Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Нашого цвіту... · “Присутні молилися за мир в Україні, за народ, за життя усіх захисників”. · с. 5сторінка оригіналу ↗

Світла урочистість “Днів української культури” в Загребі

Слово Просвіти, №44 за 2024 рік

Нещодавно в гостинній хорватській столиці відбувся дводенний міжнародний захід “Дні української культури: Загреб–2024”. Головною подією першого дня стала презентація сьомої книги “Українці Хорватії: матеріали та документи”, яку підготував президент Українського культурно-просвітнього товариства “Кобзар” Славко Бурда, вмістивши до видання статті від 17 авторів, переважно науковців і дослідників української та хорватської історії і культури. Ця книга, як і попередні, видана за підтримки Ради національних меншин Республіки Хорватія. Анна ЛИМИЧ, письменниця Як розповів мені Славко Бурда, такі культурно-освітні маніфестації проводяться в Загребі понад 20 років. Дружні стосунки між Хорватією та Україною зміцнилися після отримання незалежності, і вже у 1992 році в центрі Загреба одну з вулиць назвали Українською. Тоді наше товариство і запровадило культурно-просвітні мистецькі заходи. Відзначаючи десяту річницю взаємного визнання Хорватії та України у 2002 році, українці, жителі Загреба, спільно з Посольством України встановили тут символічний знак – камінь. Згодом біля нього висадили каштан, привезений з Києва. “До 200-річчя Тараса Шевченка, у 2014 році, ми підготували все, щоб відкрити пам’ятник великому Кобзарю, однак через окупацію Криму та війну в Україні перенесли його відкриття на 2015 рік. Тож у мікрорайоні Трав-но, поблизу перехрестя чотирьох вулиць: Української, Республіки Німеччини, Ватикану та Ісламської, споруджено постамент з кам’яним погруддям Шевченка, вагою 800 кг. Це – чудова робота київського скульптора Костянтина Добрянського, який є автором і пам’ятника Іванові Франку на курорті в Ліпіку. До речі, в Ловрані два роки тому встановили пам’ятний камінь не менш відомому в світі українцю – Іванові Франку, який, як відомо, спочатку лікувався в Ліпіку, а потім у Ловрані. Саме в Ловрані творили й інші скульптори – Володимир і Василь Одрехівські”, – розповідає пан Бурда. Він нагадав: урочисті заходи, організовані Культурно-просвітнім товариством “Кобзар”, виникли за сприяння Посла України в Республіці Хорватія Віктора Кирика, свого часу, – секретаря Олександра Левченка. Відтоді, починаючи з 2015 року, проводимо культурні акції “Дні вулиць України” з покладанням квітів до пам’ятника Шевченку. Тоді ж було налагоджено співпрацю з Коледжем туризму та гостинності, який теж розташований на вулиці Українській. Відкрилася можливість розширити об’єкти для проведення “Днів української культури – Загреб”, використовуючи велике і світле приміщення Старої Загребської школи для кількох програм одразу. За словами пана Бурди, окрім цих, насичених різноманітним культурним змістом просторів, Служба Божа та концерт духовної музики традиційно проходять у старій частині Загреба, у Верхньому місті, в греко-католицькій церкві св. Кирила і Мефодія, де збираються українці, які проживають у Загребі. І так щороку. Важливо, що культурно-просвітні заходи відбуваються не лише у столиці Хорватії, а й у культурних центрах Травно, Нового Загреба, Дубрави... Наприклад, у Загребі на вулиці Українській, окрім спеціальної та музичної програм, проходять зустрічі з жителями Травно. Сьома книга літопису Скажу одразу, що справа, яку десятиліттями робить Українське культурно-просвітнє товариство “Кобзар” у Хорватії, зокрема його президент Славко Бурда, заслуговує на велику вдячність. Активна громадська позиція цього відомого хорвата з українським корінням викликає щирий інтерес і повагу. До того ж, цілком відданий громадській роботі, він є членом Української всесвітньої координаційної ради (УВКР), головою Спілки русинів і українців РХ, членом президії СФУЛО, дотичний до багатьох патріотичних організацій, є упорядником усіх семи томів літопису “Українці Хорватії: матеріали і документи”, редагує культурнопросвітницький часопис “Слово Кобзаря” (Загреб), який розповідає про події в Україні. Урочисте дійство Днів української культури зосередилося у Коледжі туризму та гостинності, в залі Старої Загребської школи. Представлення наукових праць модерували доктор мистецтвознавства, професорка Ганна Карась з Івано-Франківська та доктор історичних наук, професорка Галина Саган із Києва. Виступи авторів, які не змогли приїхати до Загреба, проходили онлайн, через платформу Zoom. У вступному слові пан Бурда зазначив: “Реалізація цього проєкту почалася близько двадцяти років тому. Я би не зміг досягти цього відразу, тому що працював на тих роботах, які були більш необхідними на той час. Це не дозволяло мені вловити темп роботи. Зараз я роблю це останніх п’ять років, і мені вдалося видати сім опублікованих антологій, зібрати матеріали, написані цінними людьми та руками моїх співгромадян, і водночас співавторами у цьому проєкті”. Він уточнив, що в новому томі доповненої серії книг “найбільше уваги заслуговують постійні співробітники, науковці та історики з Києва, Івано-Франківська, Сум, Ніжина, Львова, Острога, Рівного”. Нині про свої дослідження розповіли науковці: доктор історичних наук, професор Володимир Сергійчук; доктор мистецтвознавства, професорка Віолетта Дутчак; доктор історичних наук, професорка Галина Саган; кандидат історичних наук, доцент Микола Нагірний; аспірантка Марія Мартинюк і старший викладач Богдан Парумба; письменниця Анна Лимич (Войнарович). Підсумував презентацію пан Славко Бурда, який зазначив, що інформація, яку містить багатотомник, стосується українців Хорватії і навіть тих українців, які заселяли територію південних слов’ян майже три століття тому. Розпочалися урочистості з Державного Гімну України та з хвилини мовчання, вшановуючи пам’ять українців, які віддали своє життя за незалежність і свободу своєї країни. У залі – представники влади й українських громад з Італії (Вікторія Скиба), Угорщини (Ярослава Хортяні), Словенії (Андрій Гевка), Хорватії (Володимир Провчія), Німеччини та України. Серед запрошених – колишній Повноважний Посол РХ в Україні Джура Ведьмарович, священик церкви св. Кирила і Мефодія у Загребі – Мирослав Барничко, голова Кирило-Мефодіївського хору – Дубравка Храніловіч (Загреб), представники нової Української регіональної організації – Альпи Адріа. Змістовна презентація сьомої книги з цікавими знахідками та фактами, з виявленими іменами, викликала жвавий інтерес і заохотила виступаючих до подальшої співпраці. Уперше, після доповіді доктора мистецтвознавства, професорки Ганни Карась, відбулася прем’єра солоспіву “Бачко моя, Бачко” (сл. Б. Кудрика, муз. Г. Костельника), який виконала заслужена діячка естрадного мистецтва України, почесна амбасадорка Івано-Франківська в світі, голова Міжнародної організації “Поступ жінок-мироносиць у діаспорі” Леся Королик-Бойко з Італії. Вона зауважила: “Мала за честь доповнити презентацію видання своїм співом – бачванcько-сримським діалектом (сьогодні це русинська мова) на слова цих авторів. Ось так, ми, українці, науковці, митці повертаємо із забуття імена відомих постатей України, які жили, творили і залишили по собі скарби музичного мистецтва”. Програма першого дня перебування в Загребі була насичена подіями. У мене (я вперше запрошена до Загреба) було надзвичайно хвилююче відчуття дотичності до глибокої культурної спадщини українців і хорватів, причетності до спільноти людей, які не лише рухають, але й творять сучасну українсько-хорватську історію, відкриваючи цілі пласти невідомого, не відкритого загалу, мистецтва. Будучи знайомою з паном Бурдою ще з 2008 року, навіть не здогадувалася, наскільки потужна й неординарна ця постать, наскільки широкий огром його діяльності на благо двох дружніх країн, які об’єднуються непоборним і волелюбним духом. Заспівали за Україну І ось учасники культурної маніфестації та гості з Європи – на вулиці Українській, біля пам’ятника генію і пророку Тарасові Шевченку. Іти, як уже зазначалося, від коледжу було недалеко. Урочисте покладання квітів і вшанування пам’яті великого Кобзаря та усіх загиблих захисників і жертв війни внаслідок розв’язаної росією кровопролитної війни засвідчило любов і повагу до України. Захід під відкритим небом відкрив пан Бурда. Своє полум’яне слово мовила Ярослава Хортяні (голова Товариства української культури Угорщини, голова СФУЖО, заступниця президента СКУ), яка подякувала хорватам і українцям за підтримку в боротьбі проти російської військової агресії в Україні, розповівши, яку громадську діяльність проводять організації, до яких має стосунок. У культурно-мистецькій програмі звучали твори на слова Тараса Шевченка, члени УКПТ “Кобзар” – Загреб декламували уривки з його поезій (Єлизавета Михалковська-Батініч, Іва Лехуншик Паніч). Під супровід бандури пані Віолетта Дутчак і пані Леся Королик-Бойко виконали дві пісні “По діброві вітер виє” і “Зоре моя вечірняя”. Слова подяки за активну участь у фестивалі отримали Андрій Гевка (голова Товариства “Київ-Любляна” зі Словенії) та Ліля Гембік (секретар редколегії часопису “Громада”). Валентин Маліков завершив програму піснею “Заспіваймо за Україну!” Кроки до перемоги Наступною подією дня, після повернення до коледжу, стало проведення круглого столу на тему: “Московський геноцид українців упродовж останніх трьох і більше століть. Крок за кроком до перемоги, свободи та незалежності України”. Доповідач – Володимир Сергійчук, професор, доктор історичних наук, завідувач кафедри історії світового українства КНУ імені Т. Шевченка. До обговорення доповіді долучилася й професорка цього ж університету Олена Александрова. Вона і Галина Саган разом з іншими українськими вченими висловили велику вдячність жителям та Уряду Хорватії за військову підтримку, гуманітарну допомогу та співпрацю на шляху до членства України в ЄС. Після завершення круглого столу, за участь у програмі культурної маніфестації “Дні української культури – Загреб у 2024 році”, Славко Бурда від імені УКПТ “Кобзар” вручив Володимиру Сергійчуку, Ганні Карась, Галині Саган, Анні Лимич пам’ятні листи-подяки. Виставка і концерт Новим і несподіваним відкриттям стала виставка образотворчих робіт хорватського художника Володимира Провчія з Рієки та графічних робіт української художниці Ірини Бондаренко з Харкова. Окрім власної творчості, Володимир Провчія очолює культурно-мистецьке товариство русинів і українців “Рушняк” у Приморсько-Горанській жупанії (Хорватія). Ірина Бондаренко – харківська мисткиня, композиторка, дитяча сценаристка, поетка. Вона представила графічну колекцію мотанок. На завершення організатори маніфестації підготували великий концерт. Простора зала Старої Загребської школи увібрала понад сто гостей і учасників святкового дійства. Виступали колективи із Загреба (Хорватія), Словенії, Угорщини, Італії, відомі українські виконавці: солістка-вокалістка і бандуристка Віолетта Дутчак (Івано-Франківськ), вокальна солістка Леся Королик-- Бойко (Італія). А також – оперна співачка, лавреатка багатьох міжнародних конкурсів Юлія Мох (Німеччина). Орест Шургот, заступник голови УКПТ “Кобзар”, професор Музичної академії в Загребі, перша скрипка у Загребської філармонії виконав кілька творів Йоганна Себастьяна Баха. Другого дня перебування в Загребі учасники “Днів української культури: Загреб-2024” побували на службі Божій у греко-католицькій церкві св. Кирила і Мефодія. Літургії у цій церкві в центрі Загреба здійснюються українською мовою. Цього разу Службу Божу відслужив настоятель парафії о. Мирослав Барничко, співслужив і проповідував священник УГКЦ о. Андрій Недоступ, допомагав диякон о. Антоній Паїч. Усі присутні молилися за мир в Україні, за народ, за життя усіх захисників, за упокій душ загиблих і жертв визвольної російсько-української війни.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин