Незабутні · “Цей нарід став здаватися мені близьким, його горе й радості зрозумілими, етнографія цікавою”. · с. 6сторінка оригіналу ↗
Незгасна квітка
Слово Просвіти, №43 за 2023 рік
Днями в Чернівцях в обласній книгозбірні ім. Михайла Івасюка письменники Буковини презентували серію листівок “Геній Євгенії” (до 155-ї річниці з дня народження першої буковинської письменниці Євгенії Ярошинської). Євгенія Іванівна Ярошинська – українська письменниця, учителька, етнографиня, громадська діячка, особистість, життя та творчість якої ще досі повністю не дослідженні. Народилася 18 жовтня 1868 року в селі Чуньків, нині Чернівецький район Чернівецької області. Закінчила шість класів народної школи в Чернівцях. Працювала вчителькою на Буковині. Активна дописувачка газети “Батьківщина” й журналу “Народ”. З художніми творами виступала в “Буковині”, “Зорі”, “Літературно-науковому вістнику”, “Зернах”, “Ділі”, “Буковинському календарі”. З 1904 року ввійшла до редколегії вчительської газети “Промінь” (м. Вашківці).
Займалася фольклорно-етнографічною діяльністю. Етнографічні матеріали друкувалися в німецькомовних виданнях (журнал “Wiener Mode” та ін.). Найвідоміші твори: оповідання “Вірна люба”, “Проклятий млин”, “Липа на межі”, “Золоте серце”, “Женячка на виплат”; новели “Гість”, “Адресатка померла”, “Останнє пристановище”, “В лісі”, “Вечірні думки”, “На цвинтарі”, повісті “Понад Дністром”, “Рожі, а тернє”, “Перекинчики”, твори для дітей “Талька”, “Коралі”, “Найбільший скарб”, “Два слова”, “Цвіти” та ін. Основні видання: “Вибрані твори” (упор. А. Коржупова; Київ, 1958), “Твори” (упор. Ф. Погребенник; Київ, 1968). Записала в рідному краї сотні пісень. Її рукописний збірник “Народні пісні з-над Дністра в записах Євгенії Ярошинської” (упор. М. Гуць; Київ, 1972) був відзначений географічним товариством у Петербурзі срібною медаллю і грошовою премією. Крім народних пісень, збирала й популяризувала різні зразки на-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
