Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Палітра · “Це та вічність, яка поєднує в собі минуле, сучасне і майбутнє”. · с. 15сторінка оригіналу ↗

М Мииккооллаа ССТТО ОРРО ОЖ ЖЕЕН НККО О:: «Літургія по паралелі»…

Слово Просвіти, №44 за 2013 рік

Микола ЦИМБАЛЮК Фото Олександра ЛИТВИНЕНКА Виставкова зала академії була переповнена. І це не лише цікавість до творчості одного з найталановитіших художників сучасності, а й щира шана від громадськості, насамперед молоді. А щойно виставлене полотно Миколи Стороженка — ще одне свідчення того, що Україна має неймовірно глибокого за філософським змістом художника, який володіє унікальною виражально-мистецькою мовою. З цього приводу поділилися своїми думками і враженнями від “Передчуття Голгофи” і її творця двоє з кількох сотень присутніх на презентації: голова Товариства “Просвіта” ім. Т. Шевченка Павло Мовчан і доктор мистецтвознавства Дмитро Степовик. Павло Мовчан: — Микола Андрійович Стороженко, наш сучасник, — постать незвичайного формату: немає такої міри, щоб виміряти й оцінити її. Господь Бог послав Миколу в мою долю більше п’ятдесяти років тому. Це перше знайомство відбулося на дачі Куліженка, де збиралися українські художники, поети, і взагалі українська молодь. Микола завжди вирізнявся якоюсь справжністю, щирістю і небагатослівністю. Усі його роботи так само виповнені тією надзвичайною енергією, яку ти сприймаєш під час безпосереднього контакту з ним: Микола випромінює силу моральної чистоти, доброту, душевну щедрість, яку не помітити просто не можна. Нещодавно мені розповіли про епізод зі Стороженком, коли він із групою українських митців їздив у Флоренцію. Вони відвідали музей і по закінченні огляду захотіли ще раз оглянути експозицію. Але варта перепинила їм вхід, пропустивши лише Стороженка, сказавши: “Хай він іде, а вам не можна”. Це ще одне підтвердження того, що навіть чужі бачать у ньому людину незвичайну. Для мене зустріч із його творчістю, з ним особисто — це свято душі. А подарунок, який він зробив для всього християнського люду — це за силою звучання і важливістю моменту — приблизно дорівнює презентації картини Іванова “Явлення Христа народу”. Тільки тут зовсім інші зображальні методи. Він людина, яка все життя поглиблює, вдосконалює всі свої знання і техніку. Стороженко володіє різними образотворчими стилями — академічним, візантійським, модерновими; він може все, його майстерність неперевершена. Це стверджують і ті, хто з ним брав участь у розписах церкви Миколи Притиска… Я не називатиму величезного огрому відродженого християнського живопису, до якого причетний Микола. Він створив школу, згуртувавши навколо себе широке коло учнів-однодумців. Наприклад, я тішуся з того, що в його команді був Володимир Пасивенко, який теж надзвичайно талановитий митець. До нього горнеться молодь, бо він щедро віддає свою душевну теплоту і знання, він відкритий, щирий, з неймовірною наповненістю світлом. І тому презентація роботи “Передчуття Голгофи” — це ніби висвітлений блискавкою світ. Ця блискавка — електричний розряд духу. Тому важко навіть схарактеризувати світло, яке б могло висвітлити цю картину. Якщо ти відчуваєш картину, це світло спалахує в тобі. Поліптих “Передчуття Голгофи” розкриває велику містерію, яка сталася дві тисячі років тому. Передчуття того, що буде неминуче розп’яття, буде кара, і буде прощання сина Господнього, який прийшов на цю землю, аби дати ті настанови, які змінили б світ. Тому кров Агнця, центрального образу, нібито є фокусом, великою метафорою, і він сам пояснює значення чаші (чаш). Чаша — теж один із центральних образів у цій роботі. Здається, автор скупий на зображальні засоби, але чим більше вдивляєшся, тим більше знаходиш. Ось парадокс цієї роботи. Великий досвід і велике душевне удосконалення, зрештою, вивели Стороженка на цей сюжет, на це розуміння і узагальнення прожитого власного життя. І життя кожної людини. Бо життя не що інше, як наближення до смерті й свого порогу, за яким неодмінно — воскресіння. Але душа людська воскресає, якщо вона виповнена добром, не пощерблена великими гріхами, переступами великими. Таким для мене є Микола Стороженко. Ця картина потребує індивідуального спілкування, не масового, бо в масовці інколи губиться найважливіше. У натовпі дуже мало того, заради чого він це робив — божественного. Автор сфокусував на одному полюсі, водному епіцентрі України колосальну смислову потугу віри, що Христос поміж нас. Ось він! Він незримий, бо людина настільки розмилася, що залишається як відблиск на тому полотні. Вона розчинена у світлі Господньому, і художник знайшов необхідну мову, щоб сказати про це. Це ще й протидія тому сатанинському наступові, який сьогодні передовсім помітний у тій державі, яку колись засновували квакери, люди, гнані за віру Христову з Англії, Франції, Німеччини… Сьогодні вони вигнанці. Тепер там висадився Нерон, як сказав Юрій Каграманов. Те саме повторив один із відомих кінознавців: “На наших пагорбах висадився Нерон!” Це про Нерона, який укупі з дружиною Поп-піною, що не була римлянкою, та з ортодоксальними євреями брали участь у гонінні християн, які нібито претендували на витіснення їхнього бога. Тому ця боротьба носила інший характер, про що нині ніхто не наважується говорити через так звану політкоректність. Політкоректність замикає уста, замовчує правду, але правду треба говорити. У всьому треба доходити істини. У США продукується щороку близько 30 повнометражних фільмів антихристиянського змісту з величезними бюджетами. Це індустрія розтлівання людських душ. Сатана у наступі. Тож для мене ця подія — презентація Стороженкової “Передчуття Голгофи” — ніби контрдія. Правда завжди перемагає. І тому Микола став із цією роботою в центрі антидиявольської боротьби. І не треба забувати, що це зроблено напередодні 200-ліття Тараса Шевченка, поборника великих християнських цінностей. І тому не випадково Стороженко ілюстрував “Кобзар”. Він знайшов для нього свою мову графіки, доповнивши своїми коментарями до безсмертних текстів, підсвітивши безсмертні тексти власним баченням, розумінням. Явленням своєї картини Стороженко підсилив загальну справу — пізнання Слова Господнього. Ось у чому значимість події, яка виходить за межі суто національного формату, навіть мистецького. Вона набагато ширша за своїм значенням. Дмитро Степовик: — Раніше я бачив репродукцію з частини цієї картини. Вважаю, що робота — це гідне відзначення такого поважного 85- літнього ювілею знакового українського митця. Хоча підвести підсумок усієї багаторічної творчості Миколи Стороженка однією картиною просто неможливо. Але якоюсь мірою — можна. “Передчуття Голгофи” говорить про глибокий духовний потенціал митця. Вона вся євангельська, але не прямо, не текстуально і не ілюстративно, а саме образно-символічно. У центрі по вертикалі дві сцени, які прямо натякають про євангельський сюжет: кров Агнця очищає людство. Ці слова є в багатьох місцях Євангелія. І ось ми бачимо Ягнятко, з тіла якого витікає кров. Агнець Божий — до VII ст. так зображали Ісуса Христа. Портретне, тілесне зображення раніше було не поширене. У ті часи це був символічно-алегорій-ний період в історії християнської церкви. І Микола використав цей образ. Характерно, що всі образи неначе пливуть у повітрі, вони не матеріальні, але водночас і не містичні. Вони не зовсім безтілесні, ми відчуваємо, що тут є і перспектива, є певна матеріаль- Із нагоди 85!річного ювілею академіка!секретаря, дійсного члена Національної ака! демії мистецтв України, лауреата Національної премії України ім. Тараса Шевченка, на! родного художника України, художника!живописця і графіка, професора Миколи Андрі! йовича Стороженка 28 жовтня ц. р. у виставковому залі НАМУ відбулася презентація виставки його поліптиху (7х4 м) “Передчуття Голгофи”. Над нею патріарх українського образотворчого мистецтва працював п’ять років. Не вдаючись у роз’яснення змісту, він сказав, що його картина — це літургія по паралелі й офіра по меридіану. Тож відчуття і розуміння “Голгофи” залежить від рівня духовності кожного з нас.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин