Сторінка · с. 10сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №43 за 1998 рік
Слово Просвіти, №43 за 1998 рік
Р ЕР РА
«ПРОСВЯТІ М»: 1868 - 1998 |
і ; РУ ів і і 1
Шановна редакціє!
роком 1 Різдвом Христовим!
| 1 щоб і надалі Ваша У подвиж ницьку працю на благо України. Хочу побажати, і патріотична наснага не згасала.
Особливо цікаві Викликає інтерес України, твор
Кам'янське
складає рук. В році, що пам'ятний знак
Влада тільки прийняла
листо Кам'янське) лиська громада
мені очолити п діяльність.
У У цій справі подає Ваша газета. Жаль, що рідко витодить. статти про стратегію державної мовної політики сьогодні. інформація з місць. Бракує нам, просвітянам Соборної 1020 стилкування, обміну досвідом т росвітянської роботи.
товариство «Просвіта», незважаючи на малочисельність, не минув, нарешті вдалося миром, толокою поставити «Жертвам голодомору 1932--1933 років у мастил Кам'янському». рішення про його встановлення, а насправді протягом
трьох років саботувала його виконання.
1997 року створили то Шевченківські дні та 55-
р лиської «Просвіти» т його зустрічами відмітили ту річницю створення УПА. Провели літературні
вечори до 100-річчя Є. Маланюка та 90- річчя О. Теліги.
На завершаль ному засіданні міської
«Просвіти» ми визначили двог кращит
заріна и 1997 р. за показником «організаційно-творча робота», Це добродії ойтюк Петро Андрійович (зв'язківець УПА) -- за організацію хору міської
«Просвіти»;
злючий ЄСергій Дмитрович (літератор) -- за органазацію
"мтературних вечорів, присвячених Є. Маланюку та О. Телізі.
ам, просвітянам, нерідко роблять закиди щодо національного консерватизму |хуторянство) і шароварництва, мовби нав'язуємо людям віджиле, зношені від частого ужитку народні цінності.
Однак міська «Просвіта» не обмежується на шляху держовно-культурного відродження тільки загальновідомим. Серед нос - не тільки консерватори, а й новатори. Одним із них, подвижників нового, є літератор Сергій Злючий. Йому належить проект літературних вечорів «Забудіямена». Мета цих заходів - повернути маловідомим видотним ношим митцям-українцям належне місце в пам'яті і
ВІД ПОРИВУ ДО САМОГО ЧИНУ
зою поетки життєвий «гарячий фінол» - тортури в гестапо і розстріл в Бабиному яру Олени з її спільниками.
Перед аудиторією постало окреслене долання меж в поетичних візіях талановитої героїні. Їх блискуче передала заслужена артистка України Людмила Михайличенко.
Олена Теліга сповідувала поезію чину. Споглядально відстороненість від бурхливої епохи, коли вирішувалась доля України, була їй непритаманна, Поетеса трактувала особисте життя, «мов корабель у заграві пожежі». Шукала самобутній шлях життєвого самоствердження: «У житті нічому не молитись», прагнула подолати межі буденщини, як у поезії, так і в бутті.
Кроленецькі проєвітний (злійа напрашо).;
Литини, Ваєнль Сухомлин, Ніна Вітушко,
р Як Р й й Р
б СНАХ У,
07 об кеди рано ПО 0 С м
Що не кажіть, а найдорожчий дарунок той, що зроблений своїми руками...
Юні артисти молодіжного гурту«Квітуча калина» Кролевецького міського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка вдягнені в українські національні костюми, які вони самі зі своїми рідними пошили і вишили, зокрема В. М. Островська, Г. П. Дячокі О. І Братчина. Візерунок «калинової» вишиванки створив член Спілки художників голова товариства Іван Петрович Дудар.
А матеріал для костюмів прислав із Нью-Йорка поет Зореслав Зорян. Він же
запропонував назвати молодіжний гурт «Квітучою калиною». Ще й гімн для неї
придумав: Ой зацвіла калинонька В Сіверському краю.
текст опублікував «Кролевецький вісник» (районна газета) 5 листопада 1994 р. Вдома спонсори мовчали, але газета перелетіла океан, знайшла земляків-благодійникв.
Вдячні ім безмежно юні просвітянилукашівці. Так, лукашівці! Бо продовжують справу нашого великого земляка Миколи Олексійовича Лукаша щодо відродження рідної української мови і культури. Вони вже не раз виступали перед глядачами з піснями, віршами, сценками.
На заключному концерті ПІ фестивалю «Кролевецькі рушники» гурт «Квітуча калина» виконав літературномузичну композицію «Тарасові рушники» на слова талановитого кролевецького поета Василя Сухомлина.
. // ржиттєдіяльності сучасних українських гро- Артистка театру Валентина Галенко, на Заспівали соловейки Музичний керівник - випускник Доне- . -/ рмодян. диво схожа на Олену Телігу, репрезентува- В зеленім розмаю... цької консерваторії Володимир | (Минулого року основна увага зосере- | ла кращі публіцистичні здобутки поетеси. Прислала матеріал для костюмів, а Куриленко. Р дипась на представниках Прозької Перейнятись героїкою життя і трагічно- | такожнамистої барвисті стрічки і пись- На світлині І. О. Яковини: фрагмент - рпоетичноїгенерації, що сповідували героїчну | офірною долею патріотки було б неможливо | менниця Віра Смерека, що нинімешкає КОМПОЗИЦІЇ. Ме | |Музу, а саме: Є Маланюкові, О. Ольжи- | без допомоги струнного квартету костелу Ї в днгаїї Уч елізі. Ці особистості славні не | святого Миколая у складі Олександро За- Так наші колишні кролевчани (а нині Іван ДУДАР, « непересічними талантами, а й | левського (альт), Олександри Пролєско | відомі громадські діячі української голова;
о лідовним, аж до самопосвяти, 2. м, ймення якого -- «націоналізм». грою героїчною поеткою було 7 та. Вшанування її 90-річчя грудня у музеї історії міста. ературного вечора можна вважати натхненний порив у безвість до безсмертя, втілений в образі героїні вечоро на запрошенні-анотації |худ. О. Чегорка) і на портреті художниці Наталії Злючої. Організатор і ведучий вечоро Сергій Злючий розробив його сценарій.
Перед зоповненою вщерть глядацькою залою постала блискуча аристократка із оодини укроїнця І. Шовгеніва, що все своє недовге, як смолоскип, життя (1907-1942 рр.) долала межі на шляху до рідного народу, аби злитись з ним. А меж тих було забагато. Народилась у Петербурзі, з початком революції 191 /-го тато перевозить сім'ю в Київ, де стає міністром в уряді УНР. Потім втеча за межі Радянської Укроїни | навчання в Подебродах |Чехія) Вступ в ОУНІ і прихід з початком німецько-радянської війни з похідною групою мельникійвців в омріяний Київ для облаштування укроїнського життя в окупованій столиці. | нарешті, передбачуваний пророчою Му-
Без коментарів
(керівник квартету, скрипка), Олени Калашник і Лариси Міхолап (віолончель).
Чудове художнє тло первісної життєтворчої стихії відтворив у своїх малюнках художник Олександр Чегорка.
Не склався б цей многотрудний вечір (про що відають всі його учасники) без спонсорів-меценотів: народного депутата Верховної Роди Миколи Боайрака, підприємців Артура і Раїси Вакуленків та Лідії Слісаренко.
«Коли стихли аплодисменти на сцені вигулькнула дівчинка-україночка, що, зціпивши кулачки, з дитячим запалом заспівала «Боже, Україну збережи». Важко було втримати сльози... Ця чинна поривність дитини стола справжньою винагородою учасникам літературно-громадського дійства. Вона підтвердила, що Олена Теліга долає останню межу - забуття і продовжує воювати на полі ношого наоціонольного сумління з партачами і нищителями українства.
Віктор КРАВЧЕНКО, голова Дніпродзержинського міського говариства «Просвіта»
діаспори в США та Англії) відгукнулися на наївне питання: «А може, знайдеться спонсор?» Цим питанням супроводжувалася фотокартка, де юні просвітяни були «у позичених костюмах». Цю
фотокартку і невеликий супровідний
УВАГА! ИДЕ СУД ШЕВЧЕНКІВСЬКОГО РАЙОНУ
2і жовтняц р я бувсвідком такої події. В суді Шевченківського району м. Києва слухалася рутинна справа про спадок. Позивач подала складену українською мовою позовну заяву й, одержавши від судді Л А Осіпової дозвіл, розпочала виклад своїх вимог теж українською мовою. Суддя перервала позивача | наказала виступати російською мовою. Між суддею й позива-
чем відбувся у присутності повної зали людей, що прийшли на суд, діалог, який відтворюю дослівно
Суддя: Ми договорілісь говоріть русекім язиком
Позивач Хто це «ми»? Я не домовлялась з Вами про це
Суддя: Не все українским язиком
здесь владеют
Позивач; То хай виступають мовою, якою володіють, а я буду виступати на державній мові.
Суддя: Протокол надо вести не на двух язиках, а на одном, русском, і поетому прошу Вас перейті з державної мови на русскій язик |
Позивач: Ні, я буду користуватися тією мовою, якою розмовляли мої батьки, мо-
РЕ РЕ
Ніна ВІТУШКО,
відповідальний секретар Кролевецького міського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка
Сумська область
вою моєї покійної матері, мене цієї мови. Мати за. спадок приватизовану квартиру І д: и захопив відповідач, що це має чу, ам покійної: матері жодного ко мо суддя, до того ж, хоче материну мову. Не мож
яка навчила 1иШшила мені
тим, ні з іншим Чі з Суд було В « " - іерговинм в й Отже, суд іде раз Пперенес ено
вань
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
