Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Арт"калейдоскоп · “Дає відчути живу душу нашої культури й утверджує Україну”. · с. 15сторінка оригіналу ↗

Мюзик-шоу і трохи магії

Слово Просвіти, №44 за 2023 рік

Едуард ОВЧАРЕНКО Фото Вадима ГНІДАША У таких подорожах, одну з яких бачимо в цій казці, ми знаходимо самих себе, а ще дізнаємося, що для того, аби знайти найважливіші в житті речі, потрібно насамперед зазирнути всередину себе. Мабуть, тому ця історія досі актуальна й цікава, особливо, якщо це велике мюзик-шоу з оригінальними піснями та акторами живого плану і навіть з магією. – Я ставлю вистави для дорослих і дітей, – розповів режисер-постановник Дмитро Драпіковський. – Звісно, вони відрізняються, адже різні адресати. Для дорослої публіки можна дозволити якісь метафори, асоціації, які неможливі в дитячій виставі. Дорослий глядач може розгадувати мій ребус. А якщо до дитячої вистави додати забагато філософії, то вона стане дітям просто нецікавою. Так само відрізняються і п’єси для дорослих та дітей. Можна довго розповідати історію Гудвіна, але малеча це не слухатиме. Їй цікава дія. Якщо дорослим можна пропонувати діалоги більшої внутрішньої сили тривалістю п’ять хвилин, то діти такі діалоги просто не витримають. У мене дві доньки. Одній сім з половиною років, другій скоро буде три. Є думка, що за реакцією дітей можна бачити, цікава вистава чи ні. Я на своїх дітях цього не перевіряв, але запросив старшу доньку на генеральний прогін нової вистави. Вона сказала, що другий акт сильніший (усміхається). Щодо передісторії. З цим твором я познайомився в дитинстві. Проте тоді це був не “Чарівник країни Оз”, а “Чарівник Смарагдового міста” Олександра Волкова. Як ми тепер знаємо, він украв ідею, фабулу, персонажів у Френка Баума і написав нібито свій текст. Я слухав платівку на програвачі. Мені цей твір подобався сюжетом. Там є як внутрішня дія – всі ми талановиті, тільки треба в це повірити, знайти свій талант, такі сам сюжет – це пригоди. Коли подорослішав, то мене зацікавила тема комплексів. До речі, нещодавно прочитав статтю, у якій сказано, що всі діти до трьох років геніальні, у них закладено великий талант. Але після трьох років половина таланту кудись зникає. Натомість можуть з’явитися певні комплекси. Хтось комусь сказав, що він нерозумний, і той вже повірив. Ми повинні подолати ці стереотипи. Тобто у нашої вистави психотерапевтична мета. Повторюсь: всі діти талановиті, і ми повинні їм про це казати. Я не хотів ставити виставу за твором, Художниця5керамістка Інна Гуржій Галерея монументальної садово-паркової глиняної скульптури – унікальна для України колекція творів, яку вже понад 25 років розбудовує на просторах Опішного Національний музей-заповідник українського гончарства. Тут представлені роботи видатних художників-керамістів України та світу, що в різні роки брали участь у симпозіумах-практикумах на базі музеюзаповідника. Однак, складно сказати, чиїх “облич” в авторстві цих мистецьких творів більше – “чоловічих” чи “жіночих”. Попри те, що ці скульптури потребують для створення значних фізичних зусиль, роботи мисткинь не слабують у цьому технологічно складному процесі. Вони демонструють повнозвучність ідеї, захоплюючи силою витримки в такому серйозному творчому виклику собі самій… Рішучою до мистецьких пошуків є полякий колись вважали оригіналом. Мається на увазі твір Олександра Волкова. Почав шукати п’єсу саме за Френком Баумом. А виявилося, що її просто немає. Загалом практично не існує драматургії для театру ляльок. Тож п’єсу написав я сам. Вигадав, що це буде начебто телевізійне шоу. Зрозумів, що має бути музика. А щоб вийшов мюзикл, потрібні вірші. Я звернувся до Олександра Кузьміна, режисера, драматурга, п’єси якого йдуть у багатьох лялькових театрах України. Він не лише написав вірші, а й допоміг мені дещо переосмислити свою п’єсу. Хотів зробити цю постановку до Великої війни. У нас навіть були читки. З початком повномасштабного вторгнення ми про неї просто забули, поки директор нашого театру Ігор Гулий не сказав, що потрібно продовжувати роботу і жодні москалі не завадять нам творити мистецтво. Почали працювати над виставою у травні 2022 року. На сцені одночасно грають чотирнадцять акторів з ляльками. Це забагато, зазвичай на ній перебувають по 5-7 артистів. Ці та інші питання треба було вирішувати нашому головному художнику Миколі Даньку. Потрібно було зробити для акторів яскраві костюми і зробити так, щоб ляльки не губилися на тлі людей. У нас – або порожня сцена і багато акторів, або сцена наповнена декораціями, а акторів мало. Чи на порожній сцені тільки двоє акторів. Усі наші цехи активно працювали над тим, щоб створити ляльки й костюми. Все встигли. Виставу зробили у формі шоу. Мені здається, що дитина ніколи не буде дослухатися до моїх порад, її треба трохи перехитрити. Тобто через розвагу дійти до свідомості дитини. Саме завдяки розвазі можна найточніше передати зміст самої драматургії вистави. Директор нашого театру не був керівником постановки. Він був другом режисера-постановника і головного художника. Ми разом обговорювали всі моменти. Все, що глядач потім побачив на сцені, було в нашому постановочному плані. Зокрема, Ігор Гулий підказав, які повинні бути танці. Він – творець вистави, як і ми з художником-постановником. У виставі всі ролі головні. У кожного персонажа своя історія, всі вони важливі для сюжету, фабули вистави. Тут немає пастельних фарб, а яскраві мазки – червоний, зелений, чорний, білий. Роль Бастінди чудово виконує провідна майстриня сцени нашого театру Лідія Шевченко, вона тонко відчула цей образ. Іншу Бастінду втілює Вікторія Топчій. Цікаво спостерігати, як у неї виходить перемикання між лялькою і власне собою. Я в захваті від роботи Олександра Ворони, який грає Гудвіна. У нього цікава психофізика, він заводить публіку. А якщо сумує, то з Олександром сумує весь зал. Його Прем’єрною в Київському академічному театрі ляльок “Замок на горі” стала вистава “Чарівник країни Оз” за казкою Френка Баума. Нова робота столичного театру зацікавить не лише дітей, а й дорослих.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин