Сторінка · с. 9сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №43 за 1998 рік
Слово Просвіти, №43 за 1998 рік
-
Слово ПРОСВІТИ
ЧЕР з- - жи 0 - ній -ь оон
На мою Думку, особливої проблеми чи приводу для широко! дискусії явище Румвіри не створює. Власне проблема значно ширша: подолання духовного «вакууму», відвернення небезпеки поширення «ідеології дна», про яку згадує О. Боргардт. Отже, не маю жодних намірів розпалювати полеміку навколо рунвіри, зокрема переконувати такого вправного, ерудованого опонента, яким є автор листа до редакції, - тим більше що, за власним визнанням, він до рунвіри не належить. Тому прошу не сприймати мої нотатки як намагання відмовити когось від його переконань. Просто здається, даруйте, що у випадку з рунвірою идеться не про систему поглядів, а лише спробу самоствердження на роздоріжжях посградянського культурного простору,
Руїна, за умов якоїнації необхідне культурне й економічне відродження, збирання по крихтах ! відновлення втрачених цінностей, не раз наставала в Україні. Сьогоднішня ситуація аж ніяк не гірша від тієї що була у четвертому, тринадцятому збо сімнадцятому століттях. Що некажіть, але ми диспонуємо культурною, мистецькою, релігійною спадщиною, цілком достатньою для подолання можливої! духовної кризи, для національної дентифікації українців у світовому співтоваристві, цінності якого виросли на грунті найбільших репігій світу Тому пропозиції почати якщо не «від нуля», то принаймні звільнившись від набутків християнської культури, викпикають зрозумілий протест. Адже добре пам'ятаємо подібні заклики «відректися від старого світу», що звучали на початку нинішнього століття. Нерідко вони належапли людям, зовні ціЛКОМ інНТелігентним: адвокатам, письменникам. Наслідки надто відомі, аби зайвий раз на цьому зупинятися.
Напевно, створити ситуацію «нульового варіанту» в галузі культури и духовності охочі є завжди. Чи з політичних міркувань, з чи з метою особистого збагачення. За умов сталого суспільства події в цьому напрямку не розвиваються... А не звільненому від культурно-ідеологічних ерзаців пострадянському просторі, де перед тим відбувся культурний геноцид, рясно посіялося згадуване «Біле Братст- 80» ! ніколи не чувані тут громади американських мормонів, що мають обмежене поширення навіть на власній батьківщині. На цьому ж грунті вульгарний атеізм може якимсь дивом сСпівІСНУуУВаТиИ Водній особі з релігійною нестерпністю: «У Бога не вірую, але проти католиків» Пудаїстів, мусульманів, православних тощо).
На вулиці підходить дівчина: «Вьг верите в Марию-Дзви? Нет? Но ведь она Христос!» Цікавлюся: «А вичитали Новий Завіт?» Питання без відповіді... Один священик мені казав, що не має нічого проти католиків, також мусульманів, аот грекокатоликів він не поважає. Мовляв, справедливо у них відбирали храми. Тобто братів по вірі Христовій, які зберегли православні обряди, мову І звичаї прадідів, не любить лише за те, що вони визнають Папу Римського. Ось приклад політизації релігії: попри всі перешкоди останніх десятиліть люди вірують у Христа Спаси- Теля, а їм докоряють Берестейською /ніІЄЮ, що відбулася 400 років тому... Шкода 1 дівчини, що не тримала в руках Біблії, і вомовничого священика. Бо вони Є жертвами того ж таки культурного, ду- ХОВНОГО геноциду, ІЗОЛЯЦІЇ ВІД ЦИВІЛІзованого Світу, багаторічної секуляризації нашого суспільства.
Ще недавно, одержавши членський кви- "ок, партійний неофіт вважав себе палежним до «перших рядів борців» Сьогодні охрещений аза всіма правила- ЛИ» може відчути за собою переважне право просторікувати на теми християнсь- "ОІ моралі. Та хрестик на пальті може бути Відразливим. Це не той безцінний знак темно яхта, що не виставляється про людсь-
Око, а передається бабусею онуці як РОДинний спадок. Та й окрім хрестика, ато чого передавалося з покоління в
олійна. Молитви, релігійні обряди ! зви- | Спогади |: перекази, весь св!ІТ
а
т
ІНШОМУ
християнських цінностей. Чи може притомна людина відкинути це, хоч би як 1 пякав новітній Омелян Ярославськими злочинами хрестоносців чи спапеннями відьом за часів середньовіччя!
Доводиться чути й таке: ця віра, мовляв, недобра, бо в ній сумнівалися. Слабкість такого твердження настільки очевидна, що до нього вдаються, лише киваючи на певні авторитети. Йдеться про скептицизм відомих осіб - вчених, письменників -- щодо релігії. Справді, ще у минулому столітті поширилося захопплення атеїзмом. Сам Чарлз Дарвін, який змолоду не проминав жодної молитви, закінчив життя переконаним у тому, що релігія не дає пояснення створення Світу. Це був науковий атеїзм, а не войовниче безбожництво, якому правив за релігію марксизм. Та навіть вважаючи себе атеістами, ці люди продовжували жити за християнськими традиціями. Ніхто не повернувся у 9 або 4 століття, не став молитися іншому богові. Сумнівалися І святі апостоли: таким є шлях до істини. Сумніви великих, мабуть, були необхідними для того, щоби після перемоги безвірників на 1/6 тверді земної людство зрозуміло, що не марно підіймалося воно сходинками Віри.
З повагою ставлюся до вірувань наших далеких пращурів. Вважаю (їх необхідною історичною ланкою, сходинкою до віри у єдиного, милосердного Бога. Вивчення дохристиянських вірувань значною мірою пояснює слов'янську ментальність, особливості світогляду, обрядовості г багато іншого. Ці вірування згуртовували соціальні верстви, забезпечували сталість племінного, згодом - державного устрою. Та прийшов час зайняти гідне місце серед передових держав Європи, івідбулася християнізація. Все краще -- мудре, людяне, веселе - що було у язичництві, увійшло до християнства. У спов'ян, можливо, найбільше... Але повернення до минулих релігійних культів, навіть якоюсь мірою модернізованих, завжди було тривожною ознакою духовного занепаду, деградації народу, втрати історичних орієнтирів. Саме проти цього виступали ще старозаповітні пророки Ісая, Єремія, Єзекіїль, Осія, Авакум.
За чиїми ж заповідями, Богачи Силенка, жити сучасним українцям? Грамотна людина не мусить щохвилини зазирати до правопису. Це теж, між іншим, ознака інтелігентності. Мабуть, не так важливо, скільки заповідей у Законі. Важливим є те, як вони виконуються. Саме це мав на увазі Христос, гнівно звинувачуючи фарисеїв (від св. Матвія, 23:23). Моральний Кодекс комуністів мав непогані приписи, алечивониїх дотримувалися?
Прибічники рунвіри звикли підкреслювати свій український патріотизм. Дай нам Боже побільше співвітчизникіВ, відданих Народу ! Батьківщині. Але чим живитися, на чому грунтуватися іхньому патріотизму! Покинувши моральні и культурні цінності християнства, шукати духовної поживи у Лева Силенка! Власне, забуття християнських набутків ! призвело до культурної пустелі в більшовицькій імперії. Тим часом навіть у комуністичній Польщі націю вдалося зберегти передусім дякуючи впливу Церкви.
Християнам час об'єднатися. Власне це і є справжньою проблемою, особливо в Україні. Бо коли гудять православ'я - це нібито має тішити католиків або євангелістів. | навпаки. Насправді ж, всякому притомному християнинові болить від цього душа. Болить вона за неприкаяних, забувших віру роду свого... Що ж до рунвіри, то хам собі її прибічники й далі самостверджуються у такий спосіб. Але вірю -- повернуться заблудші сини і доньки (від св. Луки, 15:11--32), : прийме їх Церква Христова з великою радістю
Андрій ТОПАЧЕВСЬКИЙ
Автори відмовляються від гонорару на користь газети.
Либонь, коли батьки обирали ім'я для всесвітньо відомого поета Вулетича | назвали його Анджелком, то благословляли це м'я три ангели Божі: Ангел Таланту, Ангел Випробувань та Ангел Хорватсько! Долі. Бо саме завдяки його поезії довелося мені глибше пізнати душу хорватської людини | природу тих випробувань, які судилися Хорватії в літа наприкінці другого тисячоліття, що принесли їй свободу ! державність, загартовану у вогні народної крові І! оплачену тринадцятьма тисячами людських життів. При кількості населення в три з половиною мільйони цієї цифри достатньо, аби вразити сирітством, вдовінням, каліцтвом майже кожен хорватський рід
«Хорватія - тисячолітня олива, наскрізь пробита, але жива!» - писав поет про цю країну, омиту блакитним Ядраномтоспівану Дунаєм, освячену багаторічними традиціями християнства І цілеспрямованістю, волею до свободи кожного її громадянина
від Президента Франьо Туджмана до найменшого загребського школярика, з яким мені випало познайомитися у передріздвяному поїзді, Який ПОВІЛЬНО котився мимо Загребської опери (точніанької копії Львівської) крізь центр сяючої святковими вогнями столиці незалежно! Хорваті!
Коротка поїздка - всього три дні у Загребії десятки зустрічей - зплиномчасу розрослася в мій «Хорватський щоденник», який Я запропоную читачам у лютневомучислі «Слова Просвпи» Отже,
ХОРВАТСЬКИЙ ЩОДЕННИК
саме завдяки поету Анджелку Вулетичу та послу Хорватії в Україні панові Джуро Відмаровичу зародилася ідея ближчого знайомства просвітян зі славетною «Матіцею Хорватською», г: укладення протоколу добрих намірів з (1ї керівництвом, зустрчей з Союзом русинів : українців у Загребі, письменниками, журналістамитдипломатами, студентами-україністами Загребського університету.
Незабутніми стали знайомства з людьми, які протягом багатьох років зміцнюють предметну взаємодію між нашими
державами Маю на увазі голову Хорватсько-українського товариства мапстра Івицю ГТрнокопа та доктора Младена Ловча, радникацентру «Сувар», що діє в Києві
Як зазначив Посол України в Хорваті пан Анатолій Шостак, україтнськохорватські взаємини посилюються, виявляючись у співпраці науковців, письменників, профеаоналів, підтвердженій свіжими виданнями з історії та сьогодення двох наших народів
(Далібуде) Любов ГОЛОТА
ч
їй Й й | п п сс сп:
оку У
б. ї
1 й УК а їж че Зак,
и
поч
т.
п а
чний чн, 8 Я
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
