Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Сторінка · с. 14сторінка оригіналу ↗

Слово Просвіти, №43 за 1998 рік

Слово Просвіти, №43 за 1998 рік

мі | | -кі Р / МОГО мВт м - по і че сел ВСЬОМУ свати (лово ПРОСВІТИ Це слова з української про Устима Кармалюка, двадцяти років боровся н смерть з поневолювача ГО -- польськими патифундистами. Спів намулюбленішу поміж коза чею сущими, летючи над безмежми, сибірськими просторами, які Устим Кармалюк свого часу, втікаючи з сибірської каторги, аж тричі переміряв ногами уздовж і впоперек. Співав я і думав: «Ап сонних кармалюків удобрили ру б'Рр род своїм білим тіломі» ново нлоодои да» - сказав би староруськанал ць. Та лягли у вічну сибірську у не лише політичні засланці, безкомпромісні вороги царського | більшовицького режимів, а й мільйони українських селян-переселенців, зірваних насильно з рідних місць лише тому, що, за висновками російських вчених, «для созданія крєпкого бар'єра на путі пронікновения в Сібірь ! Дальній Восток желтом раси (китайців. -- М. Л.) наїболєє ГОДІТСЯ малоросіиській елємєнт». Простою мовою кажучи, українські переселенці доказали, що вони вміють не лише добре працювати й оборонятись від китайських розбійників-гунгузів, а й мирно, не принижуючи національної гідності, співжити з місцевим корінним населенням -- бурятами, якутами, тунгузами, остяками, чукчами. Може, тому особливої пошани зажили ріитські українці в бурятів-автохтонів. юблять і шанують українців й представники інших народів колишнього СРСР, яким Сибір став за другу батьківщину: росіяни, білоруси, татари... 13 грудня 1997 року водній з найбільших концертних заль Іркутська, в якій національний центр українців «Клекіт» проводив Свято української культури, не було, як-то кажуть, де г яблуку впасти. Українців вітали представники національних центрів: російського, білоруського, татарського, бурятського. Представники захоплювались не тільки величною красою української народної пісні й танцю, а й українським світлим розумом та роботящими руками. За всі дні перебування в Іркутську, спілкуючись з членами різних національних громад (в тому числі й російської), ми жодного разу не почули зневажливого «хоОХоОЛл» чи «Хохляндія». На моє здивовано-радісне «чому», росіянин, вочевидячки інтелігент віДПпПОВІВ: -- У нас, як ви знаєте, дуже суворі кліматичні умови ії виживати в них ми можемо лише гуртом, не чванячись і не принижуючи одне одного. Будетев Москві - так і передайте: чеченської бойні ми не допустимо. Нехай не надіються... Свято української культури вдалося на славу. Та й не могло не вдатись, адже більшість солістів обласної філармонії та музичного театру -- наші земляки, емігранти в першому поколінні. Нас не покидало дивне відчуття, що ми не в Іркутську, ав Києві чи у Львові - так багато питомих українських прізвищ усміхались до нас із табличок на дверях кабінетів. Іркутський національний центр українців «Клекіт» зовсім юний. Цього року йому виповнилося лише п'ять років. Але й за такий недовгий час 100-тисячна українська громада, відділена від рідного краю багатьма тисячами кілометрів та майже повною інформаційною блокадою (за останні роки перестали доходити в Сибір офіційно передплачені українські газети й журнали, а українські радіовисильні сюди не сягають) самоідентифікувалась, виділила себе з обезличеної маси колишніх «сОовєЕтТСЬькиХ чєЛОвєКОоОВв». Знайшлися на споді скринь прадідівські вишиванки, зазвучало на повен голос ГТарасове віще Слово, українська народна пісня. И почали горнутися до «Клекоту» навіть ті, хто не те що мову, але й прізвища українські давно втратив (у Сибіру царські та більшовицькі урядники часто-густо Вознюків переписували на Тєлєгіних, а Олійників на Маслових), щоб відігрітися біля вогнища рідної мови, пригадати, співаючи разом з іншими, українські давно забуті пісні, а разом з піснями І батька з матір'ю, і рідну землю, яка залишилась у їхній пам'яті казковим Ельдорадо. (На свято прийшла жінка в українському народному одязі, яку разом з батьками п'ятирічною дівчиною вислали в Сибір без права повернення в Україну. | смиться-мариться їй усе життя, що вона купається у Пслі, а вода тепла та ніжна, мов мамині долоні. «Приїхати 6, - тужливо казала, - на Україну. Побуватив Сумах, викупатися б у Пслі хоча б один раз, перед смертю...) Та «на Вкраїну милу» стежки для більшості іркутських українців позаростапи колючим і непрохідним терням. Тим, я до сьогодні тужать за пріснопам ятним СРСРом, прагнуть за всіляку ціну об'єднатися з Росією, варто поїхати до тіє! Росії, тількине до Москви, на яку ще не так давно дружно працювало населення 1/6 земної кулі, а в сибірську чи карельську глибимку, де не виплачують, як 1 8 нас, по кілька років зарплату: б с | народної! пісні який упродовж е на життя, а на ми народу нашота московськими а8іяцю пісню, чине українцями, в Україні ПР - ЗА СИБІРОМ СОНЦЕ СХОДИТЬ Хлопці, не зівайте! Ви па мене, Кармалюка, Всю надію майте. центи «Клекіт» занросиб узяти участь у сбаті поета Олега Свача та нашого спеціального кореспондента Микому Митвина . Та й навіть якби виплачували справно зарплату, то робітникові, інженеру чи вчителю треба у всьому впродовж року собі Відмовляти, щоб вистачило грошей на авіаквиток лишень в один бік... Тяжко живеться нашим братам і сестрам на безмежних сибірських просторах, де заводи г: фабрики стоять, де вічна мерзлота й температура інколи сягає позначки 69 градусів нижче нуля. Але вони не плачуть, не скаржаться, не просять у матері-України допомоги, бо знають, що їїй сьогодні непереливки. | в нас більшість заводів та фабрик стоять, а ті, що зуміли вижити, працюють у півсили. Ї в нас шалена дорожнеча, а заборгованість держави перед своїми громадянами по зарплаті 1 пенсіях сягає захмарних сум. Ї все ж ми вдома, а вони в гостях. Нас, як того міфічного Антея, надихає рідна земля, надає снаги пережити і ці лихоліття. Тож, допоможемо братам нашим і сестрам, розсіяним з волі тоталітарного режиму по безмежних сибірських просторах, зберегти свою душу і серце для України. Тобто для нас із вами. Мені розповіли з цього приводу вельми повчальну історію. Коли до Іркутська приїздив президент Польщі Олександр Кваснєвський, то передусім він зустрівся з представниками польської, чисельно меншої занашу вкільканадцять разів, громади. Коли приїздив президент Чехії Вацлав Гавел, то й він знайшов можливість поспілкуватися із земляками. За нашим віце-прем'єром (на жаль, голова «Клекоту» п. Микола Сильвестров не зміг З січня 1998 року Василеві Стусові виповнилося б 60. Важко уявити його -- затятого, непримиреного -- серед єлею ювілейних промов і вітальних адресів влади, бо, як писав Юрій Шевельов, «поетове серце кровоточило б на кожну особисто-людську й національну несправедливість 1 будувало б пекло для самого себе. Така вже Стусова вдача, пригадати його прізвища) українці бігали по п ятах кілька днів, але він, посилаючись на зайнятість, такіне зустрівся з ними. Тож те, що хотіли сказати нашому віцепрем'єру, іркутські українці передали нам. А ми публікуємо їхні прохання і побажання в газеті з надією, що їх прочитають і належно відгукнуться не лише Президент, а и прем'єр-міністр. Обласна держадміністрація (губернатор Борис Олександрович оворін), надала можливість нашій громаді щотижня, упродовж півгодини ВИХОДИТИ В ефір з інформаційними та мистецькими програмами українською мовою, а також виступати по місцевому телебаченню в обсязі однієї години на місяць. Але через брак інформації з України громада не може вийти в ефір. Потрібні українські газети, аудіота відеокасети. Громада має можливість відкрити в Іркутську Український музичний театр. Для цього ій нагально потрібні оркестровки й клавіри українських опер «Наталка Полтавка», «Запорожець за Дунаєм» та їн. Іркутські українці хочуть мати свій хор і оркестр українських народних інструментів і просять допомогти їм придбати комплекти українського народного одягу (чоловічій жіночі), цимбали, бандуру й кілька сопілок. Громада має намір відкрити в одній із шкіл український клас, з якого в майбутньому започаткується перша українська школа на сибірських теренах. Для цього ій потрібні підручники з української мови, літератури, історії України, українські дер- можливо, й місія поета, кожного справжнього поета» Стусова вдача і місія справжнього поета сформували його біографію: Донецький педінститут, армія, учительство, в 1964 році став аспірантом Інституту літератури, звідки його вигнали у вересні 1965 р. Був заарештований у січні 1972 р. засуджений у Києві у вересні того ж року до 5 років табору суворого режиму в Мордовії! 1 З років заслання в Магаданській області. В жовтні 1979 року став членом Української Гельсінської Групи, за що отримав 1980 року 10 років ув'язнення 1 5 років заслання. Покарання відбував у концтаборі ч. 36-1 в Пермській області, де помер 4 вересня 1985 року. Взимку 1989 року прах Поета перевезено на Україну і перепоховано на Байковому кладовищі жавні прапори, портрети українських гетьманів та інших історичних діячів, нотні збірники українських народних та сучасних естрадних пісень, російсько-українські и українсько-російські словники. Та не лише культурно-освітні програми розробляють іркутські українці. В Іркутську нам неодноразово наводили вражаючу цифру: 40 відсотків державних службовців Росії (депутатів Держдуми, міністрів, губернаторів і заступників губернаторів) - ВИХІДЦІ чи діти вихідців з України. Якби нам спільно, казали іркутські українці, розбудити їхню національну СВІДОМІСТЬ | примусити працювати на Україну так, як працюють вищі державні чиновники-євре! США на іЇзраїль, то українська економіка же б давно постала з руїн. На жаль згадаймо провокаційний вибрик депутата Держдуми Лисенка, який розірвав перед телекамерами український державний прапор), більшість державних чиновників Росії, вихідців з України, заражена бацилою україофобства. Алеїркутські українці переконані, що так вічно не триватиме. Росія й Україна «засуджені» Господом- Богом на довічне сусідство. Тож краще бути нам добрими сусідами, ніж поганими. А для цього треба російським законодавцям не обкладати українські товари драконівськими податками. Не погрожувати закрученням газового та нафтового краників. Не розігрувати краплену кримську карту. А розвивати торговельні відносини на рівноправних І паритетних засадах. Іркутські українці та Держад-міністрація готові уже сьогодні довести світові (не Тільки на словах, а й на ділі), що така співпраця між Росією та Україною можлива. Вони хочуть вийти безпосередньо, минаючи корумповані та збюрократизовані державні структури, на українських виробників цукру і медпрепаратів, підлисати з ними угоди про регулярні поставки до Сибіру українського білого золота і медпрепаратів за валюту чи шляхом обміну на продукцію місцевих паперово-целюлозних, хімічних та металургійних комбінатів. Вести переговори з українськими виробниками Держадміністрація зобов'язала активіста «Клекоту», генерального директора автономної некомерційної організації «Науково-виробничий центр нетрадиційної медицини» п. Ярослава Пилипчука. Тим, хто бажає укласти (на дуже вигідних умовах) договори про регулярні поставки в Сибір цукру й медпрепаратів, просимо звертатися безпосередньо до Ярослава Петровича Пилипчука. Мого адреса: 664009 Россия г. Иркутск ул. Советская, 113, тел. сл. 34-85-83; 34-85-88; 34-85-9Ї; тел. дом. 34-95-15; факс: 34-85-89. ВАСІЛЛЕВІі СсТУуСУу-- 60: Вийшли в світ книги Василя Стуса, його статті, окремі збірки. Його іменем названі вулиці, бібліотеки, школи, літературна премія. Та всі ці традиційні відзнаки 1 вшанування маліють перед його терновим життям, терновим поглядом, важким хрестом, свідомо обраним Поетом. Василеві Стусові -- 60 Попереду -- Вічність і Україна в ній ЗА ЛІТОПИСОМ САМОВИДЦЯ Украдене сонце зизить схарапудженим оком, мов кінь навіжений, що чує під серцем ножа За хмарою хмари. За димом пожарищ - високо зоріє на пустку усмерть сполотнаіле божа Стенаються в герці скажені сини України, той з ордами ходить, а той накликає Москву, заллялися кров'ю всі очі пророчі. З руїни вже матпи не встане -- розкинула руки в рову. Найшли, налетиали, зом'яли, спалили, оон побрали з собою весь тонкоголосий ясир ЗОЛИ 00 ДЗ - о Бодай ви пропали, синочки, бодай ви пропали, чо. х 00 так не карав нас і ляг-бусурман-бузувір З с І Тясмину тисно од трупу козацького й крови, сао С ц. о : Буг почортналий загачено тилолі людським, з о у пеклі запеклім, у райському раї страшнім. 0 а 3 Паси з вас наріжуть, натягнуть на гузна вам палі В і крови натпочать -- упийтесь кривавим вином. Ко ЗК А де ж Україна? Все далі, все далі, все далі м Наш дуб пред ковічницш убрався сухим порохном. З чоло - і чо ем Украдене сонце зизить старапудженим оком, мов кінь наєвтжений, що чує під серцем метпал 43 Куріє рута, кривавим збігає потоком. зх с «сонце татпа реське стожальне разшить наповал Василь С ГУС зт ЖЕ нн

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин