Сторінка · с. 5сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №43 за 1998 рік
Слово Просвіти, №43 за 1998 рік
Слово ПРОСВІТУ
гручністю обертали виступи героїчного дідуся
п жарі прозиючали мого це спробвжни пвпйеннія к торичної пам ті ні» інакиі Як українським Пурішке амимом », що розуми по М, не пише ме юрвнмклика6о обурення у суголосних Рафесам рідних винниченок ам будж увало СПІЛЬНУ і рафесами НОосСопіСТьЬ У пинничемкиованої більшості і завжди згадується героїчна смерть лік: ря Пуценка ЦЬОГО дивноюного діда смерть з
рушницею, в вояцькій шинелі, рядовиком на фронт великого І9 року Чиоцінять м: пцадки колись увесь трапам цього самотнього, єдиного 8 своїм роді, герогзму!
-ьоОгоОднішньому українцеві характер еліти 191/ р видається чимсь незрозуміло-дивовижним Українець з військовою попкою --не міг без обурення обсервувати зблизька представників пєї еліти вже и тоді, з болем усвідОМЛЮЮЧИ СОБІ, що, хоч не хоч, підПОрядковується п політичному проводові Ба, ще и сьогодні, згадуючи її сперед двадцятьох кілька піт, трудно стриматися і говорити про неї ТОНОМ ІСТОРика
На жаль, мусимо присвятити їй ще два слова
Либонь з лона ціє! еліти вийшло, безмежно-натане на початку Таке зловІСНО ШКІДПИВе підніш, окреслення, як «українізація», цебто українізація України гасло, згодом вико: ристане ворогом всебічно 1 до кінця, зі вама підступно-провокаційними можливостями, що іх давала така двозначна термінологія В нагвній свідОМОСТІ ТОГО роду ДІЯЧІВ ЦіЛа пгантична національно-державна проблематика нашої Батьківщини зводилася переважно до мов: НОЇ, згЛляДНоО МОВНО-КОСТЮМОВОЇІ, Чи МОВНОмундирної «українізації», яка мала б, резуМЕТЬє я, перебіг лапдно-провінціональним,
орони Боже, далекий, не те що від рево: люції, чи, Як Тоді гГОВОрРрИЛОСЯ «авантур»,а й розриву з «братніме народом і «братньою» демократією. Все зводилося, фігурально кажучи, до полтавського діялекту, вишиваної! сорочки г українізованого Отче-наша Але кожен прояв справжнього національного інстинкту, як Військові З'їзди, самочинне формування збройної сили, спонтанічне зродження Вільного Козацтва -- поборювані були цЄЮ ж невинно-іДдИЛІЧНОЮ "ЄлЛІТОЮ З енергією, якої інакше не можна назвати, як самоствердженно-малороайською
З цією суто українізаційною, мовно-мун: дирною поверховністю підходилося и до такого кардинального поняття, як понятяв лади Емоціональний сенс цього поняття, природа влади, ії, сказати б, фізіологія, що так глибинно відчував ворог, -- була для елпи 1/ року порожнім звуком, а, що найбільше, -- Фор: мально-правним, паперово-канцелярійним окресленням
Лпературно політична творчість цієї еліти -- ажчотири універсали на протязі коротких, але неповторно дорогих місяців 1/ року -- ТО довготривалі відпочинкиИ її ПОЛІТИЧНОГО розуму, що мислив зчумацькою повільністю в час, коли історія чвалувала козацьким конем
Аж чотири універсали -- чотири віхи на плутанім шляху, яким, спотикаючись, як сСновида, дійшла вона до ідеї, що мала започаткувати добу А притім треба пам'ятати, що останній універсал -- акт 2/ січня 1918р -- фактично був подиктований об'єктивним хо-
дом зовнішніх подій ІМ Універсал буввир - ванийшй з п рук, майже гвалтом, самою історією: для сліпого було ясним, що іншого виходу, як суверенність, тодішня ситуація не давала | пригадуються слова Якогось з універсалів: «Нас примушено творити свою долю»
Істинно так
ІМ
Отже, зваживши тло ! обставини, повернімось знову до Крут, щоб упритомнити собі їх справжній сенс ! зрозуміти, чому саме ця, анетнша подія, чому саме цей, анеїіншийм воєнний епізод піднісся над ціЛОЮ Країною, як заграва кривавого, але многонадійного світанку, як болюче-нещасний початок, але цілком уже нової -- в історії Батьківщини -- доби, як надто суворе збудження по століттях національного летаргу. | дуже характеристично, що крутянський епізод зразу ж, можна сказати, ще над непохованими трупами ИОГО ж героїв, почав обертатися легендою у всенародній свідомості країни, ба, й поза її межами, навіть у свідОМОСТІ Далекого ВІД перечуленості ворога Причім не діяла тут жодна пропаганда (якої, зрештою, не було), в жодні літературні твори («Скорбна мати» молодого Тичини з'явилася вже ТОДІ, КОЛИ пегенда цілком розпростерла сво! крила) жодне, т. зв усвідомлення мас за допомогою просвітянських метеликів чи вічевих промов
Це були справжні народини справжньої пегенди Це було наочне знамено історії завіса роздерлася, полуда з очей влала":
альші шляхи, хоч не мить освпилисСя агряним світлом ген на далеку віддаль
Колишніи Тичина надзвичайно влучно уняв гой момент в однім з найкращих сво!" віршів
Одчиняите двері наречена иде
Одчиняйте двері голуба блакить -
Очі серце ! хорали -- стали ждуть
Одчинились двері горобина ніч
| крові ись двері 8с/ шляхи Вах у СЯМВІ ! квітах
, треба буде прийти на шлю? ! е09 п аващатися | не розмріяним ДРаТоКаМ ни: гострозорим синам "- внукам дідДуу
| чити ДІЙСНІСТЬ судилося бачи Є перше зірвання паштунків
і тому Крути в час
невільничої комедії. Що ВД Ла перше ' зем ти
революції но 2 то боротьба, адержава
прозріння, що влада:
я -» це воскресіння, то кровізалізо Ітому крути Полтавою
обірвано! по довгих СТОЛІТТЯХ, /: арок Визвольної Війни, ВІЙНИ чароду. г ар аїни з ЖК атною, В"! | оби до опе були початком ново! Д
Доперва Крути
нн
ній Р и ПИННННОМ п Р нні
|
пні ДЕР
аз їсторії України Доперао дата кру! стано айть початок нашої визвольно! реполюци, «
це пчисленні формальні дати, ЩО їх увоязують чи зі скликамням Центрально! Ради, чи то з віддрукуванням того чи іншого ДОКуУМ'ЄМТ Я
Нової доби -- а вона була конечністю -- не могли почати старі, духовно старечі люди, як молоде вино, за Святим Письмом, не нали зають до старих бурдюків Без Крут? навіть
такий акт як акт 2 СІЧНЯ, оув би документом без підпису Бо такі акти мало «виголосити» - такі акти треба чинити
Кривавий підпис ПІД Цим формальним зобов'язанням з дня 22 січня поставили ДІТИ, уапасний первоцвіт нації - Юнаки і студенти крутянські припечатавши том підпис важкою печаттю скипілої на поколотих грудях муче ничої, але й збавчої молодо! крові, першої! крові, пролитої: в нашій українській віІМнН!І
Це було як одкровеніє Це було щось бігуново відмінне І ВІД блакитно-голубих мрій рустикальних романтиків невільничого вчора, гвід убогої дипломатії сілЬьЬСЬКИХ Круті в Злудні стіни контрреволюційного демопарламентиз му, де без КІНЦЯ провадився блюзнірчо-безсоромний торг раба з наслідниками бувшого пана, - впалив годину Крут |
в прокурені та заповітрені рафисами залі вдерлось свіже повітря з чернігівського поля бою та вітер, що приніс брязкіт зброї, враз з гострим ! незабутнім уже назавжди запахом української молодої крові -- першої І найдорогоціннішої! офіри, яку принесла Нація своїй Землі перед обличчям вічного Бога
М
Саме від Крут -- не тільки психологічно, а и хронологічно -- починається в нашім житті тип новітнього українця, тип, що намагається надавати проявам українськості ціни справжнього, вже національного стилю.
Можна сказати, доперва започатковується вже перед тим безформнім невикристовалізованім розтопі -- саме почуття форми 1! стилю взагалі | й
Процес той, спеціально цікавий для сторика культури, був дещо ослаблений чи загальмований на протязі лта и осені 18 року,
ї
- жа
А
мм
ДРРИРУТ
жено
"цу
але зате немало й поглиблений саме в ті МІСЯЦІ В Ділянках т ск культури, Як такої! просвіти, мистецтва, літератури, театру и науки. Тут, натомість, маємо на увазі процес кристалізації національної особовості -- процес, що є и має бути генеральною лінією в розвою нашої культури
Формування новітньої української людини вже в національнім стилі почалося в сфері військовій, -- що було генетично зв'язано з Крутами г іх легендою и що, розуміється, є цілком природнім | зовсім не випадковим Згадаймо, що останній сперед двохсот ли -- період державності на нашій землі був перюдом козацьким, коли державність мала характеряскраво війСсьКОВИЙ, МІЛІТарНИЙ. Навіть офіціяльна назва нашо! держави козацького часу звучала «Військо Запорізьке»
Збуджена національна свідДОМІСТЬ СЯГНУула, може и ціЛлКОМ ПІДСВІДОМО, ДО цих Саме, козацьких традиціи І, може, тому верства, що найбільш була в наші революції державною, в наийстислішім значенні цього слова була саме верства військова, ц. т та, що незалежно від свого фаху в роках революції мала певне військове виховання ий фактично була у війську Твердження таке звучить сьогодні вже парадоксально чи тенденційно Ми тут оперуємо поняттями узагальненими типологічними и на цю тему у нас напевно б розгорнулася довга Дискусія з наведенням винятків, прізвищіт п Аленіна хвилину не сумніваюся, що приийдешніи історик, зваживши ва зацілілі матеріали, муситиме прийти власне до такого, а не інШОГО ВИСНОВКУ.
Фактом є, що тип новітнього українця проявився передовам у війську, бо при фор: муванні своїм набирав військової форми, часто разом з уніформою Є фактом історичним, що бл. п Симон Петлюра на народного вождя виріс власне цим, анетншим шляхом Національний зміст його, що ховався під оболонкою рядовогодіяча передреволюційного типу та чпена демократично сСоціялістичноїЇ партії, наявнився ! розквітнув у боях за Арсенал, при обороні Києва, при облозі здобутті столиців р 18, словом, в атмосфері «Крут», а не в атмосфері розгаласованої залі Малої Ради. Так само, як дальший ріст і виформу
нн нн
тзби тонни тиж ПР ЕН. нн пр
вання мого, як вождя країтїнім обумовлено було його становищем саме Головного Отамана, що безпосередньо Діяв при армії, не серед міністерських нарад та суммивмом ПОЛІТИКИ мого малих сучасників по партійній чи громадській праці |
В процесі кристалізації української ос обис Кота СТетстеті С), покрутянського СТИЛЮ, ролю міцного каталізатора віДОГрРели Січові СТРІЛЬЦІ Це треба раз назавжди ствердити ! г може спеціяльно тепер -- ствердити з притиском Хоча б для тих БДИЧИМЯ капік, що, незалежно ОІД СВОГО ВІКУ, апакають собі іще и нині про «галичан» | «наддніпрянців», несвідомо скомпанюючи підступній чужинецькій пропаганді
Коли б на хвилину уявити собі неприсутність у Києві 1/-го року Січових стрільців, і, КОЛИ вженате пішло, галичан у процес формування національно! особистості (а та особистість не може не бути психічно культурно соборною, бо інакше вона перестає бути національною), тоді б ми наочно побачили в пм процесі величезну прізву г ледве чи пережили б ми епопею великого 19 року з тим розмахом 1 з тим напруженням, з якими вона гриміла по просторах нашої! землі.
Це саме Січові Стрільці -- серед яких провід мали відомі люди з Західних Земель Батьківщини -- це саме вони перші внесли мірило в безформність і хаотичність, закреслили національні межі для отих «широких натур», дали живий приклад застібності й національної, а не якоїсь там -- дисципліни та врізьбили в сувору чорноземну постать перші риси національного стилю. Хай ніхто з т. зв. наддніпрянців не посоромиться це ствердити й усвідомити, ! хай з т. зв. галичан смішно не бундючиться з цього приводу спеціальною пихою чи наївною ідейкою про галицький месіянізм. |
То був природній процес психокультурної комасації народу, сполучений з процесом вичування, видужування від хвороби вікового рабства ізцілення від ісТОриИЧНОГО каліцтва. В того роду процесах заслуги и догани розподіляються рівно на ва ДІЛЬНИЦІ цілості, що хоче бути нацією. -
Це власне Січові Стрільці показали и довели східноукраїнським масам, що військова
умовні знаки: є» - україіськ! мастими. спіль -- Родьшобицькі мабтипи
зе - Україно, клробі, Рромоясщж
шов» - Родьшьої мя, (АЦіої. 9 олідотье - краї, ешуоми.
| коду Випрацьобаї зу Сотник С. Горамко.
дисципліна може обійтися без золотих погонів, анаціональний обов'язок без занадто довгих шликів І -- саме наиважніше -- вони викультивували в собітаку національну чуйність, яка уможливлювала їм дивитися, як-то кажуть, «в корінь» | оцінювати національно-державний стан на Україні незалежно від декорацій | зовнішніх форм. Звідціля -- послух валякий украї наркій владі, поки вона була чи хопла ути українською. І звідціля листопадові
події навколо Києва 18 року, що формально було непослухом чи навіть бунтом, але в діЙйСНОСТі -- лише дальшим тягом їх непереривальної служби Нації
Без Січових Стрільців у Києвіне було б акту 22 січня 1919 року, (я слово, що в нім Є провідним мотивом слово «Соборність», залишилось би порожнім
За останнє двадцятилптя надто було моментів для болю, заламання, відчаю ЧА тинно-зовнішні причини, або т зв обставини, але здебільша чинність своїх же таки любезних земляків часом допроваджувала до розпуки. Її тоді шукалося рятунку в спогадах про недавнє минуле, але не тих спогадах, що-то приємно блищать бо маю на увазі недавнє -- збройне, озброєне минуле
| Тоді виринає в пам'яті на тлі арості и каліцтва -- ціла галерея несподівано-повних, несподівано-характерних, закінчено-суцільних постатей | облич. Вони різні, дуже різні, різні Соціяльно, освітньо, фізично, морально, якщо хочете, и культурно. Але є в кожнім обличчі одна і та сама спільна риса, один і той самий скорч м'язів, у певнім моменті ОДИН І ТОЙ самий вогниквочах - відблиск велетенської,
всезатоплюючої іде! | тоді стає легше І в серце вдаряє хвиля нової віри | дух випростовується «на позір» знову
сь спочатку цілим ряд тих, кого
вульканічно зродила сама земля наша, сам розколиханий революцією чорнозем
8 засніженім морознім Києві смагляво палке обличчя чернігівського Ангела -- меткого, бистрого, влучного, постать, що як би винури: лася з 1/-го козацького віку и опинилася серед авт, трамваїв, телеграфних стрічок ! нез: найомих мундирів
с татечно-селянська -- розважно повільна
р паполаююнанннисиио сно ет о реч "п! б;
оеесаничннния"
але й запекла, постать Зеленого. Він думає поволі, попервах його може обдурити "! обдурювали) якийсь москаль-чарівмик "М нахабно злотоустий жидок, але -- до часу коли він замкнувся нарешті в панцир тяжко здобутої, але вже кремезно-невгнутої віри, він - цей селянин -- рмувся в найкарнішого воїна Націи, що впав, влучений кулею, не своїи давнезній трипільській ниві
Очі -- кольору синього льоду и закучерявлена золотава голова Увесь стиснутий порив г: напруга. Південний темперамент 8 нордійських карбах зовнішності -- це Юрко Гютюнник Отаман. Пізніш иого назвали генералом., Але то не був мого титул
А ось -- інші, що ввіІЙШЛИ 8 революцію 3! сферінтелектуалістів Ось -- двіпротилежності Вічний оптимізм і досада на тих, що вказують дійсність, невеселу, але дійсність, що їі треба перемогти Він усе вірив, що її можна перелетпти -- і, може, Тільки тому він став Петлюрою, «був за Петлюру», як пізніш казали подільсью селяни, у яких у голові прізвище Петлюра стало синонімом Головування, Керівництва, Проводу, як тепер кажемо. А поручнього -- камінне лице стрункого полковника, що гострим зором глибоких вм завжди бачив дійсність, лише дійсність, ту, що її треба було за всяку ціну перемогти. | він її завжди, в найнеможливіших обставинах, умів перемагати й перемагав. Але тому, що він бачив дійсність, Петлюра прозвав його "вічним песимістом» -- і не треба затаювати -- не любив його Але Василь Тютюнник не був песимістом 30 чорнотою нашої! дійсності він -- аскет | лицар -- завжди бачив сяйвний лик Мадони-України | може, тому, що був занадто середньовічний і занадто гостро, майже математично бачив тодішні українські можливості, -- ніколи він не сягнув по військову диктатуру, якої ва без винятку партії від нього з жахом очікували і до якої було -- рукою подать. | |
| от -- очі ніби мрійника, ніби мислителя, може, поета. В них є якийсь туман, якась захмареність далеких обріїв чи глибоких висот. Таранком туман згущується, хмара темніє | з неї вистрілює несподівана блискавка: наказ. Наказ як би військовий, але водночас як би і не військовий, а, власне, скорше вже революційний. Не кожен старшина, навть найвидатніший, зуміє стати віч-на-віч з розворушеним натовпом. | не тільки стати, але знайти якісь єдині, по-військовому короткі, слова, які той натовп чудом успокоюють і обертають його у вишиковані ряди -- майже війська, майже революційного загону.
Таким заховався образ того, що по Петлюрі -- впав на бруці чужого голяндського міста відруки нашого відвічного ворога, образ полковника Євгена Коновальця.
І встають дальші постаті расового полтавця
Мішковського, що, бувши високим старшиною генерального штабу, духом ніколи не був старшиною штабовим і, так-таки, не по-штабовому, на чолі розстрільні, впав в раптовім нерівнім бою. | -- соняшний, завжди переможний Удовиченко. | похмуро-мовчазний, завжди стислий Безручко. | ще Середнапруженої роботи штабу армії, на тлі його механізму, в якім ролю головної пружини грає воєнний майстер -- генерал Сінклер (з тих власне нащадків шведів Карла ХІЇ), поруч Василя Тютюнника, вирисовується висока постать старшици з чисто виголеним обличчям. Це -- Андрій Мельник Він -- молодими і віком, | постаттю. Дуже молодий, як на те високе, високе становище, що його займає, -- становище шефа Штабу Армії. Кажуть, що він у Велику війну був лише поручником, а тепер иому підлягають старі генерали Але -- прошу -- загляньте до штабу в чаа, коли обговорюється чергова операція ! коли, по генерального штабу генералах і полковниках, забирає голос цей молодий старшина Він говорить з якоюсь иому єдиному властивою гдною скромністю Він виголошує СВОЮ Оцінку | СсвіЙ ПОГЛЯД З ЯкКИМОСЬ неймовірно-тонким почуттям такту г міри. З мого гідно! скромності, на очах, виростає щось необорно-чарівне суцільна, нескалічена Особистсть, стилевий, довершений українець, таким, яких ще так небагато, але які прийдуть у майбутньому, зродяться з крутянської легенди. ін такий, яким українець має бути, коли його сформує г довершить власна держава І, врезультаті, погляд моложавого старшини виразно заважує на плані операції. | Тютюнник легко синтезує той погляд з своєю концепцією. | присипаний сивизною | Генерал-Квартирмайстер з пошаною вслухається в уваги молодого Шефа Штабу, хоч цей молодий старшина все ж ще видається йому либонь «політичною» персоною | сам Головний Отаман згоджується з деякими, зовам неоптимістичними, увагами молодого старшини, що займає становище генералісимуса. Бо там, де у Василя Тютюнника були -- кремінь пскра, там у Андрія Мельника були -- криця ! єдваб Була -- якщо так можна висловитися єдвабна криця.
і.коЛИ українській історії судженим буде зробити новий плиг у незнане, але жадане майбутнє, коли Провидіння, що важить на своїх праведних терезах судьби народів | держав, подасть свій знак ТОДІ Думка МІЛЬЙОНІВ полетить сама собою, власне до цієї галерег постатей недавнього, болючонедавнього, збройного минулого. До тих. що вмерли І світять нам своєю несмертельністю до тих, що живуть і життям СВОЇМ -- на наших
очах - творять живу нероз ивні | но національного процесу Р сть історич
До тих, що народипис Х, лися В леген Ту легенду своїми чинам Д висотою утверджують в реальний тягар тієї пеген силу нести в майбутнє
Крут, що И СВОЄЮ моральною
сучасності, ї що моди матимуть відвагу |
й ть
ж. - її г 2 "«ййТО " ЛУ р М 4 да! . Мо, яс - РП Де б 4 кінні | ит. ор б - ГО ма ч - ; п гм о У да ОД уч й й Ра" -" я З ажнеоій Соя ро й ам. ці «Й.С чен Я 5 ержі Ж - у ор МУ М Р | - З Га чий" чі ри "Іі 1 Я ий т - пе чі бю
ф-фійЇ. | ЛО ОО л- .
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
