«Просвіта» сьогодні · “Дорогою життя іде не всує: Позаду – праці чесної огром”. · с. 3сторінка оригіналу ↗
З Україною в серці
Слово Просвіти, №44 за 2023 рік
Юрій ЛЕСЬКІВ, головний редактор журналу “Пластовий шлях”, м. Самбір
Любов до рідного краю в своєму серці він несе крізь усе життя, тривале і бурхливе, зіткане з труднощів, часом небезпек. Якщо запитати 100-літнього пластуна сеніора Івана Бучківського про те, що допомагає йти звивистими життєвими стежками, почуємо: “Любов до всього рідного: до нашої мови, до краси української землі. Мій дороговказ – гасло “Бог і Україна!”. Ніколи не зрадив йому, ніколи не зломив своєї Пластової Присяги”. Вчитель з великої літери, шевченкознавець, активний громадський діяч Іван Бучківський є найстаршим на даний час дійсним членом Пласту України. З відновленням нашої організації на рідних теренах він поновив членство у станиці Самбір. А починав пластувати тут у далекому 1942-му… Друг Іван крізь усе життя проніс вогник вірности Пластовому Закону, не зломив даної колись перед товариством обітниці. Інакше й не могло бути. Адже характер вихованця організації різьбили такі знані виховники, як о. Володимир Івашко (душпастир і активний діяч ВСУМу, а згодом засновник Пласту у повоєнній Канаді) та професор Олесь Бережницький (відомий пластовий провідник у США в повоєнні десятиліття), а пластовими побратимами були перший курінний куреня ВСУМу ім. князя Льва Стефан Сулик (той самий архиєпископ-емерит пл. сен. Стефан Сулик, який довгі роки на еміграції у США був митрополитом Філадельфійським), його наступник в курені Антін Кухта (кандидат педагогічних наук і громадський діяч), багато-багато інших друзів та подруг, які пластову ідею прийняли як взірець життя. Про пл. сен. Івана Бучківського ми не раз розповідали на сторінках “Пластового шляху”. Пластун є пластун. Як тут без мандрівок, навіть якщо час непевний? Іван Бучківський належить до тих членів нашої організації, які під час совітської окупації, коли пластова діяльність була неможливою, власним прикладом демонстрував молоді найкращі риси пластуна, передовсім здоровий спосіб життя. Особливе місце у його невтомній діяльності посідає організація численних мандрівок до святих і визначних місць України. Таких мандрівок зі школярами і не тільки налічується аж 252, з них до Канева – 41! Учитель української словесности мав усі задатки, щоб стати директором школи. Бракувало членства в комуністичній партії. За це його постійно попереджали, цькували, переслідували… але намагався, наскільки міг, не зважати на це. У час відновлення української незалежности Іван Бучківський започаткував на Городоччині громадсько-політичну організацію “Народний Рух України”. У 1988 році він створив районне об’єднання на захист української мови. Особлива сторінка життя ювіляра – Всеукраїнське товариство “Просвіта” ім. Т. Шевченка. Його відновлення на Городоччині відбувалося таємно у 1989 р. Збентежені комуністи ледь не щотижня викликали “бунтаря” у владні кабінети, намагалися ще й за це звільнити з роботи. Ці заборони, зрозуміло, теж не злякали, і безкорислива діяльність друга Івана на просвітянській ниві на землі Городоччини триває ось уже майже 30 років… Самбірські пластуни 1940-х років ніколи не втрачали поміж собою зв’язок. Після проголошення незалежности вихованці куреня ім. князя Льва вирішили відсвяткувати 55-ліття від часу його створення. Саме “Купновиченко” був одним з найактивніших членів оргкомітету, що ставив собі за мету, окрім зустрічі в стінах гімназії, видати історію самбірського ВСУМу. Іван Бучківський, як і годиться курінному літописцеві, очолив редакційний комітет. Унікальна книга з історії осередку періоду Другої світової війни “Минуло 50 літ…” вийшла у світ 1997-го року у Львові, у видавничому центрі “Арсенал”. Як згадувалось вище, Іван Бучківський поновив членство в Пласті, але зробив це не як формальний крок. Завжди цікавиться життям станиці, за можливости відвідує заходи осередку, часом приймає юнацтво у себе в гостях у Градівці. А одного разу допоміг пластунам Самбора вирішити давню складну проблему – отримати приміщення для занять. “Купновиченко” сам наполегливо і скільки було потрібно ходив по кабінетах міської ради та переконував відповідальних осіб розв’язати позитивно питання надання пластової домівки. Напевно, саме це було вирішальним у прийнятті депутатами рішення. Що й казати, моральний авторитет цього пластуна є високим. Громада про це знає. Пл. сен. Іван Бучківський у свої славні 100 неабияк попрацював для рідного краю, з Україною в серці.
Славень на століття Івана Павловича Бучківського Од не люблю, прив’язаних до “дати”, Бо скрапує із них рясний єлей… Та як сидіти і в рукав мовчати, Коли такий поважний ювілей!
Сто літ! Скажу: висока ласка Божа! Не вірить цифрі навіть пан Іван! Вона йому – Господня пишна рожа, Що світла наточила повний жбан!
Людина тим утішена, щаслива… У китицю сто квіток Бог зібрав! …Позаду Ювіляра – щедра нива Здобутків, звершень, просто добрих справ!
Учитель український, просвітянин, Діяч громадський добру купу літ… У сто любов не меншає, не в’яне До Краю, що зазнав пекельних бід.
Що й нині б’ється за свою свободу З ордою злою підлих москалів… Наш Ювіляр життя віддав народу – Нічого задля нього не жалів!
Дорогою життя іде не всує: Позаду – праці чесної огром. І сина Україна коронує Нев’янучим калиновим вінком! Люба ПРОЦЬ, поетеса, просвітянка, м. Самбір
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
