Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Пошта “СП” · “Слово – це зброя медійників, засіб висловлення, засіб вираження ідей, думок”. · с. 7сторінка оригіналу ↗

Славного мовознавця Пономарева пам’ятаємо

Слово Просвіти, №44 за 2025 рік

Днями в Навчально-науковому інституті журналістики КНУ імені Тараса Шевченка та ще у восьми закладах вищої освіти України відбувся Перший всеукраїнський конкурс культури медійного мовлення “МедіаСлово” імені Олександра Пономарева. Захід приурочили до 90-річчя від дня народження видатного українського мовознавця Олександра Даниловича Пономарева. До конкурсу долучилися близько двох сотень учасників з усієї країни, які виконували завдання майже синхронно, попри повітряні тривоги в різних регіонах. У лекційній аудиторії ННІЖ працювали 27 учасників. Урочисте відкриття розпочалося хвилиною мовчання – саме цього дня минуло п’ять років відтоді, як не стало Олександра Даниловича. До присутніх звернулися директор ННІЖ Юрій Бондар, представниця Уповноваженої із захисту державної мови Єлизавета Сачура, а також дочка професора – філологиня і доцентка Римського університету Sapienza Олена Пономарева. Юрій Бондар: “Те, що такий конкурс сьогодні започатковано, є важливим. Ми сподіваємося, що він стане традиційним, бо слово – це зброя медійників, засіб висловлення, засіб вираження ідей, думок”. Організатором конкурсу виступила кафедра мови медіа у співпраці з кафедрою редакційно-видавничих технологій і продюсування, а також з університетами-партнерами з Києва, Львова, Дніпра, Вінниці, Тернополя, Ужгорода та релокованого Донецького національного університету імені Василя Стуса. Дмитро Данильчук: “Олександр Данилович був мовним наставником багатьох поколінь українських журналістів і редактеперішній Ростовській області) були у складі України. А 1924 року їх передали росії. До 1933-го там діяли українські школи. В українській школі навчалися мої старші двоюрідні брати. А коли я народився, вже української школи не було. Тож навчався в російській. Але вдома завжди розмовляли українською, на перервах – теж. Тільки на уроках відповідали російською. І всі звичаї, всі пісні в нас були українські”. Звісно, він вчився російською, але поступив у Київський університет і самотужки вивчив українську мову. А ще грецьку – його кандидатська дисертація була саме по грецькій мові. А вже докторська – по українській в ЗМІ. Взагалі був цікавий чоловік – скажімо, переклав підрядником “Кобзар” Шевченка грецькою, а вичу про життя в регіоні, а він жваво цікавився місцевими настроями. Це був 2005 рік, і тоді, після Помаранчевої революції, країна, здавалося, необоротно стане на український шлях. Не такий, але оптимістичний настрій панував під час з’їзду “Просвіти” в червні 2009 року, коли з однокурсником і просвітянином Миколою Крамаренком спілкувалися з головою “Просвіти” Павлом Мовчаном і його заступником Олександром Пономаревим (див. фото авторства Марії Олійник). Ще одна пам’ятна зустріч трапилася вже восени 2014 року під час письменницького з’їзду в Києві. Побачивши мене, Олександр Данилович щиро зрадів, що після окупації Донецька його колиш-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин