Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

Слово Просвіти, №43 за 1998 рік

Слово Просвіти, №43 за 1998 рік

аб ЗЛ з етрева 1 - воноса З єдиного винятку, який дорівнює найвищим надечнннни - "Слово ПРОСВІТИ а В ЕН чи них - ав но з чна т - нь Чо я нн чий о лк Чі ку зі а у кота У М У ою Ж ХЮ п г. б | п чи ЗО м У ; Мк м м - же чи ТМ У ЧА чо ч че че М м чу. - о Ли чер її і ч М М ч "іх ї ' ДИ рити яні «і тя Р ЧР ча - Ма Р Ра тд її Р ууккк ЯФАТоЮ ча й. Й. я і Наші національні свята назагал невеселі Склалося на те багато причин. І то не лише зовнішніх, об'єктивних, бо ж остаточно дійсність є в значній мірі такою, якою її хочемо бачити чи якою ії бачити призвичатлись, НІ, є тут, може, передовам причини суб'єктивні, що коріняться в нашій психіці, вірніш у традиції нашої психіки, почасти і психіки релігійної Ми значно більш скорі до похоронів, аніж до весілля. Панахида чи голоання, особливо мистецьке, нам припадає більш до смаку, до нашого естетичного смаку, аніж найбільш навіть радісна чи там найбільш двозначна веальна пісня багатющий збір наших народних та історичних пісень має щодо цього цілком виразний характер, що недо 90 згруба відсотків іх -- це пісня сентиментально-ліричного суму чи смут- Ку. Епічного елементу в них майже цілком ракує Навіть жартівливі пісні звичайно є журливо-жартівливі, до яких найбільш підходить класична формула малороса Гоголя: видимий світові сміх крізь незримі світові сльози. Навіть уславлений національний гумор проривається в них зрідка, хоч і дуже раматично, як в єдиній у своїм роді пісні про Байду. Героїчний первень, коли й виникає деінде, То він завжди або пов'язаний з традиційним зітханням, або в чи інший спосіб (прикритий неодмінною «червоною китайкою». Таке явище, як несмертельна пісня роджена авангардними боями загонів Кри- нзроджена «Гей, недивуйтесь, добрії люди» -- р. 1648 -- належить до блискучого й такого роду музичним феноменам європейськогосвіту. й . Нацей фатальний «мінор», на брак «ма- о ожору» в українській пісні, літературі І . ментальності скаржився талановитий співець - Полісся Дмитро | альківський. . Хтось з молодших публіцистів наших уже чаав підносив питання, чому у нас святкують "Полтаву г Берестечко, а не Жовті Води чи Конотоп, чому доба 1917-1918 рр. - це не Київський Арсенал чи Мотовилівка, а саме неодмінно Крути. Ці питання можна продовжувати без кінця Ми твердо знаємо, що князь Олег умер від гадюки, що виповзла з черепа мого коня, і що з черепа Святослава Завойовника зробив собі чару печенізький хан, але вже слабше пам'ятаємо про щит Олега на брамі Царгорода і що Святослав справді! був забитий, але саме вчаатворення ним світової імперії -- від Тьмутараканя до Болгарії. Ми захоплювалися : захоплюємося «Словом о полку Ігоревім», захоплюємося естетично, особливо «Плачем Ярославни», що ним захоплювався сам Шевченко, але забуваємо при тім, що є це твір, пронизаний трапчною нотою упадку київської великодержави, геніальний твір цей оспівує остаточно поразку що є взагалі твором схилку доби, закінчення, а не розквпу, твором, що в німіскряться лише відблиски минулого, повного боротьби, перемог, героїзму, брязкоту зброї, словом, отого самого «мажору» Може, тому співець «Слова» з таким зітханням редує про Бояна, що жив у часи, коли не було ще трапчних роздвоєнь почуття, коли вистачило покласти сво! «віщії персти» на струни, що вони «самі славу князем рокотаху» | Число поразок у нашій історії напевно не є вже таким разючим у стосунках до числа перемог Але тому, що досить різко відділені від себе окремі періоди нашої історії кінчалися, розуміється, упадками, цебто тими чи іншими поразками, а історія наша, хвалити Бога, все ж не кінчалася й не кінчається -- то нові дДОби, в ксторичній свідомості поколінь, починалися силою речей, зі спогадів про поразку. Пам'ять людська не сягає далеко Спогад покоління І той сумарний спогад поглинював і пригашу вав спогад про ва попередні перемоги Так у лрично-чуйній ічуттєвій ментальності народу закорінювався г розростався природним смуток, сформувалася та, а не інша, психімна тональність істОрИЧНО! Пам'яті В поміч цьому процесові прийшла ще и вражлива національна єтика з її вірою в універсальну правду ! в абстрактну справедливють, в священну силу права З такою етикою народ наш зустрічав кюторичні події і мірилом Тієї! етики міряв їх, та - на жаль чи на щастя -- міряє іх до сьогодні ЗвідСль традиційне почуття кривди, що ще міциюїй поглиблювало тоні жалю | смутку в мого душі Не варто тут скаржитися на те чи нарікати є саме так, анешакше Історична ж ментальність -- ін аж - о - - -и Ь чо о З лю о Мк мно аю о Ум У он ре зе | психіка народу не є Чимсь легким до раптових метаморфоз. Варто лише це знати, спостерігати и направляти та виправляти, з вірою, з певністю, що найліпшим ліком на вас національні недуги буде здорове підсоння власного життя Подія, вірніш явище, що називаємо його Крутами, є чимсь, до чого треба й варто підХОДИТИ Інакше, підходити повз окреслену вище властивість національної! психіки і МИМО не! Від того, що називаємо сьогодні коротким | майже емблематичним словом Крути, часово ділить нас 23 роки Доба -- для історика ще замала, для сучасного покоління -- завелика, щоб дивитись на Крути як на певну подію в ланцюгу інших подій А події, Як ВІДОМО, тривають -- крізь нас, через нас. Можна -- чому ні - спробувати подивитися на Крути, як-то кажуть, об'єктивно, з певною, доступною для живих синів нашої Батьківщини тверезістю, критицизмом, розважністю. . Але ж є ще живі люди -- іх залишилося Кілька, що брали участь у бою під Крутами. Вони -- назагал -- маломовні і не люблять ані про свою участь, ані про самий бій оповідати. Коли ж пробують оповідати, слухач залишається незадоволений: оповідають про недостачу амуніції, резервів, слабий вишкіл, брак артилерії і старшини, помилку команди. Пам'ятаю, один з учасників, людина сувора і тверда, пізніш на еміграції ученимй- іолог, просто казав, що Крути -- це тактична помилка та непорозуміння, і все намагався в такім сенсі написані спогади десь видрукувати. Крути -- помилка. Крути -- непорозуміння, щось більш парадоксального і просто блюзнірчого трудно вигадати, а одначе така точка погляду може існувати. Самовидець, тим більш учасник, не можуть силою річи охопити ПОДІЮ В цілості, історично, тим більш усвідомити собі її позаматеріальний, метафізичний сенс . А, власне, цей зміст | сенс Крути мають в більшій мірі, аніж якась інша подія ТІ! ж категорії. | Повторюю, можна вже тепер, на підставі відпоОВІДНОГО, ХОЧІнНе дуже скупого матеріалу спробувати подивитись на Крути історично. | тоді ми побачимо в них трагічний фрагмент, майже епізод певної військової операції, що називалася обороною Бахмацького вузла на залізничній лінії Конотоп -- Київ, чи стисліше -- оборонним боєм нашого війська при станції Крути 29 ачня 1918 року, цебто в тиждень по оголошенні ІМ Універсалу, який змусив ворога розкрити карти і перейти до нормального воєнного наступу на Україну Військо наше мало тоді характер імпровізований. В українізованих частинах бувшої імперської армії в силу багатьох причин велась комуністична пропаганда, якої не устереглися г новосформовані національні полки На загрожений напрямок вислані були найпильніші, може, єдині боєздатні частини: юнаки Військової Школи ім. Богдана Хмельницького та складений з військових студентів та пмназистів т зв Студентський Курень, фактично сотня, що перейшла до історії як головний герои Крут Старшини, безперечно, бракувало, як й артилерії -- була єдина гармата сотника Лощенка, що сам він її обслуговував. Про команду в розумінні оперативному також говорити було б трудно Керував усім молодим сотник, що дістав з Києва певне стисле завдання, яке він й виконував як тактичну задачу, - перешкодити рухові ворожих військ на ліні Бахмач -- Ніжин (а Бахмач уже був запишений), що вела з-над московського кордону до столиці краю. Затримання ж сто-пиці в руках національного уряду мало величезне політичне значення з огляду на пертрактації з посередніми державами в Брест, що саме тоді провадились Завдання своє сотник в міру своїх спроможностей виконував так довго, як міг, цебто аж поки страти не досягли 50965 складу, в Києві не зачався внутрішній путч, а в безпосереднім тилу не опинився збольшевиченийм полк, що зіронії долі носив несподіване ім'я Шевченка Все ж завдання було виконане, цебто полков: ника Муравиова з його військом було зупинено, а їх рухи на Київ 5ули опіанені грати дуже численного ворога були немалі, але й наші були значні Загинуло около 250 юнаків при 10 старшинах, а понадто ціла чота студентської сотні, що стратила вже на початку бою свого командира Чота ця при відступі вночі 29 счня натрапи па на сильний ВвідДДіІЙй матросів !| піСПЯ відчайдушного разючо-нерівного бою була майже в цілості переколена оагнетами Отце, здавалося, все, що сучасний Нестор міг бм записати до свого пітопису - о ни нь. 0 зни РЕ и ниніннанннни зані нен НН ри АНЕСС НН и Народини нового українця Та в дійсності це було далеко, далеко не все! Бо нарід, творячи з якоїсь поді! легенду а Крути, без сумніву, є й будуть однією з найвеличніших легенд нашої! нації, знає, що він робить Народня мудрість інаціональний гени -- ця найвища земна справедливість -- творячи свої легенди г мпи, цебто підносячи дану історичну подію до височин надісторичних, ніколи -- щодо вибору тіє! події - не помИЛлЯя- ЮТЬСЯ Не помилилися вони й у випадку Крут Офіціяльна еліта народу, що несе відвічальність за провід 1917--18 років, особливо ж року т зв революції, а властиво, року упаду Петербурзької імперії року фактичного звіЛьнення ії народів -- а нашого передовам, -- Оофіціяльна еліта ця складалася з інтелектуалістів імперії! На не! сьогодні -- на дистанції майжечверть століття -- ми, ВІДНОСНО легко, можемо мати | маємо усталений погляд. Ми знаємо ії нелише з боку ії суспІЛЬНОГО походження. Ми знаємо її батьків і ту ідейну та ідеологічну атмосферу, в якій вона зродилася : сформувалася Тема тогочасного проводу є темою надто широкою -- ми її залишаємо історикам Відмітимо і підкреслимо лиш найважливіше, істотне В своїй низовій, сільській частині характеризувалася браком національного інтелекту при надмірі емоцій, переважно примітивно-романтичної натури. В свои частині горішній -- вона вражала слабкістю, майже заником національного інстинкту, при хворобливім надрозвою абстракційного, чистрраійського інтелектуалізму. її приспана Петербургом історична пам'ять -- вирішна властивість у таких моментах історії - несягала далі одного-двох поколінь І історична пам'ять була жалісно убогою, навіть у порівнянні з історичною пам'яттю т. зв. маси, у якої назагал вона ще сягала, принаймні, чаав Коліївщини, тієї маси, що на Чернігівщині чи на Херсонщині все ж спромоглася, і то цілком відрухово, повитягати зі скринь не лише козацькі жупани та шлики, але дещо більш промовисте прадідівські шаблі и мушкети. Еліта 17 року, що силою речей була проводом воскреслої нації, рухалася поволі, думала ще поволіш і тому -- фактично -- не провадила Не могла провадити. І тому т. зв маса протягом дорогоцінних днів 1/-го року залишалася без проводу, або хай буде вибачений цей невеселий парадокс -- провід провадила за собою, провід, який, до речі, при тім не виказував велико! охоти, а навіть -- й упирався Бовіндумав поволі, він щойно історично опритомлювався національно усвідомлювався сам, але не через те знаття, яке коріниться в крові ! роді, лише через те знання, яке вичитується з книжок, до речі, досить скромних, як тепер говориться, просвітянських Для справедливості треба ще й ще раз підкреслити, що все це ми бачимо вповні лише тепер, і що це -- аж ніяк -- не є тисяча першою спробою шукання т зв. винних, та ще и, бОоронь Боже, серед старших віком земляків Хоча б уже тому, що від ствердження тих винних ми не відчуваємо жодної втіхи, а саме заняття пошукування винних, коли «вин: ними» були -- незалежно від віку -- цілі групи і стани, - невидається нині заняттям пожиточним. Тут стверджуються лише факти, історичні факти, необхідні) для відтворення дійсності сперед двадцяти трьох літ раз еліти 191/ р. ускладнюється завдяки спогадам живих її молодих І старих представників І їх спізнілій, чисто хінерційній чинності Ускладнюється зовнішнім фактом рясної ніби зрізничкованості тт еліти, партійної | (деологічної І ця обставина створює чисто уявний образ партійної внутрішньої національної боротьби «правих» | «лівих» демократів з абсолютистами, т зв соціалістів ут. зв. комуністами іт п Ця з національної точки погляду уявна боротьба, Коли и була, не мала жодного мацюонального п: РІЗНИЦІ ОО, Між «правими» ї «лівими», оули чисто Формальні паперові або словесні В певнім сенсі на терезах національної боартості, в сенсі національнім 1 Ддержавнім між яким оудь Винниченком, з ОДНОГО боку, а припуєтм Пизогубом -- здругого, жодної кторичної ц 1 національної ріаниці не було, коли не рахува ги рі іниць ОСОДмисСтоОЇ товарик ьЬКОГКкупьту ри та. може, ще в цім випадку культури моральної Один був трохи спанілим щодо літературної моди письменником іїмпери, таким собі мапорочиським Горьким. другим зуп дещо пропінціональним доСстомником тТкї імперіі гаким собі кандидатом на поерального г, нанаанниуеннна но ве ре - рано они но ние бернатора Але обидва переамні сили свого приспаного й окраденого народу. Це варто, хоч між іншим, ствердити тому, що остаточно знаишовшись на еміграції, ці люди, що так скажу староукраїтнського (незалежно від свого віку) стилю, за звичкою, продовжують те, що вони уважають за ПОЛІТИку, займаючись, власне кажучи, чистою поезією, бо розфарбовують фантазією на рожево | соняшно свої спогади, які в дійсності не були і не могли бути ані рожеві, ані сонячні В того роду спогадах умовн! речення «коли б» | «якби» займають, розуміється, надто багато місця і глибоко наївна т зв партійна, в ДІЙСНОСТІ некадопавтина боротьба політичних небіжчиків г бувших людей враз з їх мертво: одженою молоддю, продовжується в зезнадійну безкінечність. Єдине, що 1» гальванізує, -- це, любонь, спільна для вах псевдопарти ненависть до націоналізму, ненависть, зрештою, цілком зрозуміла й сторично оправдана Елту 17 року - а вона жилатв 18,1в 19, сучасне покоління може найліпше уявити собі по тих політичних, а головне, культурних рештках г слідах п, що, на великий жаль, запишаються в нашій сучасності Але и тут не поможуть ані внутрінаціональні псевдопартійні ненависті, ані скарги один на другого, ані механічна т зв полпична боротьба русина з русином. Справа -- значно глибша, що сягає расового коріння, національної біології І дідичностисторичних хвороб Коли шукати універсально: форми, що окреслювала б істотний порок ції! еліти, то хіба найвлучнішою було ствердження 8 ній браку здібност до тривалого самостійного морального напруження, як г до валякого довгого напруження взагалі Цю недугу не можна класти виключно на рахунок вікової деморалізаці в умовах імперії роаиського типу. Це гріх первородним або Дуже давній ие пояснюється перше. Але зацитуймо визнання одного визначного, в своїм чай, Діяча, бо то документ, що звільняє від зайвих дискусій і говорить сам за себе «Події не застали нас свідОМИМИ СВОЄ! мети, членами української! нації, а громадянамитмперії українського походження 1 тільки в ході подій помалу приходили ми до пізнання своїх власних цілей | Чолові діячі наші боялись навіть думати про самостиність | все мріяли про спільний дах. На всяких з здах зацитькували самостиницькі гопоси Наші парті, всі до одної, були копіями московських. есдеки малпували РСДРІП, есери тільки з назви були українськими., радикали"-де" мократи, будучі есери, це були ті самі кадети, рзнячись від останніх постулятом автоном!! и поборювали царат, а не Роаю |! такими нас застала в огні збуджена Україна» (Бол Дорошенко -- «Ювілей українсько: рево" люції». «Дніпро», 1928 рік) Наставлена на лінію найменшого опору. еліта ця уявляла собі це надто ідилічно ! мав'те недодумувалася сенсу правдивої! ситуації, Де жорстока національна боротьба, зручно мес кована ворогом різними соціяльними У" «революційними» псевдонімами, набирала все більшого розмаху та напруження ! ото! мала вибухнути у вай неприховано-лютій національній голизні. Зв'язана тисячма нитка" ми з безнаціональною імперською 1 29 інтелігенцією г вважаючи ту інтелігенцію 29 «сТеїденеїоТеї М'ЕЇЧеї Том старшого» брата приро" Днього союзника, еліта Ї7 р бупа майже цілком несвідома, що сталося : що має ФУТ" | тому продовжувала мислити, власне кам» ми, провінціональними, в піПпШІМ випадков! «провансальськими" категоріями, очікуючи асете! «диригентської» палички з Оуб омпере» КО! СТОЛИЦІ, на яку так гнівно скарживе» ще 9 р. 1925-му Микола Хвильовий Що ж дивного, що, заплнотизована ТИМ диригентом, вона в тих гарячих часах вудограле роль пасивного ніс трументу в руках вором пропаганди -- споч зтку червоної, з! одом 0 Ої але увесь час плинмучої 2 одного ! того я ПіВнІЧНОГО джерела Вона йшла ме "7 «МОСТІ НО, із ВЛЯасноїн іцюнально!: ін'уя ПИВІ витиченій лінії, пише по лінії, витичений ПР зодом імперської нації | тому ! політичне чиНнНнІСТЬ чи еліта чи «права о уйлщіо, зипадку у па бігом ча випередки, якої . пере | Вислід Ззув визначеним гори - Як у асм і авжди серед опти ТЕ! Ом" винятки, тим більш яскраві що нечиклюмя, В гне 3| аду кучи про "ико М Мехновоко" М "ким мамагався збудити чи прищебит» 7 ОПІТІ Мілітарним інстинк і Ти Бупо сумо ОЙ ЗОПіючого в пустині А з аданмо хоч такої Др Пуценка яки витривалютю катом ПяКОнІчНитЮ) Чезаря вперто г ск гемад ТИЧ РАЙ. адупвав Центра льний р ДІ мена к таричнт чзорогів. Даремно ЄСтроката збирем'т ПОДІШНЬОЇ О кмівСського парламемту, Д? рю" Рафеси | ІТнтакови уч каммальу надто ' | и, ві Р у Р Р РН --ондіцютньонції" 11 йо чн п Р У РИ и ери

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин