Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Театр · “Усі зусилля колективу спрямовані на втілення ідеї – “Бог та Україна понад усе!” · с. 14сторінка оригіналу ↗

Подорож у світ Квітки Цісик

Слово Просвіти, №43 за 2023 рік

Свій 36"й театральний сезон Театр української тради" ції “Дзеркало” відкрив прем’єрним показом вистави “Я – Квітка”, присвяченої легендарній співачці Квітці Цісик. Однойменну п’єсу написав директор – художній керівник театру “Дзеркало”, заслужений діяч мистецтв України, лауреат премії імені Богдана Хмельницького Володимир Петранюк, постановку здійснив Дмитро Сторчоус, а роль незабутньої Квітки зіграла Анна Коваленко. Едуард ОВЧАРЕНКО Фото із соціальних мереж – Минулого театрального сезону ми з головною режисеркою Маріамною Капітулою ставили виставу “Мій бідний фюрер” – чорну комедію-кабаре з шаленою музикою легендарного Дмитра Доброго-Вечора (гурт “Вій”), та з акторами Мишком Романовим, Ольгою Оноприюк, Арленом Юсуповим і Віктором Вернером, виставу, спрямовану проти диктатури та диктаторів у стилі брехтовської їронії, а навіть сатири, абсолютно протилежного настрою, забарвлення, характеру, ніж сьогоднішня прем’єра, – згадує Володимир Петранюк. – У цей час одна з провідних акторок нашого театру Анна Коваленко в тій виставі зайнята не була і я вирішив створити з нею сценічну поему на геть іншу тему. Давно мені думалося, що вже час звернутися до життя і зірки богині української пісні Квітки Цісик. Тим більше, Аня добре співає і цей образ підходить для неї стовідсотково. Вона вразлива, чутлива дівчина з душею, яка мов барометр реагує на всі найменші рухи людського єства, на те, що відбувається навколо. На моє прохання завідувачка літературно-драматичною частиною нашого театру Юлія Лагур- Дамберг накопичила біографічний матеріал про Квітку, за що я їй дуже вдячний. На основі цього матеріалу і написав свій твір. А Дмитру Сторчоусу, який багато років працює в театрі “Дзеркало”, знає і відчуває стилістику нашого театру, доручив цю роботу як режисерові. Вони з Анею люди творчо близькі, реалізували мою п’єсу на театральному коні. Особисто я познайомився з творчістю Квітки Цісик під час Помаранчевої революції. Біля головпоштамту, що на Майдані Незалежності, продавали диски з її піснями. Вони стали для мене одкровенням. Ці диски приїхали з-за кордону, а я їх знову повіз за кордон до Польщі, де ще тоді працював мій театр. Це було відкриття своєї власної таємниці. Пісні, які ми чули з дитинства, у її виконанні звучать абсолютно по-новому. Вони ніби відкривають другий поверх. Це як діти, що бавляться в домі, коли немає батьків. Раптом відчиняють ляду, залізають на горище і бачать там цілий стос різних речей – сімейних реліквій. Знаходять патефони, платівки, газети з минулого, альбоми з пожовклими світлинами. І цей світ, прикритий курявою часу, відкриває неймовірні таємниці, про які ми здогадувалися, але не бачили й не чули. Квітка Цісик – справжня героїня України. Вона понесла нашу національну ідею у світ. Мало того, переконала своє оточення у важливості того, що сама робить. Творчість Квітки – це молитва. Поки ми своїми скромними стараннями займалися у дозволених рамках при Радянському Союзі українським фольклором, Квітка влаштувала з цього вибух на весь світ. У наш складний, трагічний час, ми шукаємо підвалин, на які спиратися. Щастя людини можливе навіть у найтрагічніші моменти її життя, якщо вона вірить. Тому, що віра дає перспективу існування світу і людства незалежно від усіх тих перепитій, часто трагічних і болісних. Має бути віра в те, що виростуть наші діти. Вони збудують світлий храм з назвою Україна. Це буде щасливе суспільство, яке існує у своїй мові, своїй вірі, на своїй, даній Господом Богом землі. А голос Квітки Цісик є голосом Надії, Любові і Віри! Велике щастя, коли є такий колектив, якому ти можеш довірити свій новий твір, а нове – це завжди найдорожче. І повірити своїм колегам своїм вихованцям, що вони це зроблять. Вони практично ставили виставу самі, своїми зусиллями. Я тільки іноді підглядав із-за лаштунків за їх пошуками. І радів. Не буду приховувати, що задоволений виставою “Я – Квітка”. Бачу її не тільки такою, якою вона є зараз, а й такою, якою має бути в кінцевому результаті. Вистава продовжує розбудовуватися після прем’єри, набуває нових рис, нових якостей, нових щаблів. Незримо на виставі працює команда Театру, яка забезпечувала звук (Артем Бєлоконєв), світло (Юлія Лагур-Дамберг), декорації (Сергій Дзей). І тоді виникає Диво. Над сценою злітає сама бозька птаха – Квітка! Актриса Анна Коваленко перевтілюється в образ Героїні і ми вже не знаємо, де закінчується Аня, а де починається Квітка! Один глядач мене наїв-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин