Сторінка · с. 16сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №43 за 1998 рік
Слово Просвіти, №43 за 1998 рік
і ОЇ оте - -
- -
Щиро вітала львівська шгтелігеція гуч- Згадує
оо опацієто тотиляра -- Мидрія С одомору з ного першим 60- річчям Па
імена І вана д Урайка та Максима З з , і ильського, бо 100 С розуміє, що шаОбрагато
з іопілейному калі бамить том, хто спирається на плечі ЖЕ «лорі, що відбувся у актовому залі
Х гитант. А тепер він ої сам став одиим їз них
Коли тридцять п'ять «Акуденн и "и М бр бор вне Пепрлайь Содомора вядечнах а Ре | й. Ж | | і Хо ІЗ і | Іс і о зи ПІТеЛлеК - | рекладацьку туальної сліти, імена яких говорять самі за діяльність а перекладу комедії даривогрець - | себе (леї Купчинський, Ярослав Їсає ПЧ, кого драматурга Менадра «Відлюдиик», то | Роман Федорів, Роман Їланичук, Левко натрапив там на рядки, які стали провідним | Різник, Їгор Калинець, Роман Домбровський, гаслом усього ного подальшого тпорчого, І анна Гурська Борис Гудзяк, Андрій І Тащук, наукового м особистого життя: «Погане поле | Любов Петрух, Тимофій Калишок, Микола вчить мужності». Скільки ж потрібно було | Кобів, Микола Рябчук, Тарас Лучук, Русмому мужності, щоби з такого поганого, | лана Зарівчак та где багато шппих, як 1 занедбаного, витоптаного ворожими зайдами | бажаючих привітати говіляра Содомору з українського поля перекладів з інших мов | трибуни. ГІроте ведучий ювілейної імпрези Андрій (С одомора власними зусиллями ство- | письменник Юоман Лубківський на правах рив родючий лан. Він самотужки зробив | представника влади | р якості начальника переклад повного зібрання творів Горація, | обласного відділу культури при Львівській поем Овідія «Метаморфози» та Лукрепія | облді ржадмшістрації вирішив, що 3 години «Про природу речей», більшої частини | офіціозу вистачає, отож плавно перерів уродраматичних творів Арістофана, Есхіла, чисту частину до дружнього «фуршету», де Софокла, Еріпіда, а нещодавно побачила | продовжилося пошанування ювіляра. Варто світ книга творів давньоримського філософа | подякувати за таку розкіш при теперішніх Сенеки «Листи до Луція». Окрім цього, | нестатках ректорові Медичного університету Андрій ( одомора займається перекладами Михайлові Г Тавловському латиномовної поезії періоду Середньовіччя | Так само на подяку заслуговують актори та доби Відродження, оприлюдніоє цінні театру їм. Марії Заньковецької Григорій наукові трактати з медицини минулих епох, | Шумейко, Святослав Максимчук та Орій знайомить українського читача з піснями | Брилинський, які художньо озвучили перевагантів і притому всьому ще й пише | клади і власні оповідання Андрія ( одомори. художню прозу. Все пе загалом вимагає Ї ще не можна не згадати про присутність стільки різних зусиль і часу, що навіть важко | на товілеї Андрія Содомори його першої уявити, що все це зроблено одною-однісінькою | шкільної вчительки Євдокії Кук, яка пригалюдиною! дала епізод із життя свого славного учня: до У 1992 р. бібліографічний центр | школи Андрій уперто приходив босий, щоби Кембріджського ушверситету у Великій | бути нарівні ї не принижувати гідності бідних Британії відзначив Андрія Содомору «На- | селянських дітей, які вчилися разом із ним, хоч городою ХХ століття за видатні досягнення». | удома мав у що взутись, А його батька о. Весь світ давно визнав нашого українськ (Олександра, що був священиком, ще й досі подвижника на ниві перекладацької діяльності | згадують добрим словом колишні його -- Андрія Содомору, а він скромно згадує | парафіяни. Андрій Содомора -- гідний нащана своєму ювілейному вечорі про ювілейні | док достойних батьків. З роси й води йому! дати своїх духовних учителів: 100-річчя від дня народження Бориса Гена та 60-річчя від часу загибелі на Соловках Миколи Зерова.
Богдан ГОРДАСЕВИЧ
ВІД БЕРЕГІВ СЕЙМУ ДО ЗБРУЧА..
Таким був маршрут краєзнавців, просвітян, журналістів Сумщини та Чернігівщини, котрі побували в Галичині на святкуванні 125-річчя від дня народження поета Богдана Лепкого. На батьківшині автора всесвітньо відомого шедевру «Чуєш, брате мій...» відбулися святочні академії, літературні читання.
а запрошення директора Регіонального центру української книги Надії Волинець (м. Бережани) на ерналидещину прибула група краєзнавців із Конпотопщини, очолювана директором Батуринського історико-культурного заповідника Аллою Олещинською. Представники славетного гетьманського краю взяли участь у науковій конференції, органілованій місцевим педагогічним університетом, у відкритті художньої виставки та іоій леЙНОЇ вистави у драматичному театрі.
Представники козацького Конотопа і Батурина також узяли участь у відкритті пам'ятника Богданові Лепкому в місті Бережанах. Від імені гетьманскої столиці Батурина братів 1 сестер-галичат тепло і сердечно вітала А. Олещинська!
Інша група, до складу якої входили голова Конгресу української інтелігенції Бобровиччини (Чернігівська обл.) лікар Петро Назаренко, фотокореспондент із Конотопа Василь прарето та автор цих рядків, мала зустріч із відповідальним секретарем Тернопільського обласного фонду культури Святославою Ященко, головою Ліги україських жінок Ольгою /Кулковською. Це були незабутні хвилини єднання 1 братання українців надзбручанського та присеймівського країв.
Незабутні враження винесли чернігівські й копотопські просвітяни із творчого вечора голови Тернопільської міської «Просвіти», знаного лікаря і наставника студентів-медиків, поєтеси Дарії Чубатої. Пе було справжнє свято духовності, де царювало Слово, Мелодія, Образ.
Камерний зал теа був переповнений. Гут були 1 тернопільські пости Марта Чопик, Олег Герман, Володимир Вихрущ, і професори, актори, музиканти.
Господиня вечора чарівна пані Дарія Чубата зібрала па театральну гостину весь цвіт Тернополя.
Ле загубилися у цьому вирі почуттів 1 переживань ії представники Сумщини та Чернігівщини. Ми передали просвітянам Тернополя касети з піснями Сіверщини, Гетьманщини, Слобожанщини, а також краєзнавчі матеріали. Гворчі контакти, зав'язані в Галичині, уран пригоді при проведенні днів Козацької, Стрілецьької слави в Конотопі, Батурині, Крутах.
Без сумніву, творчі, патріотичні контакти між осередками «Просвіти», Козацтва, Конгресу української інтелігенції Галичини й Гетьманщини, усіх патріотів України, додадуть сил і енергії у відродженні духовності та соборності Української держави
Анатолій СОБОЛЄВ,
член Спілки журналістів України
члем Конгресу української Інтелігенції м. Комогоп Сумської області
Шефр-редактор Павло Мовчан |
7 іти» «СлоРа Й Українське Відповідальнин редактор Любов Г олота| | Товариство "Просвіта" Родколегія: Ярема Гоян, імені Тараса Шевченка Анатолій Журавський, Рекстраційно. СД Анатолій | Шогрібний, БІД 16.03.1993 р. Олександр Іономарів, нап ШОщук нн пит,
1 рн
нав оооз й
уж ьо
о ч кун пн
"ин - я гів
я,
-
-в я " ча - РРРАЛЬРЕРИ АМИРИРМ ж коді акту ка жахи ково о б
ОКО ОО
г Й -
т
М "Р паипинуцчни? речо
«лк
Спало на полотнищі білому Людино Біло Розбудили її - сполотніла.. Випросталася, здивована, й не то питоє, не то стверджує «Як довго я спопо! Навіщо ти визволив мене з добровільного полону Світла, художнику? »
а ось усе навколо неї оживає, міниться барвами, прозоріє, світиться -- внутрішнім вогнем, Не позиченим - влосним, оживленим посвітом душі художника, що сам по собі - Іскра од ватри Божої. Оживає й людина, народжена творчою уявою мистця, и повопеньки починає радіти красі Світу Божого Чорується нею й чарує її
«Я тут житиму вічно, я літатиму тут! Люди подорують мені крила», " ДОДОЄ, збентежена, г СВІТЛО ВІД СВІТЛО, Крихітко Душі свого творця, дитя його уяви
|дет, як і мистецькі образи, кажуть Філософи, «ширяють у повітрі», або ж у «ноосфері» - 30 Вернадським; кожний їх здатен упіймати -- витонченістю душі, магнітом неупередженого ума, небуденного розуму, упіймавши, -- переплавити в горнині власного сумління, перш аніж поділитися «СВОЇМ», позиченим у Бога, котрий є Словом | Образом, Барвою ! Метофорою, із ближнім -- землянином.. Що є шляхетнішим за це? -- Нічого!
Галерея «Грифон» Костьольна вулиця, будинок ч 6 Виставка робіт художника Володимиро Гарбуза. Туті
Знаходиш тимчасово утрачене, аби знову губити його в суєті буднів, віднаходити й нести -- і пронести, не розіллявши в Пустоту - життям -- Світло| - серед дос бодай промінчик іскру бодай палах ось -- заполюєшся Вірою. Спорідненої - ніби рідної! - Душі
«Я вірю в Світло серед Хаосу, у вічний рух | космічну енергію творчості -- рух думки, інтуїцію, скорби підсвідомості й Любов»
Ось вона, заповітна стежинка до дверей творчої майстерні художника, його Обіцяної Землі, його святая святих - кузні, де народжуються метафори-образи. Не ударом молота по гарячому залізу - звихреної крові в калотопо скронь, гарячою магмою творення
Серце тріпоче все гучніше: знахідко! Мис тецьі насос -! В ОДНІЙ особі І, це не затісно Це те, що греба, аби залишити по собі пюдям бодай штрих, бодай відлуння барви но невловимому для багатьох смертних полотнищі Часу
зба не виникає із Нічого Підсвідомість - Не студня, видовбана обияк у крихкому розсохлому камені безчасся, де живлющою вологою й не снило. Це криниця, наповнювана досвідом століть, роз зачерпнеш кришталю студениці и -- Очікум, поки випрозориться спьозою ген там, но Дні, ново, смарагдова росинка Здобувай ! неси обережно, аби не пролити чи неупевненим порухом не злякати, не засвітити постороннім пекельним -- світлом
«Ге можу заснути. Уява малює нові обрози. Скільки їх? Одна мить, а їх безпіч. Що це? Прожити життя, відчути ту щасливу мить у космічному бозмежжі»
Космос укроїнського народу як невід ємнао складова -- неповторно и гармонійна - Всесвіту, Людства "" Ось головне джероло натхненчи художника Володимиро Гарбуза. Живий кос: мос, прозорий, не застиглий безпорадною комахою у каломутній гущі смопи-бурштину Перлини міта нашого, що грає барвоми пвеселки: весолкао ба за лягло на контур маїтО!
Тим 1 црино пивий, що має власний о вишуканимйм - лад у Ладі світовому Нічим не зпрш анітичного грецького чи римського Бо сам зрізані піком Ровесник сомеі риту - мопи порших - Зомних іо «- богів
Здреса "Слова Просвіти" - 252001, Київ-1І, завулок Музейний, 9, Всеукраїнське Говариство «Простшта» їм. Тараса Шевченка. тел.228-01-30; Е-таїй: З.ОУО (Ф РКОХУІТА. іпісгсот. КІЕУ. МА
Індекс 20617 «Зам. Мо ОЗЗООО! Наклад 2000
| -аїни» Виготовлено з готопих фотоформ на комбінаті «Преса України»
жо ол
є Піта минають, мовив кКлоОсСик, но мин АЛІТЬ Прозориться кристолізується тонкоткОмме "Ого мереживо у космосі нашої Душі мі, ме поверненням поганських богів іІненолі п ПеІН АЛ іхніх СТОРОДОбвВНІХ суворих пикій незогнуздоних СТИХІЙ нО ДОЗОХТИСЯЧчЧОЛІТНІ ЖИВІ кривав:! роми
С паситепя ОМПОДКОВОЮ міШшОаНнНИнНОЮ ЗПОВІСНОчорних фарб " корміном Іі бірю 10Ю, ПЛОТТЮ духом бара ЖИВОЮ мА гафорою "творення нашого неповторного Укроїнського (Світу
«Людство... Конкретна людина. 3 якою місією вона з'являється на Землю? Результатом яких дій, енерпи, звуками якого оркестру воно сюди подає? Падає, щоб зоземлитись, замупитись, зогубивши скрипку душі, І стати манекеном, керуючись підСсвВіІДОМИМИ ІнНСТИНктами білих і чорних богів, виконуючи кожен спою роль, визначену воеликим диригентом Всесшту»
Диригент У Всесвіту Один Сприймаємо лише мого по різному - Діти різних рост нородіа У кожного роду - своя космогонія, своя уява про Труди т Дні Творця у вепикій кузні Всесвіту Не зідоємоОо точно про все, пише по дотичній до влосної душі она -- єдина нашо сутність, спроможна збагнути бодай на макову зернину Велике и розмовляти Зі Всевишнім Розумом У якими переллється - рано чи ПІЗНО, Залежно ВІД ступені прозорості, скинувши вС! земні СУЄТНІ нашарування. Космогонія України - пласт, який
БАРВ ЛЯГЛА "А КОНТУР МІТА
Творчість київського художника Володимира Гарбуза: ремінісценц
//
чекає своїх невйтомних пошукачів, здатних зазирнути зо грань Промайнупого, за пепену тТисячопіть | ПОДІЛИТИСЯ побаченим з ближнім НІ, тут не поможе ІНТМІЦІЯ - потрібне щось більше ВІД ШОСТОГО відчуття треба почути голос предків, загублений у генаох Художник Воподимир Гарбуз -- ОДИН Із тих, хто чує том гопос, який иому нашіптують біліянголи - прозора субстанція Божественної СУТІ | Вім крізь музику душі переплавляє його, цеи голос, на мову борв - току прозору, педь окреслену, апе живу - всепрони: каючу
«Музика. Чи вміємо ми слухати музику Всесвіту? Чи відчуваємо, як б ється його серце? Чи відчувоємо ми біль Землі? І чи по-справжньому ми кохаємот»
Що водить сонце і світила? - Любові! Любов як головна заповідь Божа, водить І рукою мистця. Народжуються обрози. Постає дитя Світла на папері, і Опідне перед ним одним незчисленне вОінСтТвВО темряви Справжній кудожник - це не просто пюдина, здатна пише вдало поєднувати фарби, створюючи ілюзію гармонії. То - місія звичайних малярів. Побороти темряву, позмагатися г на життя, нено смерть, с із аСемогутнімМ воїнством самого Князя Пітьми, вистояти в цій боротьби " МІСІЯ вибраних бо вони г наближоють своїм жертовним боготтям душі, Своїм натхненням царство Світла, їм дано збагнути те, дочого навіть не дано доторкнутися простим смертним
«Мистець повинен відчувати себе духов-
ним воїном, фізичним смертником і генієм І якщо мене хтось запитає, чи відчуваю я себе генієм, я відповім: «Так! Я геній, я ген того
приспаного великого, що знЄється народому
У кожного справжнього мистця є справедлива | провдиво мірко про власну цінність - мірхо величі свого топонту, Кожен вепикий художник творить СВІЙ міт - неповторним ! цшкоВим мо" иперш для себе, а отже, и не байдужим для загапу: сірість, камуфльована в ілюзію Краси викликає ОГИиду, ВвІДШТОВХУЄ усіх
Міт до міта творять вони живу конву істОриї народу, свідчать про хвилини-миттєвост мого величі и СТОПІТТЯ ВІДЧаюЮ Наблпиж ати Оці хвВИЛИНИ, бути свідками їх народження, ставоти творчями їхніми й світити в океані печалі світовоО! моякОм незгасним - місія справжнього художнико Воподимир Гарбу з" поет перо : пеналя - якроз у є Одним 23 яскравих, тривких у чає! СОМИ твороми маяків, містОонером С вітпа У кроїнського Світу, як-от! кумир МОГО, «асонцепоклонник Вон ГО! » -- ГОПЛОНДдСЬКОгГО Сонцепоклонник о бо добровільний спуга, не роб найвищого світило А спуги Сонця - бо є « пуги Божі
До них, спасенних вогній - Ос грівців Світло, запалених їворцем а океані Хаосу вселенсько! ночі, -- летять спочити спраги Краси душі, 997 зігрівшись, продовжити свою невтомну ! ТРИВОМУ путь по бвисхіДНІМ, аби наблизитись іще бодай мо чани до Найвищого Світло - Не зрівнямного
езгоОСсноОГго. Вічного! | Тобільше Ь мояків ТОКМА кох тер"
просштпеногяскравих було на цих шпя їй ю
нистих, ТО и не питОпи б ми СОМИХ себе сором пюдям «Хто ми?д Для чого живемо отут, НО ЦІЙ ЗОМЛІ обіцямій ном Богом г
| не питали б нас оті, здушею чорном, п | Зродливі «Хто ви? Які що в Бога укроїмціу ю нео ОУДІіТьЬ, хай пічно спить на ПОЛОГИ" Людим Біпої»
Усім віДдКрипаОСЬ би намоймщо тоїмо Се Божі Вогники Любові
Со пюди!
дте
Володимир ГЕРМАН
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
