Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Національна еліта · “Скільки ламало життя. Скільки брало на глум – Чистим лишився стяг. Вічним – шляхетний сум”. · с. 13сторінка оригіналу ↗

Пам’яті Анатолія Гайдамаки

Слово Просвіти, №44 за 2023 рік

Скорботна родина та друзі з глибоким сумом сповіщають, що 27 жовтня 2023 року пішов з життя справжній патріот України, український художник-монументаліст, заслужений діяч мистецтв України, народний художник України, лавреат Державної премії ім. Т. Г. Шевченка, член-кореспондент Національної академії мистецтв України, Національної спілки художників України, член творчого об’єднання “Погляд”, член Центрального правління Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Т. Шевченка, член Народного союзу “Наша Україна” Анатолій Васильович Гайдамака. Життя А. В. Гайдамаки – це шлях вірного і сумлінного служіння рідній землі та обраній справі, зразок людської гідності, добропорядності, уміння вимогливо й водночас толерантно працювати з людьми. Народився Анатолій Васильович 9 червня 1939 року в селі Волосківці Менського району Чернігівської області. Закінчив 1961 року Харківське художнє училище, 1967 року – Московське вище художньо-промислове училище. Протягом 1967–1971 рр. працював художником-архітектором інституту “Київпроект”. З 1995 р. – головний художник Меморіального комплексу “Музей Другої світової війни”. Анатолій Гайдамака спільно зі своєю дружиною Ларисою Міщенко декорував панно стіни Інституту теоретичної фізики. Є автором оформлення Державного історико-культурного заповідника на острові Хортиця (1977–1988), музеїв: М. Островського у Шепетівці (1979), М. Коцюбинського в Чернігові (1982–1983), космонавтики ім. С. Корольова у Житомирі (1983), Т. Шевченка у Києві (1984–1987), с. Шевченкове Звенигородського р-ну Черкаської обл. (1998), Каневі (1999); Літературного музею в Одесі (1984–1985), церкви Святої Трійці (1998–1999, Македонія), художнього оформлення Національного музею “Чорнобиль” у Києві (1994–1996), нової експозиції в м. Форт Шевченка в Казахстані (1997) та ін. Автор живописних циклів “Яблуневі сади” (1980-ті рр.), “Розп’яття” (1988–90-ті рр.), “Історія України” (1990-ті рр.), пам’ятника “Хрест загиблим під час спалення м. Батурин 1708” (2004), учасник проєкту “Музей катастроф на водах” у Криму. Розробив проєкт і збудував Меморіал Героям Крут. Де б не працював, які б посади не обіймав, завжди був людяним, добросовісним, щедрим на пораду і підтримку, дарував свою любов, тепло рідним і близьким. Людина надзвичайно працелюбна, брав активну участь у суспільно-політичному житті – у вшануванні наших Героїв. Усі, хто знав А. В. Гайдамаку, любили і поважали його за чуйне ставлення до людей, велику душевну щедрість, мудрість і оптимізм. Центральне правління ВУТ “Просвіта” щиро співчуває рідним і всім, хто знав визначного митця і просвітянина Анатолія Васильовича Гайдамаку. Продюсер і виконавець головної ролі Ігор Хитрюк (ліворуч) та сценарист і режисер фільму Василь Горбатюк Фільм знятий за фінансової, матеріальної й організаційної підтримки благодійників – місцевих органів влади, підприємців, мешканців громади, родичів Петра Щербатого. Тривалість фільму – 30 хвилин, але робота над його створенням зайняла близько року. “Провідник “Волох” став ніби народним фільмом. Режисер і автор сценарію – Василь Горбатюк, директор Хмельницького обласного літературного музею. Оператор і режисер монтажу – Андрій Грищук. Композитор – Іван Пустовий. Продюсер – Ігор Хитрюк, керівник туристично-краєзнавчого центру управління культури і туризму Дунаєвецької міської ради. Він же й виконував головну роль – провідника “Волоха”. Фільм щиро, з глибокими переживаннями й захопленням сприйняли глядачі. Презентації й наступні покази фільму відбудуться в Дунаївцях та селах, пов’язаних із діяльністю Петра Щербатого і причетних до процесу зйомок – як на Хмельниччині, так і на Тернопіллі. Людмила ДАНИЛЮК, заступниця директора Хмельницького обласного літературного музею Світлини Тетяни Корпусової6Сенюк

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин