Поетичний автограф · “Ми рідні кров’ю, душами чужі. Самотні, мов дерева. Ми вибилися з сил, йдучи на міражі”. · с. 13сторінка оригіналу ↗
Раїса ХАРИТОНОВА
Слово Просвіти, №43 за 2010 рік
* * * Херсонщина, цицьката кавунами, від спраги змучена, від спеки шкарубка, колдобними, розбитими шляхами тікає до столиці і шука,
шукає щастя у три гривні й долі — розпродає свою солодку плоть. Їй зиму їсти огірки солоні, сусідам кутніми її ім’я молоть.
А повесні — барвінки і байстрята, новий сезон відпусток і кохань, і літо на три місяці, як свято, яке життя святкує без вагань.
Молодість
О молодість, твоє ім’я — Джульєтта! Палають очі, серце стукотить… На честь тобі складаються сонети, милуються!малюються портрети, аби подовжити, зловити, зупинить оцю коротку Богом дану мить!
Ти — відчайдушна пристрасна Кармен, що не боїться старості і смерті. Ти головна в святковому концерті. Жаданіша за все! Ти — свято! Ти ще ні перед ким не винувата, царице всіх майданів і арен.
Ти швидкоплинна, наче вибух маку, як перший сніг, як шлюбна ніч. Неначе Одіссей в Ітаку — вертаюсь подумки до тебе знову й знову, як та стара пощерблена підкова, що пам’ятає Запорозьку Січ.
Рояль
Ці карієсні бімолі від болю, від болю, від болю... Хортами по клавішах пальці — за сонячним зляканим зайцем: по клавішах, шпалах і “зебрах", по буднях і святах, по ребрах... Ні ради, ні сили, ні сховку — в капкані дві лапи від вовка. І сльози в очах у красуні, і лапки залізні відлуння.
На риболовлі
Із річкою змагаюсь врукопашну, але Десна потужна й молода. Сміється з мене сивий однокашник і сміх запам’ятовує вода.
Вздовж берега мальки лоскочуть п’яти, аж судаки вистрибують з ріки! Мій любий, я не винувата, що озираються услід чоловіки.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
