Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Мова єдина · “Просвіта” залишається єдиною загально> українською організацією, яка може згуртувати національно>демократичні сили України”. · с. 6сторінка оригіналу ↗

УДОСКОНАЛИТИ ЦЕЙ ЗАКОН НЕ СПРОМОГЛИСЯ Й ДОСІ...

Слово Просвіти, №43 за 2009 рік

Іван ЮЩУК, член Центрального правління Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім. Тараса Шевченка До створення першої непідконтрольної політичної організації в радянській Україні — Народного руху — наше суспільство йшло поступово. Одним з таких перших легальних осередків просування до створення національно-демократичної організації став започаткований Сергієм Плачиндою у березні 1987 року при Спілці письменників України Клуб шанувальників української мови. Роботу Клубу, яка тривала майже чотири роки, організовував і вів автор цих рядків. Поштовхом до створення цього, тепер забутого Клубу стала стаття Сергія Плачинди “А мова — як море…”, опублікована 5 березня 1987 року в “Літературній Україні”. У ній, з одного боку, було непідробне захоплення багатством нашої мови, а з другого — біль і тривога за її долю. Автор статті закликав, зокрема, створювати легальні аматорські клуби, які б сприяли розвиткові й збереженню рідної мови, збиранню її багатющої лексики. Повідомлення про засідання Клубу шанувальників української мови при Спілці письменників України з назвами тем для обговорення регулярно друкували в газеті “Літературна Україна”. Засідання Клубу проходили не лише в Спілці письменників, а й у різних вищих навчальних закладах, у науково-дослідних інститутах, на заводах Києва, і це привертало увагу до національних проблем дедалі більшого кола людей — не лише киян, а й приїжджих. Збиралося нерідко 200 і більше небайдужих — серед них були й Олесь Шевченко, й Іван Заєць, і Віталій Дончик, і Юрій Гнаткевич, і Володимир Мулява, й Олександр Мосіюк — майбутні організатори Руху. На засіданнях Клубу шанувальників української мови, які відбувалися майже щомісяця, дедалі гостріше ставилися суспільно вагомі питання, пов’язані не лише з функціонуванням української мови. Тому в ЦК Комуністичної партії України й запропонували голові Спілки письменників України Юрієві Мушкетику на засідання Клубу пропускати лише членів Спілки за спілчанськими квитками, на що Юрій Мушкетик, звичайно, не погодився. На одному з таких засідань Віктор Терен й оголосив про те, що наступного дня в будинку Спілки письменників збирається ініціативна група для створення Народного фронту України. Подібні клуби й товариства з часом почали виникати по всій Україні. З жовтня 1987 року став працювати клуб “Рідне слово” в Полтаві, очолюваний Миколою Кульчинським. На початку 1988-го створюється гурток національно-демократичного спрямування “Криниця” в Переяславі-Хмельницькому. Цього самого року Василь Червоній у Рівному збирає “Шанувальників рідної мови”, а Василь Чепурний об’єднує небайдужих у Чернігові. У червні 1988 року організовується львівське Товариство рідної мови, головою якого стає Роман Іваничук. У листопаді 1988 року виникає тернопільське Товариство рідної мови, очолюване Романом Гром’яком, одеське Товариство української мови та культури ім. Т. Шевченка “Південна громада” та ін. Активну участь в організації цих гуртків, клубів і товариств беруть люди, які потім організовуватимуть Народний рух України. Нарешті 11—12 лютого 1989 року відбувається установчий з’їзд Товариства української мови ім. Т. Шевченка на чолі з Дмитром Павличком, яке об’єднало в одну організацію всі розрізнені національно-патріотичні гуртки й товариства України. І вже 20 травня статут Товариства української мови було зареєстровано Радою Мі-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин