Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Читацьке віче · “Настав час ввести відповідальність за порушення мовного законодавства”. · с. 7сторінка оригіналу ↗

ДАЄШ УКРАЇНІЗАЦІЮ!

Слово Просвіти, №43 за 2009 рік

Петро ГНИДА, м. Львів — Хто поміж вами українці, піднесіть руку догори! — Піднеслося не більше трьохсот рук. — Малороси! Піднесіть руки! — Піднесло руки майже половина присутніх. — Хахли! Піднесіть руки! — Знов піднесла руки добра третина. — Українці, малороси і хахли! Всі разом піднесіть руки! Це звернення Юрка Тютюнника до солдатів-українців у Криму на початку 1917 року. Так починалась Україна, точніше, її відродження, усвідомлення її мешканців себе окремим народом, нацією. І я вже давно не дивуюсь із такого приємного періоду в українській історії як українізація, яку проводили в УСРР націонал-комуністи. Перечитуючи твори заборонених колись письменників, ловлю себе на думці, як це прекрасно, коли всіх державних службовців змушували вчити українську мову і перш, ніж приступити до виконання своїх обов’язків, треба було скласти обов’язковий, іспит на її знання. Ось бачу, як сидить у президії зукраїнізований більшовик, а навпроти нього огрядний службовець — єврей чи росіянин, учорашній монархіст, що при слові “Україна” завжди лаявся і плювався, й силкується перекласти українською бодай одне речення з “Капіталу” Маркса. Уявити таке сьогодні важко. Хвиля того сміття і шумовиння, якого такі не вдалося загребти 91-го, вже зараз кричить про “насільствєнную українізацію”. Хоч, як на мене, достатньо політичної волі й відповідальності, щоб уже через деякий час чиновники перейшли на державну. Щоб оті вчорашні недоукраїнці й малороси відчули, що живуть саме в Українській державі, а не в якійсь там малоросійській губернії. Що означає українізація держави? Це передусім дотримання Конституції України. Коли деякі політичні діячі прикриваються Основним Законом, із найвищих трибун ллючи бруд чужинецькою мовою, — то це лицемірство. Політик, що клянеться на Конституції, порушуючи одну з найважливіших її статей, — брехун і хам. Після 24 серпня 1991 року були всі шанси створення саме української національної держави. Кажу національної за змістом, а не за формою, бо Конституція України, прийнята, як відомо, на основі Декларації про державну незалежність, передбачає створення саме української держави Україна, тобто держави національного змісту. Звісно, з перемогою на президентських Гнат БІЖИК, м. Нова Каховка, Херсонська обл. То чому ж мовчимо, коли з душі виривається крик? Але де ж кричати? Газети нашого міста (та й області) думки на захист українських святинь і цінностей не надрукують. Майдани для цього ще не готові. Тому звертаюся через вашу газету до просвітян, рухівців, членів інших національно-патріотичних сил, які живуть у Херсоні й області. Херсон відзначає (празднуєт) чергову річницю заснування міста. Свято назвали “С любовью к Хєрсону”. Організатори свята геть чисто забули, що Херсон — українське місто, а події відбуваються в Українській державі. Складається враження, що в Херсоні її нема. Основна величальна фігура свят — фаворит Катерини ІІ, яка “доконала вдову-сиротину”, Потьомкін, що брав активну участь у руйнуванні Запорозької Січі. Ма-виборах номенклатурного кандидата не варто було сподіватись на побудову держави європейського типу. Ті, що ще вчора зі страху ховалися по кущах, стали рівноправними учасниками на політичній шахівниці України. Замість того, щоб заборонити всілякого роду антидержавні й антиукраїнські вияви, нова ліберальна влада пасивністю лише сприяла їхньому розвиткові й розмноженню. Нова надія, новий виток української справи вибухнув 2004 року, коли гаслами помаранчевої революції були громадянські й національні. Але що було далі, дуже добре відомо. За економічними негараздами влада абсолютно відвернулась від таких засадничих умов розбудови держави як національне відродження. Українізацію нині вважають мало не лайкою. А варто було створити міністерство національного відродження чи спромогтися бодай на постанову Кабінету Міністрів про українізацію (чи “коренізацію”), що ґрунтувалась би на 10 статті Конституції. Здавалося б, за створенням державою умов для всебічного розвитку національних меншин із порядку денного зникло питання про всебічний розвиток та відродження власне української нації — корінної, титульної. Бо якщо цього не відбудеться, постає логічне питання: для кого створено цю державу? Якщо не для етнічних українців, то шкода й заходу. Ідеться про те, що держава не виконує однієї з перших і природних функцій, а саме — сприяння всебічному розвитку власної нації. Бо дуже просто можна відповісти у цій ситуації на псевдогромадянські вислови окремих діячів простим і, як на мене, для нас проблематичним філософським запитанням: для кого ця держава і навіщо вона? Якщо лише задля задоволення питомих потреб громадян, то 1991 року її можна було б і не створювати, достатньо переформатувати СРСР. Друге питання стосується так званих докторів політичного клонування. У нас в Основному Законі записано, що Український народ — це громадяни України всіх національностей. І на моє переконання, цей термін, відповідно до нинішніх реалій, сформульовано влучно. Інша річ, коли йдеться про крутійство на політичному рівні. Поняття національності, коли відповідна графа зникла з паспортів громадян України, не існує. Фото Олеся Дмитренка Більш того, із цього питання створюють таку собі матрьошку, коли всіх громадян, незалежно від національності, мови, кольору шкіри, звели до єдиного поняття Український народ. Але коли на рівні окремих політиків та політологів ідеться про таке вкрай неоднозначне поняття як політична нація, то тут уже, як кажуть, приїхали. Виходить, що Український народ поділяється передусім на українську націю, яка і творить, як титульна, його ядро, й інші нації. Потому, виходить (навіть з уст Президента Ющенка неодноразово звучали такі інтонації), українська нація і у свою чергу теж поділяється на різні нації й народності, які заселяють Україну. Тільки нація в даному випадку іменується “політичною”. Корінна ж людність, власне українці, зводяться до, здавалось би, вузькоетнічного прошарку “національно стурбованих” громадян. Ця тенденція, вважаю, вкрай небезпечна. Мало того, вона антикон-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин