмертна, бо зливається з вічними ідеалами народу. В 1920--30-ті роки крутянська дата широко відзначалася в Західній Україні, потм -- лише в діаспорі, однак і в радянській Україні не всі забули про неї, -- згадували і нагадували іншим.
В сучасній Україні крутянські дні відзначаються неофіційно в загальнонаціональному масштабі, під знаком патріотизму | державності, Ця дата не заяложена чиновником, між пам'яттю про нег і душею не стали -- і не стануть -- паперова відписка г штучний заклик Учнівська І студентська молодь, курсанти, солдати, молоді офіцери Збройних Сил України мають перед собою живий приклад свідомого служіння нації і державі. Цей величний приклад буде жити, поки жива буде Україна!
Олександр БОЖКО, кандидат історичних наук
У клекотинні -- святі хорогви, Клекоту повні прапори...
Льот ваш орлинимй, нестримливиц С, Ми тід кипінням їт радо, як ви, р )» р
Льот крізь вітри і хуртечі!
Хай вам вітри вибігають на шлят, Просять вернути, голосятьь, --
«Щоб наша доля...» -- лунає в ча 2 г р.
«Щоб краще в світі жилося!..»
Хай ще зловісніше тьмариться рань, Галови юні тим вище...
Як на параду, йдете ви на брань
В простори гроз, як на грище. г я
Композитор Віктор Лузан ту ВЕЛИЧЦО, урочисто
В буряні рушим простори.
Радо на сурмний задуднимо зов,
Ми по шляту грозовому,
Тому, крутому, що з Крутів пішов,
Непереможному тому. ) 2 р.
Г коли кинем на ворога час
Незагладимої скрути,
Взнає він добре, про віщо для на
Крикнули кровію Крути. Че Р.
Прага, 1933 р.
г
- ні
В моро-ці не-ла-ду, впітьмі підлот-
Павло ТИЧИНА ПАМ'ЯТІ ТРИДЦЯТИ
«На Аскольдовій Могилі потовали їт -- Тридцять мучнів українців, славнит, молодит...
На Аскольдовій Могилі український цвіт! -- По кривавти то дорозі нам іти у світ.
На кого посмаіла знятись зрадницька рука? -- Квітне сонце, грає вітер ї Дніпро-ріка...
На кого завзявся Каїн? Боже, покарай! -- Понад все вони любили свій коханий край. Вмерли в Новім Затовіті з славою святит, - На Аскольдовій Могилі потовали їх».
УЧАЄНИКИ БОЮ ПІД КРУТАМИ 29.01.1918 ь.
(З архівних джерел Київського Державного архіву)
студентський курінь Січових Стрільців: б улпа сотня. Загинули: понад 50.
1 Сотник Омельченко - студент Українського Народного Університету 2. Володимир Шульгин
5. Володимир Наумович
4. Олександр Попович -- студент
5. Лука Дмитренко - студент
56. Андріїв - студент
7. Микола Лизогуб -- студент
8. Євген Божко-Божинський -. студент
з. Сидір Пурин - студент
ЛО. Петро Шерстюк - студент
п. Кирило Головащук - студент
12. Микола Чижов -- студент
15. Андрій Дикий -- студент
14. Василь Кирик -- студент
15. Конончук-Борзенко - студент
16. Гончаренко - студент
17. Василь Сірик - студент
18. Пурик - студент
19. Григорій Пипський -- учень МІЇ класу 20. Андрій Соколовський - учень МІ класу 21. Микола Корпан
22. Міикола Ганкевич - учень МІЇ класу (п8 р) 25. Іван Сорокевич - учень МІЇ класу
24. Гнаткевич -- учень
25. Павло Кольченко - учень МІ класу
Відомо, що загинули під Крутами.
26. Іван Шарий
27. Компанієць
28. Ігор Лоський
29. Левко Лукасевич
30. Пба - учень МІ класу
531. Он. Сушицький - учень МІЇ класу. бунчужний 52. Т. Діателович
55. П. Олексієнко
34 Павло Любенець
55. Леонід Буткевич
36. Лесь Гайдовський-Потапович 57. Микола Питенко
58. Антін Грищенко
59. Василь Коломийченко
/Онаки (курсанти) І Української військової школи їм. гетьмана Б. Хмельницького.
40. Могила (9 сотня) - юнак 41. Степан Цап
42. Валентин лтамановський 45. Святослав Магаляс
414 В. Уманець
425. В. Дзюбик
46. Чорпіта
47. заквалинський
старшина (22 -- загин уло 11):
428. Аверкій Г ончаренко - сотник командувач боєм 49. Борис Монкевич - сотник
20. Осип Твердовський - сотник
21. Михайло Михайлик - поручник
272. Семирозум - хорунжий
55. Семен Лощенко - панцерник
55. Ярцев - панцерник
Працював в архів/ Олександр КОВАЛЕНКО
ре 1
Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу
аб ЗЛ з етрева 1
- воноса З єдиного винятку, який дорівнює найвищим
надечнннни
-
"Слово ПРОСВІТИ
а В ЕН чи них - ав
но з чна
т - нь Чо я нн чий о лк Чі ку зі а
у кота У М
У ою Ж ХЮ п г. б | п чи ЗО
м У ; Мк м м - же чи
ТМ У
ЧА чо
ч че че М
м
чу. - о Ли чер її і ч
М М ч "іх ї '
ДИ рити
яні «і тя Р ЧР ча - Ма Р Ра тд її Р ууккк ЯФАТоЮ
ча й. Й. я і
Наші національні свята назагал невеселі Склалося на те багато причин. І то не лише зовнішніх, об'єктивних, бо ж остаточно дійсність є в значній мірі такою, якою її хочемо бачити чи якою ії бачити призвичатлись, НІ, є тут, може, передовам причини суб'єктивні, що коріняться в нашій психіці, вірніш у традиції нашої психіки, почасти і психіки релігійної Ми значно більш скорі до похоронів, аніж до весілля. Панахида чи голоання, особливо мистецьке, нам припадає більш до смаку, до нашого естетичного смаку, аніж найбільш навіть радісна чи там найбільш двозначна веальна пісня
багатющий збір наших народних та історичних пісень має щодо цього цілком виразний характер, що недо 90 згруба відсотків іх -- це пісня сентиментально-ліричного суму чи смут- Ку. Епічного елементу в них майже цілком
ракує Навіть жартівливі пісні звичайно є журливо-жартівливі, до яких найбільш підходить класична формула малороса Гоголя: видимий світові сміх крізь незримі світові сльози. Навіть уславлений національний гумор проривається в них зрідка, хоч і дуже
раматично, як в єдиній у своїм роді пісні про Байду. Героїчний первень, коли й виникає деінде, То він завжди або пов'язаний з традиційним зітханням, або в чи інший спосіб (прикритий неодмінною «червоною китайкою». Таке явище, як несмертельна пісня
роджена авангардними боями загонів Кри-
нзроджена «Гей, недивуйтесь, добрії люди» --
р. 1648 -- належить до блискучого й
такого роду музичним феноменам європейськогосвіту. й . Нацей фатальний «мінор», на брак «ма-
о ожору» в українській пісні, літературі І
. ментальності скаржився талановитий співець - Полісся Дмитро
| альківський. . Хтось з молодших публіцистів наших уже чаав підносив питання, чому у нас святкують "Полтаву г Берестечко, а не Жовті Води чи Конотоп, чому доба 1917-1918 рр. - це не Київський Арсенал чи Мотовилівка, а саме неодмінно Крути. Ці питання можна продовжувати без кінця Ми твердо знаємо, що князь Олег умер від гадюки, що виповзла з черепа мого коня, і що з черепа Святослава Завойовника зробив собі чару печенізький хан, але вже слабше пам'ятаємо про щит Олега на брамі Царгорода і що Святослав справді! був забитий, але саме вчаатворення ним світової імперії -- від Тьмутараканя до Болгарії. Ми захоплювалися : захоплюємося «Словом о полку Ігоревім», захоплюємося естетично, особливо «Плачем Ярославни», що ним захоплювався сам Шевченко, але забуваємо при тім, що є це твір, пронизаний трапчною нотою упадку київської великодержави, геніальний твір цей оспівує остаточно поразку що є взагалі твором схилку доби, закінчення, а не розквпу, твором, що в німіскряться лише відблиски минулого, повного боротьби, перемог, героїзму, брязкоту зброї, словом, отого самого «мажору» Може, тому співець «Слова» з таким зітханням редує про Бояна, що жив у часи, коли не було ще трапчних роздвоєнь почуття, коли вистачило покласти сво! «віщії персти» на струни, що вони «самі славу князем рокотаху» | Число поразок у нашій історії напевно не є вже таким разючим у стосунках до числа перемог Але тому, що досить різко відділені від себе окремі періоди нашої історії кінчалися, розуміється, упадками, цебто тими чи іншими поразками, а історія наша, хвалити Бога, все ж не кінчалася й не кінчається -- то нові дДОби, в ксторичній свідомості поколінь, починалися силою речей, зі спогадів про поразку. Пам'ять людська не сягає далеко Спогад покоління І той сумарний спогад поглинював і пригашу вав спогад про ва попередні перемоги
Так у лрично-чуйній ічуттєвій ментальності
народу закорінювався г розростався природним смуток, сформувалася та, а не інша, психімна тональність істОрИЧНО! Пам'яті В поміч цьому процесові прийшла ще и вражлива національна єтика з її вірою в універсальну правду ! в абстрактну справедливють, в священну силу права З такою етикою народ наш зустрічав кюторичні події і мірилом Тієї! етики міряв їх, та - на жаль чи на щастя -- міряє іх до сьогодні ЗвідСль традиційне почуття кривди, що ще міциюїй поглиблювало тоні жалю | смутку в мого душі
Не варто тут скаржитися на те чи нарікати
є саме так, анешакше Історична ж ментальність
--
ін
аж - о - - -и Ь чо о З лю о Мк мно аю о Ум У он ре зе
| психіка народу не є Чимсь легким до раптових метаморфоз. Варто лише це знати, спостерігати и направляти та виправляти, з вірою, з певністю, що найліпшим ліком на вас національні недуги буде здорове підсоння власного життя
Подія, вірніш явище, що називаємо його Крутами, є чимсь, до чого треба й варто підХОДИТИ Інакше, підходити повз окреслену
вище властивість національної! психіки і МИМО не!
Від того, що називаємо сьогодні коротким | майже емблематичним словом Крути, часово ділить нас 23 роки Доба -- для історика ще замала, для сучасного покоління -- завелика, щоб дивитись на Крути як на певну подію в ланцюгу інших подій А події, Як ВІДОМО, тривають -- крізь нас, через нас.
Можна -- чому ні - спробувати подивитися на Крути, як-то кажуть, об'єктивно, з певною, доступною для живих синів нашої Батьківщини тверезістю, критицизмом, розважністю.
. Але ж є ще живі люди -- іх залишилося Кілька, що брали участь у бою під Крутами. Вони -- назагал -- маломовні і не люблять ані про свою участь, ані про самий бій оповідати. Коли ж пробують оповідати, слухач залишається незадоволений: оповідають про недостачу амуніції, резервів, слабий вишкіл, брак артилерії і старшини, помилку команди. Пам'ятаю, один з учасників, людина сувора і тверда, пізніш на еміграції ученимй-
іолог, просто казав, що Крути -- це тактична помилка та непорозуміння, і все намагався в такім сенсі написані спогади десь видрукувати. Крути -- помилка. Крути -- непорозуміння, щось більш парадоксального і просто блюзнірчого трудно вигадати, а одначе така точка погляду може існувати. Самовидець, тим більш учасник, не можуть силою річи охопити ПОДІЮ В цілості, історично, тим більш усвідомити собі її позаматеріальний, метафізичний сенс
. А, власне, цей зміст | сенс Крути мають в більшій мірі, аніж якась інша подія ТІ! ж категорії. |
Повторюю, можна вже тепер, на підставі відпоОВІДНОГО, ХОЧІнНе дуже скупого матеріалу спробувати подивитись на Крути історично. | тоді ми побачимо в них трагічний фрагмент, майже епізод певної військової операції, що називалася обороною Бахмацького вузла на залізничній лінії Конотоп -- Київ, чи стисліше -- оборонним боєм нашого війська при станції Крути 29 ачня 1918 року, цебто в тиждень по оголошенні ІМ Універсалу, який змусив ворога розкрити карти і перейти до нормального воєнного наступу на Україну
Військо наше мало тоді характер імпровізований. В українізованих частинах бувшої імперської армії в силу багатьох причин велась комуністична пропаганда, якої не устереглися г новосформовані національні полки На загрожений напрямок вислані були найпильніші, може, єдині боєздатні частини: юнаки Військової Школи ім. Богдана Хмельницького та складений з військових студентів та пмназистів т зв Студентський Курень, фактично сотня, що перейшла до історії як головний герои Крут
Старшини, безперечно, бракувало, як й артилерії -- була єдина гармата сотника Лощенка, що сам він її обслуговував. Про команду в розумінні оперативному також говорити було б трудно Керував усім молодим сотник, що дістав з Києва певне стисле завдання, яке він й виконував як тактичну задачу, - перешкодити рухові ворожих військ на ліні Бахмач -- Ніжин (а Бахмач уже був запишений), що вела з-над московського кордону до столиці краю. Затримання ж сто-пиці в руках національного уряду мало величезне політичне значення з огляду на пертрактації з посередніми державами в Брест, що саме тоді провадились Завдання своє сотник в міру своїх спроможностей виконував так довго, як міг, цебто аж поки страти не досягли 50965 складу, в Києві не зачався внутрішній путч, а в безпосереднім тилу не опинився збольшевиченийм полк, що зіронії долі носив несподіване ім'я Шевченка Все ж завдання було виконане, цебто полков: ника Муравиова з його військом було зупинено, а їх рухи на Київ 5ули опіанені
грати дуже численного ворога були немалі,
але й наші були значні Загинуло около 250 юнаків при 10 старшинах, а понадто ціла чота студентської сотні, що стратила вже на початку бою свого командира
Чота ця при відступі вночі 29 счня натрапи па на сильний ВвідДДіІЙй матросів !| піСПЯ відчайдушного разючо-нерівного бою була майже в цілості переколена оагнетами
Отце, здавалося, все, що сучасний Нестор міг бм записати до свого пітопису
- о ни нь. 0 зни
РЕ и ниніннанннни зані нен НН ри АНЕСС НН и
Народини нового українця
Та в дійсності це було далеко, далеко не все!
Бо нарід, творячи з якоїсь поді! легенду а Крути, без сумніву, є й будуть однією з найвеличніших легенд нашої! нації, знає, що він робить
Народня мудрість інаціональний гени -- ця найвища земна справедливість -- творячи свої легенди г мпи, цебто підносячи дану історичну подію до височин надісторичних, ніколи -- щодо вибору тіє! події - не помИЛлЯя- ЮТЬСЯ
Не помилилися вони й у випадку Крут
Офіціяльна еліта народу, що несе відвічальність за провід 1917--18 років, особливо ж року т зв революції, а властиво, року упаду Петербурзької імперії року фактичного звіЛьнення ії народів -- а нашого передовам, -- Оофіціяльна еліта ця складалася з інтелектуалістів імперії! На не! сьогодні -- на дистанції майжечверть століття -- ми, ВІДНОСНО легко, можемо мати | маємо усталений погляд. Ми знаємо ії нелише з боку ії суспІЛЬНОГО походження. Ми знаємо її батьків і ту ідейну та ідеологічну атмосферу, в якій вона зродилася : сформувалася
Тема тогочасного проводу є темою надто широкою -- ми її залишаємо історикам Відмітимо і підкреслимо лиш найважливіше, істотне
В своїй низовій, сільській частині характеризувалася браком національного інтелекту при надмірі емоцій, переважно примітивно-романтичної натури. В свои частині горішній -- вона вражала слабкістю, майже заником національного інстинкту, при хворобливім надрозвою абстракційного, чистрраійського інтелектуалізму. її приспана Петербургом історична пам'ять -- вирішна властивість у таких моментах історії - несягала далі одного-двох поколінь І історична пам'ять була жалісно убогою, навіть у порівнянні з історичною пам'яттю т. зв. маси, у якої назагал вона ще сягала, принаймні, чаав Коліївщини, тієї маси, що на Чернігівщині чи на Херсонщині все ж спромоглася, і то цілком відрухово, повитягати зі скринь не лише козацькі жупани та шлики, але дещо більш промовисте прадідівські шаблі и мушкети.
Еліта 17 року, що силою речей була проводом воскреслої нації, рухалася поволі, думала ще поволіш і тому -- фактично -- не провадила Не могла провадити. І тому т. зв маса протягом дорогоцінних днів 1/-го року залишалася без проводу, або хай буде вибачений цей невеселий парадокс -- провід провадила за собою, провід, який, до речі, при тім не виказував велико! охоти, а навіть -- й упирався Бовіндумав поволі, він щойно історично опритомлювався національно усвідомлювався сам, але не через те знаття, яке коріниться в крові ! роді, лише через те знання, яке вичитується з книжок, до речі, досить скромних, як тепер говориться, просвітянських
Для справедливості треба ще й ще раз підкреслити, що все це ми бачимо вповні лише тепер, і що це -- аж ніяк -- не є тисяча першою спробою шукання т зв. винних, та ще и, бОоронь Боже, серед старших віком земляків Хоча б уже тому, що від ствердження тих винних ми не відчуваємо жодної втіхи, а саме заняття пошукування винних, коли «вин: ними» були -- незалежно від віку -- цілі групи і стани, - невидається нині заняттям пожиточним.
Тут стверджуються лише факти, історичні факти, необхідні) для відтворення дійсності сперед двадцяти трьох літ
раз еліти 191/ р. ускладнюється завдяки спогадам живих її молодих І старих представників І їх спізнілій, чисто хінерційній чинності Ускладнюється зовнішнім фактом рясної ніби зрізничкованості тт еліти, партійної | (деологічної І ця обставина створює чисто уявний образ партійної внутрішньої національної боротьби «правих» | «лівих» демократів з абсолютистами, т зв соціалістів ут. зв. комуністами іт п
Ця з національної точки погляду уявна боротьба, Коли и була, не мала жодного мацюонального п: РІЗНИЦІ ОО, Між «правими» ї «лівими», оули чисто Формальні паперові або словесні В певнім сенсі на терезах національної боартості, в сенсі національнім 1 Ддержавнім між яким оудь Винниченком, з ОДНОГО боку, а припуєтм Пизогубом -- здругого, жодної кторичної ц 1 національної ріаниці не було, коли не рахува ги рі іниць ОСОДмисСтоОЇ товарик ьЬКОГКкупьту ри та. може, ще в цім випадку культури моральної Один був трохи спанілим щодо літературної моди письменником іїмпери, таким собі мапорочиським Горьким. другим зуп дещо пропінціональним доСстомником тТкї імперіі гаким собі кандидатом на поерального г,
нанаанниуеннна но ве ре - рано они но ние
бернатора Але обидва переамні сили свого приспаного й окраденого народу. Це варто, хоч між іншим, ствердити тому, що остаточно знаишовшись на еміграції, ці люди, що так скажу староукраїтнського (незалежно від свого віку) стилю, за звичкою, продовжують те, що вони уважають за ПОЛІТИку, займаючись, власне кажучи, чистою поезією, бо розфарбовують фантазією на рожево | соняшно свої спогади, які в дійсності не були і не могли бути ані рожеві, ані сонячні В того роду спогадах умовн! речення «коли б» | «якби» займають, розуміється, надто багато місця і глибоко наївна т зв партійна, в ДІЙСНОСТІ некадопавтина боротьба політичних небіжчиків г бувших людей враз з їх мертво:
одженою молоддю, продовжується в зезнадійну безкінечність. Єдине, що 1» гальванізує, -- це, любонь, спільна для вах псевдопарти ненависть до націоналізму, ненависть, зрештою, цілком зрозуміла й сторично оправдана
Елту 17 року - а вона жилатв 18,1в 19, сучасне покоління може найліпше уявити собі по тих політичних, а головне, культурних рештках г слідах п, що, на великий жаль, запишаються в нашій сучасності Але и тут не поможуть ані внутрінаціональні псевдопартійні ненависті, ані скарги один на другого, ані механічна т зв полпична боротьба русина з русином. Справа -- значно глибша, що сягає расового коріння, національної біології І дідичностисторичних хвороб
Коли шукати універсально: форми, що окреслювала б істотний порок ції! еліти, то хіба найвлучнішою було ствердження 8 ній браку здібност до тривалого самостійного морального напруження, як г до валякого довгого напруження взагалі Цю недугу не можна класти виключно на рахунок вікової деморалізаці в умовах імперії роаиського типу. Це гріх первородним або Дуже давній
ие пояснюється перше. Але зацитуймо визнання одного визначного, в своїм чай, Діяча, бо то документ, що звільняє від зайвих дискусій і говорить сам за себе
«Події не застали нас свідОМИМИ СВОЄ! мети, членами української! нації, а громадянамитмперії українського походження 1 тільки в ході подій помалу приходили ми до пізнання своїх власних цілей | Чолові діячі наші боялись навіть думати про самостиність | все мріяли про спільний дах. На всяких з здах зацитькували самостиницькі гопоси Наші парті, всі до одної, були копіями московських. есдеки малпували РСДРІП, есери тільки з назви були українськими., радикали"-де" мократи, будучі есери, це були ті самі кадети, рзнячись від останніх постулятом автоном!!
и поборювали царат, а не Роаю |! такими нас застала в огні збуджена Україна» (Бол Дорошенко -- «Ювілей українсько: рево" люції». «Дніпро», 1928 рік)
Наставлена на лінію найменшого опору. еліта ця уявляла собі це надто ідилічно ! мав'те недодумувалася сенсу правдивої! ситуації, Де жорстока національна боротьба, зручно мес кована ворогом різними соціяльними У" «революційними» псевдонімами, набирала все більшого розмаху та напруження ! ото! мала вибухнути у вай неприховано-лютій національній голизні. Зв'язана тисячма нитка" ми з безнаціональною імперською 1 29 інтелігенцією г вважаючи ту інтелігенцію 29 «сТеїденеїоТеї М'ЕЇЧеї Том старшого» брата приро" Днього союзника, еліта Ї7 р бупа майже цілком несвідома, що сталося : що має ФУТ" | тому продовжувала мислити, власне кам» ми, провінціональними, в піПпШІМ випадков! «провансальськими" категоріями, очікуючи асете! «диригентської» палички з Оуб омпере» КО! СТОЛИЦІ, на яку так гнівно скарживе» ще 9 р. 1925-му Микола Хвильовий
Що ж дивного, що, заплнотизована ТИМ диригентом, вона в тих гарячих часах вудограле роль пасивного ніс трументу в руках вором пропаганди -- споч зтку червоної, з! одом 0 Ої але увесь час плинмучої 2 одного ! того я ПіВнІЧНОГО джерела Вона йшла ме "7 «МОСТІ НО, із ВЛЯасноїн іцюнально!: ін'уя ПИВІ
витиченій лінії, пише по лінії, витичений ПР зодом імперської нації | тому ! політичне чиНнНнІСТЬ чи еліта чи «права о уйлщіо, зипадку у па бігом ча випередки, якої . пере | Вислід Ззув визначеним гори - Як у асм і авжди серед опти ТЕ! Ом" винятки, тим більш яскраві що нечиклюмя, В гне 3| аду кучи про "ико М Мехновоко" М "ким мамагався збудити чи прищебит» 7 ОПІТІ Мілітарним інстинк і Ти Бупо сумо ОЙ ЗОПіючого в пустині А з аданмо хоч такої Др Пуценка яки витривалютю катом ПяКОнІчНитЮ) Чезаря вперто г ск гемад ТИЧ РАЙ. адупвав Центра льний р ДІ мена к таричнт чзорогів. Даремно ЄСтроката збирем'т ПОДІШНЬОЇ О кмівСського парламемту, Д? рю" Рафеси | ІТнтакови уч
каммальу надто '
| и,
ві Р у Р Р РН --ондіцютньонції" 11 йо чн п Р У РИ и
ери
Слово ПРОСВІТУ
гручністю обертали виступи героїчного дідуся
п жарі прозиючали мого це спробвжни пвпйеннія к торичної пам ті ні» інакиі Як українським Пурішке амимом », що розуми по М, не пише ме юрвнмклика6о обурення у суголосних Рафесам рідних винниченок ам будж увало СПІЛЬНУ і рафесами НОосСопіСТьЬ У пинничемкиованої більшості і завжди згадується героїчна смерть лік: ря Пуценка ЦЬОГО дивноюного діда смерть з
рушницею, в вояцькій шинелі, рядовиком на фронт великого І9 року Чиоцінять м: пцадки колись увесь трапам цього самотнього, єдиного 8 своїм роді, герогзму!
-ьоОгоОднішньому українцеві характер еліти 191/ р видається чимсь незрозуміло-дивовижним Українець з військовою попкою --не міг без обурення обсервувати зблизька представників пєї еліти вже и тоді, з болем усвідОМЛЮЮЧИ СОБІ, що, хоч не хоч, підПОрядковується п політичному проводові Ба, ще и сьогодні, згадуючи її сперед двадцятьох кілька піт, трудно стриматися і говорити про неї ТОНОМ ІСТОРика
На жаль, мусимо присвятити їй ще два слова
Либонь з лона ціє! еліти вийшло, безмежно-натане на початку Таке зловІСНО ШКІДПИВе підніш, окреслення, як «українізація», цебто українізація України гасло, згодом вико: ристане ворогом всебічно 1 до кінця, зі вама підступно-провокаційними можливостями, що іх давала така двозначна термінологія В нагвній свідОМОСТІ ТОГО роду ДІЯЧІВ ЦіЛа пгантична національно-державна проблематика нашої Батьківщини зводилася переважно до мов: НОЇ, згЛляДНоО МОВНО-КОСТЮМОВОЇІ, Чи МОВНОмундирної «українізації», яка мала б, резуМЕТЬє я, перебіг лапдно-провінціональним,
орони Боже, далекий, не те що від рево: люції, чи, Як Тоді гГОВОрРрИЛОСЯ «авантур»,а й розриву з «братніме народом і «братньою» демократією. Все зводилося, фігурально кажучи, до полтавського діялекту, вишиваної! сорочки г українізованого Отче-наша Але кожен прояв справжнього національного інстинкту, як Військові З'їзди, самочинне формування збройної сили, спонтанічне зродження Вільного Козацтва -- поборювані були цЄЮ ж невинно-іДдИЛІЧНОЮ "ЄлЛІТОЮ З енергією, якої інакше не можна назвати, як самоствердженно-малороайською
З цією суто українізаційною, мовно-мун: дирною поверховністю підходилося и до такого кардинального поняття, як понятяв лади Емоціональний сенс цього поняття, природа влади, ії, сказати б, фізіологія, що так глибинно відчував ворог, -- була для елпи 1/ року порожнім звуком, а, що найбільше, -- Фор: мально-правним, паперово-канцелярійним окресленням
Лпературно політична творчість цієї еліти -- ажчотири універсали на протязі коротких, але неповторно дорогих місяців 1/ року -- ТО довготривалі відпочинкиИ її ПОЛІТИЧНОГО розуму, що мислив зчумацькою повільністю в час, коли історія чвалувала козацьким конем
Аж чотири універсали -- чотири віхи на плутанім шляху, яким, спотикаючись, як сСновида, дійшла вона до ідеї, що мала започаткувати добу А притім треба пам'ятати, що останній універсал -- акт 2/ січня 1918р -- фактично був подиктований об'єктивним хо-
дом зовнішніх подій ІМ Універсал буввир - ванийшй з п рук, майже гвалтом, самою історією: для сліпого було ясним, що іншого виходу, як суверенність, тодішня ситуація не давала | пригадуються слова Якогось з універсалів: «Нас примушено творити свою долю»
Істинно так
ІМ
Отже, зваживши тло ! обставини, повернімось знову до Крут, щоб упритомнити собі їх справжній сенс ! зрозуміти, чому саме ця, анетнша подія, чому саме цей, анеїіншийм воєнний епізод піднісся над ціЛОЮ Країною, як заграва кривавого, але многонадійного світанку, як болюче-нещасний початок, але цілком уже нової -- в історії Батьківщини -- доби, як надто суворе збудження по століттях національного летаргу. | дуже характеристично, що крутянський епізод зразу ж, можна сказати, ще над непохованими трупами ИОГО ж героїв, почав обертатися легендою у всенародній свідомості країни, ба, й поза її межами, навіть у свідОМОСТІ Далекого ВІД перечуленості ворога Причім не діяла тут жодна пропаганда (якої, зрештою, не було), в жодні літературні твори («Скорбна мати» молодого Тичини з'явилася вже ТОДІ, КОЛИ пегенда цілком розпростерла сво! крила) жодне, т. зв усвідомлення мас за допомогою просвітянських метеликів чи вічевих промов
Це були справжні народини справжньої пегенди Це було наочне знамено історії завіса роздерлася, полуда з очей влала":
альші шляхи, хоч не мить освпилисСя агряним світлом ген на далеку віддаль
Колишніи Тичина надзвичайно влучно уняв гой момент в однім з найкращих сво!" віршів
Одчиняите двері наречена иде
Одчиняйте двері голуба блакить -
Очі серце ! хорали -- стали ждуть
Одчинились двері горобина ніч
| крові ись двері 8с/ шляхи Вах у СЯМВІ ! квітах
, треба буде прийти на шлю? ! е09 п аващатися | не розмріяним ДРаТоКаМ ни: гострозорим синам "- внукам дідДуу
| чити ДІЙСНІСТЬ судилося бачи Є перше зірвання паштунків
і тому Крути в час
невільничої комедії. Що ВД Ла перше ' зем ти
революції но 2 то боротьба, адержава
прозріння, що влада:
я -» це воскресіння, то кровізалізо Ітому крути Полтавою
обірвано! по довгих СТОЛІТТЯХ, /: арок Визвольної Війни, ВІЙНИ чароду. г ар аїни з ЖК атною, В"! | оби до опе були початком ново! Д
Доперва Крути
нн
ній Р и ПИННННОМ п Р нні
|
пні ДЕР
аз їсторії України Доперао дата кру! стано айть початок нашої визвольно! реполюци, «
це пчисленні формальні дати, ЩО їх увоязують чи зі скликамням Центрально! Ради, чи то з віддрукуванням того чи іншого ДОКуУМ'ЄМТ Я
Нової доби -- а вона була конечністю -- не могли почати старі, духовно старечі люди, як молоде вино, за Святим Письмом, не нали зають до старих бурдюків Без Крут? навіть
такий акт як акт 2 СІЧНЯ, оув би документом без підпису Бо такі акти мало «виголосити» - такі акти треба чинити
Кривавий підпис ПІД Цим формальним зобов'язанням з дня 22 січня поставили ДІТИ, уапасний первоцвіт нації - Юнаки і студенти крутянські припечатавши том підпис важкою печаттю скипілої на поколотих грудях муче ничої, але й збавчої молодо! крові, першої! крові, пролитої: в нашій українській віІМнН!І
Це було як одкровеніє Це було щось бігуново відмінне І ВІД блакитно-голубих мрій рустикальних романтиків невільничого вчора, гвід убогої дипломатії сілЬьЬСЬКИХ Круті в Злудні стіни контрреволюційного демопарламентиз му, де без КІНЦЯ провадився блюзнірчо-безсоромний торг раба з наслідниками бувшого пана, - впалив годину Крут |
в прокурені та заповітрені рафисами залі вдерлось свіже повітря з чернігівського поля бою та вітер, що приніс брязкіт зброї, враз з гострим ! незабутнім уже назавжди запахом української молодої крові -- першої І найдорогоціннішої! офіри, яку принесла Нація своїй Землі перед обличчям вічного Бога
М
Саме від Крут -- не тільки психологічно, а и хронологічно -- починається в нашім житті тип новітнього українця, тип, що намагається надавати проявам українськості ціни справжнього, вже національного стилю.
Можна сказати, доперва започатковується вже перед тим безформнім невикристовалізованім розтопі -- саме почуття форми 1! стилю взагалі | й
Процес той, спеціально цікавий для сторика культури, був дещо ослаблений чи загальмований на протязі лта и осені 18 року,
ї
- жа
А
мм
ДРРИРУТ
жено
"цу
але зате немало й поглиблений саме в ті МІСЯЦІ В Ділянках т ск культури, Як такої! просвіти, мистецтва, літератури, театру и науки. Тут, натомість, маємо на увазі процес кристалізації національної особовості -- процес, що є и має бути генеральною лінією в розвою нашої культури
Формування новітньої української людини вже в національнім стилі почалося в сфері військовій, -- що було генетично зв'язано з Крутами г іх легендою и що, розуміється, є цілком природнім | зовсім не випадковим Згадаймо, що останній сперед двохсот ли -- період державності на нашій землі був перюдом козацьким, коли державність мала характеряскраво війСсьКОВИЙ, МІЛІТарНИЙ. Навіть офіціяльна назва нашо! держави козацького часу звучала «Військо Запорізьке»
Збуджена національна свідДОМІСТЬ СЯГНУула, може и ціЛлКОМ ПІДСВІДОМО, ДО цих Саме, козацьких традиціи І, може, тому верства, що найбільш була в наші революції державною, в наийстислішім значенні цього слова була саме верства військова, ц. т та, що незалежно від свого фаху в роках революції мала певне військове виховання ий фактично була у війську Твердження таке звучить сьогодні вже парадоксально чи тенденційно Ми тут оперуємо поняттями узагальненими типологічними и на цю тему у нас напевно б розгорнулася довга Дискусія з наведенням винятків, прізвищіт п Аленіна хвилину не сумніваюся, що приийдешніи історик, зваживши ва зацілілі матеріали, муситиме прийти власне до такого, а не інШОГО ВИСНОВКУ.
Фактом є, що тип новітнього українця проявився передовам у війську, бо при фор: муванні своїм набирав військової форми, часто разом з уніформою Є фактом історичним, що бл. п Симон Петлюра на народного вождя виріс власне цим, анетншим шляхом Національний зміст його, що ховався під оболонкою рядовогодіяча передреволюційного типу та чпена демократично сСоціялістичноїЇ партії, наявнився ! розквітнув у боях за Арсенал, при обороні Києва, при облозі здобутті столиців р 18, словом, в атмосфері «Крут», а не в атмосфері розгаласованої залі Малої Ради. Так само, як дальший ріст і виформу
нн нн
тзби тонни тиж ПР ЕН. нн пр
вання мого, як вождя країтїнім обумовлено було його становищем саме Головного Отамана, що безпосередньо Діяв при армії, не серед міністерських нарад та суммивмом ПОЛІТИКИ мого малих сучасників по партійній чи громадській праці |
В процесі кристалізації української ос обис Кота СТетстеті С), покрутянського СТИЛЮ, ролю міцного каталізатора віДОГрРели Січові СТРІЛЬЦІ Це треба раз назавжди ствердити ! г може спеціяльно тепер -- ствердити з притиском Хоча б для тих БДИЧИМЯ капік, що, незалежно ОІД СВОГО ВІКУ, апакають собі іще и нині про «галичан» | «наддніпрянців», несвідомо скомпанюючи підступній чужинецькій пропаганді
Коли б на хвилину уявити собі неприсутність у Києві 1/-го року Січових стрільців, і, КОЛИ вженате пішло, галичан у процес формування національно! особистості (а та особистість не може не бути психічно культурно соборною, бо інакше вона перестає бути національною), тоді б ми наочно побачили в пм процесі величезну прізву г ледве чи пережили б ми епопею великого 19 року з тим розмахом 1 з тим напруженням, з якими вона гриміла по просторах нашої! землі.
Це саме Січові Стрільці -- серед яких провід мали відомі люди з Західних Земель Батьківщини -- це саме вони перші внесли мірило в безформність і хаотичність, закреслили національні межі для отих «широких натур», дали живий приклад застібності й національної, а не якоїсь там -- дисципліни та врізьбили в сувору чорноземну постать перші риси національного стилю. Хай ніхто з т. зв. наддніпрянців не посоромиться це ствердити й усвідомити, ! хай з т. зв. галичан смішно не бундючиться з цього приводу спеціальною пихою чи наївною ідейкою про галицький месіянізм. |
То був природній процес психокультурної комасації народу, сполучений з процесом вичування, видужування від хвороби вікового рабства ізцілення від ісТОриИЧНОГО каліцтва. В того роду процесах заслуги и догани розподіляються рівно на ва ДІЛЬНИЦІ цілості, що хоче бути нацією. -
Це власне Січові Стрільці показали и довели східноукраїнським масам, що військова
умовні знаки: є» - україіськ! мастими. спіль -- Родьшобицькі мабтипи
зе - Україно, клробі, Рромоясщж
шов» - Родьшьої мя, (АЦіої. 9 олідотье - краї, ешуоми.
| коду Випрацьобаї зу Сотник С. Горамко.
дисципліна може обійтися без золотих погонів, анаціональний обов'язок без занадто довгих шликів І -- саме наиважніше -- вони викультивували в собітаку національну чуйність, яка уможливлювала їм дивитися, як-то кажуть, «в корінь» | оцінювати національно-державний стан на Україні незалежно від декорацій | зовнішніх форм. Звідціля -- послух валякий украї наркій владі, поки вона була чи хопла ути українською. І звідціля листопадові
події навколо Києва 18 року, що формально було непослухом чи навіть бунтом, але в діЙйСНОСТі -- лише дальшим тягом їх непереривальної служби Нації
Без Січових Стрільців у Києвіне було б акту 22 січня 1919 року, (я слово, що в нім Є провідним мотивом слово «Соборність», залишилось би порожнім
За останнє двадцятилптя надто було моментів для болю, заламання, відчаю ЧА тинно-зовнішні причини, або т зв обставини, але здебільша чинність своїх же таки любезних земляків часом допроваджувала до розпуки. Її тоді шукалося рятунку в спогадах про недавнє минуле, але не тих спогадах, що-то приємно блищать бо маю на увазі недавнє -- збройне, озброєне минуле
| Тоді виринає в пам'яті на тлі арості и каліцтва -- ціла галерея несподівано-повних, несподівано-характерних, закінчено-суцільних постатей | облич. Вони різні, дуже різні, різні Соціяльно, освітньо, фізично, морально, якщо хочете, и культурно. Але є в кожнім обличчі одна і та сама спільна риса, один і той самий скорч м'язів, у певнім моменті ОДИН І ТОЙ самий вогниквочах - відблиск велетенської,
всезатоплюючої іде! | тоді стає легше І в серце вдаряє хвиля нової віри | дух випростовується «на позір» знову
сь спочатку цілим ряд тих, кого
вульканічно зродила сама земля наша, сам розколиханий революцією чорнозем
8 засніженім морознім Києві смагляво палке обличчя чернігівського Ангела -- меткого, бистрого, влучного, постать, що як би винури: лася з 1/-го козацького віку и опинилася серед авт, трамваїв, телеграфних стрічок ! нез: найомих мундирів
с татечно-селянська -- розважно повільна
р паполаююнанннисиио сно ет о реч "п! б;
оеесаничннния"
але й запекла, постать Зеленого. Він думає поволі, попервах його може обдурити "! обдурювали) якийсь москаль-чарівмик "М нахабно злотоустий жидок, але -- до часу коли він замкнувся нарешті в панцир тяжко здобутої, але вже кремезно-невгнутої віри, він - цей селянин -- рмувся в найкарнішого воїна Націи, що впав, влучений кулею, не своїи давнезній трипільській ниві
Очі -- кольору синього льоду и закучерявлена золотава голова Увесь стиснутий порив г: напруга. Південний темперамент 8 нордійських карбах зовнішності -- це Юрко Гютюнник Отаман. Пізніш иого назвали генералом., Але то не був мого титул
А ось -- інші, що ввіІЙШЛИ 8 революцію 3! сферінтелектуалістів Ось -- двіпротилежності Вічний оптимізм і досада на тих, що вказують дійсність, невеселу, але дійсність, що їі треба перемогти Він усе вірив, що її можна перелетпти -- і, може, Тільки тому він став Петлюрою, «був за Петлюру», як пізніш казали подільсью селяни, у яких у голові прізвище Петлюра стало синонімом Головування, Керівництва, Проводу, як тепер кажемо. А поручнього -- камінне лице стрункого полковника, що гострим зором глибоких вм завжди бачив дійсність, лише дійсність, ту, що її треба було за всяку ціну перемогти. | він її завжди, в найнеможливіших обставинах, умів перемагати й перемагав. Але тому, що він бачив дійсність, Петлюра прозвав його "вічним песимістом» -- і не треба затаювати -- не любив його Але Василь Тютюнник не був песимістом 30 чорнотою нашої! дійсності він -- аскет | лицар -- завжди бачив сяйвний лик Мадони-України | може, тому, що був занадто середньовічний і занадто гостро, майже математично бачив тодішні українські можливості, -- ніколи він не сягнув по військову диктатуру, якої ва без винятку партії від нього з жахом очікували і до якої було -- рукою подать. | |
| от -- очі ніби мрійника, ніби мислителя, може, поета. В них є якийсь туман, якась захмареність далеких обріїв чи глибоких висот. Таранком туман згущується, хмара темніє | з неї вистрілює несподівана блискавка: наказ. Наказ як би військовий, але водночас як би і не військовий, а, власне, скорше вже революційний. Не кожен старшина, навть найвидатніший, зуміє стати віч-на-віч з розворушеним натовпом. | не тільки стати, але знайти якісь єдині, по-військовому короткі, слова, які той натовп чудом успокоюють і обертають його у вишиковані ряди -- майже війська, майже революційного загону.
Таким заховався образ того, що по Петлюрі -- впав на бруці чужого голяндського міста відруки нашого відвічного ворога, образ полковника Євгена Коновальця.
І встають дальші постаті расового полтавця
Мішковського, що, бувши високим старшиною генерального штабу, духом ніколи не був старшиною штабовим і, так-таки, не по-штабовому, на чолі розстрільні, впав в раптовім нерівнім бою. | -- соняшний, завжди переможний Удовиченко. | похмуро-мовчазний, завжди стислий Безручко. | ще Середнапруженої роботи штабу армії, на тлі його механізму, в якім ролю головної пружини грає воєнний майстер -- генерал Сінклер (з тих власне нащадків шведів Карла ХІЇ), поруч Василя Тютюнника, вирисовується висока постать старшици з чисто виголеним обличчям. Це -- Андрій Мельник Він -- молодими і віком, | постаттю. Дуже молодий, як на те високе, високе становище, що його займає, -- становище шефа Штабу Армії. Кажуть, що він у Велику війну був лише поручником, а тепер иому підлягають старі генерали Але -- прошу -- загляньте до штабу в чаа, коли обговорюється чергова операція ! коли, по генерального штабу генералах і полковниках, забирає голос цей молодий старшина Він говорить з якоюсь иому єдиному властивою гдною скромністю Він виголошує СВОЮ Оцінку | СсвіЙ ПОГЛЯД З ЯкКИМОСЬ неймовірно-тонким почуттям такту г міри. З мого гідно! скромності, на очах, виростає щось необорно-чарівне суцільна, нескалічена Особистсть, стилевий, довершений українець, таким, яких ще так небагато, але які прийдуть у майбутньому, зродяться з крутянської легенди. ін такий, яким українець має бути, коли його сформує г довершить власна держава І, врезультаті, погляд моложавого старшини виразно заважує на плані операції. | Тютюнник легко синтезує той погляд з своєю концепцією. | присипаний сивизною | Генерал-Квартирмайстер з пошаною вслухається в уваги молодого Шефа Штабу, хоч цей молодий старшина все ж ще видається йому либонь «політичною» персоною | сам Головний Отаман згоджується з деякими, зовам неоптимістичними, увагами молодого старшини, що займає становище генералісимуса. Бо там, де у Василя Тютюнника були -- кремінь пскра, там у Андрія Мельника були -- криця ! єдваб Була -- якщо так можна висловитися єдвабна криця.
і.коЛИ українській історії судженим буде зробити новий плиг у незнане, але жадане майбутнє, коли Провидіння, що важить на своїх праведних терезах судьби народів | держав, подасть свій знак ТОДІ Думка МІЛЬЙОНІВ полетить сама собою, власне до цієї галерег постатей недавнього, болючонедавнього, збройного минулого. До тих. що вмерли І світять нам своєю несмертельністю до тих, що живуть і життям СВОЇМ -- на наших
очах - творять живу нероз ивні | но національного процесу Р сть історич
До тих, що народипис Х, лися В леген Ту легенду своїми чинам Д висотою утверджують в реальний тягар тієї пеген силу нести в майбутнє
Крут, що И СВОЄЮ моральною
сучасності, ї що моди матимуть відвагу |
й ть
ж. - її г 2 "«ййТО " ЛУ р М 4 да! . Мо, яс - РП Де б 4 кінні | ит. ор б - ГО ма ч - ; п гм о У да ОД уч й й Ра" -" я З ажнеоій Соя ро й ам. ці «Й.С чен Я 5 ержі Ж - у ор МУ М Р | - З Га чий" чі ри "Іі 1 Я ий т - пе чі бю
ф-фійЇ. | ЛО ОО л- .
Р
30914 осовливої яв /И
жити: 0
ий
ПІ оч
Ха б ик з ЗУ о сом | | Зо 55: Каю які гордо імснують сеое наші «|
овес о зе ;
БАБІ МАНІ 50 ПАРТІЙ -- ЗАНАДТО...
Біля тролейбусної зупинки якась літня жінка зве рталася до людей:
- Приходьте 17 грудня на мітинг протесту до Будинку рад! Приходьте! Не можна ж далі мовчати!
Я підійшов до неї. Ми познайомились. Вона почала скаржитись на своє життя на 49 грн. пенсії. Тодія й кажу їй
- Щоб зрушити наше життя-буття на покращення, думайте, бабо Маню, за кого вам треба проголосувати на наступних виборах.
А вона мені у відповідь:
-7 Як були лише комуністи та рухівці, було досить ясно і просто, за кого голосувати. А тепер тих партій аж 50! Хіба я можу в них розібратися? Тож, щоб не сушити собі голову, я зовсім не піду на вибори! |
Мені й подумалось. .. Коли більшість із нас, за прикладом цієї жінки, не підуть на вибори, то від цього ж виграють комуністи, бо такий маємо зараз Закон про вибори. Виходить, наші політики-демократи, створивши силу-силенну партій, тим самим ніби дали фору комуністам у виборчій боротьбі. Хіба не так? 50 партій -- це ж для баби Мані занадто, Тому, щоб компенсувати оту фору, демократам потрібно у 10, у 100 разів посилити свою роз'яснювальну роботу. Тільки в такому разі баба Маня піде на вибори.
Пп БАБА МАНЯ ВЖЕ СУМНІВАЄТЬСЯ...
Наступного дня чую, як уже знайома мені баба Маня на
тій же тролейбусній зупинці каже якійсь літній жінці:
- Оце щойно чула, по радіо кричали, що, мовляв, треба відбудовувати наші церкви.
- Ну то й що ж, правильно кричать: церкви нам потрібні, без церкви, Маню, ніяк не можна.
- Воно-то так, але без якої церкви? От, наприклад, в нашому Преображенському храмі отець Володимир все говорить нам. «Насичувайтеся, насичувайтеся духом Божим у храмі Господнім!» А я якось і кажу йому: «Отче Володі гмире, от ви нам усе пропонуєте духом Божим насичуватися, а самі вже котрий легковик придбали. Ось і цього року ще один, БМВ, у вас з'явився. Нащо пе вам?» Отець нахмурився та й мовить: «То що ж мені по своїй пастві пішки ходити?» «Були часи, - кажу йому, - коли навіть святі отці пішки по землі ходили, вчення Боже людям несли». А отець Володимир мені на це: «Ну... то тема для іншої бесіди...» Отож я й думаю останнім часом: що ж це за церква така, де людям лише про дух Божий мовлять, а служителі все мирськими благами ніяк не наситяться І взагалі чи дотої церкви я ходжу? Засумнівалась я щось.
77 Звісно, не до тої! Бо то ж церква не наша -- московська Ходи, Маню, до справжньої української церкви, Київського Патріархату тобто
7 Та оце я й міркую, що щось не те роблю..
ІІ ЯКОЇ ДЕРЖАВИ НАШІ ДЕПУТАТИ? АБО «Я МОВУ ЗНАЮ, НО ГАВАРІТЬ НА НЄЙ НЄ ХАЧУ!Ї»
Західна Україна певного часу входила до складу різних цпентральносвропейських країн та імперій. Східна, апотім і вся Україна довгий час були частиною російської та російськокомуністичної імперії. В керівних органах країн, до яких входили українські території, були й українці Наприклад, у парламенті Австро- Угорської імперії були депутати з України Гякою мовою на державній службі користувались ті українці? Звичайно, державною. Бо навіть уявити собі не можна, щоб, скажімо, депутат-українець на засіданиї парламенту у Відні заговорив по-українськи Або ж у Державній Думі Росіїї - колись та й тепер... А чи пам'ятає хтось, щоб на засіданні Верховної Ради СРСР або па з'їзді КПІРС якийсь депутат заговорив не державною мовою? Такого бути пе могло Яке може бути подібного у всьому світі ї онашічаси Ніде о рімі
нний
оон що нн інно
еречя ашої мова -- найскладніша з УСІХ МОВ НаШО
планети? Нема що говорити про це, тому
що здебільшого ця тема стосується не
татар, німців чи представників їн ших національних меншип У країни, мова яких МаАСЄ МОЛО ЧОГО СПІЛЬНОГО З Ук ратнс ие, Це стосусться в основному деяких на ре ших україських росіян, які наголошують - 0 культурою, релігією 1, взагалі, історією І У ель братом. Можна 6 сказати, оце так брат, який слова не хоче вимовити свого рідного ората ( хоча ЯКІ Ж го брати, що різними мовами говорять ) Вихо: дить, справа тут нев мовних складнощах А якби вони й справді були? Що тоді робити? Перетворювати, скажімо, нашу Верховну Раду на мовне вавилонське стовпотворішня ? З цього приводу є іСтОричні приклади Британський Гонконт нещодавно став
й - ли /9 і пий - -
китайською провінцією. І... через доволі малий час (півтора чи два роки) державному службовцю у Гонконзі, якщо він буде користуватися на службі не китайською мовою, загрожує карна відповідальність. Англійська і китайська мови. Величезна різниця! І всього за 1,5--2 роки, Це -- із сучасного Тож чому з цього питання у нас не так, як у всіх людей?а Вже стільки років ми є свідками великої говорильні нашої Верховної Ради. Голова говорить українською, Його заступник -- чудернацькою сумішшю. Значна кількість депутатів -- державною мовою іншої держави. Дехто з них відверто заявляє, що українську мову знає, але говорити нею не хоче Чому? Забув статтю 10 нашої Конституції? Ні. Він її добре пам'ятає. Але не хоче вживати нашу державну мову лише з однієї причини: по духу він депутат не нашої держави. Але ж як може депутат чужої держави брати участь у створенні законодавства держави нашої? Це ж безглуздя! Так І усунути його цілком можливо вже на наступних виборах
ІМ МОРАЛЬНИЙ КОДЕКС НАРДЕПА ЧИ ВІН Є?
Депутат (лат. Ферийабиз -- посланий) -- це слуга народу, народний посланець, тобто обраний народом представник для захисту його інтересів у тому чи іншому держаному органі. Тож чи здатні нардепи нашої Верховної Ради бути такими посланцями, за яким, так би мовити, кодексом вони повинні діяти? Як громадяни України вони передусім повинні діяти за Конституцією України, Але ж цей Основний Закон саме вони й приймали. То що ж ці нардепи собі написали в цьому Законів розділі, де йдеться про народного депутата, і як вони виконують те, що самі прийняли?
«Стаття 79. Перед вступом на посаду народні депутати У країни складають перед Верховною Радою України прис ягу «Присягаю на вірність Україні Забов'язуюсь усіма споїми діями боронити суверенітет і незалежність України, дбати про олаго Вітчизни і добробут українського народу. Присягаюсь додержуватися Конституції України та законів України, виконувати свої обов'язки в інтересах усіх співвітчизників Відмова скласти присяту має наслідком втрату депутатського мандата. Повноваження пародиих депутатів України почина: ються . моменту складання присяги»
Чи склали наші нардепи цю присягу? Чимало з них -- ні То чому ж тоді і для них почались їхні повноваження, коли за Законом вони їх немають"?
У статті 50 говориться про те, що нардепи «не несуть юридичної відповідальності за висловлювання у парламенті та пого органах» і ене можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані» Виходить, нардепу можна напіть у стінах верховного законодавчого органу плести, що на думку спаде, закликати до попалення існуючого державного ладу, скоїти буль який ІЛОЧИЙІ, 1 б2о3 згоди СООіХ топарноці й тим не
України Через що? Можлило, українська
МОВОЮ
ягисений до віДПОВІДальнНОСТІ? Гак. бо
може бути при мали зн журн про припити НПІЯ повноважень, нар РМ рф тата Україши Зокрема, дос г рН припиняються у разі Його о обистої заяви, набрання таколнот сили обвину. 4 "льним вироком ЩОДО НЬОГО визнання його судом
; і пабі безвісно ВІДСУТНІМ, припинення його грома. Педи ар зитзлу на постійне місце проживання за межі України б н грешпт :, смерті. Але ж це буде РАННАЕ ТІЛЬКИ за і за до грокові припинення повноважень наро ДнНОГОоО ДеПу тага України пи Бей у є Оільшість Від конститу ційного складу Верховної Ради й якщо не протолосує? Що тоді? Були вже такі випадки, коли прокуратура на піді гаві попереднього ро МБ ЕЛЯАМЯ прос нар Верховну Раду дати згоду на притягнення нардепа до ВІДПОВІДаЛЬНОСТІ, або нардеп щось скоїв 1 втік за кордон, І граю ре карну справу та припиняти ного поввОваження а берховна Рада голосує проти Тож, виходить м Мет нардепів переслідують свої шкури інтереси, у злам мозухв бути випал: ки, за яких навіть У разі божевілля або ж смерті нардепа він буде вважатись у складі Верховної Ради
- Ідалі Подивимось, як поводяться нардепи під час засідань Верховної Ради. Туди-сюди вештаються, розмовляють, немов
умови, Коли
РОЗДУМИ НАПЕРЕДОДНІ ВИБОРІВ
на базарі, викрикують образи один проти одного, голосують за відсутніх у залі, закликають людей до страйків і до повернення колишнього державного устрою, ображають урядовців і навіть Президента України, вчиняють бійки іт ін. Чи можна їх визнавати не лише за народних депутатів, а хоча 6 за нормальних громадян? У великій кількості - ні Бо для значної більшості наших нардепів не існує не тільки моральний кодекс народного депутата України, а взагалі моральний кодекс цивілізованої людини І тому для багатьох наших нардепів відсутня будь-яка ліодська мораль, бо вони за своєю суттю - аморальні
Отож, чи маємо ми справжню Верховну Раду - законодавчий орган України - зі справжніми народними депутатами? Іза писаним законом, Конституцією, і за неписаним, моральним кодексом народного депутата і громадянина, ми поки що такого органу не маємо. Тому людей, здатних створити такий орган, нам ще належить обрати на наступних виборах Бо чекати чогось достойного від нинішнього складу Верховної Ради просто немає ніяких підстав
юю. оОШш
м. Суми
ЗА КОГО ГОЛОСУВАТИМЕТЕ?
Згідно з прийнятим раніше ришенням, ЦВК провела жеребкування, внаслідок чого було остаточно узгоджено місце партій та блоків у виборчому бюлетені, який отримають виборці.
Отже, після жеребкування позиції партій 1 виборчих блоків виглядають так
1. Блок «Разом» (Партія праці ЗК Ліберальна партія, 217 кандидатів).
2. Партія регіонального відродження України, 104 кандидати).
З. Виборче об'єднання «Менше слів» (Державна самостійність України, Соціально-національна партія України, 44 кандидати)
4 Всеукраїнське об'єднання . Громада » (225 кандидатів у списку).
9 Республіканська християнська партія (98 кандидатів)
6. Українська національна асамблея (42 кандидати)
Ї. Партія захисників вітчизни (93 кандидати)
8. Партія мусульман України (19 кандидатів)
9. Аграрна партія України (188 кандидатів)
10. Партія зелених У країни (77 кандидатів)
11. Комуністична партія України (225 кандидатів)
12 Партія «Союз» (30 кандидатів)
13. Виборче об'єднання "Вперед, Україно!» (151 канди»
дат) 14. Блок Народовладдя. Економіка Порядок» (172 кандидати)
1: Блок «Трудова Україна» (117 кандидатів) 17 Соціал-демократична партія України (127 кандидатів)
Виборче об єднання «Європейський вибір України" кандидат)
ІЗ. Блок «Наці | | колод «ранню (181 кандидат) "іональний фронт» (УРП-КУНТУК
; , і
и оціально-ліберальне об'єднання «СЛОн» (62 кан» 20. Народний рух Ук 21. Всеукраїнська п 22. Партія націо
(53 кандидати)
1 Народно-демократична партія (189 кандидатів) 1 Всеукраїнська партія «Жіночі кандида тів). 25. Християнськ кандидатів) . 26. Блок «За 201 кандидат) 27 Соціал-де кандидатів)
28. Парт -
чу ТУ мя «Реформи і порядок» (191 кандидат) б Ра М ря духовного, екоОномічЧНОГО та соціального дидати)
(31
раїни (224 кандидати) артя трудящих (87 кандидатів) Ч"ально-економічного розвитку Україно
ініціативи» (е
о-демократична партія України (100 правду, за народ, за Україну!» (СПУ кСеліТУ.
мократична партія України (0) (185
пстична партія України (83 кам"
г
Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу
вні
вени З НИНИНЬЬ (|з нн
0 он і ПРО що Й но Дій
ширша сто С а
2 Мо ПРОВИТИ С
ФІ АМЯОІ АЛЬО, ОСВЯЧІТ 4
НЕ ПРОСТО ДІАЛОГ -- КОНСТРУКТИВНА СПІВПРАЦЯ
счалагоджується останнім часом між ле гукраїнським тоодриством «/Іросвіта» ум Тї Ш/евченка як громадською організацією та Міни тєрством освіти України як однією з виконавчих державних структур Про це засвідчив сПільний круглий стіл, проведений у МИ/ністерстві освіти України (пр Перемоги, 0) 23 грудня 199/ року ПІД гаслом « увжавно мова мова освіти / виховання громадян України»
зустріч освітян / просвітям була досить представниць кою, з обох сторін висловили свої! міркування з назрілих проблем освітянської галузі люди, відоми 8 Україні -- професори, академіки, народні депутати, заступники МІНІСТра ОСВІТИ Та начальники управлінь Міністерства освіти, представники засобів масово! інформації, рядові ОСВІТЯНИ, ПРОСВІТЯНСЬКИЙ актив 3З/ вступним словом до присутніх звернувся перший заступник міністра освіІТИ України Віктор Андрущенко С. ом міністр був цього Дня у відрядженні! 8 Черніпвськи област
Б/ктор Петрович ознайомив учасників «круглого столу» з роботою міністерства, виділивши ключові позиці, над якими грудиться колектив стосовно еформубання освіти В наши державі Чимало зробленого зІДПОВІДає настановам спіЛЬНИХ рекомендацій попереднь - ого «круглого столу», проведеного в спнах Міністерства /9 жовтня 1996 року (Фрагмент виступу пана Андрущенка подаємо в цьому числі часопису)
Голова Всеукраїнського товариства «Просвіта» ум. Т
Шевченка Гавло Мовчан окреслив коло діяльності
просвітям упродовж поточного року, зазначивши, що нинішня розмова в Міністерстві освіти, «яке найбільш відЛлунне на наші проблеми», є певною мірою підсумковою Здобуто певні рубежі, але ще чіткіше окреслилися прорахунки / втрати З'явилися нов/ опоненти
нової української! абетки
/дею створення фонду, який би працював над розв'язанням проблеми «Українським студентам -- українське слово», запропонував голова Київської краиової «//росвіти» /Орій Інаткевич
Заступник голови Державного комітету у справах національностей та міграції України, директор держдепартаменту із здійснення мовно! ПОЛІТИКИ, Кандидат філологічних наук Олександр Трибушниий, розповівши про започаткування у 1998 році акці/ «/ередаймо нащадкам наш скарб -- рідну мову», закликав допомагати и наши діаспорі, / насамперед східній
Свогми міркуваннями з порушених проблем поділилися ректор Державно! академі/ керівних кадрів Микола Дробноход та начальник управління вищої школи Михайло Стебко і
Підсумком «круглого столу» стало прийняття рекомендацій укладення Угоди по зрувансь кого говариства «//росвіта» /м. Ї. Шевченка / Міністерства освіти України про співробітництво у сфері освітньо-просвітницької! політики та підготовка проекту постанови кол епі Міністерства освіти / центрального правління ВУТ
«Просвіта?» ім. / Шевченка,
ВІКТОР АНДРУЩЕНКО, перший заступник міІНІСТра ОСВІТИ
Це не перша наша спільна робоча зустріч. Міністерство освіти разом із Всеукраїнським товариством «Просвіта» вже розглядало питання дотримання положень статті 10 Конституци України в освітянській галузі. Міністерство освіти продовжувало роботу над реформуванням освітив Україні у нелегких умовах перехідного періоду. Якщо
обласних держадміністраціях
ри, інформації, оборони, юстиції У Київській та кількох були організовані конфе: ренції Подібні заходи відбулися за участю Спілки письменників, інститут країнознавства, Конгресу української інтелігенції . Їх було досить багато, отримано певні позитивні результати. Головний наш здо уток -- схвалення Президентом і прийняття Кабміном Програми розвитку української мови до 2005 року Цей термін звузили до 2001 року, але суть полягає не в цифрах, а у векторі діяльності Створено при Президенті України Раду з мовних питань та експертну раду при Кабінеті міністрів, розроблено програму впровадження української мови, яка є досить грунтовною Відбулося вже два засідання ради з мовних питань, уточнено конкретні ДІ! на найближчі роки и місяці Усе виглядає з формального боку як певний поступ, як певні здобутки, Ї можна було б утішитися, що цей процес набирає обертів і задіяна певна сила, аби розв'язати ту проблему, що є для нас найважливішою в процеа державотворення Та з'явилася сила-силенна опонентів, ми викликали на себе цілу зливу їхньої критики, особливо після того, як Кабінетом міністрів було розроблено новий законопроект про мову або про мови в Україні Опоненти створюють нам постіні бар'єри.
Ми недавно побували невеликою групою депутатів ! членів парті Народний Рух України на Харківщині й пересвідчилися, що там спекулюють надалі спекулюватимуть на мовній проблематиці. Фактично такої проблеми не існує, про що засвідчили наші численні зустрічі з харків 'янами Її порушують, починаючи від представника Президента Гриньова й закінчуючи народним депутатом Алєксєєвим. Саме з їхньої ініціативи було подано законопроект про особливий статус російської мови в Україні Ми не повинні зважати на те, що є
нні
-.
з ж"
"ЗУ й ж ь й і КР 1
арк 5
природним: реакцію тих шовіністичних сил, які виграли вибори 1994 року, саме спекулюючи на мовному питанні, г тепер роблять ставку на наступні вибори. Натомість у самому Харкові з Двадцяти видань є лише одне і українськомовне Які ж тоді проблеми існують з роайською , Зпринра мовою на Слобожанщині. взагалі? Із усіх | ра У
супроти державност української мови, а отже, й державност України «Здача мовних позицій, -- зазначив народний депутат України, -- однозначно означає здачу держави» афраноно виступу / авла Мовчана подаємо в цьому числі часопису |
було піддано критиці й позицію міністерства щодо анкетування студентів та викладачів на предмет «ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ» переходу на державну мову навчання «У нас є ЇО стаття Конституції, що ще нам потрібно //» -- таке запитання цілком доречно поставив
підсумувати загальні напрямки, над якими трудиться наш колектив, уся система освіти, то я поставив би на перше місце проблему створення правово) и нормативно-правової бази системи освіти. Як відомо, Верховна Рада прийняла Закон про освіту в Україні, Міністерство освіти розробило так звані закони прямої дії, зокрема Закон про загальну середню освіту, винесений на розгляд Кабміну Закон про професійно-технічну освіту сьогодні проходить третє його читання у Верховній Раді,
Закон про дошкільну освіту, Закон про державну
| Харківщині й С і? існуючих телеканалів там діє теж лише один український.
и розробили низку заходів. Слід проаналізувати | оса детально, що вже зроблена 1 як нам діяти далі, на чому 27о ЛИ варто особливо зосередити увагу. Наші ВІДПОВІДІ ПОВИННІ АЛІ
/олова Товариства підтримку позашкільної освіти, нарешті, Закон про вищу | вилитись у конкретні пропозиції. Віце-прем'єр-міністр ж заступник міністра освіти Олександра Савченко освіту, який СЬОГОДНІ передано до Міністерства юстиції | Валерій Смолій, до речі, давав нам доручення підготувати а 32 окреслила динаміку зростання українськомовних на- | для узгодження. . | Конкретні пропозиції до наступного за ання Ради пе ай вчальних закладів в Україні, опираючись на дані Це надзвичайно складна й об'ємна робота, але наші | мовних питань, аби визначити, де є тромби, Якіїснують | р б. статистики Незначні зрушення відзначаються на всіх | колеги справляються, і ваша допомога виявилася вкрай проблеми І підходи до розв'язання цих питань. інакше ГР теренах держави, але диференціація цього процесу має | необхідною, за що ми вдячні просвітянам ми поступово каптулюватимемо і зздаватимемо державу, - суто репональним відтнок бідсогок українськомовних Друга позиція, на якій ми зосереджували свою увагу, | !! незалежність. Бо здача мови однозначно означає й 1 шкіл зростає в основному за рахунок західного регону. | стосується створення державних стандартів, зокрема, | здачу держави. Що б нам не казали, як би не запевняли 'Ф Найбільшу проблему становить розширення мережі | середньої і загальноосвітньої школи и зустрічалися з | нас «інтернаціоналісти» усіх мастей, якими б пунктами жо дошкільних закладів у східних та південних репонах депутатами Верховної! Ради, вели искуаї з цієї пробле- | вони не оперували з Декларації прав людини, якими б 1 і Є низка нерозв'язаних проблем / з виданням ми, ІХнІ зауваження й пропозиції удуть враховані в ци | вони міжнародними актами не підтверджували У підручників. Головну увагу міністерство приділяє тепер украй важливій роботі необхідність існування в Україні поруч із українською ; саме їхнім якості Третя позиція -- ми переходимо до підготовки фахівців | МОВОЮ ІНШИХ МОВ, усе виглядатиме абсурдним, доки і «Люди нам ще ВІДЯТЬ, зарядив усх оптимізмом | за новими спеціальностями. Це стосується професаійноукраїнська мова буде на периферії. державного життя. У голова КУ/Їну Іван Драч, тож обєднаймо наші | технічних і, звичайно ж, Вищих закладів освіти Для | МОВНІЙ та освітній ділянках, на жаль, останнім часом уз зусилля г робімо щось разом, у наши робот мусить | інформації скажу, раніше ми вели підготовку за 1024 | здобуто мало Я не дорікатиму міністерству, бо воно, пшшіи З переважати конкретика!» спеціальностями, тепер переходимо до підгоТОВКИ Інтег- | можливо, найбільш відлунне на наші проблеми Якщо РЕРЛИ 7 юи Про масоване зроайщення Счеславського району вів рованих фахівців із 500 спеціальностей. Для цього | маємоякісь здобутки, то це завдяки тому, що узгоджуємо мову голова Дніпропетровської крайової «/|росвти» | необхідно підготувати нормативну базу, узгодити на- | наші дії Бо це справа не лише громадських організацій Володимир Заремба Статистика мого пролунала | вчальні плани, видати підручники, -- це дуже велика | «Просвіти» чи КУїну, це загальнодержавна, загальногривогою за майбутнє українства у цьому краї! сьогодні робота ; національна справа у піІВТОрамільиоОнноОМму МІСТ, де частка українців стано- Працюємо й над упровадженням ступеневої освіти В Ми послідовно вІДСТОЮВали державницькі позиції провить понад /8 відсотків, охоплено українською мовою цьому напрямку більш органічно входимо в європейсь- | тягомвосьми років наших діалогів із попереднім складом навчання лише 32 ВІДСОТКИ ДІТеЙ « тже, слід ставити | кий і сВвІТОВИЙ освітЯнНСьЬКкиИЙ Простір міністерства та його керівництвом, Із нинішнім іх продов- «лій 5 питання значно ширше не про порушення чинної! статті Ступенева освіта означає, що ми готуємо молодших | жуватимемо Я сподіваюся, що наша подальша співпраця, Би 10 Конституції України, а про масовану дискримінацію | спеціалістів, бакалаврів, спеціалістів | магістрів у закладах | наш діалог матимуть конкретний характер Ось нещоукраїнців в Україні, наголосив редактор газети | освіти Упроваджується це непросто, відчуваємо певний давно мені до рук потрапив документ за ПІДПИСОМ і /чеславський край» Опір людеий старого мислення, та, незважаючи на це | першого заступника міністра освіти Віктора Андрущенка З - Голова Всеукраїнського пе ФГОпчНОГО товариства імені | процес набирає сили й за загальними критеріями якість | про виконання постанови Кабінету міністрів від 8 09 97 р і " Ващенка Анатолій Погрібний украй стривожений | підготовки фахівців в Україні віДПОВІДає європейським | «Прозатвердження комплексних заходів щодо всебічного ,
"ронічним зровгищенням вищої школи в Україні, яка перетворилась у головний бастон зровищення нашо! держави» бін закликав оголосити 1998 рік роком української педагопки
«Немає жодних проблем з боку батьків, вони, за рідкСсним винятком, готові й хочуть віддавати дітей в українськя школи, -- окреслив ще одну грань розуміння
світовим стандартам
Хочу також поінформувати, що ми підписали Ліссабонську конвенцію про взаємовизнання кваліфікації В МС ОСВІТИ, її пІДПИСали 28 європейських країн та
Запроваджуємо й нові механізми формування дер-
/ жзамовлення спеціалістів і механізми фінансування Щодо превлеми голова Миколаївської крайової «Просвіти» останнього, то це наша болюча проблема потрібно Р | зма,
силь Сліпець Вони інтуїтивно відчувають | постійно шукати и знаходити відповідні джерела чеобхідність такого кроку, але ж відсутня ВіДПОВІДдДНа Співпрацюємо в цьому напрямку з депутатами з комІдЯМмИ ні иа, ле відчувається твердо! лінії з боку | вирішуємо його на різних рівнях | | правовихзасаднам бракує? Якщо ми будемо аналзувату чинішнього Міністерства освіти. Кадрова політика в га- Працюємо | над проблемами соціального захисту | а потім десять років чекатимемо відповіді, а зго и | лузі освіти віддана на відкуп місцевій владі, здебільшого | учасників навчально-виховного процесу, вже прийняли | будемо узагальнювати й з'ясовувати відсотки ж МиЩе р а цена ОПР певних груп викладачів у | низку сериозних постанов з питань соціального захисту | ВИЙ чи не готовий перейти на державн мов і З вузах. Потрібна відповідна воля, аби вирішити існуючі в -«Тудентів, зокрема про механізми нарахування стипендій, | ніколи не виконаємо жодної статті рен Й іє Про те, що Міністерство освіти займає ліберальну возре ляється концепція «Студентський гуртожиток» А Тим часом головний редактор газети «Крьмеская ь
ПОЗИЦІЮ В Кадрові ПОЛІТИЦІ, упевнений голова перед вами виставк а Під А - би ; - ; - - ручників, навчальних правда» Бахирєв абсолютно ПпОСЛІДОВН Рівненської крайової «Просвіти» народний делутаг | поабників, що побачили світ завдяки Фондові Відродження | твердить таке немає української нНаполегливе
розвитку і функціонування української мови» Головне управління вищої! освіти просить провести анкетування студентів | викладачів вищих навчальних закладів та за | результатами зведених даних підготувати довідку про психологічну готовність викладачів і студентів до викладання предметів державною мовою Більшого абсу рду яв житті не бачив, хоча перечитав безліч документів з правових питань, багато декретів. Що це означає? Як усе це потрактувати?
У нас є 10 стаття, що ще нам потрібно? Яких ще
мо прали володими) ковхунець а 2идумувахи ЯЧОГО | | трансформації гуманітарної освіти, для вищої | авантюрист Шевченко | цитує у своїй еВ ав , закону, в якому во акценти розставлені як треба «У року Якщо ж ми
системи дошкільного виховання І профеайно-технічних
- Я б удемо зволікати, проводити іЗНІ БОМ РОСМЛАИЖИЛ знала лока буде», -- зазначив пан закладівосвти На стенді розміщені нові зразки документів аналопчна писанина перекинеться й ча прування;: ло тунець, У, Щ а У утискує росіян, а про освіту, зокремаи пластикові картки, що віІДПОВІДають звидань, на різні трибуни ТОДІ, не - ЬТИ ІНШИХ "ому, що тут у переважно! більшості з них є розуміння | між народним стандартам черговий президент виніс на дай, Боже, щоб
ого, що вони живуть г хочуть / далі жити в наши
незалежній державі» Резонним було й
українознавста Петра
Ось така робота, якщо окреслювати коротко, ведеть- | ось ся в нашому міністерстві
ПАВЛО МОВЧАН,
Лукашенко в Біло Україні | тоді, п
зауваження директора Інституту само собою
ононенка про те що якщо
| і | тут цю проблему ок її здобуватимемо щороку по 02 відсотка українських голов - У .окремішньо від дє жавної шкіл, то це «не той темп, який повинен бути» Слід о не ного гакедопав язанг речі ми мусимо іх розглядати в єдило У
порушувати також питання про відповідн/сть своїм по:
ж окремих керівників / обласних, І міських відділів сзоміередавсм хочу загналити 9 ця Наша розмова | Передало на розгляд Міністерст ота» и р Шевченка овно дотримання статті » СВІТИ Ук Письменник Микола Ткач запропонував міністру | певною Да підсумковою 19 конституції України є | УГОДИ Ро співпрацю у галузі | України проект |
цьому році «Просвіта» | Політики започаткувала аналогічні «круглі столи» й провела іх у
багатьох міністерствах, зокрема у міністерствах -- культу-
ос - сво; послуги щодо внесення зроблених ним по новому ЗМ ПРОСВІТНИЦЬКОЇ
перекладів пам'яток давньоукраїнсько! лтератури до
Володимир ГЕРМАН
Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу
с-г пет 0
Ївідповідей: інтелігентна віра. Дещо народною часом
же а
ПЕ Р и - жона 0 поревчани
ПпРОРОВЖЧеМО УПЕМОЯ
яку ВІДГ)
Миколенко з К|
Не без певного здивування прочитав у ЛУ від 30.10.1997 статтю відомого письменника Романа Іваничука «Церква чи требищеї», де автор порядно (хоч і не наводячи особливих підстав) гудить так
звану РУНвіру (рідна українська національна віра), пропоновану паном Левом Силенком, чомусь плутаючи її з язичництвом, хоч ідеться про того ж єдиного Бога. Їй наслідувала стаття «Поле битви» письменника Олександра Ярового (ЛУ від 20.11.1997), а потім у «Слові Просвіти» (листопадове число 11) стаття пана Ярослава Велигана «Злий корінь «рідної віри».
Одна стаття -- випадок, дві підряд - збіг; три - можна вважати й системою. Отже, оприлюднення чи навпаки -- відхилення даної! статті - чітко покаже, з чим тут ми маємо справу: чи з цивілізованою дискусією, чи то з кампанією совєцького зразка, де слово передбачливо надається лише одній стороні, яка заздалегідь призначена бути правою.
Але перед тим, як перейти до суті справи, - необхідні деякі зауваження. Автор був свого часу охрещенний за всіма правилами, та хоч 1 виховувався в совєцькому суспільстві -- так І не став атеїстом (або -- поготів, комуністом). З десятьма заповітами знайомий з дитинства, та їх не порушував. До РУНВіри не належу, знайомий з нею радше поверхозо -- за відповідями пана Л. Силенка на
Узапитання людей (див. нац. часопис
Україна, Ме 27, 1992), але згодом з кожним словом на всіх 3,5 сторінках його інтелігентна людина,
видається мені етимологія пана Л. Силенка, але...Коли пригадую наших поштивих офіційних експертів від історії -- навіть полегшено зітхається...
Великим гріхопадінням християнства, маловідомої доти секти юдаїзму, - був
капітальний успіх, коли наприкінці ЇМ ст.
воно стало державною релігією Римської рабовласницької імперії. Копи, так би мовити, до плащаниці Христової загорнувся конаючий імперський антихрист. З релігії пригнічених перетворитися на державну релігію їх гнобителів - то було щось. В імперіях агресивне все - мова, культура, релігія; все відчужується, все перетворюється на знаряддя агресії. З тої причини, що розвинена імперія - то й Є втілена агресія в її чистому вигляді. Власне цей вирішило, в чималому ступені, подальший шлях християнства: палення живцем сотень тисяч єретиків, сотень тисяч «відьом», безоглядне винищення «поган» (власне -- інаковіруючих) та насильницьке нав'язування цілим народам, з наступним нищенням їх власних купьтур; тут є що пригадати. Чи, може, хтось насмілиться твердити, що цього не було! - не радив би... Подекуди - й тепер не ліпше, Обмежимося одним свіжим прикпадом. Кажуть, московський православний патріарх Алексій нещодавно особисто пазив по підземних бункерах, благословпяючи російські ракети з атомними боєголовками націлені на весь світ. Зброю масового нищення людем. Таке щось навіть коментарів не потребує. То, може, й це є християнство!
Так, чинев усьому цьому, минулому та сучасному, - криютьсяи корені пошуків нової віри?
В Україні, на відміну від позостало! Європи, християнство відоме ще з апостольських часів та пов'язується з діЯЛЬНІСТОЮ апостола Андрія -- хрестителя готів. То було іще перше, недержавне християмство, неагресивне, невомовниче. Воно пегко сприймалося народами України, бо дого новітня для Риму мораль була їм здавна відомою, так само, як ідея єдиного Бога, Владця Неба та створця всього
сущого. Про це саме, доречі, добре та ликом спушно пише у своїм статті и панР
ш-о пені - шо НЕРЕСТ.
В і і Хони рен я ; Я ї прик газета с Слово Просвіти» надр ук увала ре лигана «Злий корінь «Рідної віри» на Заремба, ес 2 ча Е я колективним листом панове Бойко, ренко за м. Павлограда, а також /Й.
о реірани еедраде та О. Боргардтз м. Донецька, які Р Жолрвдой очкою зору Я. Велигана. Продовжуючи
УСІ, друкуємо статтю професора О. Боргардта (найбільш а ргументовану, на наш погляд) та роздуми
| тенника А. Гопачевського. Запрошуємо до розмови й ІНШИХ ЧИТачів нашого видання.
Іваничук. Александрійський єпископ Тертулліан (160--240), один з «батьків церкви», вважав Скитію християнською країною та певно мав на те рацію. Це первинне християнство не нищило культури народів, радше пристосовуючись до них: свято зимового сонцевороту стало Різдвом Христовим, а свято весіннього рівнодення -- Паскою, Великоднем.
Р Ванні
«Перше, що впадає в око, це якимсь
антихристиянським цієї! філософії духітон. Змолоду перечитуючи праці, присвячені біблії та пророкам, пильно раннім християнством займаючись, Леся Українка ніяк ! ніколи не могла примиритися з основами християнського світогляду» (М. Зеров, Твори, т. 2, Київ 1990, с. 386). Як можна безпосередньо судити з творів !! само!', рисами не до прийняття в ньому вона вважала наступне:
І. Рабський та принизливий характер цієї релігії в цілому.
2. Антиїнтелектуалізм, проповідь блаженного невігластва.
3. Космополітизм; забуття націй та імперські всесвітні амбіції
Чи ж нев цьому знову пежать причини пошуків оновлених вір!
Але переийидемо до окремостей, ЯКІ дають змогу глибше зрозуміти представлену нам нехіть до РУНвіри, а власне -- РУНвірофобію.
ПанР. Іваничук пише: «Ще недавно нам накидали марксистську релігію. Проте більшовики зробили менше лиха для церкви, ніж можуть зробити новітні пророки».
ПРИХ |
КАМПАНІЯ ЧИ СПРАВЖНЯ ПРОБЛЕМА?
ЕЕГ БАРАН
На все це є вагомі підтвердження. Коли 375 р. в Україні раптом спалахнула війна між гунською державою, що розлягалася поміж Дніпром та Волгою, І двома готськими державами на правому березі Дніпра та в Румунії, -- біженці цієї війни (полохливі римляни охрестили їх «переселенням народів») -- усі були християни аріянської віри.
Наступні півтисячоліття Гунського каганату, коли об'єднана гунами Україна стає наддержавою Європи, полишаючись ривалем та антагоністом Риму, були роками віротерпності та релігійної строкатості, коли оживають віри минулого, а країною гуляють навіть ідеї буддизму та Тантри. Епоха Київської Русі, з якої починається офіційна історія України, бо так призначила нам це історія російська, -- не була зорею української державності, навпаки, була епохою занепаду великодержави Європи.
Володимирове хрещення, з приводу якого було стільки галасу, стало не першою, а радше останньою появою християнства в Україні, стало лише перехрещення м країнидо ортодоксального візантійського християнства, релігії рабовласницької імперії -- спадкового та запеклого ворога вільної України готів та гунів. Княжою духовною капітуляцією переднею. Вонай визначилакінцеву загибель Київської держави, бо протиставила її народам Великого Степу, невід'ємною частиною якого завжди була Україна. Це християнство було вже радикально відмінним від відомого нам раніше, - жорстоке, нетерпне, невігласне. Яке свідомо знищило всю попередню, «поганську» історію країни.
Все згубне значення для України візантійського православ'я, що аж так добре прижилося в Росі, -- важко переоцінити. Воно стало згодом чи не гоповним із кайданів, що прив'язували Україну до згнилої імперії «єдиновірців» . Втім, про це чудово написав ще іван Багряний. Розлогу цитату з нього наводить пан Олексій Коновал (США, ЛУ від 30.10.1997) у статті «Церква повинна служити своєму народові». Ось одне-єдине речення з цитати: «ФЧи, може, ВМ припускаєте, ЩО МОСКОВСЬКИМ патріарх ! слуги його не випатрошують іменем Бога українську душу нині, як ! реніше, бувши вірним знаряддям «третього отдеєленія»Ї» Стаття загапом -- добра та сучасна, не відміну від поширеної! у нас просвітянської аргументації кінця ХІХ віку, якось-такось скріпленої крухким цементом типово СОвЕЦцЬКОЇ ПОГіКИ
Не забудемо, як же критично ставиласядо християнс твавзагалі як такого вепика інтелектуалка нашої культури Леся Українка. Це свого часу помітив ще Микола Зеров:
Так, в принципі - все можуть, але тут ідеться про певних людей. Не чути, щоби РУНвірівці рвали динамітом храми Божі або тортурували чи вбивали священнослужителів. Ніхто РУНвіру й не накидає. Здається, не вадило би й ліпше добирати вирази.
Проте схожа аргументація нин! саме в ужитку. Більшовики нав'язували всім свою ідеологію? -- То не треба, хай не буде ніякої! Для декого незаперечно позитивним є те, що за таких умов не зможе відродитися в розумі людей і патріотична, українська ідеологія. Але коли в суспільстві немає жодної спільної ідеології, то її заступає ідеологія дна, злочинного світу, що Й маємо. Чому так є? А тому, що вона відповідає нижчому рівневі людської психіки, не потребує постійних зусиль бути справжньою людиною, в ії межах досить бути звичайною мавпою.
Насправді, без ідеології неможливо існувативзагалі, бовонає систе мою поглядів на світ і! власне місце в ньому, та свою ідеологію має навіть волпоцюжний кіт. А нас страхають -- «нє ідеологізіруйтє!» Бо найбільше, бачите, лякає можливість поширення саме української, національної ідеології.
Типовий приклад саме такого підходу знаходимо у третій статті, у пана Ярослава Велигана. Він наводить сімнадцять «заповідей для рідновірців Л. Силенка». Проти жодного з них, зауважимо, не спроможна заперечити будь-яка цивілізована людина. Потім наводить десять християнських заповітів за біблійним текстом. Порівняння, сказати правду, не на користь Біблії, та й не дивно, адже минуло дві тисячі років, час би щось І змінити, доповнити, але... Автор незадоволений саме тим, що все позитивне з отих десяти заповітів -- є й у Л. Силенка: плагіат! Але, як це не дивно для свіДдОМОГО українця, найбільше обурення викликав заповіт 10 пана Л. Силенка: «Живи для добра Вітчизни». З цього приводу читаємо: «І, здається, ми вже пережили те, копи з екранів телевізорів, по радіо щоденно звучало: «Раньше думай о Родине, а погомосебе» і «Разум свой, дьїтханме и тело тренируй для общего дела» І! знаємо, що з цього вийшло». Безумовно, знаємо, однак... По-перше, не пригадую, щоби звучало саме подібне та до того щоденно: але, безперечно, така думка була По-друге, побійтеся Бога: хіба ж можна порівнювати! Оту зпочинну «РОодіну» -- концтабір народів, що десятки років погрожував СсВітобі (ав особі Росії - погрожує досі) загальною атомною руїною, -- та мирну Україну? Чи не тхне блюзнірством'!
Отже, як ви тепер сам! бачите, - 1 жодний патріотизм Ме є припустимим Чому! -- том що заним,Нне Д зм Боже
п ана ноійі
нання шим ецичнанниннннй на соннійння т
Слово ПРОСВІТИ |
о неон
може сховатися український. Дивно читати це саме в «Слові Просвіти» ( 1)
Думається, таким чином, що основна причина нехіті до РУНвіри в Україні лежить на поверхні. Все було би зовсім інакше, акби це була. скажімо, РУНвіІра - єрідна українська інтернаціональна вра». А якби вона була 6 їще не рідною та не українською... ну; тоді и ціНИ бій в сучасній Україні не було...
Не обходиться й без крихти гумору, хочіне навмисного Автор зауважує нам: «Але вдумливий читач простежить, що Силенко ніяких заповідей між Богом та пюдиною не дає Тобто між Дажбогом | людиною. І це зрозуміло, бо такого бога не існує. Це по суті надуманим язичницькийтдол». Йому здається, мабуть, що цим він поклав Л. Силенка на обидві попатки, але це -- повірте, не зовсім так; це зауважить не те що «вдумливим читач», а и звичайний школяр. Бо, як РУНеїра (так само, які християнство!) проповідує віру в єдиного Бога, хоч! охрестивши мого Дажбогом, - безглуздо твердити, що «такого боганеїснує», що то тільки «ІДОЛ» Це все одно, що заперечувати існування Бога взагалі. Єдиний Бог не буває ні християнським, ні ісламським, ЖИДІВСЬКИМ чи РУНвірівським. Він просто один: єдиний у ВСІХ.
інша справа, що з приводу книги Л. Сипенка «Магавіра» автор обурюється: «Як кхожна поєднати магію з вірою?» Простимо йому те, що він не знає, колись давно магія та віра були рідними сестрами, - до Джеймса Фрезера він, схоже, не заглядав. Схоже, що не заглядав ! до «Магавіри», бо «мага» не має прямого зв'язку з магією Недалеко пішла й редакція УРЕ АН УРСР, на словник якої 1974 р. він посилається: «магія ПОХОДИТЬ від грецького слова...» Так, поширилося це слово, можливо, саме з греки, але не є грецьке. Греки Еллади займали ЙОГО ВІД іранців, з якими довший час ворогували. Бо там одне з провідних місць у суспільстві посідали маги (пранською «магуш» - пПотужний, могутній, які саме магічним куглярством і підтримували свою владу : А слово «мага» означає на санскриті просто «вепика»
Пригадування кривоногівського «Бєлого Братства» тільки тому, що воно свого часу теж було офіційно зареєстровано (!), - вже не віднести на рахунок браку інформації, то радше вади виховання, але... хто ж із нас є вільний від них...
Не без певного жалю, але неможливо не помітити доволі невисоким рівень полеміки у всіх трьох авторів. Кіе кажучи вже про те, що так і напрошується назватися «родімимі пятнам! коммунізма». Бо комунізм, то не тільки «справа молот, слєва сєрп», чи як там, але ще и наявність особливого, спрощеного світоспримйняття, трибу мислення, завжди не терпного, войовничого та простолінійного; хоч і як же легкого до подолання у чесному спорі
Однак це тільки в старому, архаїчному та радше віджитому різновиді спору. Де обидві сторони змагаються в ерудиції, у віднайденні переконливих аргументів, вкупі мозольно дошукуючись істини. Бо мого давно витіснив (принаймні -- «на 1/6 зємного шара») той спір, що відомий у фахівців як «совєцький» (або ж просто «російський»). Він є небачено прогресивний тим, що тут не треба висилюватись, щось вивчати, докопуватися глибин спірного питання, -- тут істина являється світові ніби сама собою. Бо досить показати всім, що ваш опонент -- людина взагалі недобра, погана, - і спір виграно. Адже, всі миттєво зрозуміють, що така пюдина -- ні в чому правою бути не може Свого часу, пам'ятаю, саме так безпо-
рт" (вона же «правітєльство»). Кожному тоді бупо ясно, що ворог народу (або, поготів, емісар
диявола) - бути правим у чомусь аж ніяк не може
Все це, думається, зайвий раз
підкреслює оте перше, що є необхідн Україні для її вільного розвитку з
здобути повну поОпіТИЧчНУ та економ
незапежність від Росії, але ніьбнаєтя духовно вимити з РОСІЙСЬКОЇ тіні ред
Не пмше
Ріішу відокремитись, відліпитись остаточно й ВІД
дрімучого невігластва, позбутись |
ко! зверхності, позбавитись Фон мая
культури. А там може й віри чно Одне слово, Піднятися з |
на вищим, --
нижчого | ПОМ «геть від Москам!», як неси
зведливо радив нама І 5 ще М, Хе, - ПтьоОвим
Олексамі » БОРГАР/ ,
-- що
-
Слово ПРОСВІТИ
ЧЕР з- - жи 0 - ній -ь оон
На мою Думку, особливої проблеми чи приводу для широко! дискусії явище Румвіри не створює. Власне проблема значно ширша: подолання духовного «вакууму», відвернення небезпеки поширення «ідеології дна», про яку згадує О. Боргардт. Отже, не маю жодних намірів розпалювати полеміку навколо рунвіри, зокрема переконувати такого вправного, ерудованого опонента, яким є автор листа до редакції, - тим більше що, за власним визнанням, він до рунвіри не належить. Тому прошу не сприймати мої нотатки як намагання відмовити когось від його переконань. Просто здається, даруйте, що у випадку з рунвірою идеться не про систему поглядів, а лише спробу самоствердження на роздоріжжях посградянського культурного простору,
Руїна, за умов якоїнації необхідне культурне й економічне відродження, збирання по крихтах ! відновлення втрачених цінностей, не раз наставала в Україні. Сьогоднішня ситуація аж ніяк не гірша від тієї що була у четвертому, тринадцятому збо сімнадцятому століттях. Що некажіть, але ми диспонуємо культурною, мистецькою, релігійною спадщиною, цілком достатньою для подолання можливої! духовної кризи, для національної дентифікації українців у світовому співтоваристві, цінності якого виросли на грунті найбільших репігій світу Тому пропозиції почати якщо не «від нуля», то принаймні звільнившись від набутків християнської культури, викпикають зрозумілий протест. Адже добре пам'ятаємо подібні заклики «відректися від старого світу», що звучали на початку нинішнього століття. Нерідко вони належапли людям, зовні ціЛКОМ інНТелігентним: адвокатам, письменникам. Наслідки надто відомі, аби зайвий раз на цьому зупинятися.
Напевно, створити ситуацію «нульового варіанту» в галузі культури и духовності охочі є завжди. Чи з політичних міркувань, з чи з метою особистого збагачення. За умов сталого суспільства події в цьому напрямку не розвиваються... А не звільненому від культурно-ідеологічних ерзаців пострадянському просторі, де перед тим відбувся культурний геноцид, рясно посіялося згадуване «Біле Братст- 80» ! ніколи не чувані тут громади американських мормонів, що мають обмежене поширення навіть на власній батьківщині. На цьому ж грунті вульгарний атеізм може якимсь дивом сСпівІСНУуУВаТиИ Водній особі з релігійною нестерпністю: «У Бога не вірую, але проти католиків» Пудаїстів, мусульманів, православних тощо).
На вулиці підходить дівчина: «Вьг верите в Марию-Дзви? Нет? Но ведь она Христос!» Цікавлюся: «А вичитали Новий Завіт?» Питання без відповіді... Один священик мені казав, що не має нічого проти католиків, також мусульманів, аот грекокатоликів він не поважає. Мовляв, справедливо у них відбирали храми. Тобто братів по вірі Христовій, які зберегли православні обряди, мову І звичаї прадідів, не любить лише за те, що вони визнають Папу Римського. Ось приклад політизації релігії: попри всі перешкоди останніх десятиліть люди вірують у Христа Спаси- Теля, а їм докоряють Берестейською /ніІЄЮ, що відбулася 400 років тому... Шкода 1 дівчини, що не тримала в руках Біблії, і вомовничого священика. Бо вони Є жертвами того ж таки культурного, ду- ХОВНОГО геноциду, ІЗОЛЯЦІЇ ВІД ЦИВІЛІзованого Світу, багаторічної секуляризації нашого суспільства.
Ще недавно, одержавши членський кви- "ок, партійний неофіт вважав себе палежним до «перших рядів борців» Сьогодні охрещений аза всіма правила- ЛИ» може відчути за собою переважне право просторікувати на теми християнсь- "ОІ моралі. Та хрестик на пальті може бути Відразливим. Це не той безцінний знак темно яхта, що не виставляється про людсь-
Око, а передається бабусею онуці як РОДинний спадок. Та й окрім хрестика, ато чого передавалося з покоління в
олійна. Молитви, релігійні обряди ! зви- | Спогади |: перекази, весь св!ІТ
а
т
ІНШОМУ
християнських цінностей. Чи може притомна людина відкинути це, хоч би як 1 пякав новітній Омелян Ярославськими злочинами хрестоносців чи спапеннями відьом за часів середньовіччя!
Доводиться чути й таке: ця віра, мовляв, недобра, бо в ній сумнівалися. Слабкість такого твердження настільки очевидна, що до нього вдаються, лише киваючи на певні авторитети. Йдеться про скептицизм відомих осіб - вчених, письменників -- щодо релігії. Справді, ще у минулому столітті поширилося захопплення атеїзмом. Сам Чарлз Дарвін, який змолоду не проминав жодної молитви, закінчив життя переконаним у тому, що релігія не дає пояснення створення Світу. Це був науковий атеїзм, а не войовниче безбожництво, якому правив за релігію марксизм. Та навіть вважаючи себе атеістами, ці люди продовжували жити за християнськими традиціями. Ніхто не повернувся у 9 або 4 століття, не став молитися іншому богові. Сумнівалися І святі апостоли: таким є шлях до істини. Сумніви великих, мабуть, були необхідними для того, щоби після перемоги безвірників на 1/6 тверді земної людство зрозуміло, що не марно підіймалося воно сходинками Віри.
З повагою ставлюся до вірувань наших далеких пращурів. Вважаю (їх необхідною історичною ланкою, сходинкою до віри у єдиного, милосердного Бога. Вивчення дохристиянських вірувань значною мірою пояснює слов'янську ментальність, особливості світогляду, обрядовості г багато іншого. Ці вірування згуртовували соціальні верстви, забезпечували сталість племінного, згодом - державного устрою. Та прийшов час зайняти гідне місце серед передових держав Європи, івідбулася християнізація. Все краще -- мудре, людяне, веселе - що було у язичництві, увійшло до християнства. У спов'ян, можливо, найбільше... Але повернення до минулих релігійних культів, навіть якоюсь мірою модернізованих, завжди було тривожною ознакою духовного занепаду, деградації народу, втрати історичних орієнтирів. Саме проти цього виступали ще старозаповітні пророки Ісая, Єремія, Єзекіїль, Осія, Авакум.
За чиїми ж заповідями, Богачи Силенка, жити сучасним українцям? Грамотна людина не мусить щохвилини зазирати до правопису. Це теж, між іншим, ознака інтелігентності. Мабуть, не так важливо, скільки заповідей у Законі. Важливим є те, як вони виконуються. Саме це мав на увазі Христос, гнівно звинувачуючи фарисеїв (від св. Матвія, 23:23). Моральний Кодекс комуністів мав непогані приписи, алечивониїх дотримувалися?
Прибічники рунвіри звикли підкреслювати свій український патріотизм. Дай нам Боже побільше співвітчизникіВ, відданих Народу ! Батьківщині. Але чим живитися, на чому грунтуватися іхньому патріотизму! Покинувши моральні и культурні цінності християнства, шукати духовної поживи у Лева Силенка! Власне, забуття християнських набутків ! призвело до культурної пустелі в більшовицькій імперії. Тим часом навіть у комуністичній Польщі націю вдалося зберегти передусім дякуючи впливу Церкви.
Християнам час об'єднатися. Власне це і є справжньою проблемою, особливо в Україні. Бо коли гудять православ'я - це нібито має тішити католиків або євангелістів. | навпаки. Насправді ж, всякому притомному християнинові болить від цього душа. Болить вона за неприкаяних, забувших віру роду свого... Що ж до рунвіри, то хам собі її прибічники й далі самостверджуються у такий спосіб. Але вірю -- повернуться заблудші сини і доньки (від св. Луки, 15:11--32), : прийме їх Церква Христова з великою радістю
Андрій ТОПАЧЕВСЬКИЙ
Автори відмовляються від гонорару на користь газети.
Либонь, коли батьки обирали ім'я для всесвітньо відомого поета Вулетича | назвали його Анджелком, то благословляли це м'я три ангели Божі: Ангел Таланту, Ангел Випробувань та Ангел Хорватсько! Долі. Бо саме завдяки його поезії довелося мені глибше пізнати душу хорватської людини | природу тих випробувань, які судилися Хорватії в літа наприкінці другого тисячоліття, що принесли їй свободу ! державність, загартовану у вогні народної крові І! оплачену тринадцятьма тисячами людських життів. При кількості населення в три з половиною мільйони цієї цифри достатньо, аби вразити сирітством, вдовінням, каліцтвом майже кожен хорватський рід
«Хорватія - тисячолітня олива, наскрізь пробита, але жива!» - писав поет про цю країну, омиту блакитним Ядраномтоспівану Дунаєм, освячену багаторічними традиціями християнства І цілеспрямованістю, волею до свободи кожного її громадянина
від Президента Франьо Туджмана до найменшого загребського школярика, з яким мені випало познайомитися у передріздвяному поїзді, Який ПОВІЛЬНО котився мимо Загребської опери (точніанької копії Львівської) крізь центр сяючої святковими вогнями столиці незалежно! Хорваті!
Коротка поїздка - всього три дні у Загребії десятки зустрічей - зплиномчасу розрослася в мій «Хорватський щоденник», який Я запропоную читачам у лютневомучислі «Слова Просвпи» Отже,
ХОРВАТСЬКИЙ ЩОДЕННИК
саме завдяки поету Анджелку Вулетичу та послу Хорватії в Україні панові Джуро Відмаровичу зародилася ідея ближчого знайомства просвітян зі славетною «Матіцею Хорватською», г: укладення протоколу добрих намірів з (1ї керівництвом, зустрчей з Союзом русинів : українців у Загребі, письменниками, журналістамитдипломатами, студентами-україністами Загребського університету.
Незабутніми стали знайомства з людьми, які протягом багатьох років зміцнюють предметну взаємодію між нашими
державами Маю на увазі голову Хорватсько-українського товариства мапстра Івицю ГТрнокопа та доктора Младена Ловча, радникацентру «Сувар», що діє в Києві
Як зазначив Посол України в Хорваті пан Анатолій Шостак, україтнськохорватські взаємини посилюються, виявляючись у співпраці науковців, письменників, профеаоналів, підтвердженій свіжими виданнями з історії та сьогодення двох наших народів
(Далібуде) Любов ГОЛОТА
ч
їй Й й | п п сс сп:
оку У
б. ї
1 й УК а їж че Зак,
и
поч
т.
п а
чний чн, 8 Я
Р ЕР РА
«ПРОСВЯТІ М»: 1868 - 1998 |
і ; РУ ів і і 1
Шановна редакціє!
роком 1 Різдвом Христовим!
| 1 щоб і надалі Ваша У подвиж ницьку працю на благо України. Хочу побажати, і патріотична наснага не згасала.
Особливо цікаві Викликає інтерес України, твор
Кам'янське
складає рук. В році, що пам'ятний знак
Влада тільки прийняла
листо Кам'янське) лиська громада
мені очолити п діяльність.
У У цій справі подає Ваша газета. Жаль, що рідко витодить. статти про стратегію державної мовної політики сьогодні. інформація з місць. Бракує нам, просвітянам Соборної 1020 стилкування, обміну досвідом т росвітянської роботи.
товариство «Просвіта», незважаючи на малочисельність, не минув, нарешті вдалося миром, толокою поставити «Жертвам голодомору 1932--1933 років у мастил Кам'янському». рішення про його встановлення, а насправді протягом
трьох років саботувала його виконання.
1997 року створили то Шевченківські дні та 55-
р лиської «Просвіти» т його зустрічами відмітили ту річницю створення УПА. Провели літературні
вечори до 100-річчя Є. Маланюка та 90- річчя О. Теліги.
На завершаль ному засіданні міської
«Просвіти» ми визначили двог кращит
заріна и 1997 р. за показником «організаційно-творча робота», Це добродії ойтюк Петро Андрійович (зв'язківець УПА) -- за організацію хору міської
«Просвіти»;
злючий ЄСергій Дмитрович (літератор) -- за органазацію
"мтературних вечорів, присвячених Є. Маланюку та О. Телізі.
ам, просвітянам, нерідко роблять закиди щодо національного консерватизму |хуторянство) і шароварництва, мовби нав'язуємо людям віджиле, зношені від частого ужитку народні цінності.
Однак міська «Просвіта» не обмежується на шляху держовно-культурного відродження тільки загальновідомим. Серед нос - не тільки консерватори, а й новатори. Одним із них, подвижників нового, є літератор Сергій Злючий. Йому належить проект літературних вечорів «Забудіямена». Мета цих заходів - повернути маловідомим видотним ношим митцям-українцям належне місце в пам'яті і
ВІД ПОРИВУ ДО САМОГО ЧИНУ
зою поетки життєвий «гарячий фінол» - тортури в гестапо і розстріл в Бабиному яру Олени з її спільниками.
Перед аудиторією постало окреслене долання меж в поетичних візіях талановитої героїні. Їх блискуче передала заслужена артистка України Людмила Михайличенко.
Олена Теліга сповідувала поезію чину. Споглядально відстороненість від бурхливої епохи, коли вирішувалась доля України, була їй непритаманна, Поетеса трактувала особисте життя, «мов корабель у заграві пожежі». Шукала самобутній шлях життєвого самоствердження: «У житті нічому не молитись», прагнула подолати межі буденщини, як у поезії, так і в бутті.
Кроленецькі проєвітний (злійа напрашо).;
Литини, Ваєнль Сухомлин, Ніна Вітушко,
р Як Р й й Р
б СНАХ У,
07 об кеди рано ПО 0 С м
Що не кажіть, а найдорожчий дарунок той, що зроблений своїми руками...
Юні артисти молодіжного гурту«Квітуча калина» Кролевецького міського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка вдягнені в українські національні костюми, які вони самі зі своїми рідними пошили і вишили, зокрема В. М. Островська, Г. П. Дячокі О. І Братчина. Візерунок «калинової» вишиванки створив член Спілки художників голова товариства Іван Петрович Дудар.
А матеріал для костюмів прислав із Нью-Йорка поет Зореслав Зорян. Він же
запропонував назвати молодіжний гурт «Квітучою калиною». Ще й гімн для неї
придумав: Ой зацвіла калинонька В Сіверському краю.
текст опублікував «Кролевецький вісник» (районна газета) 5 листопада 1994 р. Вдома спонсори мовчали, але газета перелетіла океан, знайшла земляків-благодійникв.
Вдячні ім безмежно юні просвітянилукашівці. Так, лукашівці! Бо продовжують справу нашого великого земляка Миколи Олексійовича Лукаша щодо відродження рідної української мови і культури. Вони вже не раз виступали перед глядачами з піснями, віршами, сценками.
На заключному концерті ПІ фестивалю «Кролевецькі рушники» гурт «Квітуча калина» виконав літературномузичну композицію «Тарасові рушники» на слова талановитого кролевецького поета Василя Сухомлина.
. // ржиттєдіяльності сучасних українських гро- Артистка театру Валентина Галенко, на Заспівали соловейки Музичний керівник - випускник Доне- . -/ рмодян. диво схожа на Олену Телігу, репрезентува- В зеленім розмаю... цької консерваторії Володимир | (Минулого року основна увага зосере- | ла кращі публіцистичні здобутки поетеси. Прислала матеріал для костюмів, а Куриленко. Р дипась на представниках Прозької Перейнятись героїкою життя і трагічно- | такожнамистої барвисті стрічки і пись- На світлині І. О. Яковини: фрагмент - рпоетичноїгенерації, що сповідували героїчну | офірною долею патріотки було б неможливо | менниця Віра Смерека, що нинімешкає КОМПОЗИЦІЇ. Ме | |Музу, а саме: Є Маланюкові, О. Ольжи- | без допомоги струнного квартету костелу Ї в днгаїї Уч елізі. Ці особистості славні не | святого Миколая у складі Олександро За- Так наші колишні кролевчани (а нині Іван ДУДАР, « непересічними талантами, а й | левського (альт), Олександри Пролєско | відомі громадські діячі української голова;
о лідовним, аж до самопосвяти, 2. м, ймення якого -- «націоналізм». грою героїчною поеткою було 7 та. Вшанування її 90-річчя грудня у музеї історії міста. ературного вечора можна вважати натхненний порив у безвість до безсмертя, втілений в образі героїні вечоро на запрошенні-анотації |худ. О. Чегорка) і на портреті художниці Наталії Злючої. Організатор і ведучий вечоро Сергій Злючий розробив його сценарій.
Перед зоповненою вщерть глядацькою залою постала блискуча аристократка із оодини укроїнця І. Шовгеніва, що все своє недовге, як смолоскип, життя (1907-1942 рр.) долала межі на шляху до рідного народу, аби злитись з ним. А меж тих було забагато. Народилась у Петербурзі, з початком революції 191 /-го тато перевозить сім'ю в Київ, де стає міністром в уряді УНР. Потім втеча за межі Радянської Укроїни | навчання в Подебродах |Чехія) Вступ в ОУНІ і прихід з початком німецько-радянської війни з похідною групою мельникійвців в омріяний Київ для облаштування укроїнського життя в окупованій столиці. | нарешті, передбачуваний пророчою Му-
Без коментарів
(керівник квартету, скрипка), Олени Калашник і Лариси Міхолап (віолончель).
Чудове художнє тло первісної життєтворчої стихії відтворив у своїх малюнках художник Олександр Чегорка.
Не склався б цей многотрудний вечір (про що відають всі його учасники) без спонсорів-меценотів: народного депутата Верховної Роди Миколи Боайрака, підприємців Артура і Раїси Вакуленків та Лідії Слісаренко.
«Коли стихли аплодисменти на сцені вигулькнула дівчинка-україночка, що, зціпивши кулачки, з дитячим запалом заспівала «Боже, Україну збережи». Важко було втримати сльози... Ця чинна поривність дитини стола справжньою винагородою учасникам літературно-громадського дійства. Вона підтвердила, що Олена Теліга долає останню межу - забуття і продовжує воювати на полі ношого наоціонольного сумління з партачами і нищителями українства.
Віктор КРАВЧЕНКО, голова Дніпродзержинського міського говариства «Просвіта»
діаспори в США та Англії) відгукнулися на наївне питання: «А може, знайдеться спонсор?» Цим питанням супроводжувалася фотокартка, де юні просвітяни були «у позичених костюмах». Цю
фотокартку і невеликий супровідний
УВАГА! ИДЕ СУД ШЕВЧЕНКІВСЬКОГО РАЙОНУ
2і жовтняц р я бувсвідком такої події. В суді Шевченківського району м. Києва слухалася рутинна справа про спадок. Позивач подала складену українською мовою позовну заяву й, одержавши від судді Л А Осіпової дозвіл, розпочала виклад своїх вимог теж українською мовою. Суддя перервала позивача | наказала виступати російською мовою. Між суддею й позива-
чем відбувся у присутності повної зали людей, що прийшли на суд, діалог, який відтворюю дослівно
Суддя: Ми договорілісь говоріть русекім язиком
Позивач Хто це «ми»? Я не домовлялась з Вами про це
Суддя: Не все українским язиком
здесь владеют
Позивач; То хай виступають мовою, якою володіють, а я буду виступати на державній мові.
Суддя: Протокол надо вести не на двух язиках, а на одном, русском, і поетому прошу Вас перейті з державної мови на русскій язик |
Позивач: Ні, я буду користуватися тією мовою, якою розмовляли мої батьки, мо-
РЕ РЕ
Ніна ВІТУШКО,
відповідальний секретар Кролевецького міського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка
Сумська область
вою моєї покійної матері, мене цієї мови. Мати за. спадок приватизовану квартиру І д: и захопив відповідач, що це має чу, ам покійної: матері жодного ко мо суддя, до того ж, хоче материну мову. Не мож
яка навчила 1иШшила мені
тим, ні з іншим Чі з Суд було В « " - іерговинм в й Отже, суд іде раз Пперенес ено
вань
Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу
системи, Ці итралі унванийм розподіл держа" вою матеріально-технічних ресурсів те Ккредитім, придушення індивідуальної інішативи ! не зашкавленість селян у високопродуктивній праш тощо. До старих проблем додалися нові -: ПОЛІТИЧНА нестабільність, висока інфляція, макроекономічна невизначеність Ж, епаг в Україні сформовано ніби й новий, та насправді здебільшого незмінний Ф | колективниисектор, яким об єдмує колишні - колгоспи 1 радгоспи. Цей сектор віддзеркалив собою колишню традишину радлженну моп Р еоатИво НИ годину Водночас наводили приклади «У нашому кра! для фермера 3 | є Ти пару ЛЯ нання, проведені в Україні Ви: чі 5 ; | те ' ТяльностІ кредитного руху у спіті, а ВІН для нього, умови ПОГОДІ ри ЗИ КІ ) ДІ | ихологія ставлення селян 40 «Самопоміч», відзнятий на замовлення | охоплює 87 країн і 100 мільйонів осіб. Добре | то посуха,- вважає і голова правління кре: доводять, що пе Нашонально! асошациі кредитних спілок у цьому | русі почуваються 5 р | к и «Начало» Сергій Метельський землі залишилася без ЗМІН Колгоспнє, радз і ; українські | дитної спілк | р 7 ць зрозуміло; піддобиє України, (спонсор Фонд Євразія). Автор | кредитівки, утворені на Заході завдяки ти- | - Але пропасти «Ї ранітові» не дамо, будуть | ПОСПНе -- ЖЕ Ялом; , "РУДУ ільму Ігор Русанівський, режисер Юрко | сяч: сао ран а ами а розплатяться на- | Господарство - воно й досі допомагає збе- | ченко, оператор Євген ОГібені Н, Я полишили Україну. поля. Дбугої світової рани боку нин ає що кредитна | регти ще почуття господаря Хоча ця частка сультант Петро Козинець; війни На жаль, в УЖАЕТН! цей рух не набув | наша спілка якось збанкрутує Витримаємо, | орендованої землі серед загальної площі) | Кредитна спілка в Україні - не новина, а | такого розвитку, як на Заході, | передусім | не вперше потрапляємо в скрутнє станови. | присадибних ділянок поки що мізерна | | З | чні ОПИ ання шодо 1 засіб, ЯКИЙ допомагав трудящому людові через фінансову Та економічну ше». Ті ж самі СОШОЛОГІ і тув й колись, допоможе й нині Такий основним нестабільність Сергій Метельський має рашю, їхня крепрестижу різних професій | занеть окреслюмотив помІнУє в кінострічці. Тому поясню. У фільмі «Самопоміч» є кадри, відзняті в | дитна спілка банкротом ставати не ють у нас сумну варонну о ПРИ зати, як це було три-чотири роки тому, що | Національному банку України з синхрон- | збирається, вона стоїть МІЦНО, бо відчули | СХОДИНКУ посідають дирен тр н - таке кредитівка і для чого її заснували, | ноюрозповіддю заступника голови правління | людивзаємопідтримку, зрозуміли важливість Я рифу ока тепер навіть недоречно Хто захоче, сам | Олександра Киреєва, де він веде мову про | справи, за яку взялися . А створити зара ою Н , фермер, агро Пе знайде туди дорогу довіру населення до грошей, що й стано- | кредитівку в Полтавському кооперативно- - узагалі близько нульового індексу Автори фільму керувалися тим, що відколи | вить основний стимул кредитного руху | му інституті було і зовсім доречно. Цьому | СВІДЧИТЬ Про те, шо шар сзжестреоо - існує світ, завжди існував незмінний | Яка, скажімо, може бути довіра у часі | посприяла насамперед Канадська кооператому дешева, перекупна, пРеДЕЕ а живо ; | комершиним триптих гроші - товар - гроші інфляції, коли знецінилися гроші, а люди | тивна асоціація, розуміючи напевне, яка | РИ гусоуанеслиро; ра ср я дн Історія кооперативного руху знає бага- | втратили свої заощадження, коли економіка важлива ця галузь кооперації для викладачів суспільства. якщо ми це ай Урее садно тьох заможних меценатів, котрі допомагали | накульгує на обидві ноги. Лише після г студентів вузу. Фільм також містить кадри туальнийм одеса ду п втра шо. | людям стати на ноги, зокрема й у розбудові | зміцнення й стабілізації гривні можна | з найвищого кооперативного закладу назавжди ри и Й а відродж ощадно-позичкових кас. У фільмі йдеться | сподіватися бурхливого розвитку | України! наочно розповідає про роботу його | Не ра май феод е Зрівні ват ортрени про пригоршл "алагана ії ного знаменитим | кредитівок невеличкої, але потрібної у житті вузу погло наогрержитта у, такій, як чорнобильсьмаєток у Сокиринцях. 20 років цеми чоловік Голова правління Національного банку | зичкової установи. В | У у ракарчои був незмінним головою Ради ощадно-позич- | України Віктор Ющенко у «Віснику кредит- Канадська кооперативна асоціація разом рарах єм у діжа аб ПОВНии КІ є кового товариства, найміцнішого в усій | нихспілок» відзначив безпосереднє єднання із Організацією Об'єднаних Націй і пе ливо, як ми переко ух у Фрриер і тодішній Полтавській губерни Наступники | кредитних спілок із широким народовлад: Всесвітньою радою кредитних спілок взяла аються взнаки та ж о кита доорив, ; Григорія Галагана продовжили иого справу; | дям Тому такою важливою стала нині | участь спільному проекті навчання зап техніки. оо ЯК Іще 1908 року їхнє товариство обслуговува- | філософія створення кредитних спілок як | майбутніх працівників та активістів кредитна навалу ра с ера сь ферло 8 волостей, а це 25 сіл і майже 12 тисяч | громадських, самоврядних організацій. Го- | ного руху, Навчально-методичниим цент мер із-під реварно, то усть не має мешканшв На початку ХХ століття спо- | ловна мета спілок -- фінансовий та | приН!/ У очолює віце-президент НАКС ЖОДНОЇ Техніки. ХК м собі порається на - живчі кредитні кооперативи набули | соціальний захист своїх членів шляхом за- | Андрій Оленчик. Він зазначає, що важливе морнаати ня пивна с з 2 22 зуаїй найширшого розвитку Їх не могли розхита- | лучення особистих заощаджень для | місце в НМЦ посідають проблеми норма- | У. х даря" ї і рр зтрійсчо От ти ні війни, ні революції, їх знищила лише | взаємного кредитування. Саме ця мета має | тивного регулювання, бухгалтерського ВІН СВОГ МІ! до е на НОГИ... ба сталінська колективізація неоціненне значення для формування гро- | обліку та фінансових механізмів діяльності господарстві івана 1 алагози Лайм сім о ДР Тепер український закордон приїздить до | мадянина незалежної, демократичної, | кредитівок. ; | ранку до сме кання: працює. ді! о - нас, допомагає Україні відроджувати кре- | соціальної і суверенної держави. Понад рік при НАКСУ існує і страхова ЯР Я не х у «ра АР 2 ЯР зрарібод дитний рух. Під емблемою ЇЇ Всесвітнього У фільмі «Самопоміч» переважає показ | компанія «Фортеця», котру очолює Людмирада зіва т од р Е з форуму українців відбувся і «круглий» стіл | сучасного сільського трударя-фермера, його | ла Кравченко. Окреслюючи мету створення ен легобуповай ний ариссу стави одно саме з такою назвою Голова Української | клопотів на своєму лані й того, як допомагає | компани, вона зазначає, що кредитні спілки , недооудо . дани Б У. всесвітньої кооперативної! ради Дмитро Гри- | йому в тих негараздах кредитна спілка. | досягли вже такого рівня свого розвитку, Анрніартаансо аа інно ера Зі б горчук розпочав його скрушним словом, що Кредитна спілка «Начало» в Теплодарі поб- | що для їх подальшої! успішної діяльності та фе реа іден гу реа нені он, С ур про нас, українців, колись скажуть, як про | лизу Одеси вважається однією З фінансової стабільності є необхідним над- ЧР | дав жейкокагоо чани ОО КОР мандрівку народів, оскільки ми доволі густо, | найміцніших Усі вкладники мають одна: | ання певних страхових послуг. Першими лою Дедмийнія щейс зоаоооо 22 7 ЯН не з своєї волі, розпорошені світами. Алеї | кові права, вносять кожний свій пен, який і | двома страховими продуктами СК «Форте- Міоернацц за еуащантнно пооголасо 22 пе Дматро Григорчук, г віце-президент УСКР | надає ім відповідний відсоток Серед членів | ця» стали «Захист позики» і «ЖИТТЄВІ ПАР ум о на ко Ди - р. перен ре оо огдан Ватраль, до речі, нагороджений Пре- | спілки - жителі містечка, є и фермери... Цей | заощадження». Головна мета, яку ставить Р а пк раш о и справді ке зидентом України орденом «За заслуги» ШІ | дощовим рік виявився справжнім випробу- | перед собою компанія, - страховим захист З О на СЄЛІ». зна а і ЗО ступеня, і голова Ради директорів Централі | ванням для асоціачії фермерів «Граніт»: | кредитних СПІЛОК України, членів 1 | . о Р ріс о сао робо ЗАЙ країнських кооперативів США Всеволод | помідорне поле дощенту згнило, персико- | працівників кредитівок та іХНіІХ родин. оанатаЙН Р Всі ри зе и аленко, т президент Української коопера- | вий сад настільки був перезволожений, що Хоча вести мову про масовість кредитноро те, що відродженн ро- З тивної ради Канади Петро Микуляк, і | плоди, не достигаюнчи, зігнивали на гіллі або | го руху в Україні поки що не доводиться, дних кас взаємодопомоги триватиме и надалі, ; президент Нашональної асошації кредит- | опадали зеленими. «Коли б не кредитна | особливо населі Аграрним сектор в аграрній кредитні спілки стануть справжньою - них спілок України Петро Козинець | спілка, ми б не вижили, констатує головний | Україні за колишньої системи завжди пере-підоймою у формуванні неаоуорннв Знь З відзначили, що порівняно з початком, а це | агроном Віктор Деренча, - тож і цього, ! | бував у скрутному становищі - чере брак. | промадядуватмя незалежної у» країни. о був 1999 рік. в Україні вже існує чимало | наступного року сподіваємося лише на нові економічних механізмів між виробниками 1 2 м | оно ЯКІ бпомагнюті Пола у скрут- | кредити споживачами, розлад фінансово-кредитної /гор РУСАНІВСЬКИЙ ї чив чу Якось я почув по радіо голос актора, який ся б ушановувати, як і День Незалежності, в З декламував монолог Гамлета українською - РЖАВ А 1 ( й З 4 Л (|) ВА найпрестижнішому Палаці «Україна». мовою. Той голос був записаний ще в 50-х Перше свато відбулося, так би мовити, З роках - гопос видатного ортиста ( оплексанколіс, у самому пише К мі Навіть не демондро Гая. Мене ці кілька фраз, сказаних їх й і є с уеер «75 Ю струвалося по телебаненни рем Але вже драматично насиченим голосом, вразили, ГГ - наступне має промти по вам кроїні, 8 зрнемя мій дух над буденністю. Раптом З приводу акції «Передаймо нащадкам наш кожній школі, вузі, в кожному райцентрі, відкрилася така висота, така ДОСКОНОЛІСТЬ, містечку, місті, В КОЖНІЙ області на найвишотака краса української мови, що душа моя - му державному ІЇВНІ зерозкоШуволо на мить од цієї короткої скарб -т рідну мову» Було 6 добре, коли 6 в Україн декламації. | так схотілося почути продов- 2 дя і ПА - З мі - 2 організували на місцях та в кожній школі в ження цього монологу |! взоОголі и Інших рамках ПІДГОТОВКИ ДО Дня укроїнської писемакторів, які б отак декламували рідною іа ності та мови конкурси Читців-декламаторів мовою ка), Наталі Ужвій. Ці та інші актори читали стати одним із чільних державних свят Не Кращих із них, переможців можно 0 викли- Спалахнув Я ТОДІ думкою написати на як українську поезію класичну ! сучасну та черговим професійним святом рівня Дня ХІМІКІВ кати на спеціальну телепередачу Юних радіо, попросити, щоб створили спеціальну драматичні МОНОЛОГ, Що | З зарубіжну В чи комунальників, 0 СВЯТОМ ІЗ есеИн. чисчитців Ддекламаторів Як це зробити, як передачу з декламуванням поезії, монологів, | Переклоді ко уБРОМЬмУ З одного боку лом у календарі. У нас має бути чотири зацікавити дітем до участі в такому конкурсі уривків прози найкращими нашими актороишпа тотальна русифікація В Україні, сок таких основних державних свят Найперше -- це краще знають учителі ми. Та потім подумалося: може, це моя 0 ДРУГого, як це не парадоксально, модо на -- День Незалежності. Далі -- День Консти- Як, на мій погляд, можно зацікавити? сентиментальність бере гору, може, є Якісь декламування поезії, уривків з прози пропа" 9 ТУЦії, День української писемності та мови, Перше, це вибороти можливість виступати важливіші справи в радіо гувала українську мову, прищеплювала ень Соборності (22 січня) Тобто - Держав передачі всеукраїнського телебачення то | от раптом 9 листопадо 199/ року в любов ДОН ВТИВ ЧІДНОЧИЛОМІМ СОДУ РУС ОКНКУ 2 Ве ПЕД Ва ИМ Й Закон, Духовность, Єдність ще й отримати приз від спонсорів передачі -щ Українському домі врочисто святкувався п'єдестал українське слово | (Соборність) Хіба це не цікаво? Це б допомогло не День української писемності та мови, То чому б нам не згадати цю деклама- Скажуть, і так у нас повно тих свят. А тут | пропустити щирими талант, примняти Після встановлений Указом Президента України торську тродицію То не створити на радіо ще нові Коли ж працювати? А треба шкопи до театрального вузу, хай же кю (дай, Боже, иому здоров'я за цеї) На святі ГО першій прогром! в суботу чивнедійлю десь ВІДМІНИТИ ВЖе фактично не святковане наровідновлюється притік істинних талаюктів з усіх виступає віце-прем'єр В. Смолій | говорить 9 14--15-ій годині півгодинну хоча б передаз дом свято жовтневого перевороту (два дні) усюд України такі слова: «Цими днями вийшло також Чу, ЯКО б довела, що мова наша не та 2-ге травня забрати від Гершотравня Особливо такі конкурси потрібні в міських Розпорядження Президента України про балаганно-базарна бапаканина «бротів- | Жодна держава не дозволяє собі дводенз школах, які, незважаючи на стотуєс проведення у 1998 році акції «Передаймо кроликій» п таз пу ПД А р БАН: «МИЖАОВЯТ українських, | досі фактично лишаються нащадкам наш скарб - рідну мову». Мета | ДРОМОТИЧЯ злети | ліричні, ніжні обертони. Свято української писемності | мови має російськомовними, бо учні за межами уроку акції - привернути увогу світового українство Вся увага на слово, на звучання, модуляції / набути серед названих свят якогось особливже на перерві спілкуються між собою меру до проблем рідної мови, її вивчення ! роголосу актора, на меледію. мови .. вого чару и звучання Ми його повинні пючноросійською мовою Конкурс наблизив звитку, пропаганда ! популяризація читати нам'єщо, м 'Крогневка клаикОГиМ з«ВІДЗНОЧОТИ. З "ЮСОФЛИЗОЮ"» «ННІВСЬКОЮ би дітей їх упритуп до рідного слова, покоаукраїнської мови, а водночас демонстрація | Сучасні, пітература, переклади світової клаз вдячністю. Адже наше слово, наша мова завбиімвесьчар, красу материнської мови пї краси і багатство, літературно! доверсики |в 60--70-ті рр. постаралися наші кращі 0 протягом тисячоліть була нашою держав- Це могло б стоти однією з найдійовіший шеності (підкресл. моє - 83) Заходи акції перекладачі з-глє крила Г. Кочура! М. Лука- | ністю, виконувала державну об'єднавчу агітацій за україномовність міського ії охоплять не лише Укроїну, а й українські ШОЯ Користаймось із того багатства) функцію. Вона справді була передана Бо лярства. Для таких конкурсів треба кб громади за рубежем» Отож хай зазвучать 13 цієї! За А п гом нашим пра-пращурам |«Написано: Не традицію випусків збірників для зач Так це ж те, про що я думав, почувши | ГОЛО" оон С но МАЮ вченка, Рохлібом самим буде жити пюдина, опе кож- декламаторів .. уривок того монологу по радіо! Не знаю, як | зстального, м. тепенковом аксимчука, Ади | ним словом, що походить із уст Божих») Головне ж завдання всіх цих чої плонується там, у верхах, демонструвати о ОВ ою поноВ КЛ передано в основі своїй саме такою, якуми | передач, свят - це через демонстрації к зи он 2 - Й маємо ий с ТІ рада лОРЕЕ | 5 року дравріденістьнашогомомаєРес осо корифеїв, їх би теж можна взяти но сьогодні, адже п корені ще з часів | кроси і богатства, пітературної дове -.
скарбу, є, мабуть, багато способів це зробити Про один з них, наийдієвіший ! оз найтрадиційніший, до речі, хочу поговорити
Ще в 50-ті роки можна бупо чи не щодня почути по родіо голоси укроїнських акторів Віктора Добровольського Опександра Гая, Ярослава Геляса, навіть Сергія Бондарчука (читав чудово укроїнською мовою Шевчен:
трипільців-оріїв знаходимо в сивому Сонскриті Саме наша мова разом Із піснею зробило з наших пращурів український на-
од | вдержалпа його народом у найтяжчі
ездержавні часи польської, російської, російсько-комуністичної колонізації протягом /50 років Тако держава нашого слова День укроїнської писемності та мови годипо-
оєння рім такої передачі, можна б практикувати г: короткі, на кілько хвилин щоденні радіо-гролики з читанням Одного вірша В ранковій, скажімо, передачі
Кілька слів і про саме свято - День української писемності та мови. Воно має
ності мови закохати в неї як зоблуд - українські «рОсіиськомовні» душі, так ії
мадян національних меншин Укроїниді,
поки ми всі, громадяни Укрої | дїнської держ, ви, не полюбимо Україну, її душу - українь 3
мову, ми нічого путнього не з удуємо|
Василь ЗАХАРЧЕНКО
- пись
че.
4 | Р й пи --ю. й | ПТ Ї у | чі І чі 4 " нні ГІ а Роже" М "я еосн - і. і. м ги Ф і І ча - | зег " а рогу з . ГІ г о РЕ - ій я аїо мч й г С 1-- З што у ж - ті г ГР ут гор Фо Й й. - "од - ФАР ті» і , гі лу б й В. й Дж - че ри м Р ря ." Щ І Аз пр "ра удо пму ф "б ре 5. як | "і да - ь! і «Р б ьна ї -ь Р к ї Е: | ) г --і "я М "ль "о Ї я і- - ай Ж г, - й. -оЮюЮ 1 ї я, ми и. й ол Чі | " - РО і Р - Р чужої пять "сь ДАГОДеВИ й й і М "г з 1 й | . чі ' ана і | г ї 4 зай | че | | |
ень
ьо
линии то ат БР рана жен 00 нн пн еконо сю
й нн п а юн ни -- о ня и ни
- Р
о рання :
й і ЛЬ
П(ОСЧНЯ - Є ЗБРОЯ?
но ж и
Пирило СТЕЦЕНКО.
- Якби в канці 1997 8 музичному житті одкровення Миколи М
жито сн Р и Р ар ПЕ Р Р НЕЬАРР рр ЕЕ СЕРА рр ПР нн жи
зе В ЕОР нн ній пон и
нання ть СЛ 0 ОЗ 0 сн Р о РЕ
Слово ПРОСВІ
року присуджували премію за найскандальнішу подію України, то «ПЕСНЯ ГОДА» натевне випередила б 1 озгового в «Бульварі», 1 «замах» Юрія Рибчинського в
рпретації газети «ВВ». Але оскільки тісля концертів «Песни года» вже
| , ч Перша серія «
АНАТОМІЯ ІДЕЇ»
Історія
Як відомо, 1-2 листопада 1997 року у Київському палаці «Україна» фестиваль «Песня года» проходив уже вдвадцятьшосте. Заснована у Москві ще на початку правління Л.І.Брежнєва, ця акція була покликана гуртувати «нову історичну спільноту - радянський народ». Об'єднуюча сила масової пісні за умов існування всього одного-двох телеканалів спрацьовувала надзвичайно потужно та всеохопно.
Саме в той час Софія Михайлівна проголошувала: «Я, ть, он, она - вместе дружная семья!», а з усіх динаміків однісі ШОСТОЇ Частини земного суходолу линуло: «Мой адрес - недом и не улица, мой адрес - Сорветский Союз!»
Однак після розвату «страньт» фестиваль не загинув, а перемкнувся у фазу наоколоземних подорожей. Тричі він побував у Нью-Йорку, по одному разу в Лос- Анджелесі та Берліні. Звичайно концерти проводилися перед російсько-єврейськорадянською еміграцією 1 серйозного впливу на взаємини з культурами США або Німеччини справити не могли. Очевидно, що акція накручувала собі «крутизну» в уяві пострадянського обивателя, який лишався на території колишнього «совка». Організатори на чолі з паном Крутим розширювали в такий спосіб власій бізнесові та політичні впливи.
Третій етап розвитку проекту «Песня года» розпочався якраз у Києві. «Матерь городов руських» стала першою пострадянською столицею, куди мандрівний «блудний сип» повернувся.
Незалежно від того, що говорив у своїх інтерп'ю продюсєр фестивалю Ігор Керутой, ця акція в Києві мала чіткі економічні та політичні мотиви. В усякому разі, мені було б важко повірити, що така успішна в російському шоу-бізнесі людина, яка є володарем впливової концертної є«рірми «АРС», а також контролоє популярні телепрограми «Песня года», «Утренняя почта» та «Доброє утро, страна!» могла розпочати свою СН Дівську кампанію з Києда, пе прорахувавши всебічно як тенденцій часу, так і потенціалу власної стратегічної витоди в Україні.
Народження українського дракона
- Український ринок з його 52-мільйонним зееленням та компактно розташованими
укими містами є надто ласим шматочком, у поступатися ним на користь щойто жувалоготут національного шоу бізнесу аю, чи відомо було паногі Крутому, що зм останніх років о Україні з'явилися
принципові озікаки побудопи власної іиської системи музичного бізнесу, як "есть кількох конкуруючих юпаціональних музичних телепрограм арад «Території А» ОБригинця, . О/Яголімика, «Мелорамле
па, «НХТ» В.Орлога, «Молодіжний
7.
сором ФО соч ОО
канал» Є. Просветова, «Хіт-фабрика» Довгоносиків тощо), започаткування безлічі музичних радіопрограм та ЕМ-радіостанцій, заснування заводу компакт-дисків «Машель», формування цілого покоління фапів української молодіжно-підліткової музики, налагодження «конвеєра» українських
музичних відеокліпів, успіх транснаціональних гастрольних турів Грини Білик, Тараса Петриненка, «Табули Раси», «00», «Гри Грея», «Скрябіна», артистів «Території Л», ЕЇ Кравчука, а також ствердження авторитету всеукраїнських фестивалів «Червона Рута», «Таврійські ігри» та «Перлини сезону». До речі, за цей час припинився масовий відтік україських музикантів до Москви, а замість цього з'явилася виразна тенденція до концентрації «некиївських» артистів у рідній столиці («Скрябін» з Новояворівська, Олександр Попомарьов з Хмельницького, Марина Одольська з Кам'янця- Подільського, Каріна Плай, Їнесса Братущик, Орест Хома, Оксана Білозір, Леся Горова, Володимир Бебешко та Саша Беліна зі Львова, Віктор Павлих з Тернополя та Туреччини, «ВВ» з ПМ у Парижі, «Скандал» з Москвита Нью-Йорка, «Тре Вйо» з Полтави, Інесса, Тризубий Стас та Дмитро Ципердюк з Ізано-Франківська, Алла Попова з Білої Церкви, Ані Лорак з Чершюеців, Лері Він з Винниці, Лана Меркулова з Донецька, Аша з Кривого Рога, Інеш та Марійка Бурмака з Харкова, «В.У.3З.В.» з Рівного, «Аква Віта» з Кіровограда, Ангел з Тернополя, ШОрко ЮОрченко аз Хмельницького та Винтиці, їСлькра Баталова а Криму, «Спалахнув шифер» з Ужгорода, Андрій Миколайчук з Умані і т.д.). Крім того, в Україні почали зароджуватися власні творчі та менеджерські градиції, стали набирати сили самобутиі арайжувальники та композитори ( Андрій Шусть, Олександр Мельник, Лидрій Середа, Тарас Петриненко, Володимир Бебештоо, Василь Гкач, Лидрій Соліхов, Роман Суржа, Дмитро Ципердюк, Пор Стеціок та багато імших), організатори музичних (дирекції фестивалі «Черпома «Тапрійські ігри»), концертий
ПОЛІЙ Рутаь. Ан та
Р оч в МЕНЕ РАРРА еннрно жа
бе п я
продюсерські фірми («Територія ДА», «НОВА», «Музична біржа», «12-23», «Єврошоу», «Арт-Велесь, «Караван СО», «Росток-рекорд-з», «Гарба», «НАК»), інформаційні та видавничі проекти («Лунаінформ», «Галас», «Новий рок-н-рол», «Лупа», «Артлайн», «Шоу-бізнес», «Музичний реєстр» тощо), режисери та сценографи (Василь Вовкун, Тарас Грималюк, Михайло Крупієвський, ІОрій Сенченко).
Отже, український шоубізнес починає потроху зводитись на ноги, стає структурно завершеним, самодостатнім та конкурентноспроможним. У артистів, продюсерів та менеджерів починає зникати комплекс національної меншовартісності, зростають амбщії та «наполеонівські» плани В ціо галузь уже починають інвестувати навіть «великі гроші». В чому ж проблема? А втому, що внутрішній український ринок зароджується у тілі російського або колишнього радянського ринку, який завжди управлявся з Москви. Відбувається так, ніби в єстві однієї людини формується її «сіамський близнюк». Обидва маютьспільгу кровоносігу систему, але їхні нервові системи не є ідентичними.
Мозок нової людини намагається оволодіти своїм тілом, але воно не слухається, бо пронизане нервовими волокнами старого організму, ще пам'ятає старі рефлекси та реакції, все ще слухається колипинього центру. Відбувається ніби вегетативне ділення. Але процес пішов патологічним чином, оскільки старий організм хоче й далі користуватися ресурсами новоутвореного.
По суті мозок старшого «сіамського близнюка» усвідомив своє завдання в недопущенні подальшого розділення, бо тоді можуть початися незворотні зміни, і «половітнки назад вже ніколи не зростуться » Звичайно, умовність метафори є очевидною, і тому я продовжу.
Мозок - це центр усвідомления історичної суб'єктивності | або | національної самототожності, а нервова периферія - це ідеологія, інформаційні канали, пла55 тел.
Прошу пробачити банальністі; порівнянь, алоядрсс ж; омалюю ЩО ат) ЮОПОМОЇ хрічану картину до логічного кищя. Отже, кроволосих
система - це ресурси (гроші, люди, товари) та їХ колообіги
На кого працюють напті гроші?
Якщо повернутися ло мучичного рипку України, то Його ресурси
"радиційно 1 вже давно (починаючи віл церковного та спітського му
ХУМПІ століття)
МОСсКоОпСськІ МО
внутрішнього
ДИчноОгО мистецтал працюють а центру та Загальногідомим факт, сучаєних поп-зірок Росії. акалемічнюї
розпигток РОСІЙСЬКОЇ ідеї що приблимио 7357
Кк, до речі, і рок мучики, походить з України
і
- чн и
-
Далі вони вже в якоєті гомару (коні рти аудіозатиси, відеокаєсти) працюють також | на території України. Биручегт тут грошо вивозяться переважно до Москви для подальшого вдосконалення 1 розбудови російської машини шоу-бізиюосу , звеличения могутності та слави цієї держави, екстіансії п духовних, моральних та єстетичних цінностей пакидання своїм сусідам чужих їм систем думання , від"гуття та спск обу життя. Типовим прикладом цього явища у сфері музичної естетики є так званий «блатняк». Корікня його можна простежити в мелодичних зворотах, ритмо-гармонічних формулах та вокальних прийомах, використовуваних Олександром Буйновим, Любою Успенською, Михайлом Шуссутинським, Машею Распутшою, Гриною Аллеєгровою та багатьма шими московськими артистами Ще одним прикладом подібного роду може бути «єжестокий русский романс» з характерними псевдоциганськими надривами та «білогвардійською » романтикою. Яскравими, але небрутальними носіями цього жанру і стилю є Олексанлр Малінін, Микита Михалков, наш Папло Зібров
Одначе, повернімося до наших баратів, а гочніше, до грошових ресурсів, що «крутяться» в музичному ш'оу-просторі України. Ніхто й ніколи не назве Точної цифри, бо розрахунки здійснюються здебільшого тіньовою готівкою. У випадку з московськими поп-зірками аванс, як правило, доставляється у твердій валюті безпосередньо до «білокамінної». Решта вручається прямо перед виходом на сцену. Зрозуміло, що ці гонорари у жодних офіціїних звітах не фігурують ії жодними податками не обкладаються. До речі, така систєма є витідною не тільки для московських артистів, але й для органшзаторів посередників, відкриваючи їм необмежене поле для усіляких подвійних розрахунків, приписок та зловживань. Українська податкова інспекція не може вимагати звітів московських артистій про їхні доходи від гастролей в Україші. л російська фіскальна служба не може контролювати надходжения цих доходів зу країни
Про які ж суми можаа говорити ? Скільки хоч приблизно грошей вивозиться з У країни за рік? За скромними підрахунками українських продюсерів ця сума складає близько 60 мли. доларів США. З неофіційних джерел, близьких до московської фірми «АРС», повідОомМЛЯЄтТьЬСЯ, ЩО ЛИШе ЦЯ організація разом зі своїми артистами вивозить приблизно 130) мли. доларів США А ось ще більш вражаючі цифри, приватно отримані від одного з керівників у сфері концертно-гастрольної діяльності у Криму За цими даними, з півострова лише за один сезон до Москви потрапляє більше 400 мли доларів. Невірите ? Можете перевірити. Налаю вихідні дані для підрахунку 3 двох різних і незалежних один від одного каналів надійшла абсолютио тотожна інформація щодо гонорарів деяких учасників «Песни года». Отже, Алла Путачава спочатку проста за один свій вистуті в Палаці «Україна» 150 гисяч доларів, але потім погодилася на з тисяч. Леонід Агути за цей же концерт отримав 30 тисяч, Філіп Кіркоров за свій сольний концерт 23 листопала заробив /2 тисяч, а за кожен вистуті в чотирьох інших містах України віт отримав по 25 тисяч доларів. За неофіційними паними президента корпорації «Сврошоу» пана Сергія Галузіма, ставка пересічної російської зарісй за її концерт й У країні складає орієнтовно 1-15 тисяч долар Цікаво, що директор СП «Їм УМСА» пап Олег Репецький цілком однозмачно стверджує, що ставки хахідних зірок пої рок-музики під час їхніх виступів у Києві помітно нижчі, важ гонорари росіян
Підбиваючи річи| загальні ПІДСУММИ, потрібно пам'ятати ме тільки про сольні концерти в палацах культури, ас й требю зраховувати різноманітні «збірники», «СОЛЯНКИ» Та «гала-концерти», брати 9 увоаГги числею и виступи у нічних клубах макритих акіях та презентаціях з ТАакомА ЛО тУчати сюди продаж рюєтиєькох "М шокаєє" галишої ау діо-відесопроюдуюції пам яєтій пормтторю" У країни
Отже, і СМОРОМІАТНИ МИ МоТИВАмМО Й лож ТМ
все ясно. ЛА до чого тут політика? У мом) змиримають слова незабутнього кжиья «Політика Со Моне ггрюмканоим ре кумням
СМОНОМІКИ з
Мщо М ПоАЦІА МАМО прю мл Ом р А пнів ПОЛІТИКИ 7
Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу
ніколи ме погодяться з втратою тут
випик тлі
Скандал,
й у баченні політичних та культу
ост
му зичної
якість
Пролюсерські організації столиці колишнього Союзу розглядають Україну як частину традиційно спільного інформаційного простору ї
українських шоу-бізнесових позицій не тільки у сфері економіки, але
атом фрестиваль «Песня года», який проходив у Києві, виявився, З одного боку; відвертою маніфестацією стратегічних іптересів російської імдуєтрії в Україні, а з другого - своєрідним тестом ша зрілість та самоідентифікацію вітчизняного шоу -бізнесу, включаючи професійну та індивідуальну виробленість не тільки митців, але й менеджерів,
продюсерів» журналістів та музичних критиків.
свого багаторічного контролю. , виявив незбіг російських та
рио-сестетичних ідеалів. Отже,
З Друга серія | «ФІЗІОЛОГІЯ СКАНДАЛУ» у УвВОнЕН - - - Бідмовники протягом усіх років незалежного розвитку
української поп-музики зробили якраз
«Скандал року», як і будь-яка суспільна
збо культурна ПОДІЯ, Має СВій «текст», «контекст» і «Підтекст». Пропоную
найпомітиши внески у формування її саме благородних ії неповторних рис,
4. звичайно, не забув і талановито розкуту
коле омИ КмІдСОВАНО МО М гупом змоор, ОНКО
попси но койнцерт'и майданчими гателеекрани У країи Майобмтьш радикальним найдосвідченимий з наймудричих «Тарас Петрименко Мого мотиви мали переважно політичним характер, бо говорити пли ме пипиє
|
ГОЛОВИ м колом і БИ м достадом
года» гільки для української піст
(естради, шоу бізнесу, культурі у але й для суверенітету держави. Йпглося, звичайно, про нимиштю тенденцію переміни панпуточих у суспільстві
колишнього демократичного романтизму До
глопислонив незгоду З
га відвертим бур
позиції, а, кермочиєь історичним г | еєня не
приватної чином,
СПОСІ
У фестивалі
вій відчув небезпеку
ційностей ВІД пацшопально-
ностальгії за СРСР та пависання дамоклового «білоруського варіанту».
простежити «фізи мого» ЙОГО процесів саме у ЦИХ трьох вимарах Оскільки, «контекст»
зже було розглянуто у першій сери - рухаємось
да 0
та артистичну «Девчонку с волосами ла-лала», але її шалений спурт на теренах української естради почався відносно недавно іговорити про концептуальту орипнальність її творчого внеску я наважуся лише через три
першого концерту
Підтримка відмовників та передвиборчий підтекст
Потім, а саме за п'ять днів до початку «Песни года», на
була конференції в приміщенні УНІАНу була
розповсіоджена заява,
текст якої пода
повністю нижче.
Отже, «текст». Спочатку на центральних вулицях Києва з'явилися інформаці щити «Песни года», де вказувалися імена російських Та українських участників концертш Прі іблизно за тиждень до початку фестивалю у вечірньому випуску УАЗ пролунало повідОоМмМЛенния, шо п ятеро зірок української пісні ВІДМОВИЛИСЯ від участі в концертах «ЇЇєсни года»
Це були Тарас Петриненко - найавторитетишиий та найфаховіший, на мій погляд, представимх сучасної пострадянської поп-музики, який універсально поєдтує в собі найвищу майстерність співака, композитора, поета, аранжувальника | піаніста єлиний хто міг би на рівних виступати в концертах не з Кіркоровим або Шуфутинським, а з Полом Маккартні, Стінгом, Пітером Гебріелом Другий «вілмовник» ( «вілмоВНИЦЯ » ) - Трина Білик,
роки.
Мотиви
Отже, після оприлюднення інформації про відмову п'ятьох українських зірок організатори київської «Песни года» зробили по-телевізору заяву про те, що цей! демарш та відсутність цих артистів «нє ісказіт ліца українской зстради на сцене фестіваля, которий всьо-равно состоїтца».
Я. маючи цілком протилежну Опіншо, спеціально | купив «на руках» квиток за дійсно «баснословну» суму для Того, щоб порівняти наші думки. Але про Це розповім у розділі «Вівісекція концерту».
Повертаючись до «фізіологи скандалу» скажу, що мене привселюдний висновок
неприємно вразив київських
організаторів «Песнитода» проте, щонсучасть
особивєтьстий бездоганний музичний смак, тотальна 1 чесна
ше дуже молода жінка, яка вже тепер претендує на роль живої легенди української
естрали, а підставами для цього с гар п суто пілхід до власної творчості,
посвята створіованим образам та шляхові артиста, уникання проституйованих форм
українських «відмовників» у концертах свідчить про їхню нібито професннту невпевненість та творчу неспроможність. Це булавідверта неправда аботповне нерозумотня предмету В голові народилось питания. « Хто ж ці люди, які, судячи з їхніх слів та справ,
Отже, підтекстом цього скандалу
виявилася передвиборча кампанія, яка
ан розпочалася якраз перед початком
прийшли в наша музичні степи з такого
ремісництва; якщо шукати СРІТОВИХ паралелей, то я міг би спокійно уявити и на олній спені з Мілен Фармер. Третім у ряду непоюриих став Олександр Пономарьов
молодий бог українських тпінейджерок, який своїми видатними для поп-сцетої вокальними даними, надпотужною артистичною енергетикою Та нетипової для ТИСТІИХх вокалістів музичною освіченістю (сам пише пісні та їх власноручно аранжує) заслужив повагу і навіть захоплення серед ЛІОдеИ мистєцького кола; шлком успішно міг би представляти Україну па міжнародному
пер Р ай чи в'ятиимій и. і» Р я з олій" п ню и Рим м й Я В дог й ії г я кА . і РІ и "в жу інн гамеревої кА чи : ГО УОРУОТУИВГ Зозбкодов пери РОКУ - ї
У Че ач ни
г яРОч Ру
-ш гою шоб фо фон
ї т з. фар "ій
ля Р 1 Км
й й іа
ні а ій
кри Р Р і й РЙяшто во
Алла ПОМ,
конку РСЇ а«Свробачения » де енаша»
Пул ачова нешоларно заміала,
досить образливого для неї «різско "Іствертим лисидентом виявився гуто
.ПР
«антирадянськигм » «Скрябін» на чолі із продуцентом неймовірної кІльюєт СТИЛЬНИХ
ли ом І | куУЧЬмМенеом з
| ЗМІСТОННІИХ ПІССТ» Іа папивальтернатимно
ІАСТИПИ МІСЬКОЇ МОЛОДІ,
мандарина філо скброу є пільному концерті З виглядав би зовсім пе
.«спет МОЛ», гадаю), есеусупдарно», а Так, ЯК Орат за способом
думайня або пеховий майстер з оди о пльно ВС мистетьких ОСООИСТОСІ
шо чотири
х й та чіль мов тій ач з рай" тал - тов фе "Г і держ пою Ти ч і гребні ч за ч, и а РО пивнкнниямя Во я мі -
| от жов Р РР Ра Ю
"и . ,
й. г Р нок нірча и пон і. мат б ї З ї
я Щ ай "У 7 си є З на 5 о учи-то Р Ї та -
альбомів, СИМВОЛОМ
га вербально дозрілої пей сучасний
глибокого лісу та ще й з такого далекого?» Надаю коротку довідку.
Продюсер
фестивалів «Песня года» Ігор Круто й (родом, до речі, з Гайворона на Каровоградщині) доручив проведення КИЇВСЬКОЇ акції Своїй не так давно створеній дочірши фірмі «АРС
УКРАЇНЛ». П очолила
Басорвська
Валентина На п замовлення кандидатури
українських учасників добирав Володимир Орлов, президент фірми « АЇТІ-Р» такерізник телепрограми на У1-І «Національний хат-парад». Співпрацювали з ними у творчих
питаниях «Музична біржа Євгена Рибчинського
пап Юрій Рибчинський
"нов аж фе ру р М жовт я «о Й
авідмоВНнИКами» 9 Білим взагалі
роботою над
але в ПЛЯМ маршрутів, Наталя
()лександр
ПРИРО з
поршдоми а
Пономарьов
за фо фОВ
Могилевськ: га йиого менеджер ( продіосер, директор) Віктор Дорошенко цілком слушно говорили про
? га радник Президента У країни
Яка ж мотиви керували Грита уникала коментарів, а представники студи «НОВА» говорили про перевантаженість співачки власними проектами. Про щось подібне, гастрольних
зневагу оргазпзаторії є Песни года» до думки і гідпості Українськогх артистів По суті, ми
стали «І її, Сталося так,
срідками народження фепомену шшиомальной тордох ти новомалороссон» шо тоди, які, здасться, себе не
почували украйцями та, Тим більше, цим
поли ураженими та еражет ними 1
відкрито с казали! А хіба це погано? Досить жорстісо
про
|| В штервіо для
і права У /
рих
сне пиплалися, раптом відчули себе про це
ришуче кометгупаф СВОГО псучастьгурт є Скрябш » гелепрограми Олександра Ягольника Андрій |сузьменко відстоював іралиських артистів ма різнопрапи мори їхніх твор'піх змагаіь з московрвськигми
«Песни года». Л ЗАЯВА, наведена вище, подіяла на українські таз5 тедіа як шматок
червоної матерії наодного з учасників кориди.
Реакція була різноманітною, але
симптоматичною. Більшість російсько-
мовних газет (правда, не всі!) підтримали російський пісенний десант, а авторів
ЗАЯВИ звинуватили в таких гріхах, як (ципуло):
б «Жаба давит!» (заздрість щодо популярності А.Путачової та й гонорарів);
6) недорозвиненість українських зірок, яких навіть наполегливо поїменовано не інакше, ніж «зв. укр. естр.»;
в) «пеофашистські тенденції» - скоро, мовляв, почнеться спалювання бібліотек з поезією Пушкіна та Лермонтова (Андрій Соколовський в «Ми5зіс Вадіо» 31.10.97).
Всупереч пресі до ЗАЯВИ з абсолютно природних професійних економічних
міркувань приєдналася фірма «ЄВРОШОУ» в особі п президента
п.С.Галузша. Заявників також підтримали
До українських
Володимира
Асоціація нової літератури Цибулька, атакож партії «Рух» Та є Реформи
| порядок». Як не дивно, Олександр
Ягольник, який представляє на «їні» телепрограму з ідентичною назвою, але
перекладеною на українську мову, виявився послідовним, хоч і завуальованим прихильшиком бойкоту. Можливо, він ще рік або два роки тому планував «возз'ЄДИання» СВОГО проекту «Пісня року» з «Крутою» «Песпей года», але тут йому встиг перебігти дорогу
Володимир Орлов («НХП»-«ЛІТІ») разом з Валентиною Басовською («АРС- УКРАЇНА»). Однакце лишень припущення, базоване наабсолютному збігові назв проектів та на факті однобічної прив'язаності Олександра до московської естради в українській «Пісні року», так, ніби немає попси польської, французької, італійської тощо. Що б там не здавалося, але, коли занурюєшся в будь-яку тему, вона починає подобатись, бо любиш те, що знаєш. ЦИМЯї пояснюю орієнтаційн еволюцію талановитого журналіста в бік України. Хай навіть, можливо, тимчасову.
До речі, до п'ятірки бунтарів згодом приєдналися Каріна Плай, Астрая та Валерій Малишев, але деякі журналісти піддавали сумніву їхшпо відмову, бо таке можливетільки ситуації наявності запрошення. Подібне говорили і про Тараса Петриненка. Даруйте, але це все скидається на прийоми із Часів
«холодної війни». Невже ж ми воюємо проти власної гідності? Чи може їш захистять нам
московські журналісти?
(Далі буде)
артистів, організацій шоу
бізнесу, установ культури, а також до ПОЛІТИЧНИХ партій та ЗМІЇ
. й ЗАЯВА про акції масової культури та політичні вибори в Україні
АКТУАЛЬНІ
АСПЕТСТИ
НАШОНАЛЬНОЇ КУЛЬТУРПО-ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ
від 28.10.199/ р
Вважаємо своїм обов'язком висловити занепокоєння З приводу ук російської естради під час проведення передвиборчої
Україні концертів Зі кампашиї,
З погляду го змаційно-культурної есня года» («Песня -97»), яка має проходити 1-2
масштабна акція є
цього року в Палаці культу рії «Україна». Оргашзатором цієї події виступає «АРС-УКРАША », яка є філією відомої московської артистичної 11 що свого часу проводила музично-політичні шоу в рамках передви
Президента Росії Бориса Єльципа
В цьому контексті виступи
м. Київ
активізації в
безпеки України викликає деяк сумви
листопада фірма агенції «АРС», борчої кампанії
зірок російської естради в концертах «Песня
года» («Песня-97»), можуть сприйматися як пропозиція власних послут для участі
в майбутніх передвиборчих акціях українських політичних ДІЯЧІВ
або партії.
Гмовірним економічним наслідком розгортання такого процесу може стати прецедент
витіснення національного виробника
з нового внутрішнього ринку
передвиборчих
послуг, що немиту чІС призведе до масового вимивання величезних неоподаткованих
коштів за межі нашої держави - Від участі у фестивалі пайвідомІіШІі українські артисти
У зрб'язку із вищезазпаченим
«Песпя года» | Грина Петриненко, Олександр Пономарьов, гурт
. ( «Песня-97») вже відмовилися Білик, Наталя Могилевська, Гарас
«Скрябін»
| ЗАКЛИКАЄМО підтримати артистів, які віІДМОВИЛИСЬ від участі в проекті «Песня года» ( «Песня-97»), а також заохочуємо приєднатися До них УСІХ ІШШИХ українських співаків, які поки що є учасниками цієї акції.
2 ПРОПОНУЄМО українським артистам оголосити мораторій на виступи у
передвиборчих акціях за участто шоземних музикантів.
3. ПОПЕРГЕДЖАЄМО кандидатів у нпародш депутати, що будемо агітувати проти тих осіб, які залучають до своєї передвиборчої кампанії закордонних
артистів.
4 ЗАСУДЖУЄМО бездіяльність владана структур Україти щодо захисту
культурно пяформаційної безпеки держави
стаття 17 Конституції України)
Ініціативна група Асоціації української масової музичної культур
Редакція журналу «ГАЛА5»
Товариство міжнародної ділової співпраці «ДАХ»
-г РЕ ню и ти
Українсько-британські е СП «КОМОРА» «Мистецька майстермя Тараса Петриненка»
Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу
мі | | -кі Р
/
МОГО мВт м -
по
і че сел
ВСЬОМУ свати
(лово ПРОСВІТИ
Це слова з української про Устима Кармалюка, двадцяти років боровся н смерть з поневолювача ГО -- польськими патифундистами. Спів намулюбленішу поміж
коза чею сущими, летючи над безмежми, сибірськими просторами, які Устим
Кармалюк свого часу, втікаючи з сибірської
каторги, аж тричі переміряв ногами уздовж і впоперек. Співав я і думав: «Ап сонних кармалюків удобрили ру б'Рр род своїм білим тіломі» ново нлоодои да» - сказав би староруськанал ць. Та лягли у вічну сибірську у не лише політичні засланці, безкомпромісні вороги царського | більшовицького режимів, а й мільйони українських селян-переселенців, зірваних насильно з рідних місць лише тому, що, за висновками російських вчених, «для созданія крєпкого бар'єра на путі пронікновения в Сібірь ! Дальній Восток желтом раси (китайців. -- М. Л.) наїболєє ГОДІТСЯ малоросіиській елємєнт». Простою мовою кажучи, українські переселенці доказали, що вони вміють не лише добре працювати й оборонятись від китайських розбійників-гунгузів, а й мирно, не принижуючи національної гідності, співжити з місцевим корінним населенням -- бурятами, якутами, тунгузами, остяками, чукчами. Може, тому особливої пошани зажили ріитські українці в бурятів-автохтонів. юблять і шанують українців й представники інших народів колишнього СРСР, яким Сибір став за другу батьківщину: росіяни, білоруси, татари...
13 грудня 1997 року водній з найбільших концертних заль Іркутська, в якій національний центр українців «Клекіт» проводив Свято української культури, не було, як-то кажуть, де г яблуку впасти. Українців вітали представники національних центрів: російського, білоруського, татарського, бурятського. Представники захоплювались не тільки величною красою української народної пісні й танцю, а й українським світлим розумом та роботящими руками. За всі дні перебування в Іркутську, спілкуючись з членами різних національних громад (в тому числі й російської), ми жодного разу не почули зневажливого «хоОХоОЛл» чи «Хохляндія». На моє здивовано-радісне «чому», росіянин, вочевидячки інтелігент віДПпПОВІВ:
-- У нас, як ви знаєте, дуже суворі кліматичні умови ії виживати в них ми можемо лише гуртом, не чванячись і не принижуючи одне одного. Будетев Москві - так і передайте: чеченської бойні ми не допустимо. Нехай не надіються...
Свято української культури вдалося на славу. Та й не могло не вдатись, адже більшість солістів обласної філармонії та музичного театру -- наші земляки, емігранти в першому поколінні. Нас не покидало дивне відчуття, що ми не в Іркутську, ав Києві чи у Львові - так багато питомих українських прізвищ усміхались до нас із табличок на дверях кабінетів.
Іркутський національний центр українців «Клекіт» зовсім юний. Цього року йому виповнилося лише п'ять років. Але й за такий недовгий час 100-тисячна українська громада, відділена від рідного краю багатьма тисячами кілометрів та майже повною інформаційною блокадою (за останні роки перестали доходити в Сибір офіційно передплачені українські газети й журнали, а українські радіовисильні сюди не сягають) самоідентифікувалась, виділила себе з обезличеної маси колишніх «сОовєЕтТСЬькиХ чєЛОвєКОоОВв». Знайшлися на споді скринь прадідівські вишиванки, зазвучало на повен голос ГТарасове віще Слово, українська народна пісня. И почали горнутися до «Клекоту» навіть ті, хто не те що мову, але й прізвища українські давно втратив (у Сибіру царські та більшовицькі урядники часто-густо Вознюків переписували на Тєлєгіних, а Олійників на Маслових), щоб відігрітися біля вогнища рідної мови, пригадати, співаючи разом з іншими, українські давно забуті пісні, а разом з піснями І батька з матір'ю, і рідну землю, яка залишилась у їхній пам'яті казковим Ельдорадо. (На свято прийшла жінка в українському народному одязі, яку разом з батьками п'ятирічною дівчиною вислали в Сибір без права повернення в Україну. | смиться-мариться їй усе життя, що вона купається у Пслі, а вода тепла та ніжна, мов мамині долоні. «Приїхати 6, - тужливо казала, - на Україну. Побуватив Сумах, викупатися б у Пслі хоча б один раз, перед смертю...)
Та «на Вкраїну милу» стежки для більшості іркутських українців позаростапи колючим і непрохідним терням. Тим, я до сьогодні тужать за пріснопам ятним СРСРом, прагнуть за всіляку ціну об'єднатися з Росією, варто поїхати до тіє! Росії, тількине до Москви, на яку ще не так давно дружно працювало населення 1/6 земної кулі, а в сибірську чи карельську глибимку, де не виплачують, як 1 8 нас, по
кілька років зарплату: б
с
|
народної! пісні який упродовж е на життя, а на ми народу нашота московськими а8іяцю пісню, чине українцями, в Україні
ПР -
ЗА СИБІРОМ СОНЦЕ СХОДИТЬ
Хлопці, не зівайте!
Ви па мене, Кармалюка, Всю надію майте.
центи «Клекіт» занросиб узяти участь у сбаті поета
Олега Свача та нашого спеціального кореспондента
Микому Митвина .
Та й навіть якби виплачували справно зарплату, то робітникові, інженеру чи вчителю треба у всьому впродовж року собі Відмовляти, щоб вистачило грошей на авіаквиток лишень в один бік...
Тяжко живеться нашим братам і сестрам на безмежних сибірських просторах, де заводи г: фабрики стоять, де вічна мерзлота й температура інколи сягає позначки 69 градусів нижче нуля. Але вони не плачуть, не скаржаться, не просять у матері-України допомоги, бо знають, що їїй сьогодні непереливки. | в нас більшість заводів та фабрик стоять, а ті, що зуміли вижити, працюють у півсили. Ї в нас шалена дорожнеча, а заборгованість держави перед своїми громадянами по зарплаті 1 пенсіях сягає захмарних сум. Ї все ж ми вдома, а вони в гостях. Нас, як того міфічного Антея, надихає рідна земля, надає снаги пережити і ці лихоліття. Тож, допоможемо братам нашим і сестрам, розсіяним з волі тоталітарного режиму по безмежних сибірських просторах, зберегти свою душу і серце для України. Тобто для нас із вами.
Мені розповіли з цього приводу вельми повчальну історію. Коли до Іркутська приїздив президент Польщі Олександр Кваснєвський, то передусім він зустрівся з представниками польської, чисельно меншої занашу вкільканадцять разів, громади. Коли приїздив президент Чехії Вацлав Гавел, то й він знайшов можливість поспілкуватися із земляками. За нашим віце-прем'єром (на жаль, голова «Клекоту» п. Микола Сильвестров не зміг
З січня 1998 року Василеві Стусові виповнилося б 60. Важко уявити його -- затятого, непримиреного -- серед єлею ювілейних промов і вітальних адресів влади, бо, як писав Юрій Шевельов, «поетове серце кровоточило б на кожну особисто-людську й національну несправедливість 1 будувало б пекло для самого себе. Така вже Стусова вдача,
пригадати його прізвища) українці бігали по п ятах кілька днів, але він, посилаючись на зайнятість, такіне зустрівся з ними. Тож те, що хотіли сказати нашому віцепрем'єру, іркутські українці передали нам. А ми публікуємо їхні прохання і побажання в газеті з надією, що їх прочитають і належно відгукнуться не лише Президент, а и прем'єр-міністр.
Обласна держадміністрація (губернатор Борис Олександрович оворін), надала можливість нашій громаді щотижня, упродовж півгодини ВИХОДИТИ В ефір з інформаційними та мистецькими програмами українською мовою, а також виступати по місцевому телебаченню в обсязі однієї години на місяць. Але через брак інформації з України громада не може вийти в ефір. Потрібні українські газети, аудіота відеокасети.
Громада має можливість відкрити в Іркутську Український музичний театр. Для цього ій нагально потрібні оркестровки й клавіри українських опер «Наталка Полтавка», «Запорожець за Дунаєм» та їн.
Іркутські українці хочуть мати свій хор і оркестр українських народних інструментів і просять допомогти їм придбати комплекти українського народного одягу (чоловічій жіночі), цимбали, бандуру й кілька сопілок.
Громада має намір відкрити в одній із шкіл український клас, з якого в майбутньому започаткується перша українська школа на сибірських теренах. Для цього ій
потрібні підручники з української мови, літератури, історії України, українські дер-
можливо, й місія поета, кожного справжнього поета» Стусова вдача і місія справжнього поета сформували його біографію: Донецький педінститут, армія, учительство,
в 1964 році став аспірантом Інституту літератури, звідки
його вигнали у вересні 1965 р. Був заарештований у січні
1972 р. засуджений у Києві у вересні того ж року до 5 років табору суворого режиму в Мордовії! 1 З років заслання в Магаданській області. В жовтні 1979 року став членом Української Гельсінської Групи, за що отримав 1980 року 10 років ув'язнення 1 5 років заслання. Покарання відбував у концтаборі ч. 36-1 в Пермській області, де помер 4 вересня 1985 року. Взимку 1989 року прах Поета перевезено на Україну і перепоховано на Байковому кладовищі
жавні прапори, портрети українських гетьманів та інших історичних діячів, нотні збірники українських народних та сучасних естрадних пісень, російсько-українські и українсько-російські словники.
Та не лише культурно-освітні програми розробляють іркутські українці. В Іркутську нам неодноразово наводили вражаючу цифру: 40 відсотків державних службовців Росії (депутатів Держдуми, міністрів, губернаторів і заступників губернаторів) - ВИХІДЦІ чи діти вихідців з України. Якби нам спільно, казали іркутські українці, розбудити їхню національну СВІДОМІСТЬ | примусити працювати на Україну так, як працюють вищі державні чиновники-євре! США на іЇзраїль, то українська економіка
же б давно постала з руїн. На жаль згадаймо провокаційний вибрик депутата Держдуми Лисенка, який розірвав перед телекамерами український державний прапор), більшість державних чиновників Росії, вихідців з України, заражена бацилою україофобства. Алеїркутські українці переконані, що так вічно не триватиме. Росія й Україна «засуджені» Господом- Богом на довічне сусідство. Тож краще бути нам добрими сусідами, ніж поганими. А для цього треба російським законодавцям не обкладати українські товари драконівськими податками. Не погрожувати закрученням газового та нафтового краників. Не розігрувати краплену кримську карту. А розвивати торговельні відносини на рівноправних І паритетних засадах.
Іркутські українці та Держад-міністрація готові уже сьогодні довести світові (не Тільки на словах, а й на ділі), що така співпраця між Росією та Україною можлива. Вони хочуть вийти безпосередньо, минаючи корумповані та збюрократизовані державні структури, на українських виробників цукру і медпрепаратів, підлисати з ними угоди про регулярні поставки до Сибіру українського білого золота і медпрепаратів за валюту чи шляхом обміну на продукцію місцевих паперово-целюлозних, хімічних та металургійних комбінатів. Вести переговори з українськими виробниками Держадміністрація зобов'язала активіста «Клекоту», генерального директора автономної некомерційної організації «Науково-виробничий центр нетрадиційної медицини» п. Ярослава Пилипчука. Тим, хто бажає укласти (на дуже вигідних умовах) договори про регулярні поставки в Сибір цукру й медпрепаратів, просимо звертатися безпосередньо до Ярослава Петровича Пилипчука. Мого адреса:
664009 Россия
г. Иркутск
ул. Советская, 113,
тел. сл. 34-85-83; 34-85-88; 34-85-9Ї;
тел. дом. 34-95-15;
факс: 34-85-89.
ВАСІЛЛЕВІі СсТУуСУу-- 60:
Вийшли в світ книги Василя Стуса, його статті, окремі збірки. Його іменем названі вулиці, бібліотеки, школи, літературна премія. Та всі ці традиційні відзнаки 1 вшанування маліють перед його терновим життям, терновим поглядом, важким хрестом, свідомо обраним Поетом. Василеві Стусові -- 60 Попереду -- Вічність і Україна в ній
ЗА ЛІТОПИСОМ САМОВИДЦЯ
Украдене сонце зизить схарапудженим оком, мов кінь навіжений, що чує під серцем ножа
За хмарою хмари. За димом пожарищ - високо зоріє на пустку усмерть сполотнаіле божа Стенаються в герці скажені сини України,
той з ордами ходить, а той накликає Москву, заллялися кров'ю всі очі пророчі. З руїни
вже матпи не встане -- розкинула руки в рову.
Найшли, налетиали, зом'яли, спалили,
оон побрали з собою весь тонкоголосий ясир ЗОЛИ 00 ДЗ - о Бодай ви пропали, синочки, бодай ви пропали, чо. х 00 так не карав нас і ляг-бусурман-бузувір З с І Тясмину тисно од трупу козацького й крови, сао С ц. о : Буг почортналий загачено тилолі людським, з о у пеклі запеклім, у райському раї страшнім. 0 а 3 Паси з вас наріжуть, натягнуть на гузна вам палі В і крови натпочать -- упийтесь кривавим вином. Ко ЗК А де ж Україна? Все далі, все далі, все далі м Наш дуб пред ковічницш убрався сухим порохном.
З чоло - і
чо ем
Украдене сонце зизить старапудженим оком, мов кінь наєвтжений, що чує під серцем метпал 43 Куріє рута, кривавим збігає потоком.
зх с «сонце татпа реське стожальне разшить наповал
Василь С ГУС
зт
ЖЕ нн
- Мово ПРОСВІТИ
ної - за они 090 - - і ййнні Рея со нки сн ср -
РРРИЕР Я
жи ЛЬ ій наньни ьо мо
ВТНОМ 23
І маш прита «у посіїав Він мі, кажучи
Царстєч Небесме подібне до чоловіка,
носіяє був доорє масіння ма полі
ше свої. 3 жк
зашлюди стали, прийшов ворог
Його, ц пішоОЄ
около, тоді показався і кукіль...»
А як виросло збіжжя та "Ту
кими
Євангелія віл св. Матвія, 13 :24--26
Розповівши притчу про кукіль, Христос пояснив своїм учням, що добре часіння це сини Царства Божого, насіння Ж бур'янів -- сини Лукавого.
| Вони хоч і ростимуть разом їз пшени-
| цею,
але прийдуть женці, викриють |і
| покарают уже
узи засмічують поле, тобто Світ; назва
ку кіл
ь вжита перекладачами Нового
|Заповіту умовно, як зрозумілий | українському читачеві образ. Але, уваж-
но прочитавши притчу, можна помІТИТИ,
що мова йде про добре відому
стародавнім хліборобам рослину, ЯКУ легко відріанити від пшениці лише під час колосійня, Коли в господаря спитали дозволу повиполювати бур'ян, вім відказав: Ні, щоб, витолютомчи той кукіль, ви ме вирвали разом із ним і пшеницю. Таким бур'яновим злаком, схожим на пшеницю, є пажитниця, або плевел, що росте по всій Свропі, не минаючи Північної Африки й Палестими Колоски пажитниці легко відріаняються від пшеничних, бо не мають устюків; стиснуті з боків, вони розташовані поодиноко на вісі великого колосу. Та вже після обмолоту 1 зернятка майже неможливо відділити ВІД пшениці.
В Україні ростуть кілька різних па"? житниць. Однорічні -- отруйні, особливо пажитниця п янка, насіння якої містить алкалоїд т е м У л і н, ЩО викликає слабкість і запаморочення, а У значних дозах -- навіть хворобу. В народі
цю пажитницю називають ще й дурій-
кою,боврвома може обдурити хлібороба, аерна, 1 висиватиме
залишитись Мир пшеничного задурити голову тому, хто хліб або напої з домішками П настиня Тниші пажитниці - багатор'чив і багатоквітковоа-" відомі як кормові й газонні трави під назвою ря йграс. Що ж до куколю, ТО Це зовсім тиша рослина. Він -- справжній князь краси серед бур'янів! У давнину його заплітали у віночки з польових квітів Під час свята врожаю -- на обжинки. Про це свідчить і наукова назва цієї рослини -- агростемма,щоскладається з двох грецьких слів агрос-- «Поле» істемм а -- «вінок». Колись ку к іль був небезпечним, добре відомим в Україні бур'яном, кожен господар пильно
обдивлявся свій лан, звільняючи його від зовні привабливої, але отруйної рослини. Бо якщо насіння куколю змолотити разом із зерном, хліб вийде гпркий. А 95 відсотків куколю в борошні становлять навіть небезпеку для життя. Різдвяні щедрувальники й досі бажають господа-
Вроди, Боже, жито пшеницю, Жито-пшеницю, всяку пашницю, | Без куколо, без метлички.. |
Не диво, що цей бур'янець був | знищений сучасною агротехнікою 1 на ланах Європи майже не зустрічається. Звичайний бур'ян став рідкісною рослиною, хоч до Червоної книти його | записуй! Та садівники поставилися до | куколю без огуди, навіть з увагою: Вони | зацікавилися цією гарного рослиною, що від червня ас до осені тішить зір темно-рожевими квіточками, та й поча- | ли сіяти її на квітниках. Навіть вивели | декоративні сорти куколю з рожевими, червоними й білими квітами. Іноді з | французьких або німецьких квітників повертаються вони на край пшенично- | го поля. |
Як і пажитниця, кукіль є рослиною- | космополітом. Він устиг потрапити, | разом із пшеничним зерном, на всі кОнтиненти Землі. В Україні він, хоч 1 | зрідка, але ще трапляється. |
|
з ПРОДОВЖЕННЯ. Початок див. ч РОДІ РУД НИХ
зажив 04 тних 0(сяяєтниою 040 єниинияе 0 ян 0 ме р
І засурмив третій ангол., - 1 велика
зоря стала з неба, палаючи, як смолос" кит. І спала вона на третину річок та |на водні джерела. А ймення зорі тій | Полин. І стала третина води, яктолин,
ї багато людей повмирали з води, бо | згтіркла вона.
| Об'явлення св. Івана Богослова, | 8:10--11
| Сумнівної слави зажила ця рослина,
а саме -- слави бур'яну. Бовона, особли-
| во звичайний полин,або чорнобиль,
| часто росте по пустирищах, смітниках та інших непридатних для господарювання місцях. Хоча насправді злісним
бур'яном не є, бо городині, садовині та
| збіжжю не заважає. Всі види полину гіркі на смак; не випадково 1 в народних піснях він зображений у непривабливому вигляді:
|
|
| Ой в нелюба гірка губа,
| Ще й гтрша полиночку...
- У Святому Письмі полин згадується
|дуже часто, його смак порівнюється з
рекеліджами неправедних вчинків 1 вад людських. Він фігурує поруч зі словами «отрута», «їдь», як у Повторенні Закону
|(29 - 17). У пристрасних звинуваченнях
рАРрове Амоса на адресу ізраїльтян як відступників, що потопають у розкошах, а тим часом байдужі до горя | Вітчизни, полин виступає символом не- НИРРАЕ ДИИУ діянь:
«Чи бігають комі по скелі? Чи хто | висре море худобою"? Та ви суд обернули | ма гтркасть, а плід страведливости - на (полин! р (Книга пророка Амоса, б
Ши» «кину шина» аишинь дивна» скине ення «Р РН РУНУГО
ГІРИМИ ЗЯЛЯХ СВИТИ
Та найбільше враження справляє сьогодні апокаліптична зірка Полин Із пророцтва Івана Богослова. Адже звичайний полин зветься у нас чорнобилем! Наце звернули увагу одразу по аварії та пожежі на Чорнобильській атомній станції, бой справді радіаційний опік впавна виток великих і малих річок, багатьом укоротив життя. Будемо сподіватися, що це пророцтво вже збулося і Бог порятує нас від гіршого...
Але є в гіркого полину й добра слава Ще у ХП ст. італійські лікарі Салернської школи рекомендували полин як засіб для полегшення ПОЛОГІВ ' вважали першовідкривачкою цього засобу «Діану, що Артелидою зветься у греків». Про це знав і великий учений ХУПІ ст. Карл Лінней, даючи полинові ім'я давньогрецької богині Артемістія-- так донині називають його ботаніки, лікарітравники і гомеопати. Вони розрізняють кількадесят видів полину, з яких понад 20 зустрічаються у нас -- від поліських пущ до чорноморських піскових арен З
них тривиди-- полин вовнисти И, посріблений та дніпровськ и й -- відкрив 1 описав невтомний
дослідник рослин, український ботанік і поет Михайло Доленго-Клоков. Аотполин лікарський можна побачити й на грядці. На Волині його культивують під назвою Боже дерев к о. Він справді нагадує деревце з пірчастими, сріблястими листочками 1 може прикрасити будь-який квітник. До того ж цей полин багаторічний, восени гілочки його дерев'яніють, наче в чагарника, а навесні знову відростають зелені пагони. Наші бабусі обкурювали жмутиками сухого полину кімнати, кухонний посуд, хворих тварин, а в ріденькому відварі купали дітей. Підсушеним зіллям
у "ет ч
Й У
; че »
перекладали одяг -- від надокучливих комах.
Останнім часом степовий полин привернув увагу парфумерів. Бо, на відміну від смаку, його запах вельми делікатний. Не випадково ж є легенда про чари є вшан-зілля, пахощі якого повертають пам'ять про Батьківщину.
Змалечку потрапив княжич у далекі краї. На чужині він жив у великих розкошах, мав усе, чого тільки можна бажати. Цілком забув рідну землю 1 співвітчизників. Та наставчас, коли батько довідався про долю сина. Негайно він посилає свого гінця. Але княжич, звикнувши до розкошів, не хоче повертатися.. Та допоміг древній, мудрий дід. Він порадив послати таку людину, яка могла 6 проспівати про батьківщину. Ї хай пісняр неодмінно візьме з собою трохи степового зілля -- євшану.
Сидить юнак в розкішному палаці, слухає розповідь про далекі степові простори. Та його серце ще спокійне. Заспівав батьків посланець, але й гісня не розчулила сина. Аж ось пісняр дістає віхтик полину і повільно його розтирає. І просторі хороми
ой "з
У
наповнюються гіркуватим ароматом степів. Юнак глибоко вдихає пахощі трави, що зросла на батьківщині. І вже рветься його душа назустріч У МІ
РР поні 5
степовим вітрам! Вінер рішуче підводиться, ді сідлає прудкого коня 1 мчить до бідного, але! вільного життя серед
чарівної природи -- туди, де духмяніє євшан-зілля
Хто б міг подумати, що гіркий полин здатний на суперництво із самою трояндою? Але в Криму знайдена особлива
х,
цінну духмяну сировину - цитраль. Його й вирощують на плантаціях поруч із королевою квітів. Нарешті у світовій гамі витончених пахощів забриніла й
гірка нота нашого степового полину!
(Далі буде).
я яти є Сн
Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу
і ОЇ оте - -
- -
Щиро вітала львівська шгтелігеція гуч- Згадує
оо опацієто тотиляра -- Мидрія С одомору з ного першим 60- річчям Па
імена І вана д Урайка та Максима З з , і ильського, бо 100 С розуміє, що шаОбрагато
з іопілейному калі бамить том, хто спирається на плечі ЖЕ «лорі, що відбувся у актовому залі
Х гитант. А тепер він ої сам став одиим їз них
Коли тридцять п'ять «Акуденн и "и М бр бор вне Пепрлайь Содомора вядечнах а Ре | й. Ж | | і Хо ІЗ і | Іс і о зи ПІТеЛлеК - | рекладацьку туальної сліти, імена яких говорять самі за діяльність а перекладу комедії даривогрець - | себе (леї Купчинський, Ярослав Їсає ПЧ, кого драматурга Менадра «Відлюдиик», то | Роман Федорів, Роман Їланичук, Левко натрапив там на рядки, які стали провідним | Різник, Їгор Калинець, Роман Домбровський, гаслом усього ного подальшого тпорчого, І анна Гурська Борис Гудзяк, Андрій І Тащук, наукового м особистого життя: «Погане поле | Любов Петрух, Тимофій Калишок, Микола вчить мужності». Скільки ж потрібно було | Кобів, Микола Рябчук, Тарас Лучук, Русмому мужності, щоби з такого поганого, | лана Зарівчак та где багато шппих, як 1 занедбаного, витоптаного ворожими зайдами | бажаючих привітати говіляра Содомору з українського поля перекладів з інших мов | трибуни. ГІроте ведучий ювілейної імпрези Андрій (С одомора власними зусиллями ство- | письменник Юоман Лубківський на правах рив родючий лан. Він самотужки зробив | представника влади | р якості начальника переклад повного зібрання творів Горація, | обласного відділу культури при Львівській поем Овідія «Метаморфози» та Лукрепія | облді ржадмшістрації вирішив, що 3 години «Про природу речей», більшої частини | офіціозу вистачає, отож плавно перерів уродраматичних творів Арістофана, Есхіла, чисту частину до дружнього «фуршету», де Софокла, Еріпіда, а нещодавно побачила | продовжилося пошанування ювіляра. Варто світ книга творів давньоримського філософа | подякувати за таку розкіш при теперішніх Сенеки «Листи до Луція». Окрім цього, | нестатках ректорові Медичного університету Андрій ( одомора займається перекладами Михайлові Г Тавловському латиномовної поезії періоду Середньовіччя | Так само на подяку заслуговують актори та доби Відродження, оприлюдніоє цінні театру їм. Марії Заньковецької Григорій наукові трактати з медицини минулих епох, | Шумейко, Святослав Максимчук та Орій знайомить українського читача з піснями | Брилинський, які художньо озвучили перевагантів і притому всьому ще й пише | клади і власні оповідання Андрія ( одомори. художню прозу. Все пе загалом вимагає Ї ще не можна не згадати про присутність стільки різних зусиль і часу, що навіть важко | на товілеї Андрія Содомори його першої уявити, що все це зроблено одною-однісінькою | шкільної вчительки Євдокії Кук, яка пригалюдиною! дала епізод із життя свого славного учня: до У 1992 р. бібліографічний центр | школи Андрій уперто приходив босий, щоби Кембріджського ушверситету у Великій | бути нарівні ї не принижувати гідності бідних Британії відзначив Андрія Содомору «На- | селянських дітей, які вчилися разом із ним, хоч городою ХХ століття за видатні досягнення». | удома мав у що взутись, А його батька о. Весь світ давно визнав нашого українськ (Олександра, що був священиком, ще й досі подвижника на ниві перекладацької діяльності | згадують добрим словом колишні його -- Андрія Содомору, а він скромно згадує | парафіяни. Андрій Содомора -- гідний нащана своєму ювілейному вечорі про ювілейні | док достойних батьків. З роси й води йому! дати своїх духовних учителів: 100-річчя від дня народження Бориса Гена та 60-річчя від часу загибелі на Соловках Миколи Зерова.
Богдан ГОРДАСЕВИЧ
ВІД БЕРЕГІВ СЕЙМУ ДО ЗБРУЧА..
Таким був маршрут краєзнавців, просвітян, журналістів Сумщини та Чернігівщини, котрі побували в Галичині на святкуванні 125-річчя від дня народження поета Богдана Лепкого. На батьківшині автора всесвітньо відомого шедевру «Чуєш, брате мій...» відбулися святочні академії, літературні читання.
а запрошення директора Регіонального центру української книги Надії Волинець (м. Бережани) на ерналидещину прибула група краєзнавців із Конпотопщини, очолювана директором Батуринського історико-культурного заповідника Аллою Олещинською. Представники славетного гетьманського краю взяли участь у науковій конференції, органілованій місцевим педагогічним університетом, у відкритті художньої виставки та іоій леЙНОЇ вистави у драматичному театрі.
Представники козацького Конотопа і Батурина також узяли участь у відкритті пам'ятника Богданові Лепкому в місті Бережанах. Від імені гетьманскої столиці Батурина братів 1 сестер-галичат тепло і сердечно вітала А. Олещинська!
Інша група, до складу якої входили голова Конгресу української інтелігенції Бобровиччини (Чернігівська обл.) лікар Петро Назаренко, фотокореспондент із Конотопа Василь прарето та автор цих рядків, мала зустріч із відповідальним секретарем Тернопільського обласного фонду культури Святославою Ященко, головою Ліги україських жінок Ольгою /Кулковською. Це були незабутні хвилини єднання 1 братання українців надзбручанського та присеймівського країв.
Незабутні враження винесли чернігівські й копотопські просвітяни із творчого вечора голови Тернопільської міської «Просвіти», знаного лікаря і наставника студентів-медиків, поєтеси Дарії Чубатої. Пе було справжнє свято духовності, де царювало Слово, Мелодія, Образ.
Камерний зал теа був переповнений. Гут були 1 тернопільські пости Марта Чопик, Олег Герман, Володимир Вихрущ, і професори, актори, музиканти.
Господиня вечора чарівна пані Дарія Чубата зібрала па театральну гостину весь цвіт Тернополя.
Ле загубилися у цьому вирі почуттів 1 переживань ії представники Сумщини та Чернігівщини. Ми передали просвітянам Тернополя касети з піснями Сіверщини, Гетьманщини, Слобожанщини, а також краєзнавчі матеріали. Гворчі контакти, зав'язані в Галичині, уран пригоді при проведенні днів Козацької, Стрілецьької слави в Конотопі, Батурині, Крутах.
Без сумніву, творчі, патріотичні контакти між осередками «Просвіти», Козацтва, Конгресу української інтелігенції Галичини й Гетьманщини, усіх патріотів України, додадуть сил і енергії у відродженні духовності та соборності Української держави
Анатолій СОБОЛЄВ,
член Спілки журналістів України
члем Конгресу української Інтелігенції м. Комогоп Сумської області
Шефр-редактор Павло Мовчан |
7 іти» «СлоРа Й Українське Відповідальнин редактор Любов Г олота| | Товариство "Просвіта" Родколегія: Ярема Гоян, імені Тараса Шевченка Анатолій Журавський, Рекстраційно. СД Анатолій | Шогрібний, БІД 16.03.1993 р. Олександр Іономарів, нап ШОщук нн пит,
1 рн
нав оооз й
уж ьо
о ч кун пн
"ин - я гів
я,
-
-в я " ча - РРРАЛЬРЕРИ АМИРИРМ ж коді акту ка жахи ково о б
ОКО ОО
г Й -
т
М "Р паипинуцчни? речо
«лк
Спало на полотнищі білому Людино Біло Розбудили її - сполотніла.. Випросталася, здивована, й не то питоє, не то стверджує «Як довго я спопо! Навіщо ти визволив мене з добровільного полону Світла, художнику? »
а ось усе навколо неї оживає, міниться барвами, прозоріє, світиться -- внутрішнім вогнем, Не позиченим - влосним, оживленим посвітом душі художника, що сам по собі - Іскра од ватри Божої. Оживає й людина, народжена творчою уявою мистця, и повопеньки починає радіти красі Світу Божого Чорується нею й чарує її
«Я тут житиму вічно, я літатиму тут! Люди подорують мені крила», " ДОДОЄ, збентежена, г СВІТЛО ВІД СВІТЛО, Крихітко Душі свого творця, дитя його уяви
|дет, як і мистецькі образи, кажуть Філософи, «ширяють у повітрі», або ж у «ноосфері» - 30 Вернадським; кожний їх здатен упіймати -- витонченістю душі, магнітом неупередженого ума, небуденного розуму, упіймавши, -- переплавити в горнині власного сумління, перш аніж поділитися «СВОЇМ», позиченим у Бога, котрий є Словом | Образом, Барвою ! Метофорою, із ближнім -- землянином.. Що є шляхетнішим за це? -- Нічого!
Галерея «Грифон» Костьольна вулиця, будинок ч 6 Виставка робіт художника Володимиро Гарбуза. Туті
Знаходиш тимчасово утрачене, аби знову губити його в суєті буднів, віднаходити й нести -- і пронести, не розіллявши в Пустоту - життям -- Світло| - серед дос бодай промінчик іскру бодай палах ось -- заполюєшся Вірою. Спорідненої - ніби рідної! - Душі
«Я вірю в Світло серед Хаосу, у вічний рух | космічну енергію творчості -- рух думки, інтуїцію, скорби підсвідомості й Любов»
Ось вона, заповітна стежинка до дверей творчої майстерні художника, його Обіцяної Землі, його святая святих - кузні, де народжуються метафори-образи. Не ударом молота по гарячому залізу - звихреної крові в калотопо скронь, гарячою магмою творення
Серце тріпоче все гучніше: знахідко! Мис тецьі насос -! В ОДНІЙ особі І, це не затісно Це те, що греба, аби залишити по собі пюдям бодай штрих, бодай відлуння барви но невловимому для багатьох смертних полотнищі Часу
зба не виникає із Нічого Підсвідомість - Не студня, видовбана обияк у крихкому розсохлому камені безчасся, де живлющою вологою й не снило. Це криниця, наповнювана досвідом століть, роз зачерпнеш кришталю студениці и -- Очікум, поки випрозориться спьозою ген там, но Дні, ново, смарагдова росинка Здобувай ! неси обережно, аби не пролити чи неупевненим порухом не злякати, не засвітити постороннім пекельним -- світлом
«Ге можу заснути. Уява малює нові обрози. Скільки їх? Одна мить, а їх безпіч. Що це? Прожити життя, відчути ту щасливу мить у космічному бозмежжі»
Космос укроїнського народу як невід ємнао складова -- неповторно и гармонійна - Всесвіту, Людства "" Ось головне джероло натхненчи художника Володимиро Гарбуза. Живий кос: мос, прозорий, не застиглий безпорадною комахою у каломутній гущі смопи-бурштину Перлини міта нашого, що грає барвоми пвеселки: весолкао ба за лягло на контур маїтО!
Тим 1 црино пивий, що має власний о вишуканимйм - лад у Ладі світовому Нічим не зпрш анітичного грецького чи римського Бо сам зрізані піком Ровесник сомеі риту - мопи порших - Зомних іо «- богів
Здреса "Слова Просвіти" - 252001, Київ-1І, завулок Музейний, 9, Всеукраїнське Говариство «Простшта» їм. Тараса Шевченка. тел.228-01-30; Е-таїй: З.ОУО (Ф РКОХУІТА. іпісгсот. КІЕУ. МА
Індекс 20617 «Зам. Мо ОЗЗООО! Наклад 2000
| -аїни» Виготовлено з готопих фотоформ на комбінаті «Преса України»
жо ол
є Піта минають, мовив кКлоОсСик, но мин АЛІТЬ Прозориться кристолізується тонкоткОмме "Ого мереживо у космосі нашої Душі мі, ме поверненням поганських богів іІненолі п ПеІН АЛ іхніх СТОРОДОбвВНІХ суворих пикій незогнуздоних СТИХІЙ нО ДОЗОХТИСЯЧчЧОЛІТНІ ЖИВІ кривав:! роми
С паситепя ОМПОДКОВОЮ міШшОаНнНИнНОЮ ЗПОВІСНОчорних фарб " корміном Іі бірю 10Ю, ПЛОТТЮ духом бара ЖИВОЮ мА гафорою "творення нашого неповторного Укроїнського (Світу
«Людство... Конкретна людина. 3 якою місією вона з'являється на Землю? Результатом яких дій, енерпи, звуками якого оркестру воно сюди подає? Падає, щоб зоземлитись, замупитись, зогубивши скрипку душі, І стати манекеном, керуючись підСсвВіІДОМИМИ ІнНСТИНктами білих і чорних богів, виконуючи кожен спою роль, визначену воеликим диригентом Всесшту»
Диригент У Всесвіту Один Сприймаємо лише мого по різному - Діти різних рост нородіа У кожного роду - своя космогонія, своя уява про Труди т Дні Творця у вепикій кузні Всесвіту Не зідоємоОо точно про все, пише по дотичній до влосної душі она -- єдина нашо сутність, спроможна збагнути бодай на макову зернину Велике и розмовляти Зі Всевишнім Розумом У якими переллється - рано чи ПІЗНО, Залежно ВІД ступені прозорості, скинувши вС! земні СУЄТНІ нашарування. Космогонія України - пласт, який
БАРВ ЛЯГЛА "А КОНТУР МІТА
Творчість київського художника Володимира Гарбуза: ремінісценц
//
чекає своїх невйтомних пошукачів, здатних зазирнути зо грань Промайнупого, за пепену тТисячопіть | ПОДІЛИТИСЯ побаченим з ближнім НІ, тут не поможе ІНТМІЦІЯ - потрібне щось більше ВІД ШОСТОГО відчуття треба почути голос предків, загублений у генаох Художник Воподимир Гарбуз -- ОДИН Із тих, хто чує том гопос, який иому нашіптують біліянголи - прозора субстанція Божественної СУТІ | Вім крізь музику душі переплавляє його, цеи голос, на мову борв - току прозору, педь окреслену, апе живу - всепрони: каючу
«Музика. Чи вміємо ми слухати музику Всесвіту? Чи відчуваємо, як б ється його серце? Чи відчувоємо ми біль Землі? І чи по-справжньому ми кохаємот»
Що водить сонце і світила? - Любові! Любов як головна заповідь Божа, водить І рукою мистця. Народжуються обрози. Постає дитя Світла на папері, і Опідне перед ним одним незчисленне вОінСтТвВО темряви Справжній кудожник - це не просто пюдина, здатна пише вдало поєднувати фарби, створюючи ілюзію гармонії. То - місія звичайних малярів. Побороти темряву, позмагатися г на життя, нено смерть, с із аСемогутнімМ воїнством самого Князя Пітьми, вистояти в цій боротьби " МІСІЯ вибраних бо вони г наближоють своїм жертовним боготтям душі, Своїм натхненням царство Світла, їм дано збагнути те, дочого навіть не дано доторкнутися простим смертним
«Мистець повинен відчувати себе духов-
ним воїном, фізичним смертником і генієм І якщо мене хтось запитає, чи відчуваю я себе генієм, я відповім: «Так! Я геній, я ген того
приспаного великого, що знЄється народому
У кожного справжнього мистця є справедлива | провдиво мірко про власну цінність - мірхо величі свого топонту, Кожен вепикий художник творить СВІЙ міт - неповторним ! цшкоВим мо" иперш для себе, а отже, и не байдужим для загапу: сірість, камуфльована в ілюзію Краси викликає ОГИиду, ВвІДШТОВХУЄ усіх
Міт до міта творять вони живу конву істОриї народу, свідчать про хвилини-миттєвост мого величі и СТОПІТТЯ ВІДЧаюЮ Наблпиж ати Оці хвВИЛИНИ, бути свідками їх народження, ставоти творчями їхніми й світити в океані печалі світовоО! моякОм незгасним - місія справжнього художнико Воподимир Гарбу з" поет перо : пеналя - якроз у є Одним 23 яскравих, тривких у чає! СОМИ твороми маяків, містОонером С вітпа У кроїнського Світу, як-от! кумир МОГО, «асонцепоклонник Вон ГО! » -- ГОПЛОНДдСЬКОгГО Сонцепоклонник о бо добровільний спуга, не роб найвищого світило А спуги Сонця - бо є « пуги Божі
До них, спасенних вогній - Ос грівців Світло, запалених їворцем а океані Хаосу вселенсько! ночі, -- летять спочити спраги Краси душі, 997 зігрівшись, продовжити свою невтомну ! ТРИВОМУ путь по бвисхіДНІМ, аби наблизитись іще бодай мо чани до Найвищого Світло - Не зрівнямного
езгоОСсноОГго. Вічного! | Тобільше Ь мояків ТОКМА кох тер"
просштпеногяскравих було на цих шпя їй ю
нистих, ТО и не питОпи б ми СОМИХ себе сором пюдям «Хто ми?д Для чого живемо отут, НО ЦІЙ ЗОМЛІ обіцямій ном Богом г
| не питали б нас оті, здушею чорном, п | Зродливі «Хто ви? Які що в Бога укроїмціу ю нео ОУДІіТьЬ, хай пічно спить на ПОЛОГИ" Людим Біпої»
Усім віДдКрипаОСЬ би намоймщо тоїмо Се Божі Вогники Любові
Со пюди!
дте
Володимир ГЕРМАН