З роси й води! · “Щаслива я, що мовою батьків І прадідів сьогодні розмовляю”. · с. 16сторінка оригіналу ↗
З краси і любові
Слово Просвіти, №44 за 2013 рік
*** Крутіші стежини, і терни гостріші, І глибші думки, і правдивіші вірші, І дивляться в душу питальніше зорі, І їм холодніше у їхнім просторі…
І осінню якось відчутніше вколе В дворі клененя, незахищене, голе… Зате вже і весни, як райські пенати, Де серцю судилось прекрасне пізнати.
Як повінню, цвітом затопить минуле — Даремне, смутне, нездійсненне, нечуле… Мов з білого аркуша день розпочнеться, І зримо поближчає віра до серця.
Дорога до храму І вигасне печаль. І ріки стануть чисті. І древнє джерело, як пташка, забринить. Ти тільки доклади зусиль, снаги і хисту — Невідворотна та пресвітло-синя мить.
А невагомість рік — навзаєм із душею. Минулі сто зітхань пощезли, наче дим. Так дивно відчувать все сутністю своєю І почуватись знов, як вітер, молодим.
Смугастяться щораз то радість, то тривоги, Крізь них снуєм свої стежини і путі. Та є єдиний шлях — до храму і до Бога, І є ще почуття незаймано-святі.
І знаю я тепер: на те є Божа Воля, Коли крізь терни йти, коли проблисне вись… І тягнеться уверх сліпа стеблина-доля, Щоб задумом святим здійснитися колись.
*** Сумує синь… Фіалкове мовчання. Розтанула вечірня пастораль. Ти не сказав ні слова на прощання, Та не твоя це, а моя печаль…
Вербову ніжність висріблили ночі, Стрілою — річка у мінливу даль. Сховала тьма за даллю твої очі, Та не твоя це, а моя печаль…
Нас розвели завидники нарізно, А ти не зрозумів того, на жаль… Все вічним сумом пойняте наскрізно, Та не твоя це, а моя печаль…
Батько Іде, мов летить, мій батько, Розмахує в такт руками — До нас поспішає, до мами, Аж сонях всміхнувся скрадьки.
І стільки від батька сонця — Очей не відводить сонях, Якого він звав очеяшником! (Було те до нас, колись…) Велосипед з багажником Вичікує — блись та блись.
Як тільки батько підкріпиться, Роздасть, що купив-приніс, То знов спалахне, засвітиться, Погляне у бік коліс. — Велосипедом скочу! – Скаже усім. І ось Мчить у свою Безимівку Серед полів-колось.
Відповідальний секретар
Ірина ШЕВЧУК
Відділ соціальної тематики
Петро АНТОНЕНКО 279&49&47
Відділ просвітянської роботи
Надія КИР’ЯН 270&55&57
Відділ культури
Микола ЦИМБАЛЮК 279&49&47 Відділ коректури
Тетяна ЩЕРБАК Ірина СТЕЛЬМАХ 278&63&69 Комп’ютерна верстка
Ірина ШЕВЧУК, Володимир ЖИГУН 278&63&69
Там його рід над річкою, Бо мама — не з того села. Повернеться понад нічкою І знов привезе тепла.
Не був королем-правителем, Хоч хист і енергію мав, — Улюбленим був учителем І все не ходив — літав!
І діток любив, і бджілок. Залишив весні земній Із пасікою причілок І образ летючий свій!..
Забутий сад Забутий сад… Немає тут нікого… Забутий дім… І тінями тривога Руйнує буйноти розкішний рай. Дівчатко-вишня горнеться до стежки, Немодні виставляючи сережки, Сама себе розраджує: чекай!..
Та хто й коли провідає сирітство, Підправить хвіртки немічне каліцтво, Нахабних полякає будяків, Які готують лави для полків?..
Було, сюди ходила баба Настя, Бо і вона на світі одинока. Підкову, що кріпилася на щастя, Зняла, щоб не впадала в серце й око…
Давно не йде. Хоча й бувала рідко… Та, видно, в інший рай пішла сусідка…
*** Ідуть пліч-о-пліч два числа — Дев’яте березня й десяте. На них печать добра і зла — І кожне святістю пройняте…
Ці два числа — як Божий дар І як печаль невідворотня.
Інтернет&редактор
Олександр ЛИТВИНЕНКО 279&39&55
Черговий редактор
Євген БУКЕТ
Бухгалтерія 279&41&46
А д р е с а р е д а к ц і ї : вул. Хрещатик, 109Б, м. Київ, 01001
E9mail: slovo_prosvity@ukr.net http://slovoprosvity.org http://prosvitanews.org.ua
Видрукувано з готових фотоформ у ТОВ “Поліграфцентр” у середу.
Наклад у листопаді — 15200
В обіймах їх відбувсь Кобзар — Так воля справдилась Господня!..
Зійшов на праведні круги Крізь прірву мук душі і тіла… Терпіння має береги?.. Їх стерти владникам кортіло.
Бо для ПРОЗРІННЯ дався нам. Бо ДУХ ВКРАЇНСЬКИЙ возвеличив. А виклик кинувши панам, За кращу долю досі кличе!..
Коли окрадений народ Безмовно терпить гніт, наругу, Забувши щастя свого код, І в безвість знов іде по кругу,
Могутній березню, гряди! Верни Шевченка дужу силу! Прозри незрячих, поведи Порятувати землю милу.
Щоб нам єднатись і єднать, Щоб нам по-справжньому любити, Щоб Божа ласка й благодать Не спромоглись нас полишити!..
Хай сяє рідна мова Щаслива я, що мовою батьків І прадідів сьогодні розмовляю, Що, витекши із далечі віків, Чарує мова сяйвом водограю.
Вона шукала прихистку завжди У наших українських щирих душах, Від зайд пощади, відала, не жди, Бо в хаті власній з радістю задушать.
Високий дух несе вона в собі, На те для нас велика ласка Божа. Хоч хилить часом голову в журбі, Я вірю, що вона непереможна!
Прибій розіб’є скелі кам’яні, Здолає мова чорні перешкоди, Бо в серцевині мови — світлі дні Любові, Волі, Єдності і Згоди.
Вирує мови море золоте, Словечко рідне тулиться до слова. Нехай у душах множиться святе І хай там вічно сяє рідна мова!
м. Хмельницький
Листування з читачами — тільки на сторінках газети. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Редакція залишає за собою право редагування та скорочення текстів. Редакція не завжди поділяє погляди своїх авторів. При використанні наших публікацій посилання на “Слово Просвіти” обов’язкове. І н д е к с г а з е т и “Слово Просвіти” — 30617
Ніні Шмуріковій (Гаврилюк) — активній просвітянці, заступнику голови Хмельницького обласного об’єднання “Просвіти”, 4 листо! пада виповнилося 60. Редакція “Слова Просвіти” щиро вітає нашу колегу, письменницю з ювілеєм, бажає здоров’я, творчого нат! хнення, довгих років життя та подає добірку віршів авторки.
Запрошуємо на літературно-мистецький вечір із нагоди Дня української писемності та мови, який проводить “Просвіта” 7 листопада о 18.00 у Київському міському бу$ динку вчителя, вул. Володимирська, 57. У програмі: слово мовознавців, письменників, істориків про значення української мови в житті народу, нагород$ ження найактивніших просвітян. У мистецькій частині — виступи дитячих і молодіжних колективів.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
