Суспільство · “Досить уже ставити нашим героям пам’ятники в кущах”. · с. 10сторінка оригіналу ↗
Українська зброя духовної сили
Слово Просвіти, №43 за 2024 рік
Павло МОВЧАН, голова ВУТ “Просвіта” імені Т. Шевченка
Війна змінила письменницьку стратегію авторів книги “Багатовікова літературно-мистецька зброя української перемоги” та спрямувала головні шляхи і завдання розвитку національної культури на актуальний креативний пошук, щоб зберегти в цьому творі надбання української культури, яка протягом тисячі років переживає війну з країною-агресоркою. Валерій Бітаєв, Владислав Корнієнко та Юрій Мосенкіс відобразили в літературно-художній формі перебіг десятивікової боротьби, стійкість і непохитність українського народу, мужність і героїзм українців крізь призму нашої культури. Це твір, у якому в літературно-алегоричній формі відображено героїчну боротьбу українського народу, жахливу дійсність культурної війни та силу української духовної зброї. Автори, обстоюючи принципи культурних парадигм у сучасній літературі, створили свій твір як індивідуальний проєкт і за формою, і за структурою, і за особливостями взаємодії під час
Володимир СТЕЦЮК
Після захоплення Вугледару рашистами в соцмережах повисло дуже болісне питання щодо чергового надто запізнілого відведення українських підрозділів з майже оточеного ворогом міста, що призвело до значних втрат серед особового складу героїчної 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців, яка його обороняла. “Найвище командування зрадило 72-гу бригаду у Вугледарі”, – пише на своїй фейсбук-сторінці військовий експерт, ветеран війни Микита Бак. За його словами, найкраща 72-га бригада, яка героїчно боронила Київ, а дотепер Вугледар, так і не отримала наказу на відхід. Як повідомляють експерти, опинившись під пекельним ворожим вогнем, українські військові навіть не змогли евакуювати усіх поранених і чимало бійців нібито потрапило в полон. Є інформація, про захоплення і розстріл рашистами на одній з позицій 5-х українських бійців, а також втрату на трасі відходу майже тридцяти осіб, що вважаються зниклими безвісти. “Командування мало би віддати наказ про організований вихід з Вугледару ще 24-26 вересня, тобто фактично за тиждень до того, як місто було втрачене”, – вважає військовий експерт, відомий журналіст, головний редактор видання “Цензор.НЕТ” Юрій Бутусов. При цьому журналіст зазначив, що не отримавши наказу від командування ОТУ “Донецьк” (полковник Луценко), командування 72-ї бригади мусило на власну відповідальність здійснювати відхід останніх підрозділів прикриття через неможливість подальшого ведення оборони (подано за публікацією на сайті https://prm.ua/). Вище військове командування, звісно, намагається тепер якось пояснювати вугледарський невчасний відхід, але хто пояснить досить дивну закономірність, з якою час від часу стикаються саме найкращі українські написання. Їм вдалося відтворити і передати у книзі саме характер українського народу, його серцевинну сутність, що полягає в поєднанні героїки з лірикою. Враховуючи плідну та багаторічну творчу діяльність Валерія Бітаєва, Владислава Корнієнка та Юрія Мосенкіса, масштаб і мистецьку вагомість “Багатовікової літературно-мистецької зброї української перемоги” для сьогодення та майбутнього, культурно-політичного внеску твору в інтеграцію та популяризацію українського мистецтва в сучасному Європейському глобальному контексті, а також внесок у культурну боротьбу проти будь-якої людиноненависницької ідеології, вважаю, що ця книга заслуговує на відзнаку найвищою нагородою у сфері літературознавства і мистецтвознавства, якою, безперечно, є Національна премія України імені Тараса Шевченка.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
